Йоахім I Нестор (курфюрст Бранденбургу)

Йоахім I Нестор (нім. Joachim I Nestor, 21 лютого 1484  — 11 липня 1535) — курфюрст (Бранденбургу) у 1499—1535 роках.

Йоахім I Нестор
нім. Joachim I. Nestor
Народився	21 лютого 1484(14840221) Келльн
Помер	11 липня 1535 Штендаль
Поховання	Берлін
Країна	Німеччина^[1]
Національність	німець
Діяльність	правитель
Знання мов	німецька
Титул	курфюрст Бранденбургу
Посада	Курфюрст і ^d
Термін	453—467 роки
Попередник	(Йоган Цицерон)
Наступник	(Йоахім II Гектор)
Конфесія	католицтво
Рід	Гогенцоллерни
Батько	(Йоган Ціцерон)
Мати	(Маргарита Саксонська)
Родичі	(Барбара Бранденбурзька), ^d, ^d, ^d, (Доротея Бранденбурзька), Альберт, Альберт Фрідріх, ^d і Йоганн I (курфюрст Саксонії)
Брати, сестри	Альбрехт Бранденбурзький, (Урсула Бранденбурзька) і (Анна Бранденбурзька)
У шлюбі з	(Єлизавета Данська)
Діти	2 сина і 3 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Гогенцоллернів. Старший син (Йогана Цицерона), курфюрст Бранденбургу, та (Маргарити) (доньки Людвіга II Веттіна, ландграфа Тюрингії). Народився у 1484 році в Келльні (частина сучасного Берліна). У 1490—1498 роках здобув гарну освіту в Ансбаху під орудою Дитриха фон Бюлова, єпископа Лебуса та канцлера Франкфуртського університету.

Курфюрст

У 1499 році після смерті батька стає новим курфюрстом Бранденбургу. З самого початку Йоахім I Нестор став суворо переслідувати лицарів-розбійників, встановивши лад на шляхах держави. Також опікувався розвитком торгівлі та підтримував міста. Разом з тим з бранденбурзькою шляхтою Йоахім I був у постійних чварах. При цьому розпочав гоніння на жидів. У 1503 році наказав вигнати їх з марки.

У 1506 році заснував університет Віадріна у Франкфурті-на-Одері. Його головою став Георг фон Блюменталя, єпископа Лебуша. Придворним математиком і астрономом Йоахіма деякий час був відомий учений Йоганн Каріон. У 1510 році з ініціативи Йоахіма Нестора Вищий суд Берліна засудив 30 жидів до спалення на кострі. Після цього відбулися погроми жидів, які повністю залишили Бранденбург.

У 1513 році домігся обрання свого брата Альбрехта єпископом. У 1514 році сприяв останньому стати архієпископом Майнца (до того ж примасом Німеччини і курфюрстом). Втім на це пішли дуже великі статки, що довелося стати боржником банкірів Фуггерів. Для сплати боргів Альбрехт отримав право від Папського престолу на продаж індульгенцій. В цьому брата підтримав курфюрст Бранденбурга, що дозволив їх продавати на своїх землях.

У 1516 році заснував камеральний суд в Берліні. Видав збірки з сімейного і спадкового права («Constitutio Joachimica»).

У 1519 році брав участь у рейхстазі, де проходили вибори нового імператора після смерті Максиміліана I Габсбурга. Йоахім Нестор сам сподівався посісти трон. Втім зрозумівши, що не має підтримки серед курфюрстів, віддав свій голос за Карла I, короля Іспанії. У зовнішній політиці Йоахім відрізнявся непостійністю: йому не вдалося ні здобути довіри імператора, ні збільшити власні володіння.

З початком проповідей Мартина Лютера виступив їх противником. Йоахім I закликав імператора вжити суворих заходів проти прихильників Лютера. У 1525 році зустрічався з католицькими князями в Дессау. Втім його дружина перейшла на лютеранство. У 1526 році вона була втекти змушена від курфюрства Бранденбурзького до міста Віттенберг в курфюстві Саксонія.

У 1533 році в Галле став одним із засновником ліги, спрямованої проти німецьких князів-лютеран. Помер у 1535 році в Штендалі. Йому спадкував син (Йоахім Гектор) (окрім Ноймарки).

Родина

Дружина — (Єлизавета), донька Ганса I, короля Данії, Норвегії та Швеції

Діти:

• (Йоахім Гектор) (1505—1571), курфюрст Бранденбургу у 1535—1571 роках
• Йоган (1513—1571), маркграф Бранденбург-Кюстрін
• (Анна) (1507—1567), дружина Альбрехта VII, герцога Мекленбург-Гюстов
• Єлизавета (1510—1558)
• (Маргарита) (1511—1577), дружина: 1) (Геогра I, герцога Померанії); 2) Йогана IV, князя Ангальт-Цербст

Примітки

1. LIBRIS — 2012.
   d:Track:Q1798125

Джерела

• Hans-Joachim Beeskow: Die Kurfürsten Joachim I. und Joachim II. In: Die Mark Brandenburg, Heft 72, Marika Großer Verlag Berlin, 2009
• Lothar Voßmeyer: Brandenburgs Kurfürsten der Reformationszeit. Verlag für Berlin-Brandenburg, Berlin, 2014,