Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Надія Андріївна Ду́рова, у шлюбі Чернова (рос. Надежда Андреевна Дурова; 17 (28 вересня) 1783, Київ — 21 березня (2 квітня) 1866, Єлабуга, Вятська губернія, нині місто в Татарстані, РФ) — військова діячка, перша в Російській імперії жінка-офіцерка («кавалерист-дівиця»), перша жінка, яка за бойову відвагу нагороджена солдатським знаком військового ордена; письменниця.
| Дурова Надія Андріївна | |
|---|---|
| рос. Надежда Андреевна Дурова | |
 | |
| Народилася | 17 (28) вересня 1783 Сарапул, Вятське намісництво, Російська імперія |
| Померла | 21 березня (2 квітня) 1866 (82 роки) Єлабуга, Вятська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Єлабуга |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | письменниця, військовослужбовиця |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Французько-російська війна 1812, Війна четвертої коаліції і Війна шостої коаліції |
| Військове звання | ротмістр і штабс-ротмістр |
| Нагороди |  |
| |
Життєпис
Народилася в сім'ї відставного гусарського офіцера, згодом — чиновника, городничого Андрія Дурова (зі шляхетсько-козацького роду Туровських) та Марфи Дурової (Олександрович), дочки полтавського поміщика. Мати, не задоволена тим, що народилася дівчинка (бо вона чекала сина), віддала її на виховання гусару Астахову, який прищепив Надійці любов до військової справи.
У віці 18 років Надія одружилася з чиновником 14-го класу Сарапульського нижнього земського суду Василем Черновим, народила сина Івана і, залишивши чоловіка, повернулася з дитиною до батьків. У 1806 році у день своїх іменин вирушила купатися, прихопивши старий козацький одяг. Перевдягнувшись у чоловіче вбрання, залишила на березі свою сукню. Батьки вирішили, що вона втопилася. А вона в чоловічому одязі, назвавшись «поміщицьким сином Олександром Васильовичем Дуровим», приєдналася до донського козачого полку, що прямував на війну з французами. У 1807 році була прийнята товаришем (рядовим із дворян) кінного Польського полку під чоловічим ім'ям Олександра Соколова.
Полк наприкінці березня направили до Пруссії, звідки Дурова написала лист батькові, просячи пробачення за свій учинок. Батько звернувся до царя з проханням розшукати дочку. За повелінням государя Н. Дурову було залишено на службі з присвоєнням їй імені Олександра Андрійовича Александрова, яке вона носила до смерті, навіть коли її син прислав матері лист, питаючи її благословення на шлюб. Побачивши звернення «матінка», вона, не читаючи, кинула лист у вогонь. І тільки після того, як син прислав лист з проханням до Олександра Андрійовича, вона написала «благословляю». Зараховано корнетом до Маріупольського гусарського полку, що дислокувався на Волині та у Тернопільському окрузі. За участь у боях та спасіння життя пораненого офіцера в 1808 році нагороджена солдатським Георгіївським хрестом. Тимчасово служила ад'ютантом генерала М. Милорадовича в Києві. У 1811 році Дурова перейшла до Литовського уланського полку, в складі якого брала участь у бойових діях Вітчизняної війни 1812 року. В званні поручик командувала взводом, напівескадроном, виконувала обов'язки чергового дорученця у П. Коновніцина. У Бородінській битві її контужено, проте вона залишилася у лавах Збройних сил. Невдовзі стала ад'ютантом (ординарцем) фельдмаршала М. Кутузова, пройшла з ним до с. Тарутино (тепер населений пункт Калузької обл., РФ). Учасник кампаній 1813—1814 років. За хоробрість мала кілька нагород.
Прослуживши майже 10 років, у 1816 році в чині штабс-ротмістра Дурова вийшла у відставку. Потім кілька років мешкала в Санкт-Петербурзі та у дядька в Москві, а звідти виїхала до м. Єлабуга.
Померла Н. Дурова у віці 83 років. Поховали її, згідно із заповітом, у чоловічому вбранні, з воїнськими почестями на Троїцькому цвинтарі Єлабуги.
Літературна діяльність
У своїх численних походах Дурова вела записки, що згодом стали основою її літературних творів. Вона написала спогади «Кавалерист-дівиця» (1836), які високо оцінив О. Пушкін. Пізніше побачило світ продовження — «Записи Олександрова (Дурової). Додаток до Дівиці-кавалериста» (1839).
Пам'ять
У 1842 р. вийшла перша повість, присвячена подвигам Надії Дурової. Так за життя її було визнано унікумом.
Н. Дуровій присвячено роман Д. Мордовця «Двенадцатый год» (1885), п'єсу-комедію О.Гладкова «Давним-давно» (1941), музичний кінофільм режисера Е. Рязанова «Гусарська балада» (1962).
У Єлабузі (Російська Федерація, республіка Татарстан) — існує музей-усадьба Надії Дурової.
Примітки
Джерела та література
- П. Г. Усенко. Дурова (у заміжжі Чернова) Надія Андріївна [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 500. — .
- Знаймо
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nadiya Andriyivna Du rova u shlyubi Chernova ros Nadezhda Andreevna Durova 17 28 veresnya 1783 Kiyiv 21 bereznya 2 kvitnya 1866 Yelabuga Vyatska guberniya nini misto v Tatarstani RF vijskova diyachka persha v Rosijskij imperiyi zhinka oficerka kavalerist divicya persha zhinka yaka za bojovu vidvagu nagorodzhena soldatskim znakom vijskovogo ordena pismennicya Durova Nadiya Andriyivnaros Nadezhda Andreevna DurovaNarodilasya17 28 veresnya 1783 Sarapul Vyatske namisnictvo Rosijska imperiyaPomerla21 bereznya 2 kvitnya 1866 82 roki Yelabuga Vyatska guberniya Rosijska imperiyaPohovannyaYelabugaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistpismennicya vijskovosluzhbovicyaZnannya movrosijskaUchasnikFrancuzko rosijska vijna 1812 Vijna chetvertoyi koaliciyi i Vijna shostoyi koaliciyiVijskove zvannyarotmistr i shtabs rotmistrNagorodi Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Durova ZhittyepisNarodilasya v sim yi vidstavnogo gusarskogo oficera zgodom chinovnika gorodnichogo Andriya Durova zi shlyahetsko kozackogo rodu Turovskih ta Marfi Durovoyi Oleksandrovich dochki poltavskogo pomishika Mati ne zadovolena tim sho narodilasya divchinka bo vona chekala sina viddala yiyi na vihovannya gusaru Astahovu yakij prishepiv Nadijci lyubov do vijskovoyi spravi U vici 18 rokiv Nadiya odruzhilasya z chinovnikom 14 go klasu Sarapulskogo nizhnogo zemskogo sudu Vasilem Chernovim narodila sina Ivana i zalishivshi cholovika povernulasya z ditinoyu do batkiv U 1806 roci u den svoyih imenin virushila kupatisya prihopivshi starij kozackij odyag Perevdyagnuvshis u choloviche vbrannya zalishila na berezi svoyu suknyu Batki virishili sho vona vtopilasya A vona v cholovichomu odyazi nazvavshis pomishickim sinom Oleksandrom Vasilovichem Durovim priyednalasya do donskogo kozachogo polku sho pryamuvav na vijnu z francuzami U 1807 roci bula prijnyata tovarishem ryadovim iz dvoryan kinnogo Polskogo polku pid cholovichim im yam Oleksandra Sokolova Polk naprikinci bereznya napravili do Prussiyi zvidki Durova napisala list batkovi prosyachi probachennya za svij uchinok Batko zvernuvsya do carya z prohannyam rozshukati dochku Za povelinnyam gosudarya N Durovu bulo zalisheno na sluzhbi z prisvoyennyam yij imeni Oleksandra Andrijovicha Aleksandrova yake vona nosila do smerti navit koli yiyi sin prislav materi list pitayuchi yiyi blagoslovennya na shlyub Pobachivshi zvernennya matinka vona ne chitayuchi kinula list u vogon I tilki pislya togo yak sin prislav list z prohannyam do Oleksandra Andrijovicha vona napisala blagoslovlyayu Zarahovano kornetom do Mariupolskogo gusarskogo polku sho dislokuvavsya na Volini ta u Ternopilskomu okruzi Za uchast u boyah ta spasinnya zhittya poranenogo oficera v 1808 roci nagorodzhena soldatskim Georgiyivskim hrestom Timchasovo sluzhila ad yutantom generala M Miloradovicha v Kiyevi U 1811 roci Durova perejshla do Litovskogo ulanskogo polku v skladi yakogo brala uchast u bojovih diyah Vitchiznyanoyi vijni 1812 roku V zvanni poruchik komanduvala vzvodom napiveskadronom vikonuvala obov yazki chergovogo doruchencya u P Konovnicina U Borodinskij bitvi yiyi kontuzheno prote vona zalishilasya u lavah Zbrojnih sil Nevdovzi stala ad yutantom ordinarcem feldmarshala M Kutuzova projshla z nim do s Tarutino teper naselenij punkt Kaluzkoyi obl RF Uchasnik kampanij 1813 1814 rokiv Za horobrist mala kilka nagorod Prosluzhivshi majzhe 10 rokiv u 1816 roci v chini shtabs rotmistra Durova vijshla u vidstavku Potim kilka rokiv meshkala v Sankt Peterburzi ta u dyadka v Moskvi a zvidti viyihala do m Yelabuga Pomerla N Durova u vici 83 rokiv Pohovali yiyi zgidno iz zapovitom u cholovichomu vbranni z voyinskimi pochestyami na Troyickomu cvintari Yelabugi Literaturna diyalnistU svoyih chislennih pohodah Durova vela zapiski sho zgodom stali osnovoyu yiyi literaturnih tvoriv Vona napisala spogadi Kavalerist divicya 1836 yaki visoko ociniv O Pushkin Piznishe pobachilo svit prodovzhennya Zapisi Oleksandrova Durovoyi Dodatok do Divici kavalerista 1839 Pam yatU 1842 r vijshla persha povist prisvyachena podvigam Nadiyi Durovoyi Tak za zhittya yiyi bulo viznano unikumom N Durovij prisvyacheno roman D Mordovcya Dvenadcatyj god 1885 p yesu komediyu O Gladkova Davnim davno 1941 muzichnij kinofilm rezhisera E Ryazanova Gusarska balada 1962 U Yelabuzi Rosijska Federaciya respublika Tatarstan isnuye muzej usadba Nadiyi Durovoyi PrimitkiDzherela ta literaturaP G Usenko Durova u zamizhzhi Chernova Nadiya Andriyivna 25 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 500 ISBN 966 00 0405 2 Znajmo