За́хідники, за́хідництво — напрямок російської антифеодальної громадської думки 1840-х років, що протистояв слов'янофілам. Первісною організаційною базою західників були Московські літературні салони. Ідейні суперечки в московських салонах зображені Герценим в «Минулому і думах». У московський гурток західників входили Герцен, Грановський, Огарьов, Боткін, Кетчер, Корш, Кавелін та інші. Тісний зв'язок з гуртком мав Бєлінський, що жив у Петербурзі, до західників відносився також Іван Тургенєв.
До загальних рис ідеології західників відносяться неприйняття феодально-кріпосницьких порядків в економіці, політиці й культурі; вимога соціально-економічних реформ за західним зразком. Представники західників вважали можливим встановити буржуазно-демократичний лад мирним шляхом — за допомогою освіти і пропаганди сформувати громадську думку і змусити монархію на буржуазні реформи; вони високо оцінювали перетворення Петра I.
Західники виступали за подолання соціальної та економічної відсталості Росії не на базі розвитку самобутніх елементів культури, як пропонували слов'янофіли, а за рахунок досвіду Європи, котра пішла вперед в економічному розвитку. Вони акцентували увагу не на розбіжностях Росії та Заходу, а на загальному в їхній історичній та культурній долі.
У середині 1840-х років в середовищі західників стався принциповий розкол — після диспуту Герцена з Грановським західники розділилося на ліберальне (Анненков, Грановський, Кавелін та інші) і революційно-демократичне крило (Герцен, Огарьов, Бєлінський). Розбіжності стосувалися ставлення до релігії (Грановський і Корш відстоювали догмат про безсмертя душі, демократи і Боткін виступали з позицій атеїзму та матеріалізму) і питання про методи реформ і пореформеного розвитку Росії (демократи висували ідеї революційної боротьби та побудови соціалізму). Ці розбіжності були перенесені і в сферу естетики і філософії.
На філософські пошуки західників зробили вплив: на ранніх етапах — Шиллер, Гегель, Шеллінг; пізніше Фейєрбах, Конт і Сен-Сімон.
У пореформенний час, в умовах капіталістичного розвитку західництво як особливий напрямок у суспільній думці перестав існувати.
Погляди західників отримали розвиток в російській ліберальній думці кінця XIX — початку XX століття.
Джерела
- Грєбцова І. С. Західники [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 292. — .
- История славянофильства и западничества в России [ 27 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
Посилання
- Западнічество // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 381.
- «Западничество» в новейшем философском словаре [ 7 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Значение слова «Западники» в Большой советской энциклопедии [ 7 вересня 2010 у Wayback Machine.]
- Н. О. Лосский. История русской философии. Западники [ 24 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- П. В. Анненков. Литературные воспоминания [ 26 серпня 2010 у Wayback Machine.]
- А. И. Герцен. Былое и думы. Часть четвёртая [ 13 серпня 2012 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет