Едуардо де Філіппо

Едуа́рдо де Філі́ппо (італ. Eduardo De Filippo) (Неаполь 24 травня 1900 — Рим 31 жовтня 1984) — італійський драматург, актор, режисер. Останній великий актор-автор неаполітанського театру. В Італії його звуть просто «Едуардо».

Едуардо де Філіппо
італ. Eduardo De Filippo
Едуардо де Філіппо (праворуч) і Сандро Петріні
Едуардо де Філіппо (праворуч) і Сандро Петріні
Ім'я при народженні	Eduardo De Filippo
Інші імена	Eduardo
Народився	24 травня 1900(1900-05-24) Неаполь, Італія
Помер	31 жовтня 1984(1984-10-31) (84 роки) Рим, Італія
Поховання	Кампо Верано
Громадянство	Італія
Діяльність	актор, режисер, драматург
У шлюбі з	^d, ^d і ^d^[1]
Діти	^d
Батьки	^d ^d
Брати / сестри	^d і ^d
IMDb	ID 0208370
Автограф
Нагороди та премії
Великий хрест ордена За заслуги перед Італійською Республікою Премія Антоніо Фельтрінеллі (1972)
Едуардо де Філіппо у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Народився 24 травня 1900 в Неаполі (Італія), в родині великого неаполітанського актора Едуардо Скарпетта.  

На сцену вперше вийшов в чотири роки. Його дитинство, отроцтво і юність пройшли в театрі його батька, де він вчився майбутньої професії, майстерності акторської гри, вмінню складати сценарії і п'єси, а також навичкам керівництва трупою. Театр став його життям і, по суті, єдиною школою. Регулярної закінченої освіти він не отримав: вчився тільки в школі і недовго в коледжі. У чотирнадцять років уклав свій перший контракт і був зарахований актором до театру зведеного брата Вінченцо Скарпетта, у провідну на той час неаполітанську трупу. Ця трупа залишалася для нього головною і надалі, хоча час від часу він працював і в інших театрах.  

У театрі Вінченцо Скарпетта були виконані і його перші комедії, найкращі з яких — «Говоріть йому завжди»(1927) і «Людина і джентльмен» (1922) — досі залишаються в репертуарі театрів різних країн.  

Разом з братом і сестрою багато працював в кінотеатрах перед початком сеансів, а також у вар'єте, яке в ті роки було дуже популярно. Багато складав для вар'єте, в основному одноактні п'єси.  

Наприкінці 1931 року разом з братом Пеппіно і сестрою Тітін створив свою першу трупу «Гумористичний театр де Філіппо», з яким об'їздили всю Італію. Театр проіснував 13 років. В кінці 1944 шляхи братів розійшлися, кожен з них очолив свій театр. Сестра Тітін залишилася з Едуардо. Для неї він написав багато жіночих ролей в своїх п'єсах.  

В березні 1945 року в Неаполі відкрився «Театр Едуардо» — на оперній сцені театру Сан Карло була дана прем'єра його п'єси «Неаполь-мільйонер», що мала величезний успіх. З цієї п'єси почалася велика драматургія Філіппо і його театру.

Літературну діяльність Едуардо де Філіппо почав в 1926 році, починав з діалектальних фарсів, так як все життя його пов'язане з театром Неаполя, прямим спадкоємцем комедії дель арте.  

Перший успіх прийшов до нього в 1931 році, після постановки комедії «Різдво в домі синьйора Куп'єлло».  

В кіно як актор він дебютував в 1932 році, а як режисер — в 1939 році, поставивши фільм «В полях впала зірка».  

Розквіт творчості драматурга, що зазнав вплив Р. Вівіані, Р. Скарпетти, Л. Піранделло, настає після падіння фашистської диктатури в 1945 році. Найкращі його комедії — по суті, сімейні драми, що поєднують мелодраматичне і драматичне: «Неаполь — мільйонер», «Філумена Мартурано», «Привиди», «Брехня на довгих ногах», «Де Преторе Вінченцо», «Мер району Саніта».  

Крім театральних постановок цих п'єс, він переніс кілька з них на екран, у тому числі — «Неаполь — місто мільйонерів» (1950), «Філумена Мартурано» (1951), «Привиди» (1954). П'єси де Філіппо лягли в основу фільмів Діно Різі «Привиди» (1968), Вітторіо де Сіка «Шлюб по-італійськи» (1964).   Комедійного листа де Філіппо значно різноманітило художні засоби комедійного театру, бо тонкий психологізм, соціальна глибина легко уживаються з Буффоном яскравістю і гротесками.  

Найбільш помітні акторські роботи де Філіппо створив (крім авторських екранізацій) у фільмах «Дівчата з площі Іспанії», («Золото Неаполя»), «Усі по домівках».  

В останні роки життя драматург організував у Флоренції школу молодих драматургів, в 1981 році — драматичну студію в Римі.  

Особисте життя

Був тричі одружений. У другому шлюбі у нього народилося двоє дітей — син Лука і дочка Луїзелла. Дівчинка раптово померла у віці 10 років від крововиливу у мозок, цю трагедію він переживав дуже важко. Син Лука де Філіппо став актором. Йому Едуардо де Філіппо передав свій театр. Пішов з життя 31 жовтня 1984 в Римі.

Фільмографія

Театр

(1920) (1922) / (1926) (1927) (1928) (1929) (1929) (1929) (1931) (1931) (1931) (1932) (1932) / (1932) (1932) (1932) (1932) (1932) (1932) (1932) (1933) (1934) (1934) (1935) (1936) (1936) (1937) (1938)

(1938) (1940) (1940) (1940) (1942) (1942) (1945) (1945) (1946) Філумена Мартурано (1946) (1947) (1948) (1948) (1950) (1952) (1955) (1955) (1957) (1957) (1959) (1960) (1962) (1964) (1964) (1965) (1967) (1970) (1973)

Кіно

(1932) (1934) (1935) (1937) (1938) (1939) (1941) (1942) (1942) (1942) (1943) (1943) (1945) (1946) (1948) (1949)

(1951) (1952) (1952) Сім смертних гріхів / Les Sept Péchés capitaux (епізод «Жадібність») (1953) (1953) (1953) (Золото Неаполя) / L'oro di Napoli di Napoli (1954) (1954) (1955) (1958) (1959) (1960) (1960),

Джерела

• 0208370 на сайті IMDb (англ.)

Посилання

• Де Філіппо, Едуардо // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 518. — .
• де Філіппо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

1. https://www.fondazionedefilippo.it/eduardo-de-filippo/
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. BeWeB
   d:Track:Q77541206