Катарина Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванович.

Катарина Іванович (серб. Катарина Ивановић; 15 травня 1811, Веспрем — 22 вересня 1882, Секешфехервар) — сербська художниця XIX століття, одна з трьох (поряд з Міною Караджич і Полексою Тодорович) видатних художниць Сербії.

Катарина Іванович
серб. Катарина Ивановић
Народження	15 квітня 1811(1811-04-15)^[1] Веспрем, ^d, Веспрем, Угорщина^[2]
Смерть	22 вересня 1882(1882-09-22) (71 рік)
	Секешфегервар, ^d, Феєр, Угорське королівство, Австро-Угорщина^[2]
Поховання	Новий цвинтар
Національність	серби^[3]
Країна	Угорщина
Жанр	портрет
Навчання	Віденська академія мистецтв і Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність	художниця
Член	^d
Роботи в колекції	Національний музей Сербії
Катарина Іванович у Вікісховищі

Біографія

Катарина Іванович народилася в родині сербського підрядника в Веспремі, Австрійської імперії. Дитинство провела в невеликому сербської громаді в Секешфехерварі. Обдарована з дитинства художниця навчалася живопису завдяки фінансовій допомозі торговця Жоржа Станковича в Пешті в студії Йозефа Пекка. Пізніше на її талант звернула увагу угорська графиня Чакі, яка влаштувала дівчину до Віденської Академії мистецтв, куди жінок зазвичай не допускали.

Катарина Іванович в 1845—1846 роках навчалася в Мюнхенській Академії Мистецтв, де написала картину «Звільнення Белграда в 1806 році». У 1846 році мешкала у Белграді, потім відвідала Париж, Загреб, Нідерланди, Італію, де вивчала сучасний живопис. В кінці свого життя вона повернулася у Секешфехервар, де жила і працювала до самої смерті. У цей період вона створила переважно історичні композиції, жанрові картини і натюрморти.

Катарина Іванович погано володіла сербською мовою, але залишалася сербської патріоткою. Її красою і розумом захоплювався відомий тоді поет Сима Мілутінович Сарайлія, який присвятив їй вірш «Троє-сестарство».

У 1876 році Іванович увійшла до складу Сербського вченого суспільства, ставши таким чином першою жінкою-академіком Сербії.

Померла Катарина Іванович в Секешфехерварі 22 вересня 1882 року. Її останки в 1967 році перенесені в Белград і поховані на Алеї народних героїв на Новому кладовищі.

Творчість

Катарина Іванович писала портрети, історичні жанрові картини, особливо вдавалися натюрморти. Серед її найбільш відомих творів: Автопортрет (1836), Портрет молодої людини (1837), Виноград з відром (1838), Сербський Гомер (малюнок, 1839), Портрет Сіми Мілутиновича Сарайлія (1840), Італійський виноградар (1842), Портрет княгині Персиди Ненадовіч, Портрет герцога Стефана Кнічаніна, Діти Павла Станішича, Белградчанка, Млади Данич, Хлопчик з соколом і ін. Катарина Іванович створила 38 картин.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #131533053 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/conor/3593319

Посилання

• Творчість Катарини Іванович [ 31 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Сербська народная газета — http://www.snn.hu [ 9 березня 2021 у Wayback Machine.]
• http://www.docuart.hu/docuart/en/adatbazis/adat_film/1344/dialektus [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• http://thearthistoryjournal.blogspot.com/2011/03/katarina-ivanovic-serbian-female-artist.html [ 22 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Двісті років з дня народження Катарини Іванович («Политика», 20 грудня 2011)