Карл Штумпф (англ. Carl Stumpf, 21 квітня 1848, (Баварія) — 25 грудня 1936, Берлін) — німецький психолог, філософ-ідеаліст, музичний теоретик, учень Ф. Брентано та (Р. Г. Лотце), засновник (разом з Ф. Брентано) європейського напрямку , один з провісників феноменології та гештальтпсихології.
Карл Штумпф | |
---|---|
нім. Carl Stumpf | |
![]() | |
Народився | 21 квітня 1848[4][2][…] (Візентайд), Кітцінґен, Нижня Франконія, Баварія |
Помер | 25 грудня 1936[1][2][…](88 років) Берлін, Третій Райх[1] |
Поховання | d[5] |
Країна | ![]() |
Діяльність | філософ, психолог, музикознавець, теоретик музики, музичний етнограф, викладач університету |
Alma mater | Геттінгенський університет |
Науковий керівник | (Рудольф Герман Лотце)[6] |
Вчителі | Франц Брентано і (Рудольф Герман Лотце) |
Відомі учні | Еріх Ротгакер, d і Едмунд Гуссерль |
Знання мов | німецька[2] |
Заклад | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, JMU, Геттінгенський університет, Університет Мартіна Лютера, Карлів університет і HU Berlin |
Членство | Баварська академія наук, Прусська академія наук і Національна академія наук США |
Нагороди | |
|
Біографія
Повне ім'я: Фрідріх Карл Штумпф (Friedrich Carl Stumpf).
Володів неабиякими музичними здібностями: грав на шести інструментах, з 10-ти років складав музику.
В 1865—1867 рр. вивчав естетику та юриспруденцію в Вюрцбурзькому університеті, де зазнав впливу свого вчителя Франца Брентано.
У Геттінгенському університеті (під впливом іншого свого вчителя — Г. Лотце) вивчав також фізику і філософію, а в 1869 р. захистив у цьому університеті докторську дисертацію з філософії: «Платон і теорія блага».
В 1870—1873 рр. — приват-доцент Геттінгенського університету.
З 1873 р. — професор кафедри філософії Вюрцбурзького університету (за рекомендаціями Брентано і Лотце).
В 1879—1884 рр. — професор університету в Празі.
в 1884—1889 рр. — професор університету в Галле.
В 1889—1893 рр. — професор університету в Мюнхені.
В 1894—1923 рр. — професор Університету Фрідріха-Вільгельма в Берліні, де став одним із засновників і директором Інституту експериментальної психології.
В 1907—1908 рр. обіймав посаду ректора Берлінського університету.
Науковий внесок
Основний напрямок наукової діяльності Карла Штумпфа — психологічні проблеми сприйняття звукових тонів і пов'язані з цими проблемами питання теорії музики.
Штумпф розглядав музику як унікальний феномен культури, і тому результатам дослідів, проведених натренованими в інтроспективному аналізі свідомості психологами (школа В. Вундта), він протиставляв свідоцтва експертів-музикантів, як такі, що заслуговують більшої довіри.
Одним з головних понять психології звуку Штумпфа є «сплав» звуків: множинність звуків, які утворюють у свідомості слухачів єдине, цільне співзвуччя. При такому підході дисонанс розглядається як «індивідуація» звуків з цієї єдності.
Штумпф вніс найбільший після Гельмгольца внесок у дослідження психологічної акустики. Але, на відміну від Гельмгольца, Штумпф виступав проти «об'єктивних методів» дослідження, декларуючи таким чином ідею неможливості жорсткого розрізнення між фізичними і психічними явищами, що передбачало необхідність вивчення в області (психоакустики) цілісних психо-фізичних комплексів.
К. Штумпф заклав основи концепції «двох компонент висоти музичного звуку», згідно з якою, зі зміною одного фізичного параметра звуку — частоти його коливань — одночасно змінюються два психологічних ознаки звука — його тембр і висота.
Карл Штумпф першим в історії психології почав проводити емпіричні дослідження в області музичних сприйняттів (Tonpsychologie, «Психологія музичних сприйнять», т. 1—2, 1883 — 90)
Згідно зі Штумпфом, тематична область психології (вперше названа ним «феноменологією») підрозділяється на три основні частини:
- «феномени» — зміст почуттів чи уяви;
- «психічні функції» — сприйняття, воління, бажання і т. ін.;
- «іманентні відносини» між психічними функціями і феноменами.
У свою чергу, психічні функції, по Штумпфа, поділяються не «інтелектуальні» (сприйняття, розуміння і судження) і «емоційні» («емотивної» або «афективні»), представлені біполярними відносинами: «радість — печаль», «бажання — відкидання», «прагнення — уникнення» і т. д.) Певний емоційний відтінок можуть придбати і деякі явища, які були названі «чуттєвими відчуттями».
Згідно зі Штумпфом, психологія є пропедевтична фундаментальна наука (Vorwissenschaft), задача якої — науковий опис і емпіричне дослідження т. зв. «первинних» і «вторинних» феноменів, а також «психічних функцій», незалежно від їх причинних відносин. При цьому, феномени не підлягають зведенню до елементарнішим елементам в силу притаманних їм структурних властивостей. Остаточне побудова психології, на думку Штумпфа, має стати основою всіх приватних наук про природу і людину.
Штумпф вводить поняття «відчуття почуттів» (Gefühlsempfindungen) : Gefühlsempfindungen — це таке відчуття, змістом якого є почуття. Сформулював також «інтенціональну теорію емоцій», яка не втратила своєї актуальності й донині.
Своїми дослідженнями та розробками Штумпф передбачив не тільки феноменологію Гуссерля, але й основні ідеї гештальтпсихології: учнями Штумпфа були засновники гештальтпсихології К. Коффка, М. Вертгеймер та (В. Келер), який в 1921 р. змінив Штумпфа, що пішов у відставку, на посаді директора створеного ним Інституту експериментальної психології при Університеті Фрідріха-Вільгельма в Берліні.
Науково-громадська діяльність
Штумпф вів активну науково-громадську діяльність. Він був співпрезидентом (спільно з ) III-го Міжнародного психологічного конгресу (Мюнхен, 1896).
Штумпф заснував унікальний Архів музичних фонограм (понад 10 тисяч), серед яких було представлено дуже багато цінного матеріалу з області фольклористики, включаючи мелодії і ритми примітивних народностей.
Карл Штумпф залишив по собі добру пам'ять також і як один із співзасновників «Товариства дитячої психології» («Gesellschaft für Kinderpsychologie»), метою якого було залучення уваги батьків та вихователів до особливостей і закономірностям психічного розвитку підростаючого покоління.
Організував також товариство по зоопсихології, сприяв поїздці свого учня В. Келера в Африку для вивчення поведінки людиноподібних мавп.
Протягом багатьох років Штумпф тісно спілкувався і плідно співпрацював з багатьма видатними психологами свого часу: Е. Герінгом, У. Джемсом, Г. Гельмгольцем, , В. Дільтеєм та іншими.
Основні наукові праці
- Über den psychologischen Ursprung der Raumvorstellung. Lpz., 1873.
- Tonpsychologie, 1883, Bd. 1, 1890, Bd. 2 («Психология музыкальных восприятий»).
- Leib und Seele. Lpz., 1903
- Erscheinungen und Funktionen, 1907.
- Zur Einteilung der Wissenschaften, 1907.
- Philosophische Reden und Vorträge. Lpz., 1910.
- Die Anfünge der Musik, 1911 (рус. пер. «Происхождение музыки». Л., 1927).
- Franz Brentano, Münch., 1919.
- Die Deutsche Philosophie der Gegenwart in Selbstdarstellung, vol. V. Bd 5, Lpz., 1924.
- Gefühl und Gefühlsempfindung, 1928.
- Erkenntnislehre, 1939—1940 Bd. 1-2. (в рус. пер. были изданы: «Явления и психические функции» / Новые идеи в философии. Сб. 4, СПб., 1913; «Душа и тело» / там же. Сб. 8, СПб.).
Примітки
- Штумпф Карл // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118933299 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- https://www.berlin.de/senuvk/umwelt/stadtgruen/friedhoefe_begraebnisstaetten/downloads/eg-liste.pdf
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- В 1886 році до Штумпфа в Галле на посаду приват-доцента приїхав Гуссерль, який присвятив свої «Логічні дослідження» Штумпфа.
- Е. Гуссерль був учнем Штумпф в Галле. на Гуссерля справила великий вплив проведене Штумпфом (не без впливу з боку Брентано) відділення психологічного явища (тобто належить до сфери феноменології чуттєвого змісту образів, що зберігаються в пам'яті) від психічних функцій (актів, станів, переживань). Гуссерль був згоден зі Штумпфом в тому, що прогресивний розвиток у сфері психічного не завжди підпорядковане прогресивному розвитку в сфері фізичного. Таким чином, Штумпф з'явилися як би допомогою ланкою між навчаннями Брентано та Е. Гуссерля.
- Всебічно досліджуючи феномен синтезу звуків, Штумпф фактично передбачив введення в психологічну науку саме поняття «гештальт».
Література
- Кунцман А. И., Психология мышления Ф. Брентано, Г. Уфуэса, Э. Гуссерля и К. Штумпфа, в сборнике: Новые идеи в философии, сб. 16, СПБ. 1914.
- Festschrift С. Stumpf zum 75. Geburtstag, в сб.: Psychologische Forschung, Bd 4, В., 1923.
- Köhler W., С. Stumpf zum 21. April 1928, «Kantstudien», 1928, Bd 33, H. ½.
- Hartmann Ν., Gedächtnisrede auf С. Stumpf, В., 1937.
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет