Капніст Петро Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капніст.

Петро Олексійович Капніст (рос. Капнист Пётр Алексеевич, 7 вересня 1839, Обухівка — 2 грудня 1904, Відень) — російський дипломат, дійсний таємний радник (з 1899) у званні камергера (1871), сенатор з роду Капністів.

Капніст Петро Олексійович
Народився	7 вересня 1839(1839-09-07) Велика Обухівка, Миргородський район, Україна
Помер	2 грудня 1904(1904-12-02) (65 років) Відень, Австро-Угорщина
Країна	Російська імперія
Діяльність	дипломат
Alma mater	^d
Титул	граф^[d]
Батько	Капніст Олексій Васильович
Мати	^d
Брати, сестри	Капніст Василь Олексійович
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї члена Союзу Благоденства Олексія Васильовича Капніста та Уляни Дмитрівни Білуха-Кохановської. У великій родині росли ще троє синів (Дмитро, Василь, Павло) і дві дочки (Олександра та Марія).

Закінчив юридичний факультет Московського університету (1860). З лютого 1861 року — у канцелярії міністра закордонних справ О. M. Горчакова. З 1862 року перебував при російській дипломатичній місії в Римі, з 1863 року — секретар місії при Ватикані. Після розриву дипломатичних відносин з Ватиканом у 1865 році російська місія була відкликана, Капніст же до 1875 року залишався в Римі у ролі дипломатичного агента; після чого  був направлений радником посольства в Париж. З 15 січня 1876 року був визнаний в графську гідність.

Графиня Капніст з дочкою на портреті де Ласло (1902)

У 1884—1892 надзвичайний посол і повноважний міністр в Гаазі. У 1892 році отримав чин таємного радника і був призначений сенатором, присутнім у 1-му департаменті Сенату. З квітня 1895 року — надзвичайний і повноважний посол у Відні. Брав участь у виробленні російсько-австрійського угоди по балканським питаннях. Удостоєний вищих російських орденів, до ордена Св. Олександра Невського включно.

Сучасники невисоко оцінювали його: так, за словами В. М. Ламсдорфа, «Капніст відзначився на дипломатичному терені, в особливості на посаді посла в Гаазі, тільки тим, що ніколи не перебував на посаді, але дуже акуратно одержував платню». По відгуку Ю. Карцова, «явних слідів своєї діяльності в Парижі, крім бульварної слави і гучного зв'язку з Сарою Бернар, Капніст не залишив. Мені він здався типовим представником непривабливих властивостей дипломатії: сноб, цинік і егоїст».

Був одружений з графинею Надією Олексіївною Стенбок-Фермор (1864—1947), фрейліною двору (1882), дочкою Олексія Олександровича Стенбок-Фермора (1835—1916) від його шлюбу з княжною Маргаритою Сергіївною Долгоруковою (1839—1912). За заслуги чоловіка 26 травня 1896 року їй було підвищено до рангу кавалер-дами ордену Св. Катерині (меншого хреста). Їх дочка Маргарита (1891—1973), одружена з князем Георгієм Павловичем Кантакузеним.

Примітки

1. Ю. С. Карцов. Семь лет на Ближнем Востоке. 1879—1886. Воспоминания политические и личные.— СПб., 1906. — С. 59.

Література

• Капнист, Петр Алексеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)

• Альманах современных русских государственных деятелей [ 30 вересня 2018 у Wayback Machine.]. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 1139.
• Федорченко В. И. Императорский Дом. Выдающиеся сановники: Энциклопедия биографий: В 2 т. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Красноярск: БОНУС; М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.