Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

нагороди і премії ширина опис зображення Кара Мурза Володимир Олексійовичрос Владимир Алексеевич Кара МурзаІм я при наро

Кара-Мурза Володимир Олексійович

Кара-Мурза Володимир Олексійович

Кара-Мурза Володимир Олексійович
рос. Владимир Алексеевич Кара-Мурза
image
Ім'я при народженніВолодимир Олексійович Кара-Мурза
Народився24 жовтня 1959(1959-10-24)
Москва, СРСР
Помер28 липня 2019(2019-07-28)[1](59 років)
Москва, Росія
·тромбоемболія
ПохованняДаниловський цвинтар
Країнаimage СРСР
image Росія
Діяльністьжурналіст, телеведучий, радіоведучий, редактор
Alma materІсторичний факультет МДУ
Знання мовросійська
Членствоd, Солідарність[d] і d[2]
ПартіяСолідарність[d]
БатькоОлексій Сергійович Кара-Мурза
МатиМайя Вольдемарівна Кара-Мурза
Брати, сестриd
У шлюбі зМаргарита
ДітиВолодимир Володимирович Кара-Мурза
Нагороди (1995)
IMDbID 7359622
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кара-Мурза.

Володимир Олексійович Кара-Мурза (нар. 24 жовтня 1959, Москва, Російська РФСР — пом. 28 липня 2019, там же) — російський журналіст, теле — і радіоведучий. Член Академії російського телебачення з 2007 по 2019 рік.

Біографія

Володимир Кара-Мурза народився 24 жовтня 1959 року в Москві. У 1981 році закінчив історичний факультет МДУ за спеціальністю «викладач історії новітнього часу». На паралельному потоці з ним навчався Олег Добродєєв, з яким Кара-Мурза підтримував дружні стосунки з 1976 по 2001 рік.

Брав участь у діяльності арт-групи «Мухомори», був співавтором магнітоальбома «Золотий диск», виступав у ролі кінооператора (техніку групі негласно надавала Катерина Дьоготь).

З 1982 по 1992 роки займався приватним репетиторством з історії, працював двірником, кочегаром.

Робота в ЗМІ

Телебачення

На телебаченні з 1992 року.

У 1992—1993 роках — старший редактор, потім кореспондент щотижневої програми Євгена Кисельова «Підсумки» на РДТРК «Останкіно» (нині — «Перший канал»). Робив там матеріали на історичні теми: про Південні Курили та події в Північній Осетії. У вересні 1993 року разом з Кисельовим та іншими журналістами «Підсумків» перейшов до першої в Росії приватної загальнонаціональної телекомпанії НТВ, засновану у тому ж році Володимиром Гусинським.

В 1993—1995 роках — кореспондент служби інформації телекомпанії НТВ, робив сюжети для програми «Сьогодні» та «Підсумки». З 28 квітня 1995 по 12 квітня 2001 року — автор і ведучий інформаційно-аналітичної програми «Сьогодні опівночі» на телеканалі НТВ. У 1996 році за свою професійну діяльність удостоєний премії Союзу журналістів Росії «Золоте перо Росії». З березня 2000 по січень 2002 року — автор і ведучий щотижневої історичної програми «Свідок століття», яка спочатку виходила на НТВ, а потім — на «ТВ-6».

Під час конфлікту між власником телекомпанії НТВ Гусинським та її основним кредитором компанією «Газпром» у ніч на 14 квітня 2001 року Володимир Кара-Мурза приїхав до редакції телеканалу на 8-му поверсі телецентру «Останкіно», де вступив у жорстку полеміку з представниками «Газпрому»: Добродеєвим, Йорданом і Кулістіковим. Того ж дня разом з групою провідних журналістів НТВ написав заяву про звільнення з каналу і пішов на канал ТНТ, звідки трохи пізніше перейшов до штату телекомпанії Бориса Березовського «ТВ-6».

З квітня 2001 року по січень 2002 року — автор і ведучий інформаційно-аналітичних програм «Сьогодні опівночі на ТНТ», «Гасіть світло» і «Сьогодні на ТВ-6» (з 3 вересня 2001 року назву було змінено на «Грані») на телеканалах ТНТ і «ТВ-6». Останній ефір на «ТВ-6» провів о 23.00 21 січня 2002 року, за годину до відключення мовлення телекомпанії за розпорядженням судових приставів. Після закриття «ТВ-6» разом з іншими журналістами перейшов до штату новоствореної телеканалу ТВС, який у березні 2002 року виграв конкурс на мовлення та 1 червня 2002 року почав мовлення на шостий кнопці". З червня 2002 року по червень 2003 року Володимир Кара-Мурза — ведучий програм «Грані», «Місце друку» і «Гасіть світло» на телеканалі ТВЗ. Останній ефір на ТВС провів 19 червня 2003 року. Телеканал ТВС був відключений від ефіру за розпорядженням Міністерства друку РФ 22 червня 2003 року.

З 11 серпня 2003 року до літа 2008 року — ведучий інформаційної програми «Зараз в Росії» на телеканалі RTVi.

Двічі з'являвся в передачах загальнодоступних телеканалів як гість: в телегрі «Сто до одного» («Росія», 11 вересня 2004 року, у складі команди «Ехо Москви») і ток-шоу «Бабин бунт» («РЕН ТВ», 9 листопада 2007 р.). У 2007 році також з'явився в епізодичній ролі ведучого новин у фільмі «День виборів».

З грудня 2011 року по березень 2012 року — ведучий передачі «Головне за тиждень з Володимиром Кара-Мурзою» на Мережевому громадському телебаченні.

Радіо

На «Ехо Москви» у липні 2003 року йшла «Репліка Кара-Мурзи», з 2003 по 2007 рік там же — співведучий програми «Ну і деньок», з 2006 по 1 червня 2019 року (до 2013 року — спільно з телеканалом RTVi) виходила щотижнева авторська підсумкова передача «Грані тижня з Володимиром Кара-Мурзою».

З 2005 року працював на «Радіо Свобода» з авторським ток-шоу «Грані часу» (з 2005 по 2016 рік щодня по буднях, у 2017 році день через день з Муміном Шакіровим, з жовтня 2017 року по жовтень 2018 року передача виходила двічі на тиждень: у понеділок та четвер). 29 жовтня 2018 року вийшов останній випуск програми, який провів Володимир Кара-Мурза.

Друковані видання

З лютого до червня 2014 2019 року вів колонку про телебачення в газеті «Співрозмовник». За 5 років у виданні вийшло близько 180 нотаток автора.

Смерть

В останні роки життя тяжко хворів, переніс кілька інсультів. Помер на 60-му році життя 28 липня 2019 року в Москві «о восьмій ранку, в день своїх іменин», про що повідомив його син Володимир-молодший. Причина смерті журналіста — відірвався тромб. Похований 31 липня 2019 року на Даниловському кладовищі поруч з могилою свого батька.

Громадська позиція

З 2000 року був непримиренним критиком президента Володимира Путіна і взагалі російської влади. У 2004 році став одним із засновників опозиційного «Комітету-2008». У тому ж році заявив: «Оскільки я людина з історичною освітою, вважаю, що до 2008 року режим в нинішньому вигляді не зможе проіснувати».

Негативно оцінював факт анексії Криму Росію в березні 2014 року.

У своїх публікаціях регулярно критикував програми сучасного російського телебачення та їх ведучих.

У 2018 році був одним з довірених осіб Григорія Явлінського на президентських виборах.

Родина

Батько — Олексій Сергійович Кара-Мурза (1914—1988), історик і фронтовий журналіст, у своїх роботах висвітлював Сталінградську битву. Був головним редактором фахового журналу «Викладання історії в школі».

Мати — Майя Вольдемарівна Кара-Мурза (до шлюбу Бісенікс) (нар. 1934), племінниця латвійського дипломата Георга Бісеніекса, який був звинувачений в підготовці вбивства Сергія Кірова. Внаслідок цього факту вона вважалася дочкою ворога народу і не змогла вступити до жодного з інститутів. Познайомилася з Олексієм Сергійовичем у технікумі, в якому той викладав, і стала його другою дружиною. У 2000-ті роки — активістка товариства нащадків жертв політичних репресій товариства «Меморіал».

Бабуся по матері — Лія Канторович, радянська героїня у німецько-радянській війні.

Був одружений двічі.

Син від першого шлюбу — громадський діяч, політик і публіцист Володимир Кара-Мурза-молодший. Виховував також доньку другої дружини від її минулих відносин.

Примітки

  1. https://www.mk.ru/politics/2019/07/28/skonchalsya-zhurnalist-vladimir-karamurza.html
  2. https://specialradio.ru/1000-albomov/muxomor-zolotoj-disk/
  3. . Стрингер. 1 травня 2003. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 15 квітня 2021.
  4. Vladimir Kara-Murza (2019T01:32). (рос.). @vkaramurza. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 28 липня 2019.
  5. Умер журналист Владимир Кара-Мурза. // meduza.io (рос.). Meduza. 28 липня 2019. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019. Журналист Владимир Кара-Мурза умер утром 28 июля. Об этом в твиттере сообщил его сын Владимир Кара-Мурза-младший.
  6. . Росбалт. 28 липня 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  7. Jackson, Patrick (10 квітня 2006). . BBC News. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 6 лютого 2011.
  8. . БелГазета. 7 червня 2004. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  9. . Собеседник. 14 листопада 2014. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  10. . Радіо Свобода. 5 листопада 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  11. . Los Angeles Times. 20 жовтня 2003. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  12. Владимир Кара-Мурза-ст. (1 грудня 2003). . Русский курьер. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 15 квітня 2021. Ведущим был мой бывший коллега Эрнест Мацкявичус. Меня потрясло, как он, наверное, стремясь угодить своему непосредственному руководителю, председателю ВГТРК, где-то понаслышке узнав, что у нас с ним испорчены отношения, счел лучшим подарком, причем к собственному же дню рождения, ...затыкать рот моему сыну
  13. . Радіо Свобода. 11 лютого 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  14. . Новая газета. 12 квітня 2004. Архів оригіналу за 16 липня 2004. Процитовано 15 квітня 2021.
  15. . Специальное радио. 1 березня 2017. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  16. . Комсомольская правда. 13 вересня 2002. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  17. Собеседник. 28 вересня 2000. Архів оригіналу за 1 березня 2002. Процитовано 15 квітня 2021.
  18. . Литературная газета. 30 травня 2001. Архів оригіналу за 1 січня 2006. Процитовано 15 квітня 2021.
  19. . Новая газета. 27 травня 2004. Архів оригіналу за 21 вересня 2004. Процитовано 15 квітня 2021.
  20. . Новая газета. 27 вересня 2004. Архів оригіналу за 10 жовтня 2004. Процитовано 15 квітня 2021.
  21. Российская газета. 23 березня 2002. Архів оригіналу за 2 вересня 2002. Процитовано 15 квітня 2021.
  22. Евгений Киселёв (27 червня 2006). . Газета.ру. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  23. . Антенна-Телесемь. 4 травня 2000. Архів оригіналу за 3 липня 2002. Процитовано 15 квітня 2021.
  24. . Радіо Свобода. 14 квітня 2006. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  25. . Новая газета. 24 лютого 2005. Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 15 квітня 2021.
  26. . . 23 лютого 2016. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  27. . Собеседник. 19 лютого 2015. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  28. . Всё о звёздах. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  29. . Сегодня. 11 березня 2000. Архів оригіналу за 2 січня 2002. Процитовано 15 квітня 2021.
  30. . Вечерняя Москва. Архів оригіналу за 15 липня 2014.
  31. . Спілка журналістів Росії. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 20 листопада 2016.
  32. . Труд. 3 березня 2000. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  33. . Известия. 25 квітня 2002. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  34. . Комсомольская правда. 17 квітня 2001. Архів оригіналу за 10 вересня 2015.
  35. . . Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  36. . Московские новости. 2001. Архів оригіналу за 22 серпня 2001. Процитовано 15 квітня 2021.
  37. . Труд. 7 червня 2001. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 15 квітня 2021.
  38. . . 9 червня 2001. Архів оригіналу за 24 липня 2001. Процитовано 15 квітня 2021.
  39. . NEWSru.com. 23 серпня 2001. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  40. . МК-Бульвар. 17 червня 2002. Архів оригіналу за 3 травня 2018. Процитовано 15 квітня 2021.
  41. . . 19 червня 2003. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 15 квітня 2021.
  42. (10 червня 2002). . Новая газета. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 28 квітня 2019.
  43. . Новая газета. 24 червня 2004. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018. Процитовано 15 квітня 2021.
  44. . NEWSru.com. 22 червня 2003. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 15 квітня 2021.
  45. . Комсомольская правда. 4 серпня 2003. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 15 квітня 2021.
  46. . Новая газета. 14 серпня 2003. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 15 квітня 2021.
  47. . Новая газета. 9 червня 2008. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 квітня 2021.
  48. Владимир КараМурза (22 июня 2016). . YouTube. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  49. . . 2 грудня 2011. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  50. . Эхо Москвы. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  51. . Эхо Москвы. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  52. . Комсомольская правда. 7 грудня 2006. Архів оригіналу за 28 грудня 2018. Процитовано 15 квітня 2021.
  53. . Новая газета. 16 червня 2008. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 15 квітня 2021.
  54. . Polit.ua. 30 жовтня 2008. Архів оригіналу за 27 листопада 2014.
  55. . . 21 вересня 2009. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  56. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  57. . Радіо Свобода. 29 жовтня 2018. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  58. . Собеседник. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  59. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  60. . РИА Новости. 28 июля 2019. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  61. . Газета.Ru. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  62. . РИА Новости. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 1 серпня 2019.
  63. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 1 серпня 2019.
  64. . НТВ. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 1 серпня 2019.
  65. . Собеседник. 28 травня 2003. Архів оригіналу за 8 червня 2003. Процитовано 15 квітня 2021.
  66. . . 30 квітня 2004. Архів оригіналу за 9 грудня 2018. Процитовано 15 квітня 2021.
  67. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  68. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  69. . Урал.Ведомости. 13 березня 2018. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 15 квітня 2021.
  70. . Эхо Москвы. 13 грудня 2000. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  71. . Московский комсомолец. 26 липня 2001. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  72. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  73. . Московская жилищная газета «Жилищный ряд». Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  74. . Теленеделя. 4 травня 2000. Архів оригіналу за 25 січня 2003. Процитовано 15 квітня 2021.

Посилання

  • Володимир Кара-Мурза на сайті «Ехо Москви» [ 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  • Володимир Кара-Мурза: «Головний наш ворог не Путін, а відсутність вільного вибору» [ 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

nagorodi i premiyi shirina opis zobrazhennya Kara Murza Volodimir Oleksijovichros Vladimir Alekseevich Kara MurzaIm ya pri narodzhenniVolodimir Oleksijovich Kara MurzaNarodivsya24 zhovtnya 1959 1959 10 24 Moskva SRSRPomer28 lipnya 2019 2019 07 28 1 59 rokiv Moskva Rosiya tromboemboliyaPohovannyaDanilovskij cvintarKrayina SRSR RosiyaDiyalnistzhurnalist televeduchij radioveduchij redaktorAlma materIstorichnij fakultet MDUZnannya movrosijskaChlenstvod Solidarnist d i d 2 PartiyaSolidarnist d BatkoOleksij Sergijovich Kara MurzaMatiMajya Voldemarivna Kara MurzaBrati sestridU shlyubi zMargaritaDitiVolodimir Volodimirovich Kara MurzaNagorodi 1995 IMDbID 7359622 Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kara Murza Volodimir Oleksijovich Kara Murza nar 24 zhovtnya 1959 Moskva Rosijska RFSR pom 28 lipnya 2019 tam zhe rosijskij zhurnalist tele i radioveduchij Chlen Akademiyi rosijskogo telebachennya z 2007 po 2019 rik BiografiyaVolodimir Kara Murza narodivsya 24 zhovtnya 1959 roku v Moskvi U 1981 roci zakinchiv istorichnij fakultet MDU za specialnistyu vikladach istoriyi novitnogo chasu Na paralelnomu potoci z nim navchavsya Oleg Dobrodyeyev z yakim Kara Murza pidtrimuvav druzhni stosunki z 1976 po 2001 rik Brav uchast u diyalnosti art grupi Muhomori buv spivavtorom magnitoalboma Zolotij disk vistupav u roli kinooperatora tehniku grupi neglasno nadavala Katerina Dogot Z 1982 po 1992 roki zajmavsya privatnim repetitorstvom z istoriyi pracyuvav dvirnikom kochegarom Robota v ZMI Telebachennya Na telebachenni z 1992 roku U 1992 1993 rokah starshij redaktor potim korespondent shotizhnevoyi programi Yevgena Kiselova Pidsumki na RDTRK Ostankino nini Pershij kanal Robiv tam materiali na istorichni temi pro Pivdenni Kurili ta podiyi v Pivnichnij Osetiyi U veresni 1993 roku razom z Kiselovim ta inshimi zhurnalistami Pidsumkiv perejshov do pershoyi v Rosiyi privatnoyi zagalnonacionalnoyi telekompaniyi NTV zasnovanu u tomu zh roci Volodimirom Gusinskim V 1993 1995 rokah korespondent sluzhbi informaciyi telekompaniyi NTV robiv syuzheti dlya programi Sogodni ta Pidsumki Z 28 kvitnya 1995 po 12 kvitnya 2001 roku avtor i veduchij informacijno analitichnoyi programi Sogodni opivnochi na telekanali NTV U 1996 roci za svoyu profesijnu diyalnist udostoyenij premiyi Soyuzu zhurnalistiv Rosiyi Zolote pero Rosiyi Z bereznya 2000 po sichen 2002 roku avtor i veduchij shotizhnevoyi istorichnoyi programi Svidok stolittya yaka spochatku vihodila na NTV a potim na TV 6 Pid chas konfliktu mizh vlasnikom telekompaniyi NTV Gusinskim ta yiyi osnovnim kreditorom kompaniyeyu Gazprom u nich na 14 kvitnya 2001 roku Volodimir Kara Murza priyihav do redakciyi telekanalu na 8 mu poversi telecentru Ostankino de vstupiv u zhorstku polemiku z predstavnikami Gazpromu Dobrodeyevim Jordanom i Kulistikovim Togo zh dnya razom z grupoyu providnih zhurnalistiv NTV napisav zayavu pro zvilnennya z kanalu i pishov na kanal TNT zvidki trohi piznishe perejshov do shtatu telekompaniyi Borisa Berezovskogo TV 6 Z kvitnya 2001 roku po sichen 2002 roku avtor i veduchij informacijno analitichnih program Sogodni opivnochi na TNT Gasit svitlo i Sogodni na TV 6 z 3 veresnya 2001 roku nazvu bulo zmineno na Grani na telekanalah TNT i TV 6 Ostannij efir na TV 6 proviv o 23 00 21 sichnya 2002 roku za godinu do vidklyuchennya movlennya telekompaniyi za rozporyadzhennyam sudovih pristaviv Pislya zakrittya TV 6 razom z inshimi zhurnalistami perejshov do shtatu novostvorenoyi telekanalu TVS yakij u berezni 2002 roku vigrav konkurs na movlennya ta 1 chervnya 2002 roku pochav movlennya na shostij knopci Z chervnya 2002 roku po cherven 2003 roku Volodimir Kara Murza veduchij program Grani Misce druku i Gasit svitlo na telekanali TVZ Ostannij efir na TVS proviv 19 chervnya 2003 roku Telekanal TVS buv vidklyuchenij vid efiru za rozporyadzhennyam Ministerstva druku RF 22 chervnya 2003 roku Z 11 serpnya 2003 roku do lita 2008 roku veduchij informacijnoyi programi Zaraz v Rosiyi na telekanali RTVi Dvichi z yavlyavsya v peredachah zagalnodostupnih telekanaliv yak gist v telegri Sto do odnogo Rosiya 11 veresnya 2004 roku u skladi komandi Eho Moskvi i tok shou Babin bunt REN TV 9 listopada 2007 r U 2007 roci takozh z yavivsya v epizodichnij roli veduchogo novin u filmi Den viboriv Z grudnya 2011 roku po berezen 2012 roku veduchij peredachi Golovne za tizhden z Volodimirom Kara Murzoyu na Merezhevomu gromadskomu telebachenni Radio Na Eho Moskvi u lipni 2003 roku jshla Replika Kara Murzi z 2003 po 2007 rik tam zhe spivveduchij programi Nu i denok z 2006 po 1 chervnya 2019 roku do 2013 roku spilno z telekanalom RTVi vihodila shotizhneva avtorska pidsumkova peredacha Grani tizhnya z Volodimirom Kara Murzoyu Z 2005 roku pracyuvav na Radio Svoboda z avtorskim tok shou Grani chasu z 2005 po 2016 rik shodnya po budnyah u 2017 roci den cherez den z Muminom Shakirovim z zhovtnya 2017 roku po zhovten 2018 roku peredacha vihodila dvichi na tizhden u ponedilok ta chetver 29 zhovtnya 2018 roku vijshov ostannij vipusk programi yakij proviv Volodimir Kara Murza Drukovani vidannya Z lyutogo do chervnya 2014 2019 roku viv kolonku pro telebachennya v gazeti Spivrozmovnik Za 5 rokiv u vidanni vijshlo blizko 180 notatok avtora Smert V ostanni roki zhittya tyazhko hvoriv perenis kilka insultiv Pomer na 60 mu roci zhittya 28 lipnya 2019 roku v Moskvi o vosmij ranku v den svoyih imenin pro sho povidomiv jogo sin Volodimir molodshij Prichina smerti zhurnalista vidirvavsya tromb Pohovanij 31 lipnya 2019 roku na Danilovskomu kladovishi poruch z mogiloyu svogo batka Gromadska poziciyaZ 2000 roku buv neprimirennim kritikom prezidenta Volodimira Putina i vzagali rosijskoyi vladi U 2004 roci stav odnim iz zasnovnikiv opozicijnogo Komitetu 2008 U tomu zh roci zayaviv Oskilki ya lyudina z istorichnoyu osvitoyu vvazhayu sho do 2008 roku rezhim v ninishnomu viglyadi ne zmozhe proisnuvati Negativno ocinyuvav fakt aneksiyi Krimu Rosiyu v berezni 2014 roku U svoyih publikaciyah regulyarno kritikuvav programi suchasnogo rosijskogo telebachennya ta yih veduchih U 2018 roci buv odnim z dovirenih osib Grigoriya Yavlinskogo na prezidentskih viborah RodinaBatko Oleksij Sergijovich Kara Murza 1914 1988 istorik i frontovij zhurnalist u svoyih robotah visvitlyuvav Stalingradsku bitvu Buv golovnim redaktorom fahovogo zhurnalu Vikladannya istoriyi v shkoli Mati Majya Voldemarivna Kara Murza do shlyubu Biseniks nar 1934 pleminnicya latvijskogo diplomata Georga Bisenieksa yakij buv zvinuvachenij v pidgotovci vbivstva Sergiya Kirova Vnaslidok cogo faktu vona vvazhalasya dochkoyu voroga narodu i ne zmogla vstupiti do zhodnogo z institutiv Poznajomilasya z Oleksiyem Sergijovichem u tehnikumi v yakomu toj vikladav i stala jogo drugoyu druzhinoyu U 2000 ti roki aktivistka tovaristva nashadkiv zhertv politichnih represij tovaristva Memorial Babusya po materi Liya Kantorovich radyanska geroyinya u nimecko radyanskij vijni Buv odruzhenij dvichi Sin vid pershogo shlyubu gromadskij diyach politik i publicist Volodimir Kara Murza molodshij Vihovuvav takozh donku drugoyi druzhini vid yiyi minulih vidnosin Primitkihttps www mk ru politics 2019 07 28 skonchalsya zhurnalist vladimir karamurza html https specialradio ru 1000 albomov muxomor zolotoj disk Stringer 1 travnya 2003 Arhiv originalu za 24 veresnya 2020 Procitovano 15 kvitnya 2021 Vladimir Kara Murza 2019T01 32 ros vkaramurza Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 28 lipnya 2019 Umer zhurnalist Vladimir Kara Murza meduza io ros Meduza 28 lipnya 2019 Arhiv originalu za 28 lipnya 2019 Procitovano 28 lipnya 2019 Zhurnalist Vladimir Kara Murza umer utrom 28 iyulya Ob etom v tvittere soobshil ego syn Vladimir Kara Murza mladshij Rosbalt 28 lipnya 2019 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Jackson Patrick 10 kvitnya 2006 BBC News Arhiv originalu za 26 travnya 2021 Procitovano 6 lyutogo 2011 BelGazeta 7 chervnya 2004 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Sobesednik 14 listopada 2014 Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda 5 listopada 2016 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Los Angeles Times 20 zhovtnya 2003 Arhiv originalu za 18 travnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Vladimir Kara Murza st 1 grudnya 2003 Russkij kurer Arhiv originalu za 22 sichnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Vedushim byl moj byvshij kollega Ernest Mackyavichus Menya potryaslo kak on navernoe stremyas ugodit svoemu neposredstvennomu rukovoditelyu predsedatelyu VGTRK gde to ponaslyshke uznav chto u nas s nim isporcheny otnosheniya schel luchshim podarkom prichem k sobstvennomu zhe dnyu rozhdeniya zatykat rot moemu synu Radio Svoboda 11 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 12 kvitnya 2004 Arhiv originalu za 16 lipnya 2004 Procitovano 15 kvitnya 2021 Specialnoe radio 1 bereznya 2017 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Komsomolskaya pravda 13 veresnya 2002 Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Sobesednik 28 veresnya 2000 Arhiv originalu za 1 bereznya 2002 Procitovano 15 kvitnya 2021 Literaturnaya gazeta 30 travnya 2001 Arhiv originalu za 1 sichnya 2006 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 27 travnya 2004 Arhiv originalu za 21 veresnya 2004 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 27 veresnya 2004 Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2004 Procitovano 15 kvitnya 2021 Rossijskaya gazeta 23 bereznya 2002 Arhiv originalu za 2 veresnya 2002 Procitovano 15 kvitnya 2021 Evgenij Kiselyov 27 chervnya 2006 Gazeta ru Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Antenna Telesem 4 travnya 2000 Arhiv originalu za 3 lipnya 2002 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda 14 kvitnya 2006 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 24 lyutogo 2005 Arhiv originalu za 29 listopada 2018 Procitovano 15 kvitnya 2021 23 lyutogo 2016 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Sobesednik 19 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Vsyo o zvyozdah Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Segodnya 11 bereznya 2000 Arhiv originalu za 2 sichnya 2002 Procitovano 15 kvitnya 2021 Vechernyaya Moskva Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Spilka zhurnalistiv Rosiyi Arhiv originalu za 21 listopada 2016 Procitovano 20 listopada 2016 Trud 3 bereznya 2000 Arhiv originalu za 17 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Izvestiya 25 kvitnya 2002 Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Komsomolskaya pravda 17 kvitnya 2001 Arhiv originalu za 10 veresnya 2015 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Moskovskie novosti 2001 Arhiv originalu za 22 serpnya 2001 Procitovano 15 kvitnya 2021 Trud 7 chervnya 2001 Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Procitovano 15 kvitnya 2021 9 chervnya 2001 Arhiv originalu za 24 lipnya 2001 Procitovano 15 kvitnya 2021 NEWSru com 23 serpnya 2001 Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 MK Bulvar 17 chervnya 2002 Arhiv originalu za 3 travnya 2018 Procitovano 15 kvitnya 2021 19 chervnya 2003 Arhiv originalu za 30 chervnya 2015 Procitovano 15 kvitnya 2021 10 chervnya 2002 Novaya gazeta Arhiv originalu za 18 chervnya 2018 Procitovano 28 kvitnya 2019 Novaya gazeta 24 chervnya 2004 Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2018 Procitovano 15 kvitnya 2021 NEWSru com 22 chervnya 2003 Arhiv originalu za 24 chervnya 2013 Procitovano 15 kvitnya 2021 Komsomolskaya pravda 4 serpnya 2003 Arhiv originalu za 16 lipnya 2015 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 14 serpnya 2003 Arhiv originalu za 25 bereznya 2020 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 9 chervnya 2008 Arhiv originalu za 2 kvitnya 2015 Procitovano 15 kvitnya 2021 Vladimir KaraMurza 22 iyunya 2016 YouTube Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 2 grudnya 2011 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Eho Moskvy Arhiv originalu za 17 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Eho Moskvy Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Komsomolskaya pravda 7 grudnya 2006 Arhiv originalu za 28 grudnya 2018 Procitovano 15 kvitnya 2021 Novaya gazeta 16 chervnya 2008 Arhiv originalu za 27 veresnya 2020 Procitovano 15 kvitnya 2021 Polit ua 30 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 27 listopada 2014 21 veresnya 2009 Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda 29 zhovtnya 2018 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Sobesednik Arhiv originalu za 16 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 RIA Novosti 28 iyulya 2019 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Gazeta Ru Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 RIA Novosti Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 1 serpnya 2019 Radio Svoboda Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 1 serpnya 2019 NTV Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 1 serpnya 2019 Sobesednik 28 travnya 2003 Arhiv originalu za 8 chervnya 2003 Procitovano 15 kvitnya 2021 30 kvitnya 2004 Arhiv originalu za 9 grudnya 2018 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Ural Vedomosti 13 bereznya 2018 Arhiv originalu za 28 lipnya 2019 Procitovano 15 kvitnya 2021 Eho Moskvy 13 grudnya 2000 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Moskovskij komsomolec 26 lipnya 2001 Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Radio Svoboda Arhiv originalu za 15 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Moskovskaya zhilishnaya gazeta Zhilishnyj ryad Arhiv originalu za 17 kvitnya 2021 Procitovano 15 kvitnya 2021 Telenedelya 4 travnya 2000 Arhiv originalu za 25 sichnya 2003 Procitovano 15 kvitnya 2021 PosilannyaVolodimir Kara Murza na sajti Eho Moskvi 16 kvitnya 2021 u Wayback Machine Volodimir Kara Murza Golovnij nash vorog ne Putin a vidsutnist vilnogo viboru 15 kvitnya 2021 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ