Коморники, комірники (лат. inquilinus), може означати:
1) Коморники, комірники — назва найбіднішої верстви населення в селах і містечках України, Польщі, Білорусі та Литви у 15–19 століттях, що означав людей, які не мали власного житла і тому винаймали житло у заможніших поселенців комори — рублені та обмазані глиною сараї, хижі, інші приміщення при садибах. Ці будівлі, як правило, не мали печей і зазвичай використовувалися для зберігання зерна, борошна, городини, одягу тощо. Як правило, в них жили лише в теплу пору року. Якщо щі приміщення переобладнувалися на постійне помешкання, тоді їх називали хатами або хатинами. Деякі дослідники вважають, що коморники не мали тяглової сили, , що унеможливлювало самостійно займатися сільським господарством. Однак в описі Перемишльської землі 1642 року записано, що серед 3161 тамтешнього коморництва 2303 були бідними, а 858 мали велику рогату худобу. У 1579 році на Волині (Луцький, Володимирський, Кременецький повіти) мешкало 586 коморників, що становило близько 3 % селян регіону. Коморники юридично вважались особисто вільними, порівняно часто змінювали місця свого проживання, існували за рахунок ремесел, промислів і торгівлі, сплачували грошовий чинш і різні податки. Більшість з коморників поступово потрапляли в особисту чи земельну залежність від можновладців; Коморники — це категорія найбіднішого населення в Україні XV—XVIII ст., яке не мало власної землі та житла і наймитувало у заможних селян, від яких отримувало хату (комору) в обмін на пішу панщину та сплату грошового податку. Піша панщина — це без обовязку ставити до роботи й свою худобу; означало, служити по одному дню на тиждень пішо, без обов'язку ставити до роботи й свою худобу. У 16-17 столітті таких людей називали ще огородниками. Але подекуди огородники працювали на панів і по два дні на тиждень, та ще й давали їм по 12 гр. «Комору» отримували від дідичів, за що виконували панщину (пішу) та складали данину грішми і натурою. Їхнє соціально-правне становище було уодностайнене «уставою на волоки» (Волочний перемір).
У містах комірниками називали позбавлених власності бідних міщан. Комітети бідноти (комбіди) — організації сільської бідноти в Україні почали створюватися в процесі ліквідації Директорії як осередки радянської влади на селі, за винятком територій, де діяли Ради чи ревкоми. Сільські комбіди обиралися у складі трьох осіб на загальних зборах чи сходах, волосні — у складі 5—7 осіб на волосних з'їздах. На початок червня 1919 року комбіди охоплювали більше половини сіл України. Головними завданнями їх були: зміцнення революційного порядку в селах, допомога військкоматам у проведенні мобілізації до Червоної армії, забезпечення армії і промислових центрів країни продовольством, реалізація аграрних законів радянської влади. Діяльність комбідів України продовжувалася до створення комітетів незаможних селян.
2) Коморники, комірники — назва у деяких джерелах, зокрема Литовській метриці, державних і князівських ключників при замках, господарствах тощо, вони користувалися значними привілеями, володіли землею.
3) Коморник — заступник судді в так званих земських судах на українських землях під Польщею. В 1673 році в Гетьманщині були введені так звані Подкоморські суди (де судив Подкоморій і його заступник — подкоморій, яких обрано в полковій канцелярії і які мали виконувати свої функції до кінця життя. Коморник заступав подкоморія тільки в справах менш важливих, і то за вказівками підкоморія та за його відповідальністю. Коли хто бажав поновити межі свого володіння, повинен був це робити в присутності коморника, який повідомляв сусідів відповідними повістками. Коморник (помічник підкоморого), місцевий шляхетський урядник у Польсько-Литовській державі, який відав земельними межовими справами.
Примітки
- О. І. Гуржій. Комірники, коморники [ 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 469. — .
- Тимочко Н. О. Економічна історія України: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 204 с.
- Коморники [ 15 Вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 691. — 1000 екз.
- Огород // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1186. — 1000 екз.
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 1083-1102. Доступ: http://litopys.org.ua/encycl/euii083.htm
- Коморник // Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V: Літери К — Ком. — С. 691. — 1000 екз.
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет