Жеребки (Тернопільський район)

Жере́бки — село в Україні, у Підволочиській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.

село Жеребки
(Герб Жеребків)
Церква Покрови Пресвятої Богородиці Церква Покрови Пресвятої Богородиці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Підволочиська селищна громада
Основні дані
Засноване	1574
Населення	686
Територія	2.858 км²
Густота населення	240.03 осіб/км²
Поштовий індекс	47843
Телефонний код	+380 3543
Географічні дані
Географічні координати	49°30′12″ пн. ш. 25°54′10″ сх. д. / 49.50333° пн. ш. 25.90278° сх. д. / 49.50333; 25.90278Координати: 49°30′12″ пн. ш. 25°54′10″ сх. д. / 49.50333° пн. ш. 25.90278° сх. д. / 49.50333; 25.90278
Відстань до районного центру	25 км
Найближча залізнична станція	Романівка
Відстань до залізничної станції	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47800, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, смт Підволочиськ, вул. Шептицького А., буд 4
Карта
Жеребки
Жеребки
Мапа
Жеребки у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: (Жеребки).

До 2015 було центром (Жеребківської сільської ради). Від вересня 2015 року увійшло до складу Підволочиської селищної громади.

Населення — 672 особи (2004). Як один населений пункт — від січня 1951. До того часу було 2 села, розділені струмком Бзура: Жеребки Королівські (Великі, 1946—1950 — Перші) та Жеребки Шляхетські (Малі, 1946—1950 — Другі).

Село розташоване біля пагорбів Медоборів. Неподалік від села розташований (Жеребківський ботанічний заказник).

Історія

Поблизу Жеребків виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури, римські монети II століття.

Назва села походить, згідно з однією версією, від слова «жеребці» (мовляв, коли поселилися люди, то розвели жеребців), згідно з другою  — від слова «жереб» (можливо земля, на якій було засноване село, дісталася власнику за жеребом); згідно з третьою — від імені першого поселенця Жеребка та його родини Жеребків; відповідно до четвертої версії — село заснували і назвали на свою честь шляхтичі .

У селі помітні сліди (Княжого тракту) — шляху часів Русі.

Найдавніше поселення безпосередньо біля Жеребків, яке відоме від 1464 року, — це ; найвірогідніше, зруйноване татарами, бо вже у XVI столітті про нього немає відомостей.

Перша письмова згадка про Жеребки Шляхетські (назва походить від того, що село було розташоване на землях, які належали шляхті) — 1574 року. Жеребки Королівські заснували на початку XVII століття жителі села (відоме з 1567 року), яке знищили татари. У Жеребках Шляхетських перша церква була зведена, найімовірніше, у першій половині XVII століття, адже через аварійний стан її розібрали в 1808 року. Першу (дерев'яну) церкву в Жеребках Королівських збудували у 1711 році (зруйнована 1984 року).

У 1717 році житель села Янковський придбав для себе на ринку в містечку Сатанові (нині Хмельницька область) Євангеліє, яке виявилося цінною та рідкісною пам'яткою (рукопис середини XV століття; нині зберігається в Національному музеї у Львові).

Школа відома з 1787 року (за даними Йосифинської метрики). У 1914 році в обох Жеребках було майже 1800 мешканців. Значна частина мешканців емігрувала (загалом у 20 країн світу). «Просвіта» у Жеребках Шляхетських заснована 1898 року, у Жеребках Королівських — 1904 року. У 1920—1930-х роках діяли також товариства «Сільський господар», «Союз українок», («Великий луг»), .

У війнах 1914—1920 років загинуло 26 жителів Жеребків, серед них старшини УГА М. Дяків та М. Назаревич. У 1941 та 1944 роках до лав ЧА мобілізована 141 особа, з них загинуло 51. В УПА загинуло 6 осіб, серед них Мар'ян Чайка, Богдан Локшин. У 1940—1952 роках репресовано 40 жителів села, 15 із них загинуло в ув'язненні; депортовано в Сибір 58 осіб.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Підволочиської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Підволочиського району, село увійшло до складу новоствореного Тернопільського району.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 816 осіб, з яких 369 чоловіків та 447 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 683 особи. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Символіка

Герб

Автори — П. Гуцал, С. В. Ткачов.

Затверджений 23 червня 2013 року рішенням № 190 XXIII сесії Жеребківської сільської ради VI скликання. Герб є промовистим.

Щит скошений зліва на лазурове і червоне. На полях дві кінські голови, обернені одна до одної, перша золота з плюмажем, друга срібна з короною. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною. В гербі відображені назви двох сіл, що нині об'єднані в одне.

Соціальна сфера

Діють ЗОШ І-ІІ ступ., бібліотека, ФАП.

Пам'ятки

Є церкви (Покрови Пресвятої Богородиці) (1912; мурована, відновлена 1990; ПЦУ) та (Успіння Пресвятої Богородиці) (1930-ті рр.; мурована, добудована 1991; УГКЦ), (костьол святих апостолів Петра і Павла) (1936; мурований).

Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966; скульптор П. Кулик). Відновлено 2 символічні могили Борцям за волю України (1990), встановлено 2 «фігури» на честь скасування панщини у 1848 році (поставлені у 1898), а також пам'ятник тверезості (біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці), пам'ятний хрест до 425-ліття Жеребків (1999).

Відомі люди

Народилися

• (Бих Микола Якимович) (1889—1944), адвокат, доктор права, діяч УНДО, загинув у радянському концтаборі);
• Гинда Володимир Андрійович (1932—1985) — вчений-геолог, кандидат геолого-мінералогічних наук;
• Гладкий Богдан Іванович (нар. 1942) — кандидат фізико-математичних наук, доцент Київського військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ»;
• Гладкий Василь Юрійович (1881—1918) — гімназійний викладач, громадський діяч;
• Гладкий Володимир Михайлович (1927—1990) — доктор філологічних наук, професор Тернопільського педінституту (нині — національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка);
• Гладкий Павло Васильович (1922—1990) — кандидат філологічних наук, перекладач, доцент Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет «Львівська політехніка»);
• Гуцал Петро Зеновійович (нар. 1958) — кандидат історичних наук, доцент кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка;
• Лукович Володимир Васильович (нар. 1934) — доктор технічних наук, професор, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України (м. Київ);
• Лютий Володимир (нар. 1952) — доктор філософії, проживає в м. Вроцлав (Польща);
• Фігурський Анатолій Володимирович (1956—2006) — господарник, начальник залізничного вокзалу м. Тернопіль;
• Чайка Лев Григорович (нар. 1923) — священик у Канаді, д-р філософії,
• Юрківський Євген Володимирович (1960—2009) — кандидат психологічних наук, профспілковий діяч;
• Ямко Мирон Петрович (нар. 1942) — кандидат технічних наук, доцент Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя;

в також військовики:

• підполковник УГА Федорович Володимир Алоїзович (1871—1935), син дідича села;
• поручник УГА (1890—1920);
• командир сотні УПА Мар'ян Іванович Чайка (1927—1945).

Мешкали

• кобзар, художник, композитор, поет Михайло Миколайович Баран (1928—2004),
• сотник УГА Микола Григорович Дяків (1895—1919),
• польський художник (Антоній Єзерський) (1859—1939),
• громадський діяч, доктор права (Іван Андрійович Федорович) (1811—1871),
• (Фурик Фтодось) — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.
• поручник УГА, педагог Дмитро Филимонович Чорній (1890—1975).

Галерея

• Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1930-ті рр УГКЦ)
• Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1912 ПЦУ)
• Костел Святих Апостолів Петра і Павла (1936)
• Символічна могила Борцям за волю України
• Автобусна зупинка
• Краєвид біля села
• Старий цвинтар

Примітки

1. . kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
5. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
6. . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.

Джерела

• Гуцал П. Жеребки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 572-573. — .
• Гуцал П. Село Жеребки: його історія і люди. Науково-краєзнавчий нарис. — Тернопіль, 2003.
• Żerebki 1.) Królewskie… pow. skałacki) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 778. (пол.)
• Żerebki 2.) Ż. Szlacheckie (al. Małe), wś, pow. skałacki) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 779. (пол.)