Дубецько

Дубецько (пол. Dubiecko) — місто на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 871 особа (2011).

Місто Дубецько пол. Dubiecko Колишня церква Воздвиження Святого Хреста Герб Координати 49°49′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.817° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.817; 22.383Координати: 49°49′ пн. ш. 22°23′ сх. д. / 49.817° пн. ш. 22.383° сх. д. / 49.817; 22.383 Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Перемишльський повіт Гміна Дубецько Дата заснування 1407 Перша згадка 1358 Висота центру 280-370  м Населення 871 осіб (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-750 Автомобільний код RPR SIMC 0600496 GeoNames 772897 OSM ↑3012667 ·R (Гміна Дубецько, Сяноцька земля) Офіційний сайт dubiecko.pl Дубецько Дубецько (Польща) Дубецько Дубецько (Підкарпатське воєводство)  Дубецько у Вікісховищі

Через Дубецько проходить воєводська дорога № 884.

1 січня 2021 року поновлено міські права.

Географія

Місто розташоване на лівому березі річки Сян за 27 кілометрів на захід від центру повіту міста Перемишля і 38 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.

Назва

Впродовж століть Дубецько зберегло українську назву.

Історія

У 1953 р. над давнім руслом Сяну були знайдені дві неолітичні кам’яні сокири. Археологічні розкопки Городища в 1959 і 1963 рр. встановили, що тут проживали люди в епоху неоліту і бронзи. Численні знахідки римських монет свідчать про наявність тут селища в часи Римської імперії.

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського. З початком польської колонізації Галичини в 1358 р. вперше згадується Дубецько в акті надання Казимиром Великим довколишніх земель якомусь Яцьку Сонечку. В 1389 році Владислав Ягайло віддав королівське село Дубецько в довічне володіння (Петру Кміті), який у 1407 році отримав від короля права міста для Дубецько, переніс його на лівий берег Сяну і заснував костел.

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Дубецько відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу Перемишльського повіту австрійської провінції Галіція. Попри півтисячолітню державну політику полонізації у 1880 році ще 114 місцевих українців зберігали свою національну ідентичність.

У 1934 році Дубецько позбавлене статусу міста. В 1939 році ще 10 українців зберегли традицію спілкування українською мовою та коло ста українців зберегли усвідомлення своєї українськості попри перехід на побутове спілкування польською мовою (крім того було 720 поляків і 980 євреїв). Місцева парохіяльна церква належала до Порохницького деканату Перемишльської єпархії.

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. Це частково населене українцями село Надсяння за Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона (так званому Закерзонні). Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, у 1945 р. банда польських шовіністів (командир — Роман Кісєль «Семп») вбила в селі щонайменше 8 українців. Селяни гуртувались в загони УПА і відділи самооборони. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решта українців села попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була виселена на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині. До 1947 р. в околицях діяли відділи УПА.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

1 січня 2021 року поновлено міські права.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	436	100	296	40
Жінки	435	73	267	95
Разом	871	173	563	135

• 1880 — 1505 мешканців, з них 114 греко-католиків, 690 римо-католиків, 700 юдеїв.
• 1939 — 1810 мешканців, з них 120 греко-католиків, 720 римо-католиків, 980 юдеїв.

Пам’ятки

В селі збереглася греко-католицька церква Воздвиження Святого Хреста, змурована в 1927 році на місці колишньої дерев'яної 1774 року. Після Другої світової війни використовувалася під склад, а тепер використовується під художню галерею. Парафія належала до (Бірчанського деканату), а після Першої світової — до Порохницького.

Зберігся замок Красицьких-Конарських.

Відомі люди

• (Олександр Добрянський) — греко-католицький священник, громадський діяч, посол Австрійського парламенту (1848—1849), Галицького сойму і Райхсрату (1861—1866).

Джерела, посилання та література

• Strona Dubiecka [ 14 січня 2018 у Wayback Machine.](пол.)

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дубецько

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Projekt z 20 lipca 2020 rozporządzenia Rady Ministrów w sprawie ustalenia granic niektórych gmin i miast, nadania niektórym miejscowościom statusu miasta, zmiany nazwy gminy oraz siedziby władz gminy
3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 111.
4. . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 11 січня 2018.
5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
6. Дубецько // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 187. (пол.)

Див. також

• (Різня в Бахові)
• Різня в Березці
• (Різня в Сівчині)
• (Бої в Бірчі та околицях)
• Трагедія села Павлокоми
• (Пискоровичі)
• (Різня в Сагрині)