Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Концевич Євген Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 5 червня 1935 с. Млинище, Житомирський район, Житомирська область | |||
| Помер | 21 липня 2010 (75 років) Житомир | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | прозаїк, поет, есеїст, новеліст | |||
| Alma mater | Житомирський державний університет імені Івана Франка і Інститут філології та журналістики ЖДУ імені Івана Франка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | 1964—2010 | |||
| Напрямок | Неореалізм | |||
| Жанр | Новела | |||
| Премії |  | |||
| | ||||
Конце́вич Євге́н Васи́льович (нар. 5 червня 1935 року, с. Млинище, Житомирський район, Житомирська область — пом. 21 липня 2010 року, Житомир) — український письменник, «шістдесятник», член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Почесний громадянин Житомира.
Біографія
Народився Євген Васильович 5 червня 1935 р. в с. Млинище неподалік Житомира в родині колгоспника. Рятуючись від голоду, 1947 року родина Концевичів переїхала до Житомира. Навчався в Житомирі, в школі № 23. У віці 17 років, невдало пірнувши у р. Тетерів, зламав хребет і втратив здатність самостійно пересуватися. Заочно закінчив середню школу і 1963 року вступив заочно до Житомирського педінституту (нині — університет) на філологічний факультет
В 1964 році після видання збірки новел «Дві криниці» вступає до Спілки письменників України.
У 1960-1970-х роках його переслідував КГБ «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали з СПУ, зрештою був у ній залишений, але без допуску на сторінки преси.
В 1999 році за твори опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа» нагороджений всеукраїнською премією в галузі літератури й мистецтва імені Івана Огієнка.
Помер 21 липня 2010 р. в Житомирі. Похований 22 липня на Смолянському цвинтарі, біля батька.
Творчість
Визначну роль у становленні Євгена Концевича як майстра слова зіграв Борис Тен. Помітивши неабиякі здібності у хлопця, Борис Тен залучив його до літератури і посприяв творчому дебюту — вмістив кілька гуморесок, перших літературних спроб Євгена, до альманаху «Перший сніп» (1957). За кілька років Концевич заявив про себе як про цілком зрілого і самобутнього прозаїка — 1964 року виходить його збірка новел «Дві криниці», того ж року він став членом Спілки письменників України.
Завдяки своїй могутній життєвій енергії, мистецтву спілкуватися та гуморові молодий письменник привабив до себе цілу плеяду творців — літераторів, журналістів, художників, покоління яких уже тоді називали шістдесятниками. Його оповідання публікувалися в газеті «Літературна Україна», у журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Україна».
У 1960-1970-х роках його переслідував КГБ «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали з СПУ, зрештою був у ній залишений, але без допуску на сторінки преси.
Знайшов свій неповторний шлях у літературі. Винятково уважний до всього, що його оточує, письменник тонко відчував психологію, найменші порухи душі, риси поведінки. З дивовижною точністю він змальовував внутрішній світ своїх найменших героїв — дітей, відображав делікатний і водночас надзвичайно складний процес пізнання світу «дорослого». Загалом герої творів Концевича — наші сучасники, прості люди, яких щодня зустрічаємо на вулиці, впізнаємо в своїх знайомих, родичах, сусідах, з усіма їх чеснотами та вадами.
Прозаїк, автор новелістичних збірок «Йдучи вулицею» (1985), «Вона йшла усміхнена…» (2002), «Голубко моя сиза» (2003), мемуарно-критичної книжки «Тутешня кава» (2000), книг перекладів із польської та російської мов.
Користувався величезною повагою в колах української інтелігенції.
На будівлі гімназії № 23 в Житомирі, де навчався Є.Концевич, в 2015 р. встановлено меморіальну дошку (авт. О. Славова, Г. Мокрицький).
Бібліографія
- Дві криниці. Новели.- К.: Молодь, 1964.- 84 с.
- Йдучи вулицею. Оповідання.- К.: Радянський письменник, 1985.- 160 с.
- Дві криниці. Новели.- К.: Дніпро, 1990.
- Таємна зброя Валерія Шевчука // Голос громадянина, № 13.- 1990.- Серпень.
- Чому вона мовчить? Голубко моя сиза // Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа / Упоряд., передм., літ. ред. В. Даниленка.- К.: Генеза, 1997.- С. 97-116.
- Тутешня кава. Статті, есеї, спогади, теревені, хармани, світлини.- Житомир: Бібліотека журналу «Авжеж!»,- 2000.- 240 с.
- Вона йшла усміхнена… Новели. Оповідання. Етюди.- Житомир: ПМ М. Г. Косенко.- 2002.- 216 с.
- Голубко моя сиза.- К.: Неопалима купина.- 2003.- 64 с.
- Мамо!.. Мамочко!!. Прокинься!!!. Літературно-мистецьке видання новели Євгена Концевича «Чому вона мовчить» (12-ма мовами). Худ. Микола Соболівський.- Житомир: Полісся.- 2004.- 56 с.
- Н. Світлична. «Подарунок» на іменини // Вільне слово (Житомир), № 20 (28).- 1991, 1 червня.
- Протокол обшуку (18 квітня 1972 року) // Віче (Житомир), № 18, 1991.- Жовтень.
- В. Овсієнко. Подарунок на іменини // Самостійна Україна, Ч. 25 (126).- 1994.- 2 липня.
- Юнак із вогненної печі. Записав В. Овсієнко. // Самостійна Україна, № 24 (171).- 1995.- 3 липня.
- Жиленко І. Homo feriens // Сучасність.- 1997.- Ч. 10.- С. 53, 63; 1998 — Ч. 9.- С. 37-40, 44, 48-49; Ч. 10.- С. 44-45, 48; 1999.- Ч. 2.- С. 53, 55, 60-61; Ч. 12.- С. 129, 147.
- Божко С. Ноїв ковчег зупинився в Житомирі // Золоті ворота.- 1998.- Вип. 5.- С. 82-92.
- Шевчук В. Прозаїки шістдесятих та сімдесятих сьогодні і вчора // Кур'єр Кривбасу.- 1999.- Ч. 118.- С. 6-7.
- Білоус П. А. Він випромінює світло… // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- 2000.- Ч. 5.- С. 174.
- Савенець А. Біля рідних джерел: Творчий портрет Є. В. Концевича // Поліський дивосвіт. Література рідного краю: Житомирщина.- Част. І.- Житомир, 2000.- С. 458—461.
- Лєцкін М. «Я живий на всі 200 відсотків…» // Дивослово.- 2001.- Ч. 6 (532).- С. 23-25.
- В. Овсієнко. Прямостояння, або У Євгена Концевича така манера: приймати гостей лежачи // Дзеркало тижня.- 2002.- № 27 (402).- 20 липня. Також: В. Овсієнко // Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2 / Упорядкував автор.- Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005.- С. 83-89.
- Корогодський Р.. Рекорд світлоносності: Євген Концевич // Брама світла: Шістдесятники.- Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2009.- С. 369—377.
- Валерій Шевчук. На березі часу…- К., Темпора, 2002.- С. 103—117.
- В. Овсієнко, Є. Концевич [Біоґрафічна довідка].- Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1.- Харків: Харківська правозахисна група; «Права людини».- 2006.- 1-516 с.; Частина ІІ.- 517—1020 с.; Див. с. 319—323.
- Вічний воїн життя.- Україна молода, № 114–2008.- 21 червня.
- Лицар нескореного духу: спогади про Євгена Концевича / [редкол.: Яків Зайко та ін.; ред.-упоряд. Григорій Цимбалюк]. — Житомир: ФОП «Євенок О. О.», 2014. — 357 с.
- Життя як подвиг: до 80-річчя від дня народження Є. Концевича (1935—2010) // Дати і події [ 1 травня 2016 у Wayback Machine.], 2015, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 145—147.
Нагороди
Лауреат Всеукраїнської премії в галузі літератури й мистецтва імені Івана Огієнка (1999) за твори, опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа».
2006 — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Джерело
- Василь Овсієнко: Євген Концевич полишив нас // майдан.org.ua, 21 липня 2010 р. [ 31 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Василь Овсієнко. Вічність «легенди шістдесятників» // Україна молода, 22 липня 2010 р.
- Житомирська обласна бібліотека для дітей[недоступне посилання]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Koncevich Ukrcenter Primitki Koncevich Yevgen VasilovichNarodivsya5 chervnya 1935 1935 06 05 s Mlinishe Zhitomirskij rajon Zhitomirska oblastPomer21 lipnya 2010 2010 07 21 75 rokiv ZhitomirGromadyanstvo UkrayinaDiyalnistprozayik poet eseyist novelistAlma materZhitomirskij derzhavnij universitet imeni Ivana Franka i Institut filologiyi ta zhurnalistiki ZhDU imeni Ivana FrankaMova tvorivukrayinskaRoki aktivnosti1964 2010NapryamokNeorealizmZhanrNovelaPremiyiOrden Za muzhnist III stupenya Konce vich Yevge n Vasi lovich nar 5 chervnya 1935 roku s Mlinishe Zhitomirskij rajon Zhitomirska oblast pom 21 lipnya 2010 roku Zhitomir ukrayinskij pismennik shistdesyatnik chlen Vseukrayinskogo tovaristva politichnih v yazniv i represovanih Pochesnij gromadyanin Zhitomira BiografiyaNarodivsya Yevgen Vasilovich 5 chervnya 1935 r v s Mlinishe nepodalik Zhitomira v rodini kolgospnika Ryatuyuchis vid golodu 1947 roku rodina Koncevichiv pereyihala do Zhitomira Navchavsya v Zhitomiri v shkoli 23 U vici 17 rokiv nevdalo pirnuvshi u r Teteriv zlamav hrebet i vtrativ zdatnist samostijno peresuvatisya Zaochno zakinchiv serednyu shkolu i 1963 roku vstupiv zaochno do Zhitomirskogo pedinstitutu nini universitet na filologichnij fakultet V 1964 roci pislya vidannya zbirki novel Dvi krinici vstupaye do Spilki pismennikiv Ukrayini U 1960 1970 h rokah jogo peresliduvav KGB za zberigannya ta chitannya antiradyanskoyi literaturi Dvichi viklyuchali z SPU zreshtoyu buv u nij zalishenij ale bez dopusku na storinki presi V 1999 roci za tvori opublikovani v antologiyi Vecherya na 12 person Zhitomirska prozova shkola nagorodzhenij vseukrayinskoyu premiyeyu v galuzi literaturi j mistectva imeni Ivana Ogiyenka Pomer 21 lipnya 2010 r v Zhitomiri Pohovanij 22 lipnya na Smolyanskomu cvintari bilya batka TvorchistViznachnu rol u stanovlenni Yevgena Koncevicha yak majstra slova zigrav Boris Ten Pomitivshi neabiyaki zdibnosti u hlopcya Boris Ten zaluchiv jogo do literaturi i pospriyav tvorchomu debyutu vmistiv kilka gumoresok pershih literaturnih sprob Yevgena do almanahu Pershij snip 1957 Za kilka rokiv Koncevich zayaviv pro sebe yak pro cilkom zrilogo i samobutnogo prozayika 1964 roku vihodit jogo zbirka novel Dvi krinici togo zh roku vin stav chlenom Spilki pismennikiv Ukrayini Zavdyaki svoyij mogutnij zhittyevij energiyi mistectvu spilkuvatisya ta gumorovi molodij pismennik privabiv do sebe cilu pleyadu tvorciv literatoriv zhurnalistiv hudozhnikiv pokolinnya yakih uzhe todi nazivali shistdesyatnikami Jogo opovidannya publikuvalisya v gazeti Literaturna Ukrayina u zhurnalah Vitchizna Dnipro Ukrayina U 1960 1970 h rokah jogo peresliduvav KGB za zberigannya ta chitannya antiradyanskoyi literaturi Dvichi viklyuchali z SPU zreshtoyu buv u nij zalishenij ale bez dopusku na storinki presi Znajshov svij nepovtornij shlyah u literaturi Vinyatkovo uvazhnij do vsogo sho jogo otochuye pismennik tonko vidchuvav psihologiyu najmenshi poruhi dushi risi povedinki Z divovizhnoyu tochnistyu vin zmalovuvav vnutrishnij svit svoyih najmenshih geroyiv ditej vidobrazhav delikatnij i vodnochas nadzvichajno skladnij proces piznannya svitu doroslogo Zagalom geroyi tvoriv Koncevicha nashi suchasniki prosti lyudi yakih shodnya zustrichayemo na vulici vpiznayemo v svoyih znajomih rodichah susidah z usima yih chesnotami ta vadami Prozayik avtor novelistichnih zbirok Jduchi vuliceyu 1985 Vona jshla usmihnena 2002 Golubko moya siza 2003 memuarno kritichnoyi knizhki Tuteshnya kava 2000 knig perekladiv iz polskoyi ta rosijskoyi mov Koristuvavsya velicheznoyu povagoyu v kolah ukrayinskoyi inteligenciyi Na budivli gimnaziyi 23 v Zhitomiri de navchavsya Ye Koncevich v 2015 r vstanovleno memorialnu doshku avt O Slavova G Mokrickij BibliografiyaDvi krinici Noveli K Molod 1964 84 s Jduchi vuliceyu Opovidannya K Radyanskij pismennik 1985 160 s Dvi krinici Noveli K Dnipro 1990 Tayemna zbroya Valeriya Shevchuka Golos gromadyanina 13 1990 Serpen Chomu vona movchit Golubko moya siza Vecherya na dvanadcyat person Zhitomirska prozova shkola Uporyad peredm lit red V Danilenka K Geneza 1997 S 97 116 Tuteshnya kava Statti eseyi spogadi tereveni harmani svitlini Zhitomir Biblioteka zhurnalu Avzhezh 2000 240 s Vona jshla usmihnena Noveli Opovidannya Etyudi Zhitomir PM M G Kosenko 2002 216 s Golubko moya siza K Neopalima kupina 2003 64 s Mamo Mamochko Prokinsya Literaturno mistecke vidannya noveli Yevgena Koncevicha Chomu vona movchit 12 ma movami Hud Mikola Sobolivskij Zhitomir Polissya 2004 56 s N Svitlichna Podarunok na imenini Vilne slovo Zhitomir 20 28 1991 1 chervnya Protokol obshuku 18 kvitnya 1972 roku Viche Zhitomir 18 1991 Zhovten V Ovsiyenko Podarunok na imenini Samostijna Ukrayina Ch 25 126 1994 2 lipnya Yunak iz vognennoyi pechi Zapisav V Ovsiyenko Samostijna Ukrayina 24 171 1995 3 lipnya Zhilenko I Homo feriens Suchasnist 1997 Ch 10 S 53 63 1998 Ch 9 S 37 40 44 48 49 Ch 10 S 44 45 48 1999 Ch 2 S 53 55 60 61 Ch 12 S 129 147 Bozhko S Noyiv kovcheg zupinivsya v Zhitomiri Zoloti vorota 1998 Vip 5 S 82 92 Shevchuk V Prozayiki shistdesyatih ta simdesyatih sogodni i vchora Kur yer Krivbasu 1999 Ch 118 S 6 7 Bilous P A Vin viprominyuye svitlo Ukrayinska mova i literatura v serednih shkolah gimnaziyah liceyah ta kolegiumah 2000 Ch 5 S 174 Savenec A Bilya ridnih dzherel Tvorchij portret Ye V Koncevicha Poliskij divosvit Literatura ridnogo krayu Zhitomirshina Chast I Zhitomir 2000 S 458 461 Lyeckin M Ya zhivij na vsi 200 vidsotkiv Divoslovo 2001 Ch 6 532 S 23 25 V Ovsiyenko Pryamostoyannya abo U Yevgena Koncevicha taka manera prijmati gostej lezhachi Dzerkalo tizhnya 2002 27 402 20 lipnya Takozh V Ovsiyenko Svitlo lyudej Memuari ta publicistika U 2 kn Kn 2 Uporyadkuvav avtor Harkiv Harkivska pravozahisna grupa K Smoloskip 2005 S 83 89 Korogodskij R Rekord svitlonosnosti Yevgen Koncevich Brama svitla Shistdesyatniki Lviv Vid vo Ukrayinskogo Katolickogo Universitetu 2009 S 369 377 Valerij Shevchuk Na berezi chasu K Tempora 2002 S 103 117 V Ovsiyenko Ye Koncevich Biografichna dovidka Mizhnarodnij biografichnij slovnik disidentiv krayin Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi j kolishnogo SRSR T 1 Ukrayina Chastina 1 Harkiv Harkivska pravozahisna grupa Prava lyudini 2006 1 516 s Chastina II 517 1020 s Div s 319 323 Vichnij voyin zhittya Ukrayina moloda 114 2008 21 chervnya Licar neskorenogo duhu spogadi pro Yevgena Koncevicha redkol Yakiv Zajko ta in red uporyad Grigorij Cimbalyuk Zhitomir FOP Yevenok O O 2014 357 s Zhittya yak podvig do 80 richchya vid dnya narodzhennya Ye Koncevicha 1935 2010 Dati i podiyi 1 travnya 2016 u Wayback Machine 2015 pershe pivrichchya kalendar znamen dat 1 5 Nac parlam b ka Ukrayini Kiyiv 2014 S 145 147 NagorodiLaureat Vseukrayinskoyi premiyi v galuzi literaturi j mistectva imeni Ivana Ogiyenka 1999 za tvori opublikovani v antologiyi Vecherya na 12 person Zhitomirska prozova shkola 2006 nagorodzhenij ordenom Za muzhnist III stupenya DzhereloVasil Ovsiyenko Yevgen Koncevich polishiv nas majdan org ua 21 lipnya 2010 r 31 lipnya 2010 u Wayback Machine Vasil Ovsiyenko Vichnist legendi shistdesyatnikiv Ukrayina moloda 22 lipnya 2010 r Zhitomirska oblasna biblioteka dlya ditej nedostupne posilannya