Жан Максимільєн Ламарк | |
---|---|
фр. Jean Maximilien Lamarque | |
Народився | 22 липня 1770 Сен-Севе |
Помер | 1 червня 1832 (61 рік) Париж ·холера |
Країна | Франція |
Діяльність | військовик, письменник, перекладач |
Знання мов | французька[1] |
Учасник | Революційні війни і Наполеонівські війни |
Титул | барон |
Посада | Q67194597? |
Військове звання | генерал |
Батько | П'єр-Жозеф Ламарк |
Автограф | |
Нагороди | |
|
Жан Максимільєн Ламарк (фр. Jean Maximilien Lamarque, 22 липня 1770 —†1 червня 1832) — французький генерал часів Першої республіки та Першої імперії.
Життєпис
Народився 22 липня 1770 у м. Сен-Севе. Був сином П'єр-Жозефа Ламарка, парламентського адвоката, міського прокурора та депутата Генеральних штатів.
Навчався у Коледжі якобинців в Сан-Севе, який закінчив на відмінно.
У 1790 переїздить до Парижу, де його батьком вже був членом Установчих зборів.
У 1792 вступає до національної гвардії.
У 1793 бере участь у придушенні . Протягом квітня—травня того ж року стає спочатку лейтенантом, а потім капітаном грендарів Піренейської армії.
У 1794 відзначився у придушені роялістського повстання у . За оце отримав посаду командувача батальйоном й спрямований до Рейнської армії.
Відзначився у кампанії 1800 року, зокрема у битвах при Енгені, Мескірхі, Ґухштетині, Гогенліндені.
У 1801 стає бригадним генералом. У подальшому відзначився у битві під Аустерліцем у 1805. Наступного року призначається у поміч до Мюрата, у 1807 стає його начальником штаба й дивізійним генералом. Наступного року звільнив острів Капрі від британців.
У 1809 воював під орудою віце-короля Ежена Богарне. Того ж року відзначився у захоплені м. Лайбах й у битві при Ваграмі. Того ж року отримує титул барона.
У 1810 спрямуваний до Іспанської армії. В Іспанії перемагає у битві при Альтафері (8 лютого 1812).
Після першого зречення Наполеона I у 1814 переходить на службу до Бурбонів. Втім під час Ста днів перейшов на бік Бонапарта. Займався придушенням нового повстання у Вандеї, що йому успішно вдалося виконати.
Після поразки й вигнання Наполеона Бонапарта Ламарк емігрував до Бельгії.
Повернувся до Франції після амністії у 1818.
У 1827 став членом сільськогосподарського товариства.
У 1828 обирається до Палати депутатів.
У 1830 підтримав . За це 21 серпня того ж року отримує від короля Луї-Філіпа I великий хрест Ордена Почесного легіону.
Літературна творчість
У 1815—1818 під час еміграції у Бельгії займався перекладом віршів Осіана Д. Макферсона. Також написав до них свій коментар, де описував звичаї Каледонії.
У 1825 підготував наукову працю, присвячену захисту будівництва паралельного каналу на річці Адур.
У 1827 присвятив есе питанням агрономії. При цьому спирався на власний досвід вирощування овочів, плодів, ходоби. Тут також зачіпав шляхи поліпшення умов життя селян.
Також написав власні мемуари, які вийшли друком після його смерті у 1935 у Парижі.
Джерела
- Harsin, Jill. Barricades: The War of the Streets in Revolutionary Paris, 1830—1848. New York: Palgrave, 2002.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан Максимільєн Ламарк |
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Signature Zhan Maksimilyen Lamarkfr Jean Maximilien LamarqueNarodivsya22 lipnya 1770 1770 07 22 Sen SevePomer1 chervnya 1832 1832 06 01 61 rik Parizh holeraKrayina FranciyaDiyalnistvijskovik pismennik perekladachZnannya movfrancuzka 1 UchasnikRevolyucijni vijni i Napoleonivski vijniTitulbaronPosadaQ67194597 Vijskove zvannyageneralBatkoP yer Zhozef LamarkAvtografNagorodiVelikij Hrest ordena Pochesnogo legionu Mediafajli u Vikishovishi Zhan Maksimilyen Lamark fr Jean Maximilien Lamarque 22 lipnya 1770 1 chervnya 1832 francuzkij general chasiv Pershoyi respubliki ta Pershoyi imperiyi ZhittyepisNarodivsya 22 lipnya 1770 u m Sen Seve Buv sinom P yer Zhozefa Lamarka parlamentskogo advokata miskogo prokurora ta deputata Generalnih shtativ Navchavsya u Koledzhi yakobinciv v San Seve yakij zakinchiv na vidminno U 1790 pereyizdit do Parizhu de jogo batkom vzhe buv chlenom Ustanovchih zboriv U 1792 vstupaye do nacionalnoyi gvardiyi U 1793 bere uchast u pridushenni Protyagom kvitnya travnya togo zh roku staye spochatku lejtenantom a potim kapitanom grendariv Pirenejskoyi armiyi U 1794 vidznachivsya u pridusheni royalistskogo povstannya u Za oce otrimav posadu komanduvacha bataljonom j spryamovanij do Rejnskoyi armiyi Vidznachivsya u kampaniyi 1800 roku zokrema u bitvah pri Engeni Meskirhi Guhshtetini Gogenlindeni U 1801 staye brigadnim generalom U podalshomu vidznachivsya u bitvi pid Austerlicem u 1805 Nastupnogo roku priznachayetsya u pomich do Myurata u 1807 staye jogo nachalnikom shtaba j divizijnim generalom Nastupnogo roku zvilniv ostriv Kapri vid britanciv U 1809 voyuvav pid orudoyu vice korolya Ezhena Bogarne Togo zh roku vidznachivsya u zahopleni m Lajbah j u bitvi pri Vagrami Togo zh roku otrimuye titul barona U 1810 spryamuvanij do Ispanskoyi armiyi V Ispaniyi peremagaye u bitvi pri Altaferi 8 lyutogo 1812 Pislya pershogo zrechennya Napoleona I u 1814 perehodit na sluzhbu do Burboniv Vtim pid chas Sta dniv perejshov na bik Bonaparta Zajmavsya pridushennyam novogo povstannya u Vandeyi sho jomu uspishno vdalosya vikonati Pislya porazki j vignannya Napoleona Bonaparta Lamark emigruvav do Belgiyi Povernuvsya do Franciyi pislya amnistiyi u 1818 U 1827 stav chlenom silskogospodarskogo tovaristva U 1828 obirayetsya do Palati deputativ U 1830 pidtrimav Za ce 21 serpnya togo zh roku otrimuye vid korolya Luyi Filipa I velikij hrest Ordena Pochesnogo legionu Pomer 1 chervnya 1832 Literaturna tvorchistU 1815 1818 pid chas emigraciyi u Belgiyi zajmavsya perekladom virshiv Osiana D Makfersona Takozh napisav do nih svij komentar de opisuvav zvichayi Kaledoniyi U 1825 pidgotuvav naukovu pracyu prisvyachenu zahistu budivnictva paralelnogo kanalu na richci Adur U 1827 prisvyativ ese pitannyam agronomiyi Pri comu spiravsya na vlasnij dosvid viroshuvannya ovochiv plodiv hodobi Tut takozh zachipav shlyahi polipshennya umov zhittya selyan Takozh napisav vlasni memuari yaki vijshli drukom pislya jogo smerti u 1935 u Parizhi DzherelaHarsin Jill Barricades The War of the Streets in Revolutionary Paris 1830 1848 New York Palgrave 2002 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Zhan Maksimilyen Lamark Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563