Дягель лісовий

Дягель лісовий, дудник лісовий (Angelica sylvestris) — вид трав'янистих рослин родини окружкові або зонтичні (Apiaceae, syn. Umbelliferae). Етимологія: лат. sylvestris — «лісовий».

Дягель лісовий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Аралієцвіті (Apiales)
Родина:	Окружкові (Apiaceae)
Рід:	Дягель (Angelica)
Вид:	Дягель лісовий (A. sylvestris)
Біноміальна назва
Angelica sylvestris L., 1753

Опис

Квіти

Багаторічник. Стебла прямостоячі, 0,5–1,5(-2,5) м, як правило, дещо червонуваті. Базальне листя може досягати в довжину від 30 до 60 сантиметрів. Листочки яйцеподібні, різко гострі, тісно й дрібно зазубрені, до 8 см завдовжки. Парасольки з 18–30 променями. Пелюстки від білих до рожево-білих. Плоди 4–5 мм. 2n=22.

Поширення

Вид росте в Європі (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Сполучене Королівство, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія, Македонія, Румунія, Словенія, Франція, Португалія, Іспанія) й Азії (Грузія, Китай — Синьцзян, Росія, Сирія, Туреччина). Також культивується.

Екологічна приуроченість

Населяє базово багаті ґрунти в найрізноманітніших місцях проживання, в тому числі вологі ліси, волого-нейтральні трав'янисті площі, болота, трясовини й високотравні драговини, морські скелі, невипасні й гірські трав'яні площі й гірські уступи. В Україні зростає у долинах річок, сирих лісах, на вологих луках. Зростає поодиноко — у більшій частині України, крім Криму. В Степ заходить тільки по долинах річок.

Використання

Трава дудника містить білок (понад 11,5 %), жири (понад 7%), клітковину (~19%), різноманітні макро- та мікроелементи. У плодах близько 17 % жирної олії, а кореневища містять ефірну олію.

Використовувався як овоч до 20-го століття. Стебло можна їсти свіжим, а з листя тушкувати. Рослина запобігає цинзі. Пахуче зілля вживається як приправа, якою ароматизують салати, перші та другі страви, соління, маринади. Молоді стебла та черешки листків очищають від шкірки і зацукровують. На коренях дудника настоюють горілку та настоянки.

Корені дудника жують для вгамування зубного болю, що вшухає за 20-30 хв. Коріння використовувалося в традиційній австрійській медицині.

Рослина також може використовуватися для фарбування.

Вирощується як декоративна. Має культурний сорт 'EBONY' з рожевими квітами та бордовим листям.

Галерея

• Загальний вид рослини

Див. також

• (Список видів роду дягель)
• Список дикорослих корисних рослин України

Примітки

1. Angelica sylvestris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 236.
3. Довідник назв рослин України
4. . Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 9 січня 2017.
5. * Сафонов М. М. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 384 с.
6. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.155
7. . www.plant-world-seeds.com. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 4 лютого 2019.

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)

Посилання

• Дудник лісовий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 144. — .
• Germplasm Resources Information Network (GRIN) [ 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Flora of NW Europe^{[недоступне посилання з травня 2019]} (англ.)
• Lansdown, R.V. 2014. Angelica sylvestris. The IUCN [ 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)