Оле г Іва нович До вгий 6 січня 1993 19930106 31 січня 2015 лейтенант Збройних Сил України учасник російсько української

Довгий Олег Іванович
Довгий Олег Іванович;
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	6 січня 1993; Щурівці
Смерть	31 січня 2015 (22 роки); Чорнухине
Alma Mater	Академія сухопутних військ ім. гетьмана Сагайдачного (2010—2012); Одеська військова академія (2012—2014)
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	15 ОГПБ
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Дебальцеве;
Нагороди та відзнаки

Оле́г Іва́нович До́вгий (6 січня 1993(19930106) — 31 січня 2015) — лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Герой України.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Довгий.

Життєпис

У липні 2010 року вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет аеромобільних військ та розвідки. У 2012 році, у зв'язку з переведенням факультету, продовжив навчання у Одесі. У 2014 році закінчив факультет високомобільних десантних військ та розвідки Одеської військової академії.

Заступник командира гірсько-піхотної роти по роботі з особовим складом, 15-й гірсько-піхотний батальйон.

31 січня 2015 року перебував на блокпосту поблизу Чорнухиного. У той день підрозділи російських окупаційних військ при підтримці 3 танків та артилерії розпочали наступ на взводно-опорний пункт «Віталій». Лейтенант Довгий надавав допомогу пораненим побратимам — Михайлу Григоришину та Сергію Матусевичу. Загинув від кулі снайпера, надаючи їм допомогу. Обидва вояки також загинули в цьому бою. 23 лютого вдалося забрати тіло Олега з місця боїв.

26 лютого похований у Щурівцях.

Без Олега лишились батьки та сестра.

Нагороди

Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2018, посмертно) — за особисту мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Вшанування

30 липня 2015 року у селі Щурівці Ізяславського району на фасаді будівлі навчально-виховного комплексу (вулиця Центральна, 1), де навчався Олег, йому відкрито меморіальну дошку.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 31 січня.

Примітки

Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 236/2018 «Про присвоєння О.Довгому звання Герой України»
Президент вручив орден «Золота Зірка» з присвоєнням звання Герой України офіцерам Олегу Довгому посмертно та Володимиру Сосніну [ 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2018 р.
. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 31 січня 2022.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 31 січня на YouTube

Посилання

Біографія Довгого Олега Івановича [ 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Український меморіал
Довгий Олег Іванович [ 1 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 182 23 серпня 2018	Наступник:
Пікус Євгеній Михайлович		Соснін Володимир Миколайович

[1] Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 236/2018 «Про присвоєння О.Довгому звання Герой України»

[2] Президент вручив орден «Золота Зірка» з присвоєнням звання Герой України офіцерам Олегу Довгому посмертно та Володимиру Сосніну [ 24 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2018 р.

[3] . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 31 січня 2022.

[4] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 31 січня на YouTube