Китеж (Китеж-град, град Китеж) — міфічне місто, яке, згідно з переказами, занурилося в озеро Світлояр (нині в Нижегородській області Російської Федерації) і таким чином врятувалося від руйнування монголо-татарами. Легенда про Китеж збереглася в літературній обробці старообрядців, у творі «Книжка, названа літописець», яка в остаточному вигляді склалася в другій половині XVIII століття серед одного з напрямків старообрядців-безпоповців — бігунів.
Твір «Книжка, названа літописець» складається з двох частин, які є відокремленими і самостійними й сягають XVII століття. Перша частина розповідає про князя Юрія (Георгія) Всеволодовича («Святий благовірний і великий князь Георгій Всеволодович»), його вбивство Батиєм і розорення Китежа.
В основу оповіді лягли наступні події. Великий князь володимирський та суздальський Юрій Всеволодович бився з військом хана Батия і загинув у нерівному бою на річці Сіті в Ярославській землі. Зв'язок Малого Китежа (Городця) з ім'ям Юрія Всеволодовича має історичну основу: з 1216 по 1219, до зайняття ним Володимирського столу, князь їздив у Городець на волость.
Друга частина твору носить назву «Повість і виявлення про град потаємний Китеж». Цей текст немає історичного тла і належить до типу легендарно-апокрифічних пам'яток, які розповідають про земний рай.
Вперше легенда про Китеж була надрукована російським дослідником З. Меледіним 1843 року в журналі «Москвитянин» (№ 12). А популярною стала ця легенда завдяки роману російського письменника П. Мельникова-Печерського «У лісах» та опері «Сказання про град Китеж та діву Февронію» російського композитора Н. Римського-Корсакова.
Російський дослідник В. Морохін у книзі «Град Китеж і озеро Світлояр в російській культурі» висловив припущення, що легендарне місто знаходилося зовсім не на озері. Оскільки етимологію назви «Китеж» не можливо пояснити, використовуючи якусь слов'янську мову, то він звернувся до фіно-угорських мов. Спираючись на працю Ореста Ткаченка «Мерянська мова», Морохін висловив припущення, що назва міста походить від від мерянського словосполучення «Китешка», що перекладається як «до каменя». Село зі схожою назвою Кидекша існує дотепер неподалік від Суздаля.
Література
- Легенда о граде Китеже / Подготовка текста, перевод и комментарии Н. В. Понырко // Библиотека литературы Древней Руси / РАН. ИРЛИ; Под ред. Д. С. Лихачёва, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева, Н. В. Понырко. — СПб.: Наука, 1997. — Т. 5: XIII век. — 527 с. (по списку РНБ, Q.I.1385 произведения «Книга глаголемая летописец»).
- Меледин С. П. Китеж на озере Светлояр // Москвитянин. 1843. Ч. 6. № 12. С. 507—511.
- Морохін В. Град Китеж и озеро Светлояр в русской культуре. — Нижний Новгород, 1995.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kitezh Kitezh grad grad Kitezh mifichne misto yake zgidno z perekazami zanurilosya v ozero Svitloyar nini v Nizhegorodskij oblasti Rosijskoyi Federaciyi i takim chinom vryatuvalosya vid rujnuvannya mongolo tatarami Legenda pro Kitezh zbereglasya v literaturnij obrobci staroobryadciv u tvori Knizhka nazvana litopisec yaka v ostatochnomu viglyadi sklalasya v drugij polovini XVIII stolittya sered odnogo z napryamkiv staroobryadciv bezpopovciv biguniv Tvir Knizhka nazvana litopisec skladayetsya z dvoh chastin yaki ye vidokremlenimi i samostijnimi j syagayut XVII stolittya Persha chastina rozpovidaye pro knyazya Yuriya Georgiya Vsevolodovicha Svyatij blagovirnij i velikij knyaz Georgij Vsevolodovich jogo vbivstvo Batiyem i rozorennya Kitezha V osnovu opovidi lyagli nastupni podiyi Velikij knyaz volodimirskij ta suzdalskij Yurij Vsevolodovich bivsya z vijskom hana Batiya i zaginuv u nerivnomu boyu na richci Siti v Yaroslavskij zemli Zv yazok Malogo Kitezha Gorodcya z im yam Yuriya Vsevolodovicha maye istorichnu osnovu z 1216 po 1219 do zajnyattya nim Volodimirskogo stolu knyaz yizdiv u Gorodec na volost Druga chastina tvoru nosit nazvu Povist i viyavlennya pro grad potayemnij Kitezh Cej tekst nemaye istorichnogo tla i nalezhit do tipu legendarno apokrifichnih pam yatok yaki rozpovidayut pro zemnij raj Vpershe legenda pro Kitezh bula nadrukovana rosijskim doslidnikom Z Meledinim 1843 roku v zhurnali Moskvityanin 12 A populyarnoyu stala cya legenda zavdyaki romanu rosijskogo pismennika P Melnikova Pecherskogo U lisah ta operi Skazannya pro grad Kitezh ta divu Fevroniyu rosijskogo kompozitora N Rimskogo Korsakova Rosijskij doslidnik V Morohin u knizi Grad Kitezh i ozero Svitloyar v rosijskij kulturi visloviv pripushennya sho legendarne misto znahodilosya zovsim ne na ozeri Oskilki etimologiyu nazvi Kitezh ne mozhlivo poyasniti vikoristovuyuchi yakus slov yansku movu to vin zvernuvsya do fino ugorskih mov Spirayuchis na pracyu Oresta Tkachenka Meryanska mova Morohin visloviv pripushennya sho nazva mista pohodit vid vid meryanskogo slovospoluchennya Kiteshka sho perekladayetsya yak do kamenya Selo zi shozhoyu nazvoyu Kideksha isnuye doteper nepodalik vid Suzdalya LiteraturaLegenda o grade Kitezhe Podgotovka teksta perevod i kommentarii N V Ponyrko Biblioteka literatury Drevnej Rusi RAN IRLI Pod red D S Lihachyova L A Dmitrieva A A Alekseeva N V Ponyrko SPb Nauka 1997 T 5 XIII vek 527 s po spisku RNB Q I 1385 proizvedeniya Kniga glagolemaya letopisec Meledin S P Kitezh na ozere Svetloyar Moskvityanin 1843 Ch 6 12 S 507 511 Morohin V Grad Kitezh i ozero Svetloyar v russkoj kulture Nizhnij Novgorod 1995