Еспіриту-Санто (острів)

Еспіриту-Санто (від ісп. espíritu santo — Святий Дух, іноді називають просто Санто) — найбільший острів у складі Вануату. Площа 3955,5 км². Населення — 39 601 чоловік. Входить до складу архіпелагу Нові Гебриди в тихоокеанському регіоні Меланезія. Основна частина провінції Санма.

Еспіриту-Санто
ісп. Espíritu Santo
Карта
Названий на честь	Святий Дух
Географія
15°25′ пд. ш. 166°54′ сх. д. / 15.417° пд. ш. 166.900° сх. д. / -15.417; 166.900Координати: 15°25′ пд. ш. 166°54′ сх. д. / 15.417° пд. ш. 166.900° сх. д. / -15.417; 166.900
Акваторія	Тихий океан
Група островів	Нові Гебриди
Площа	3955,5  км²
Найвища точка	1879 м
Країна
Вануату
Регіон	Санма
Адм. одиниця	Провінція Санма
Населення	39 601 (2009)
Еспіриту-Санто Еспіриту-Санто (Вануату)
Еспіриту-Санто у Вікісховищі

Місто (Луганвіль) на південно-східному узбережжі Еспіриту-Санто — друге за величиною місто Вануату й столиця провінції. Дороги йдуть на північ і на захід від Луганвілля, але більша частина острова не має дорожньої мережі.

Найвища точка острова — гора (Табвемасана) на заході центральної частини острова, вона є одночасно найвищою точкою всієї країни.

Історія

Карта острова

Португальський дослідник, іспанський службовець, 1606 року заснував поселення в бухті Біг-Бей на північному боці острова. Еспіриту-Санто отримав свою назву від Кіроса, який назвав всю групу островів Австралія-де-Еспіранту-Санто.

Під час останніх етапів Другої світової війни острів був базою США та зосереджував військове постачання, аеродром і бази підтримки.

Між травнем і серпнем 1980 року острів був місцем повстання під час передачі влади над колоніальними Новими Гебридами від спільного британсько-французького кондомініуму до незалежного Вануату. Рух Джиммі Стівенса оголосив острів Еспіранту Санто незалежним від нового уряду. Була проголошена Республіка Вемерана. Колишня франко-британська адміністрація та збройні сили поставились до самопроголошеної республіки індиферентно. У зв'язку з цим уряд Вануату запрохав допомоги з Папуа Нової Гвінеї, чиї сили вторглись на острів і відновили центральну владу.

Сучасність

Нині Санто, завдяки наявності у прилеглих водах кораблів, що зазнали катастроф, і рифів, є популярним об'єктом туризму, зокрема, дайвінгу. Там також є відомий пляж Шампань-Біч, дуже популярний у туристів, відрізняється рожевим піском і прозорою водою. В західній частині острова розташовано багато печер. Круїзні лайнери часто зупиняються в Луганвіллі.

Джерелом прибутку для місцевих жителів є туристична індустрія, вирощування арахісу, сільське господарство й рибальство.

Більшість населення Санто — християни. Найбільші церковні громади на острові — Пресвітеріанська Церква Вануату, Католицька церква й Церква Меланезії (Англіканська). Активність проявляють також , Церква Христа й (Адвентисти сьомого дня). Однак є багато сільських жителів, які все ще сповідують язичництво.

Головні сучасні проблеми острова — малярія, туберкульоз, зростання числа випадків ВІЛ-інфекції. Широко практикується вживання наркотику — місцевого виду перцю, також зростає вживання алкогольних напоїв. Це тягне за собою зростання злочинності, особливо випадків насильства у відношенні до жінок, й родову війну.

Персоналії

• (Села Моліса) (1950—2022) — політик Вануату.

Примітки

1. 2009 National Population and Housing Census (PDF). Vanuatu National Statistics Office. 2009. с. 12. Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2012. Процитовано 16 грудня 2012.

Посилання

• Settlement History and Landscape Use in Santo, Vanuatu [ 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]