Йоди д срі бла неорганічна сполука з формулою AgI Сполука являє собою тверду речовину яскраво жовтого кольору але вона м

Йодид срібла
	; Йодид срібла
Інші назви	Йодид срібла(I)
Ідентифікатори
Номер CAS	7783-96-2
PubChem	6432717
Номер EINECS	232-038-0
SMILES	[Ag]I
InChI	1/Ag.HI/h;1H/q+1;/p-1
Властивості
Молекулярна формула	AgI
Молярна маса	234.77 г/моль
Зовнішній вигляд	жовтий, кристалічний твердий
Запах	без запаху
Густина	5.675 г/см3, твердий
Тпл	558
Розчинність (вода)	3× 10−7г/100 мл (20 °C)
Структура
Кристалічна структура	шестикутна (β-фаза, < 147 °C) ; кубічна (α-фаза, > 147 °C)
Термохімія
Ст. ентальпія; утворення ΔfHo; 298	−62 кДж·моль−1
Ст. ентропія So; 298	115 Дж·моль−1·K−1
Небезпеки
	не вказано
NFPA 704	0 2 0
Температура спалаху	Негорючий
	Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
	Примітки картки

Йоди́д срі́бла — неорганічна сполука з формулою Ag I. Сполука являє собою тверду речовину яскраво-жовтого кольору, але вона майже завжди містять домішки металевого срібла, які дають їй сірого забарвлення. Домішки срібла виникають через сильну (фотосенсибілізацію) AgI. Йодид срібла використовують як антисептик і при (засіві хмар).

Структура

Структура йодида срібла залежить від температури:

Нижче 146,85 °C β-фаза AgI із ^[en] є найбільш стійкою. Ця фаза в природі зустрічається як мінерал (йодаргірит).
Вище 146.85 °C α-фаза стає стійкішою. Ця фаза — це кубічна сингонія, яка має срібні центри, розподілені випадковим чином між 6 октаедрами, 12 тетраедрами та 24 трикутними ділянками. При цій температурі іони Ag⁺ можуть швидко проходити через тверде тіло, стаючи (суперіонним провідником). Перехід між β і α формами являє собою плавлення срібної (катіонної) підґратки. ^[en] для α-AgI становить приблизно половину від хлориду натрію (типової іонної твердої речовини). Кристалічна решітку AgI «частково розплавляється» при переході між α і β-поліморфами.
Метастабільна γ-фаза також існує нижче 146,85 °C зі сфалеритовою структурою.

Золотисто-жовті кристали на мінералі — це (**йодаргірит**), природна форма β-AgI.

Добування та властивості

Йодид срібла добувають шляхом реакції між розчином йодиду (наприклад, йодиду калію) з розчином іонів срібла (наприклад, нітрату срібла). Утворена жовтувата речовина швидко випадає в осад. Тверде речовина — це суміш двох основних фаз. Згодом, AgI розчиняють у гідройодовій кислоті з подальшим розведенням водою осаду β-AgI. Як альтернатива, розчинення AgI в розчині концентрованого нітрату срібла з наступним розведенням дає α-AgI. Якщо сполука піддається впливу сонячного світла, тверда речовина швидко темніє, іонний блиск срібла стає металевим. Усі галогеніди срібла є світлочутливими, причому найбільш світлочутливим є бромисте срібло, потім йодисте, а найменш світлочутливим — хлористе. Фоточутливість змінюється в залежності від чистоти речовини.

Штучні опади

Літак (**Cessna 210**)● оснащений генератором йодиду срібла для створення штучних опадів

Кристалічна структура β-AgI схожа на структуру льоду, що дозволяє індукувати процеси замерзання, відомі як неоднорідна нуклеація. Приблизно 50 000 кг використовуються для створення (штучних опадів) щорічно, одноразово використовується 10–50 грамів.

Може розглядатися як засіб, що може застосовуватися для охолодження Землі за рахунок альбедо снігу і хмар. Разом із іншими методами сонячної геоінженерії, наприклад, розпилення світловідбивного аерозолю (карбонату кальцію), розглядається також вирубка лісів для підвищення альбедо Землі за рахунок снігу тощо.

Заходи безпеки

Значний вплив може призвести до (аргірії), що характеризується локалізованим знебарвленням тканин тіла.

Див. також

Галогеніди срібла

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йодид срібла

Zumdahl, Steven S. (2009). Chemical Principles 6th Ed. Houghton Mifflin Company. с. A23. ISBN .
Binner, J. G. P.; Dimitrakis, G.; Price, D. M.; Reading, M.; Vaidhyanathan, B. (2006). (PDF). Journal of Thermal Analysis and Calorimetry. 84 (2): 409—412. doi:10.1007/s10973-005-7154-1. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2021. Процитовано 2 серпня 2019. (ісп.)
Hull, Stephen (2007). Superionics: crystal structures and conduction processes. Rep. Prog. Phys. 67 (7): 1233—1314. doi:10.1088/0034-4885/67/7/R05. (ісп.)
O. Glemser, H. Saur «Silver Iodide» in Handbook of Preparative Inorganic Chemistry, 2nd Ed. Edited by G. Brauer, Academic Press, 1963, NY. Vol. 1. p. 1036-7. (ісп.)
Н.И.Тарасевич, К.А.Семененко, А.Д.Хлыстова - Методы спектрального и химико-спектрального анализа // Под ред. Л.Н.Лукиных, М., с.80.
Phyllis A. Lyday «Iodine and Iodine Compounds» in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Wiley-VCH, Weinheim, 2005. DOI:10.1002/14356007.a14_381 (англ.)
(PDF) (English) . Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
. Архів оригіналу за 30 січня 2021.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020.
. TOXNET: Toxicogy Data Network. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 9 березня 2016. (англ.)

[b1-1] Zumdahl, Steven S. (2009). Chemical Principles 6th Ed. Houghton Mifflin Company. с. A23. ISBN .

[2] Binner, J. G. P.; Dimitrakis, G.; Price, D. M.; Reading, M.; Vaidhyanathan, B. (2006). (PDF). Journal of Thermal Analysis and Calorimetry. 84 (2): 409—412. doi:10.1007/s10973-005-7154-1. Архів оригіналу (PDF) за 1 липня 2021. Процитовано 2 серпня 2019. (ісп.)

[3] Hull, Stephen (2007). Superionics: crystal structures and conduction processes. Rep. Prog. Phys. 67 (7): 1233—1314. doi:10.1088/0034-4885/67/7/R05. (ісп.)

[4] O. Glemser, H. Saur «Silver Iodide» in Handbook of Preparative Inorganic Chemistry, 2nd Ed. Edited by G. Brauer, Academic Press, 1963, NY. Vol. 1. p. 1036-7. (ісп.)

[5] Н.И.Тарасевич, К.А.Семененко, А.Д.Хлыстова - Методы спектрального и химико-спектрального анализа // Под ред. Л.Н.Лукиных, М., с.80.

[Ullmann-6] Phyllis A. Lyday «Iodine and Iodine Compounds» in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Wiley-VCH, Weinheim, 2005. DOI:10.1002/14356007.a14_381 (англ.)

[7] (PDF) (English) . Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2021. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()

[8] . Архів оригіналу за 30 січня 2021.

[9] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 листопада 2020.

[NLM-toxnet-10] . TOXNET: Toxicogy Data Network. U.S. National Library of Medicine. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 9 березня 2016. (англ.)