Конспе́кт — стислий писаний виклад змісту чого-небудь. Різновид навчального видання. Конспе́кт лекцій — стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни.
Етимологія слова
Конспект — слово, запозичене з латинської мови, очевидно, через німецьке посередництво (нім. «konspékt»); лат. «cōnspectus» («зір», «видіння», «огляд»), пов'язане з дієсловом «cōnspicio» («дивлюсь», «бачу», «спостерігаю»), утвореним за допомогою префікса «com-» («con-») «з-» від дієслова «spicio» («specio») «дивлюсь»
Основні риси конспекту
Конспект — текст, що систематично, коротко, логічно і зв'язно передає зміст основного джерела інформації (статті, книги, лекції та ін.). Це запис, основу якого становлять план, тези, цитати та (щонайменше два типи запису). Це спосіб роботи з текстом, мета якого — зафіксувати і опрацювати його. Конспект — це виписка із тексту-джерела, яка здійснюється у формі згорнутого і переосмисленого подання інформації. Вона відтворює не лише головні ідеї тексту, що конспектують, але й зв'язок між ними. Стиль написання конспекту має бути наближений до оригіналу.
Конспектування письмового тексту — процес, який складається із прочитання тексту-джерела, виділення основних положень у ньому, відбору прикладів і комбінування матеріалу, формування тексту конспекту.
Конспектування усного тексту — процес уважного прослуховування і занотовування матеріалу, що включає вміння уловлювати суть сказаного, хід думок мовця, логічну послідовність викладу.
Типи запису
- План — форма конспектування, яка включає аналіз структури тексту, узагальнення, виділення логіки розвитку подій і суті. Може бути простим (чітка лінійна послідовність пунктів) та складним (розгалужена система, наявність підпунктів).
- Виписки — найпростіша форма конспектування, яка майже дослівно відтворює текст.
- Тези — форма конспектування, яка являє собою висновки, зроблені на основі прочитаного. Відокремлюють прості та ускладнені (окрім головних положень, включають також другорядні) тези.
- Цитування — форма конспектування, яка використовується, коли передача думки автора не можлива своїми словами. Цитування — дослівна виписка.
- Помітки — форма конспектування, яку умовно можна віднести до запису, оскільки вона являє собою позначки у тексті.
Види конспектів
- Плановий конспект (план-конспект) — конспект, що створюється на основі сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів. Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не потребує пояснення, він може подаватися без уточнювального тексту.
- Текстуальний конспект — конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.
- Довільний конспект — конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом (виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні положення тексту-джерела.
- Схематичний конспект (конспект-схема) — конспект, який має вигляд плану, пункти якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.
- Тематичний конспект — конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний конспект і хронологічний конспект.
- Опорний конспект — конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В. Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.
- Зведений конспект — конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.
- Вибірковий конспект — конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на певну тему.
Оформлення конспекту
Перш ніж розпочати написання конспекту потрібно вказати головні данні, які стосуються безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора, назва роботи, рік і місце видання. Під час конспектування допускається скорочення слів, наприклад: стаття — ст., мільйон — млн та ін.. Не допускаються скорочення в назвах та прізвищах. При використанні цитат потрібно слідувати правилам цитування (цитата береться у лапки, записується джерело і номер сторінки). У конспектах можуть використовуватися таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів, можуть використовуватись різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що йдеться; «?» — сумніви; «!?» — здивування; «NB» — важливу інформацію; «Y» — найголовніше у тексті.
Способи конспектування
Існує два основних способи конспектування — прямий і опосередкований.
Прямий спосіб конспектування — запис інформації, який відбувається під час її викладу. Цей запис подається у скороченому вигляді. Найбільш притаманний для записування лекцій, виступів, семінарів що проходять в усній формі. Для роботи з друкованими текстами не є слушним, через те, що відбувається механічне переписування матеріалу без процесу його осмислення.
Опосередкований спосіб конспектування — запис матеріалу, який здійснюється після прочитання, осмислення і логічного реконструювання тексту-джерела.
Для того, щоб здійснити цей вид роботи, потрібно:
- зорієнтуватись у загальній композиції тексту: визначити вступ, основну частину, кінцівку;
- вловити логіко-смислову основу повідомлення;
- виявити ключові ідеї, слова;
- визначити додаткову інформацію;
- лаконічно сформулювати головну інформацію.
Техніка складання конспекту
Процес роботи над конспектом — кропітке заняття. Вміння працювати з текстом завжди буде необхідним і актуальним. Ця ідея розвивалась різними вченими та педагогами ще у XVIII–XX ст. Так, Ф. Паульсен писав: «все, чого досягає учень своєю власною активністю, краще ним запам'ятовується, ніж те, що він сприймає пасивно…» В. В. Лермонтов: «уміння користуватися науковою літературою — ледь не найважливіше з умінь» Н. В. Кашин вказував, що «учень, під час роботи з книгою, проводить різноманітну конструктивну працю… Цю раціональну діяльність особливо треба відмітити: вона має за ціль побудову системи знань»
Виділяють такі основні техніки складання конспекту, як:
- первинне прочитання тексту-джерела: виявлення особливості матеріалу, його характеру, підкреслення невідомих термінів, слів та ін.;
- вторинне прочитання тексту-джерела: виокремлення головного від другорядного, поділ інформації на логічні частини, розміщення їх у відповідному порядку;
- основний зміст кожного смислового компонента занотовується у вигляді сконденсованої інформації після найменування теми;
- конспект складається не лише з основних положень, але й з фактів, висновків, спостережень та їх обґрунтувань;
- можливе використання реферативного способу викладу (наприклад: «автор вважає…»);
- власні коментарі, роздуми, ідеї розташовуються на берегах.
Див. також
Вікіпідручник має книгу на тему Як вчитись краще? |
Джерела
- Конспект // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .
Література
- Безрукова, В. Конспект и конспектирование / В. Безрукова // Народное образование. — 2001. — N 5. — С. 150–154;
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і головн. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. — С. 449;
- Етимологічний словник української мови: У 7 т./ Ред — кол.: О. С. Мельничук (голов.ред) та ін. — К.: Наукова думка, 1985. — Т.2: 569 с.;
- Колесникова Н. И. От конспекта к диссертации: Учеб. пособие по развитию навыков письменной речи.- М.: Флинта: Наука, 2002.- С. 46-50;
- Кузнецов И. Н. Учебник по информационно-аналитической работе. Информация: сбор, защита, анализ.
Посилання
- Конспект [ 30 серпня 2021 у Wayback Machine.] /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України. - с.92-94
Примітки
- Етимологічний словник української мови: У 7 т./ Ред — кол.: О. С. Мельничук (голов.ред) та ін. — К.: Наукова думка, 1985. — Т.2: С. — 554.
- Пидкасистый П. И., Портнов М. Л. Искусство преподавания: Первая кн. Учителя. М.: Пед-щу общество России, 1999. С. — 212.
- Лырчикова В. И. Обучение методам самостоятельной работы//Физика в школе. 1981. — № 2. — с. 52-56.
- Конспект. БСЭ, 1958, т. 51. С. — 416.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет