місцева назва Карагач44 51 03 пн ш 34 59 09 сх д 44 851000000027774206 пн ш 34 985900000027776002 сх д 44 85100000002777

|місцева назва=

Карагач
44°51′03″ пн. ш. 34°59′09″ сх. д. / 44.851000000027774206° пн. ш. 34.985900000027776002° сх. д.
Витік	схили Головного пасма Кримських гір
• координати	44°55′34″ пн. ш. 34°52′25″ сх. д. / 44.92611° пн. ш. 34.873750° сх. д. / 44.92611; 34.873750
• висота, м	716
Гирло	Судак
• координати	44°51′03″ пн. ш. 34°59′09″ сх. д. / 44.851056° пн. ш. 34.985889° сх. д. / 44.851056; 34.985889
• висота, м	20
Басейн	Чорне море
Країни:	Україна
Регіон	Автономна республіка Крим
Район	Судак
Довжина	13 км
Площа басейну:	52,9 км²
Притоки:	р.

Медіафайли у Вікісховищі

Карага́ч (Фундукли; крим. Qarağaç — "чорне дерево") — річка на південно-східному березі Криму, права притока річки Судак.

Опис

Довжина річки 13 км, площа водозбору 52,9 км². Витік знаходиться на південному схилі хребта Хамбал (де річка носить назву Фундукли) Головного пасма Кримських гір. Тече в південно-східному напрямку, утворюючи в пониззі , в якій розташовані північні передмістя Судака.

Згідно з довідником «Поверхневі водні об'єкти Криму» у річки 2 притоки: лівий — , що впадає в 2,8 км від гирла і 1 безіменний, впадає в 2,2 км від гирла. У праці Івана Миклашевського «Водне законодавство і право в Росії», згадані «витоки» Махаіл-Узень і Яман-Ел (на сучасних картах балка і урочище ). Карагач впадає в річку Судак в межах однойменного міста в 2,2 кілометрах від гирла.

Історія

Карагач вперше коротко описаний у праці Петра Симона Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі по південним намісництвам Російської держави в 1793—1794 роках»:

«Значительный ручей Сук-су, текущий с горных вершин подлине тринадцати верст, пробегает большую долину, падая в море; в него впадает маленький ручей Карагач, выходящий из прилегающей с запада долины, [который] течет не каждый год и почти всегда летом пересыхает. Вода этих обоих ручьев распределяется повсюду хорошо устроенными каналами, служит для орошения виноградников и оплодотворения почвы долины - неизбежная предосторожность в такой почве, рухляковые свойства которой удесятеряют ее сухость.»

Система пристроїв зрошувальних систем і розподілу води регулювалася спочатку, мабуть, усними домовленостями, а, з XIX століття — договорами між землевласниками, оформленими в органах влади.

Джерела

Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 239

Примітки

Горный Крым. // Etomesto.ru (2010).
A.A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A.A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 11. — 114 с. — 500 экз.
Миклашевский И. Н. Водное законодательство и право в России // Русская мысль. — М.: Кушнерев и К°, 1895. — Т. 8, 9.
Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах. [ 2021-02-04 у Wayback Machine.] // — Российская Академия наук. — Москва: Наука, 1999. — С. 99. — 244 с. — (Научное наследство). — 500 экз.

[Гірський_Крим-1] Горный Крым. // Etomesto.ru (2010).

[Водні_об'єкти-2] A.A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A.A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 11. — 114 с. — 500 экз.

[Міклаш-3] Миклашевский И. Н. Водное законодательство и право в России // Русская мысль. — М.: Кушнерев и К°, 1895. — Т. 8, 9.

[4] Пётр Симон Паллас. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 годах. [ 2021-02-04 у Wayback Machine.] // — Российская Академия наук. — Москва: Наука, 1999. — С. 99. — 244 с. — (Научное наследство). — 500 экз.