Коровін Костянтин Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коровін.

Костянтин Олексійович Коро́він (рос. Константин Алексеевич Коровин; 23 листопада (5 грудня) 1861(18611205), Москва — 11 вересня 1939, Париж) — російський художник, колорист. Малював портрети, натюрморти, відоміший як пейзажист і театральний художник, сценограф.

Костянтин Коровін
рос. Константин Коровин
Коровін Костянтин, портрет пензля В. Сєрова (1891)
При народженні	Костянтин Олексійович Коровін
Народження	23 листопада (5 грудня) 1861(1861-12-05) Москва, Російська імперія^[1]
Смерть	11 вересня 1939(1939-09-11) (77 років)
	Париж, Франція^[1]
Поховання	Сент-Женев'єв-де-Буа
Національність	росіянин
Країна	Російська імперія
Жанр	пейзаж, натюрморт, портрет
Навчання	Московське училище живопису, скульптури і архітектури
Діяльність	художник, театральний дизайнер
Напрямок	імпресіонізм
Вчитель	Саврасов Олексій Кіндратович
Відомі учні	^d, ^d, ^d, (Майковський Іполит Данилович), Машков Ілля Іванович і (Коновський Петро Сергійович)
Твори	пейзаж, натюрморт, портрет
Брати, сестри	^d^[3]
Роботи в колекції	Фінська національна галерея, Державний історичний музей, Третьяковська галерея, Національний музей у Варшаві, Ермітаж, ^d, Національна галерея Вірменії, Музей д'Орсе, Російський музей, ^d, Ашмолеан музей і Єкатеринбурзький музей образотворчих мистецтв
Нагороди
Коровін Костянтин Олексійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Ранішні роки

Походить з родини купця, народився в Москві. Батько (купець) мав університетську освіту, а його мати походила з дворян Волкових. В 14 років Костянтина віддали в Московське училище живопису, скульптури і архітектури. Навчання розпочав на архітектурному відділенні, як і Головін Олександр Якович. І як Головін, перейшов на відділення живопису. Вчителем Коровіна був Саврасов Олексій Кіндратович. Але колористичне обдарування Коровіна було значно більшим за обдарування Саврасова і багатьох вчителів училища.

Розчарування в Петербурзькій академії мистецтв

Аби продовжити навчання, Коровін їде до Петербурга. В Академії мистецтв Коровін розчарувався занадто швидко і через три місяці покинув її. Після волі в Москві навчання в офіціозній і консервативній Академії ні в чому не підходило художнику.

Подорожі Коровіна

Досить легкий на підйом, Коровін здійснив декілька подорожей, серед яких подорож в Іспанію, Францію, на північ Російської імперії (разом з художником (Серовим Валентином) у 1888 та 1894 роках). З подорожей він привіз декілька незвичних за тематикою пейзажів і картин.

• «Хаммерфест.Північне сяйво», 1895
• (Іспанки Леонора та Ампара). Біля балкона
• (Прогулянка човном), 1888, Третьяковська галерея.

Колористичний дар

(Портрет хористки). 1887, Третьяковська галерея

Генерація московських художників після Саврасова, Маковського, Прянішнікова дивувала вже вчителів відсутністю приязні до соціальної тематики, критичного реалізму і значним колористичним обдаруванням. Найменше колористичні здібності виявив Серов Валентин. Але вони компенсувались тонкими гармоніями і цікавими сюжетами. В повному обсязі колористичні здібності виявили в своїх творах Левітан, Костянтин Коровін і Олександр Головін. Дуже швидко змінилася і техніка Коровіна, котрий міг працювати надзвичайно широкими пензлями без втрат для образності картини. В добу його перебування в садибі (Абрамцево) Савва Мамонтов лякав інших художників колористично сміливою картиною Коровіна («Портрет хористки»), видаючи її за твір якогось іспанця. Особливо сильно колористичні здібності Коровіна виявилися в натюрмортах і в пейзажах.

Натюрморти

• Гурзуф
• Гавань в Гурзуфі
• Натюрморт. Бузок, 1915
• Сутінки в кімнаті, 1880-ті

Коровін — дизайнер інтер'єру

Коровін спробував свої сили як дизайнер інтер'єру. У 1903 році в Петербурзі відбулася виставка «Сучасне мистецтво», що організував князь Сергій Щербатов, історик за фахом і художник-аматор. Разом з однодумцем В. В. фон Мекком вони залучили до участі в виставці Бакста, Грабаря, Бенуа, Врубеля, Головіна. Кожному з майстрів доручили розробити якийсь інтер'єр, декор стін і меблі. Коровін розробив інтер'єр Диванної кімнати (чи кімнати для чаювання). Художник декорував стіни текстилем жовтого кольору, на тлі якого було рясно вишите кленове листя. Текстиль Коровін розмежував простими рамами без оздоб з сіро-зеленого дуба. Кімната в цілому мала вигляд альтанки, через тонкі колони якої добре видно рясне зелене листя кленів. Вздовж стін розташував довгий, м'який диван. Як драперія слугувало зелене сукно з вишитими синіми квітами. Для чаювання слугували невеликі столи з того ж сіро-зеленого дуба. Поряд з блідими фарбами будуара роботи Бакста Диванна кімната дивувала затишком і своєрідним рішенням. Інтер'єр Коровіна мав найбільший успіх на виставці 1903 року. Збереглися і його фото.

Пейзажі Коровіна

Коровін часто звертався до створення пейзажів. Його натхнення приваблювали як стримані сірі кольори Фінляндії чи Середньої Росії, так і яскраві барви буржуазного курорту в Гурзуфі, Ялті, проблеми штучного освітлення в Парижі.

• «Париж, площа Бастилії», після 1923
• Весна
• Арка Сен Дені в Парижі, 1930-ті
• Париж. 1933
• Місячна ніч
• (Взимку)

Родина

(Китайські паперові ліхтарики (картина)).

Коровін довго не одружувався. А коли узяв шлюб, родина була невдалою, бо художник не був дісциплінованим і не міг обмежувати себе. Дружина хворіла на туберкульоз. Мав сина Олексія, який був інвалідом.

Вважають, що дружина художника (Анна Фідлер), була головною моделлю для твору художника (Китайські паперові ліхтарики).

Коровін і література

Сєров Валентин Олександрович, «К. Коровін на березі річки», 1905 р.

Коровін був змалку завзятим читачем і добре знав твори Пушкіна, Шекспіра, Лермонтова. Вже працюючи художником в Імператорських театрах, Коровін встигав перечитувати багатьох письменників, хоча чомусь сильно це приховував. Цікавість до сучасної літератури Коровіна підживлювало і особисте знайомство художника з Горьким, Чеховим, Мельниковим-Печерським,Буніним, (Купріним) та ін. Саме Коровін буде літературним редактором мемуарів Шаляпіна, чим здивував і Шаляпіна, і багатьох інших. Наприкінці життя він сам напише вже свої спогади. Їх надрукують лише в часи розвалу і зникнення СРСР, бо його як емігранта, в СРСР не друкували.

Частково зберігся і архів художника. В Росії залишилися переважно матеріали та картини до перевороту 1917 року. В роки відновлення капіталізму в Росії надійшло декілька робіт художника років еміграції. Ще 1914 в декораційному депо московського Малого театру, де зберігали декорації до вистав, сталася пожежа. Вона знищила твори багатьох театральних художників. Були серед них і декорації Костянтина Коровіна до вистави " Золотий півник ". Коровін відновив декорації у 1918. в надії на нові постановки. Вони відбулися у Франції у 1937, де мешкав Коровін останні роки життя і де залишились і самі декорації. У 1986 їх і придбав на аукціоні меценат Олександр Ляпін, що передав їх у Театральний музей імені Бахрушина.

Сценограф Коровін

Ця сторінка життя художника недостатньо відома. Як театральний художник, Коровін розпочинав у Савви Мамонтова. Після цього отримав замову на роботу в московські Імператорські театри, яка проходила важко, в атмосфері протидії і спротиву. Але Коровін мав цікаві замови на декорації в Москві, Китайському театрі Царського Села, в Петербурзі, в Маріїнському театрі і працював там. Адже Приватна опера Мамонтова перестала існувати після його вимушеного банкрутства і продажу з аукціону усього майна.

• Ескіз театральної декорації Коровіна
• «Храм Таніт», декорація до балету Арендса «Саламбо»
• «Садиба Лариних», декорація до опери П. Чайковського «Євген Онєгін»
• «Кімната Саламбо», декорація до балету Арендса «Саламбо»
• Декорація до балету Арендса «Саламбо», 1910

Еміграція

В царській Росії художник досяг визнання і заможності. Але експансивний характер художника і його витівки створили йому авторитет людини з богеми. Мала місце і аполітичність художника. Він ніяк не міг пристосуватися до надзвичайно різких суспільних змін після 1917 року і емігрував за кордон у 1923 р. Попереду були 16 років еміграції, хвороби і злиднів, бо він не став комерсантом і не міг сам продавати свої твори. Коровін помер в Парижі сильно збіднілим.

Див. також

• Реалізм
• Декаданс
• Сецесія
• (Російський імпресіонізм)

Джерела

• Головин, А. Я. Встречи и впечатления. Письма. Воспоминания о Головине. /Сост. и комм. А. Г. Мовшенсона; вступит.статья Ф. Я. Сыркиной. Л., М., 1960
• Коган Д. Константин Коровин. М., 1964
• Комаровская, Надежда Ивановна. О Константине Коровине. Л., 1961
• Константин Коровин вспоминает… Составители И. С. Зильберштейн, В. А. Самков, М., «Изобразительное искусство», 1990, издание 2-е, дополненное.

Примітки

1. Коровин Константин Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Машков // Ломбард — Мезитол — 1974. — Т. 15. — С. 540.
   d:Track:Q17378135d:Track:Q107253869d:Track:Q107253816
3. Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649
4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Посилання

• Константин Коровин — русскоязычный сайт о художнике [ 6 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос)
• (рос)