Крейсери класу Вірджинія англ Virginia class cruiser американські ракетні крейсери з атомною енергетичною установкою Vir

Крейсери класу «Вірджинія» (англ. Virginia-class cruiser) — американські ракетні крейсери з атомною енергетичною установкою — Virginia (CGN-38), Texas (CGN-39), Mississippi (CGN-40), Arkansas (CGN-41). План будівництва крейсера (CGN-42) з системою Іджіс у 1983 році скасували. З 1976 року було збудовано 4 крейсери даного класу із запланованих 11 для US Navy як подальший розвиток крейсерів класу «California». Була остання серія надводних кораблів з атомною енергетичною установкою. Після розпаду СРСР і вірогідного завершення «Холодної війни» було прийнято програму бюджетної економії, в ході якої крейсери усунули з діючого флоту (1994/98) Річна вартість утримання одного крейсера становила до 40 000 000 доларів. Згодом було прийнято рішення про їхнє списання з списків флоту і у 1998 році розпочато процес дезактивації корпусів, після чого порізано на брухт (1999–2004).

Крейсери типу «Вірджинія»
Virginia-class cruiser

Virginia' (CGN-38)
Служба
Тип/клас	Атомний ракетний крейсер
Держава прапора	США
Належність	Військово-морські сили США
Корабельня	Newport News Shipbuilding & Dry Dock Company
Спущено на воду	1972-1977
Введено в експлуатацію	1976-1998
Виведений зі складу флоту	1994-1998
Статус	розібрані
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	10.663 т - 11.666 т
Довжина	179 м
Ширина	19 м
Осадка	макс. 10 м
Технічні дані
Рухова установка	2 D2G ядерні реактори General Electric
Гвинти	2 трилопатеві ⌀ м
Потужність	60.000 к.с.
Швидкість	max. 30 вуз. (55 км/год.)
Автономність плавання	нелімітована
Екіпаж	39 офіцерів, 540 моряків
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння	4x Mk-46 • 8x RGM-84 Harpoon
Ракетне озброєння	2 × Mk 26 (68 ракет) • RIM-66 Standard Missiles (MR) / RUR-5 ASROC • 8× Tomahawk
Зенітне озброєння	2x Mk-45 L54 • 2x 20mm Phalanx CIWS
Авіація	1×SH-2F Seasprite

Історія

Після спуску на воду авіаносця USS Enterprise (CVN-65) у 1960-х роках виникла потреба будівництва кораблів супроводу з схожими характеристиками. На крейсерах класу Virginia випробовували нові системи конструкції, управління кораблями з ракетним озброєнням в ході реалізації програм DX/DXG і ASMS (Advanced Surface Missile System). Кораблі призначались для захисту авіаносного з'єднання від літаків і підводних човнів, для чого у ангарі в кормовій частині корпусу розміщувався протичовновий ^[en], який планували замінити на Sikorsky UH-60 Black Hawk. В ході їхньої експлуатації було встановлено, що кораблі такого типу є менш рентабельними, більш трудомісткими за кораблі з модерними газотурбінними установками.

Класифікація

Ще кораблі класу California не вписувались у стару систему класифікації кораблів по водотоннажністі і калібру гармат. Тому спочатку кораблі з ракетним озброєнням зачислили до класу лідерів — створивши підкласи ракетний лідер (англ. Guided Missile Destroyer Leader) (DLG) i «атомний ракетний лідер» (англ. Nuclear-Powered Guided Missile Destroyer Leader) (DLGN). Згодом їх класифікували як «фрегати» і перші три кораблі класу Virginia при закладенні класифікували атомними ракетними фрегатами. З 1975 при відведенні нової системи класифікації кораблів їх віднесли до атомних ракетних крейсерів (CGN) (англ. Cruiser Guided Missile nuclear powered).

Енергетична установка

Динамічне випробовування крейсеру USS Arkansas

На крейсерах встановлювали по 2 реактори типу D2G (D — Destroyer (укр. есмінець), 2 — друге покоління реакторів, G — виробник General Electric) з термічною потужністю 150 МВт. Вони надавали турбінам потужність 60.000 к.с. на кожному валі, що дозволяло розвинути швидкість 30 вузлів.

Озброєння

Спочатку озброєння складалось з двох спарених установок Mk. 26 (на носі і кормі) для зенітних ракет середньої дальності (RIM-66 Standard) та ракето-торпеди RUR-5 ASROC для боротьби з підводними човнами. Перед надбудовою розміщувались 127-мм гармати Mark-45 з скорострільністю 16-20 пострілів/хв. і дальністю стрільби 13 м. миль. Вона призначалась для стрільби по надводним цілям і низьколітаючим літакам. У тильній частині надбудови розміщувались два тритрубні торпедні апарати для торпед Mark 46. Фолклендська війна 1982 виявила вразливість сучасних кораблів протикорабельними ракетам, тому при модернізації початку 1980-х на крейсерах було встановлено 2×4 пускові установки протикорабельних ракет AGM-84 Harpoon, дві 20-мм системи Phalanx CIWS, а замість ангару гелікоптера два пускові системи Armored Box Launcher по 4 ракети BGM-109 Tomahawk. Система ^[en] служила для захисту від самонавідних протикорабельних ракет.

Електроніка

При модернізації 1980-х років на крейсери встановили радар спостереження повітряного простору ^[en] з дальністю до 200 м миль, радар пошуку повітряних цілей (AN/SPS-48) з дальністю до 230 м миль і радар огляду поверхні моря ^[en]. Також застосовувався сонар ^[de] з активним і пасивним режимами роботи. Проти торпед використовується система захисту (AN/SLQ-25 Nixie). Для радіоелектронної боротьби використовували систему (AN/SLQ-32).

Застосування

Крейсери класу Virginia планували використовувати для протиповітряного захисту кораблів авіаносних з'єднань. Задня пускова система Mk. 26 могла запускати протичовнові ракети. Легка повітряна багатоцільова система LAMPS (англ. Light Airborne Multi-Purpose System) призначалась для виявлення підводних човнів за допомогою гвинтокрилів SH-2 Seasprite (LAMPS Mk I) і SH-60 Seahawk (LAMPS Mk III). Як крейсери, вони повинні були виконувати певні завдання поза угрупуванням флоту, керуючи невеликими групами менших кораблів. Крейсери брали участь в операціях флоту США в час війн у Лівані (1982), конфлікту у затоці Сидра, Аравійському морі в час Ірано-іракської війнаи. Вони були флагманами невеликих угрупувань кораблів в час Війни в Перській затоці. Тоді USS Virginia запустив по цілях в Іраку дві ракети Томагавк з Середземного моря.

На початку 1990-х років крейсери підлягали модернізації, проплававши біля половини свого терміну служби. За цей час в озброєнні кораблів пройшли значні зміни. З однієї сторони корпуси кораблів надавались для ґрунтовної модернізації з встановленням новітніх систем озброєнь, як то вертикального запуску Mk 41 ракет Томагавк, запуску зенітних ракет, систем радарів, електронного обладнання. Але вартість модернізації перевищувала половину вартості нового крейсера класу Ticonderoga з значно меншою вартістю експлуатації. Тому через економію коштів їх було вирішено розібрати.

Кораблі серії

№	Назва	Корабельня	Замовлений	Закладений	Спущений	Прийнятий до флоту	Списаний	Утилізований
1.		Newport News Shipbuilding	21.12.1971	19.08.1972	14.12.1974	11.09.1976	10.11.1994	10.1999-25.09.2002
2.		Newport News Shipbuilding	21.12.1971	18.08.1973	09.08.1975	10.09.1977	16.07.1993	10.1999-30.10.2001
3.		Newport News Shipbuilding	21.01.1972	22.02.1975	31.07.1976	05.08.1978	28.07.1997	10.2004- 10.2006
4.		Newport News Shipbuilding	31.01.1975	17.01.1977	21.10.1978	18.10.1980	07.07.1998	10.1997-01.11.1999
5.	CGN-42	Newport News						Не закладався

Джерела

Wilhelm M. Donko: Die Atomkreuzer der U.S. Navy, Bernard & Graefe Verlag Koblenz 1987, (англ.)

Посилання

CGN-38 Virginia Class (англ.)
CGN-42 AEGIS Modified Virginia (англ.)
USS VIRGINIA (DLGN/CGN 38) (англ.)
USS Virginia (CGN 38) (англ.)
U.S.S. VIRGINIA (англ.)

Примітки

Дати експлуатації кораблів наведені по Військово-морському регістру США: U.S. Naval Vessel Register^{[недоступне посилання з квітня 2019]} .
П'ятий корабель з системою не закладали через проектування нових «ударних крейсерів» (CSGN).

[1] Дати експлуатації кораблів наведені по Військово-морському регістру США: U.S. Naval Vessel Register^{[недоступне посилання з квітня 2019]} .

[2] П'ятий корабель з системою не закладали через проектування нових «ударних крейсерів» (CSGN).