Ковчі

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Ковч.

Ковчі — давній український рід.

Ковчі з Малого Любіня

Перша згадка про Ковчів у Малому Любені датується XVII століттям (у центральному державному історичному архіві України у Львові є документ, що свідчить про шлюб Якова Ковча і Марії, з дому Куйбіди).

• Дмитро Ковч (1831 — 1891) — був заможною людиною, мав багато землі, велику пасіку (понад 100 вуликів), працював лісником, був паламарем при церкві Пресвятої Трійці, організував відбудову церкви після страшної пожежі в 1885 р., пожертвував на неї чимало власних коштів. У подяку за ці заслуги перед Божою святинею і сільською громадою, за пропозицією пароха о. М. Гелітовича і дідича барона К. Бруніцкого його поховали, після смерті, на церковному подвір'ї
• Іван Ковч (1867 — 1943) — 55 років був паламарем при церкві. Коли у 1912 році організувалась у селі школа на один клас і не було відповідного приміщення, відпустив половину своєї хати для учнівських занять. За заслуги перед храмом і громадою села його поховали на церковному подвір'ї, біля батька.
• о. Григорій Ковч (30.03.1861 — 19.12.1919) — український греко-католицький священик, богослов, сповідник, громадський діяч, капелан УГА, батько блаженного священномученика о. Омеляна Ковча.
• о. Василій Ковч (1868 — 28.03.1941) — український греко-католицький священик, богослов, сповідник, громадський діяч, багаторічний парох с. Капустинці, Чортківський р-н, на Тернопільщині.
• о. Омеля́н Ковч (20 серпня 1884, Космач — 25 березня 1944) — український греко-католицький священик-місіонер, ісповідник, капелян УГА, громадський діяч, патріот, праведник України (9.09.1999 р.), блаженний священомученик (27.06.2001 р.), покровитель душпастирів УГКЦ (24.04.2009 р.)
• о. Сергій Ковч, син блаженного священномученика о. Омеляна Ковча — священик УГКЦ. Після успішного навчання у Львівській українській гімназії поступив учитись на Богословіє, у Львові. У 1941 висвятили його на священика митрополит Андрей Шептицький і архієпископ Чарнецький (близький друг батька). Був направлений помічником на парафію в Перемишляни і Коросно, де парохом був його батько. Одночасно почав викладати релігію у Перемишлянській і Коростенській школах. Після арешту о. Омеляна йому чудом вдається врятуватись. Отець Сергій повернувся у Перемишляни, правив замість свого батька. Однак не довго. Парафіяни повідомили своєму молодому парохові, що готують йому місцеві поляки (помсту за свого ксьондза). При допомозі Мирона Шпіцера, продавця «Маслосоюзу», у розпорядженні якого була вантажна машина, священику вдалося вирватися з Перемишлян. На якийсь час зупинився у Рогатині, а як наблизився фронт — подався на захід, через Карпати — у Словаччину. Поселившись тут, хотів попроситися на парафію, але йому поставили вимогу: присягнути православ'ю. Відмовився. Лише після 1968 року — о. Сергій служить у Греко-католицькій церкві. У 1988 році, у рік 1000-ліття хрещення України за заслуги перед Церквою отримав Мітру з рук Блаженнішого кардинала Любачівського.
• о. Мирон — Яків Ковч, син блаженного священномученика о. Омеляна Ковча — священик УГКЦ. Попри теологічні студії закінчив фармацептику.
• Іван Михайлович Ковч (09.09.1932 р.н.) — український поет, громадський діяч.

• о. Омелян Ковч, блаженний священомученик, покровитель душпастирів УГКЦ
• о. Василь Ковч
• Малий Любінь (03.04.2011). Родина Ковчів біля Народного Дому в Малому Любені
• Поет Іван Ковч
• c. Малий Любінь, подвір'я церкви Пресвятої Трійці, могила Дмитра Ковча і його сина Івана, багатолітніх паламарів цього храму.
• Діти о Омеляна Ковча (зліва на право): Ліда Александра зам. Бриґідир (Михайло + 1966), Анна Марія зам. Баран Теодор, Ірина Ольга зам. Хмільовська (Евген +1972). Стоять (з ліва на право): о. Мирон - Яків, одружений з Марією Новаківською, о. Сергій (неодружений), Роман Григорій, одружений з Ярославою Котик.

Див. також

• Ковч Григорій
• Ковч Василій
• Омелян (Ковч)
• Ковч Іван Михайлович
• Малий Любінь

Примітки

1. Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016. — С. 71—77, 409. —
2. Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун: Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — С. 19—105
3. о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963. — C. 83
4. Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012. — C. 12—23. —
5. Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013. — C. 32—36. —

Джерела

• Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці : ТзОВ «ДрукАрт», 2012. — C. 12—23. — .
• Анна-Марія Ковч-Баран. За Божі правди і людські права. — Саскатун : Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — С. 19—105.
• о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада) : видав о. Іван Лебедович, 1963. — C. 83.
• Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів : Тріада Плюс, 2016. — С. 71—77, 409. — .
• Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2013. — C. 32—36. — .

Посилання

• (перегляд 16.07.2016 р.)
• (перегляд 16.07.2016 р.)
• Німецький концтабір у Майданеку, де загинуло 78 тис. людей [ 21 Серпня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 16.07.2016 р.)
• Меморіальний комплекс «Майданек»^{[недоступне посилання з червня 2019]} (перегляд 16.07.2016 р.)
• Молебен до Блаженного Священномученика Еміліяна Ковча. [ 16 Серпня 2016 у Wayback Machine.] (перегляд 16.07.2016 р.)