Контроль наведення

Командне наведення  -  це вид керування ракетою з наземної станції або з літака за допомогою сигналів на керовану ракету по радіо (або за допомогою дроту під'єднаного до ракети: Керована по дротах ракета) які вказують ракеті напрям руху до цілі. Також можна подати команду ракеті на самознищення, навіть якщо на ній встановлено детонатор запобіжник.

Зазвичай, система яка контролює наведення слідкує за ціллю та ракетою за допомогою радару. Вона визначає позицію та швидкість цілі та позицію і швидкість ракети і вираховує шляхи їх перетину. Якщо маршрути не перетинаються, система надсилає сигнал на зміну напрямку руху ракети. Якщо ціль маневрує система наведення це занотовує і постійно оновлює курс ракети для протидії маневруванню. Якщо ракета проходить поряд з ціллю, її радіо або контактний детонатор підриває боєголовку, або система наведення вирахує коли ракета буде проходити поряд з ціллю і подасть сигнал про підрив.

На деяких система є спеціальна радіо антена або антени для зв'язку з ракетою. На інших, радар може надсилати закодовані імпульси які приймає ракета і розцінює як команди наведення. Інколи для допомоги станції стеження, ракети мають радіо передавач, який допомагає стежити за ними. Також, інколи на станції стеження встановлено спеціальну радарну антену для стеження за ракетою як і за іншими цілями. Це особливі типи систем які можуть взаємодіяти з ракетою за допомогою того ж радарного каналу, яким відбувається стеження за ціллю.

Керування на лінії прицілювання (CLOS)

Системи CLOS використовують лише кутові координати між ракетою і ціллю для забезпечення ураження. Ракета рухається по лінії прицілювання від пускової установки до цілі, а будь-яке відхилення коригується. Через те що багато типів ракет використовує подібну систему керування, їх зазвичай поділяють на чотири групи: Стандартний тип контролю наведення і навігації ракети яка завжди знаходиться на лінії прицілювання (LOS) між пристроєм стеження і літаком відомий як керування на лінії прицілювання (CLOS) або триточкове керування. Тобто, ракета контролюється так, щоб завжди залишатися на лінії прицілювання до зустрічі з ціллю. Наведення CLOS використовується частіше у протиповітряних та протитанкових системах малого радіуса дії.

Ручне керування на лінії прицілювання (MCLOS)

Відстежування ракети і цілі відбувається вручну. Оператор стежить за польотом ракети і використовує сигнальну систему для вирівнювання ракети на прямій лінії між оператором та ціллю («лінія прицілювання»). Це зазвичай використовується проти малорухомих цілей, де не потрібно значне «супроводження». MCLOS є підтипом системи керування наведенням. Ця система підходила для бомб які ковзали або ракет проти кораблів, або для надзвукової Wasserfall яку застосовували проти повільних бомбардувальників B-17 Flying Fortress, але зі зростанням швидкості система MCLOS дуже швидко відійшла на задній план.

Напівручне керування на лінії прицілювання (SMCLOS)

Ціль супроводжується автоматично, а ракета відстежується і керується вручну.

Напівавтоматичне керування на лінії прицілювання (SACLOS)

Ціль відстежується вручну, але відстеження та керування ракетою відбувається автоматично. Система схожа на MCLOS, але автоматична система позиціонує ракету на лінії прицілювання, а оператор лише відстежує ціль. *SACLOS має ту перевагу, що пускову установку можна розташувати приховано, а керувати польотом ракети з іншого місця. Система SACLOS найбільш поширена серед керованого озброєння проти наземних цілей таких як танки і бункери.

Автоматичне керування на лінії прицілювання (ACLOS)

Стеження за ціллю та ракетою, а також її керування відбуваються автоматично.

Керування поза лінією прицілювання (COLOS)

Ця система була використана першою і досі залишається на службі, в основному на зенітних ракетах. У цій системі, пристрій стеження за ціллю та за ракетою можуть бути направлені у різні боки. Система наведення забезпечує перехоплення цілі ракетою за рахунок знаходження обох у просторі. Це значить, що вони не спираються на кутові координати як системи CLOS. Для них потрібні інші координати, якою є відстань. Обидва прилади спостереження за ціллю та ракетою повинні буди активні. Вони завжди автоматичні, а єдиним сенсором системи є радар.

Керування променем на лінії прицілювання (LOSBR)

LOSBR використовує «промінь», зазвичай радіо, радар або лазер, який направлено на ціль та приймачі у хвості ракети тримають її у центрі променя. Променеві системи зазвичай відносяться до SACLOS, але є винятки; у інших системах промінь є частиною автоматичної радарної системи стеження. У останніх версіях ракети RIM-8 Talos яку використовували у В'єтнамі — радарний промінь починав стежити за ракетою у верхній точці польоту ракети і починав наводити її на повітряну ціль, більше точне напівактивне радарне наведення використовувалося у останній момент перед ударом.  Це залишає пілоту малий шанс про отримання попередження, що його опромінює радар наведення ракети, а не пошуковий радар. Це дуже важливий аспект, тому що сигнали відрізняються і це допомогти здійснити маневр ухиляння.

Проблемою системи LOSBR розширення радарного променя при збільшенні дальності. Лазерний промінь немає таких проблем, але він діє на невелику дальність і також може бути викривлений через погану погоду. З іншого боку напівактивне радарне наведення стає точнішим при зменшенні дальності, тому обидві системи є взаємодоповнюючими.

Супроводження через ракету

Супроводження через ракету ще один варіант керування наведенням, головна відмінність полягає у тому, що ракета сама надсилає інформацію про ціль системі наведення, щоб допомогти системі обрахувати допомогу у перехопленні. Це зводить нанівець більшу частину нестачі точності.

Приклади

Приклади ракет з керуванням наведення:

• Російські: С-25, С-75, С-125, ЗРК Тор
• Американські: Nike Ajax, Nike Hercules, Nike Zeus
• Індійські: Akash

На старих західних ракетах зазвичай використовували лише напівавтоматичне радарне наведення

Керування наведення зазвичай не використовується у сучасних системах SAM через неточність під час заключної фази (коли ракета поблизу цілі). Це відбувається через те, що наземні радари далеко від цілі і отримання сигналу-відповіді займає час. Як правило, таку систему використовують для підведення ракети близько до цілі, а потім використовують інші методи, більш точні, методи наведення на ціль. Використовуються майже всі типи кінцевого наведення, але найбільш поширені напівактивне радарне наведення (SARH) або активне радарне наведення.

Приклад ракет які використовують як кінцеве керування наведення напівактивне радарне наведення:

• Російські: 2К11 Круг, Куб, Бук, 9K37M1-2 Бук-M1-2 (Урал)

Приклад ракет які використовують як кінцеве керування наведення активне радарне наведення:

• Російські: С-200

Примітки