Десант Ольшанського

Десант Ольшанського (68 десантників) — десантна операція по захопленню миколаївського морського порту, що передувала відвоюванню Червоною армією міста Миколаєва під час Другої світової війни.

Десант Ольшанського
Друга світова війна
Дата: 26–28 березня 1944 Місце: Миколаїв, Україна Результат: сприяння у зайнятті радянськими військами Миколаєва
Сторони
СРСР	Третій Рейх
Командувачі
СРСР Ольшанський Костянтин Федорович	Третій Рейх невідомо
Військові сили
СРСР 68 десантників	Третій Рейх близько 3 батальйонів піхоти, 2 танки
Втрати
СРСР 57 десантників	Третій Рейх понад 700 чоловік 2 танки

Пам'ятник героям-ольшанцям в Миколаєві

Передісторія

13 березня автоматники 384-го окремого батальйону морської піхоти першими форсували Дніпровський лиман і висадилися біля Станіслава (на той час у складі Миколаївської області). Після проведення Березнегувато-Снігурівської операції частини 3-го Українського фронту підходять впритул до Миколаєва.

26 березня 1944 року в ході Одеської операції війська 3-го Українського фронту й Чорноморського флоту в складі 6-ї, 5-ї ударної, 28-ї армії та перейшли в наступ в районі міста Миколаєва. Командувач 28-ю армією генерал-лейтенант О. О. Гречкін наказав висадити в Миколаївському порту десант морської піхоти із завданням зав'язати бій у тилу німецьких військ, викликати паніку і відволікти частину сил німців з фронту.

Виконання завдання було покладено на батальйон морської піхоти, що входив до складу Одеської військово-морської бази. Для десанту було відібрано 55 добровольців на чолі з командиром загону старшим лейтенантом К. Ф. Ольшанським.

Костянтин Ольшанський

Погруддя Героя Радянського Союзу К. Ф. Ольшанського на території Морського торговельного порту

До морського порту десант дістався з селища Жовтневе (село Богоявленське), розташованого на березі Бузького лиману за 15 км на південь від Миколаєва, — тут були знайдені кілька старих рибальських баркасів. Наймолодший з місцевих рибалок по імені Андрій (А. І. Андрєєв) зголосився бути лоцманом.

Через сильний зустрічний вітер шлях з Жовтневого до миколаївського морського порту вдалося подолати більше ніж за п'ять годин, через що сапери, що виконували розмінування, не змогли до світанку повернутися у своє розташування і разом з лоцманом залишилися з десантом.

Операція

О 4 годині 15 хвилин 26 березня 1944 року морські піхотинці висадилися в порту, зняли вартових, і, зайнявши кілька будинків, організували кругову оборону в районі портового елеватора.

Ранком 26 березня німецькі війська вперше спробували невеликими силами знищити десант. Надалі в бій проти десанту були введені свіжі частини, артилерія, шестиствольні міномети й танки, вогнемети і димові шашки.

Бій тривав і у ніч на 27 березня; ранком 28-го десантники відбили останню, 18-ту атаку.

У ніч на 28 березня 1944 року й дивізії зі складу 6-й армії форсували річку Інгул і з півночі з боями увійшли в місто Миколаїв. Одночасно зі сходу в місто ввійшли частини 5-ї ударної армії. З півдня в місто вступили війська 28-ї армії й 2-й гвардійський механізований корпус.

Від початкового складу десанту залишилося живими 11 чоловік та 1 зв'язківець, всі були поранені й обпалені. В швидкому часі троє померли від поранень, іще двоє загинули в боях у серпні 1944-го.

В офіційному повідомленні командира батальйону майора Федора Котанова говорилося: «Загін старшого лейтенанта Ольшанського за двоє діб відбив 18 атак супротивника, вивів з ладу понад 700 гітлерівців, знищив кілька танків і гармат супротивника, посіяв паніку в тилу ворога, перешкодив знищенню порту й елеватора».

Всім учасникам операції було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Ця операція виявилась однією з двох за війну, в якій усім учасникам присвоєно звання Героя.

Загиблі десантники поховані в центрі міста. Шестеро, що зустріли Перемогу над нацизмом, 1964 року були вдостоєні звання Почесних громадян Миколаєва. 1995 року помер останній Герой-Ольшанець Гребенюк Микита Андрійович.

Список учасників десанту

Всі 55 морських піхотинців, що взяли участь у десанті, а також їхній провідник А. І. Андреєв удостоєні звання Героя Радянського Союзу:

1. (Абдулмеджидов Ахмед Дибирович), (червонофлотець);
2. (Авраменко Михайло Іванович), червонофлотець;
3. Андреєв Андрій Іванович, лоцман-провідник;
4. (Артемов Павло Петрович), молодший сержант;
5. (Бачурін Василь Іванович), старшина I статті;
6. (Бочкович Кирило Васильович), старшина II статті;
7. (Вансецький Павло Федорович), старшина II статті;
8. (Вишневський Борис Степанович), червонофлотець;
9. (Волошко Григорій Семенович), лейтенант;
10. (Говорухін Іван Ілліч), червонофлотець;
11. (Голенєв Степан Трохимович), червонофлотець;
12. (Головльов Олексій Федорович), капітан;
13. (Гребенюк Микита Андрійович), старшина II статті;
14. , старший червонофлотець;
15. (Дем'яненко Ілля Сергійович), червонофлотець;
16. (Дермановський Георгій Дмитрович), червонофлотець;
17. (Євтєєв Іван Олексійович), червонофлотець;
18. Індик Іван Степанович, старшина II статті;
19. , червонофлотець;
20. (Кипенко Володимир Іванович), червонофлотець;
21. (Ковтун Григорій Іванович) старший червонофлотець;
22. , старшина II статті;
23. , молодший лейтенант;
24. , червонофлотець;
25. , старшина II статті;
26. (Лисицин Юрій Єгорович), старшина I статті;
27. (Лютий Олександр Сергійович) старший червонофлотець;
28. (Макеєнок Іван Андрійович), старшина II статті;
29. (Амі Ага огли Мамедов), червонофлотець;
30. (Мебш Михайло Павлович) (в Указі — Мебш), червонофлотець;
31. (Медведєв Микола Якович), червонофлотець;
32. червонофлотець;
33. , червонофлотець;
34. , червонофлотець;
35. Ольшанський Костянтин Федорович, старший лейтенант;
36. (Осипов Павло Дмитрович), червонофлотець;
37. , молодший сержант;
38. (Павлов Юхим Митрофанович), червонофлотець;
39. (в Указі — Порхомчук), червонофлотець;
40. (Петрухін Микола Дмитрович), червонофлотець;
41. , червонофлотець;
42. , червонофлотець;
43. , старшина І статті;
44. , червонофлотець;
45. (Удод Іван Михайлович), червонофлотець;
46. , червонофлотець;
47. , червонофлотець;
48. (Хакімов Михайло Кобірович), червонофлотець;
49. , червонофлотець;
50. , червонофлотець;
51. (Ходирєв Валентин Васильович) (в Указі — Ходарєв), старший червонофлотець;
52. , молодший лейтенант;
53. , червонофлотець;
54. (Шип Пантелей Семенович), молодший сержант;
55. (Шпак Кузьма Вікторович), старшина І статті;
56. (Щербаков Микола Митрофанович), червонофлотець;

Імена зв'язківців і саперів, що брали участь у десанті, тривалий час залишались невідомими. У подальшому частину імен було встановлено:

1. , капітан;
2. , сержант;
3. , старший сержант;
4. , єфрейтор.

Джерела та література

• Н. М. Руденко. Миколаївський десант 1944 [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 653. — .
• Герман Хасхачих. Десант Ольшанского. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 9 червня 2012.
• Жигалов И. М. Десант бессмертных // Флотская доблесть : докум. повесть и очерки / Иван Жигалов. — М. : , 1983. — 175 с. — 100 000 прим. — ISBN ?; УДК 9(С)27 42.
• Цыганов В. Удар «Меча». — Издатель Гудым И. А, 2008. — 368 с. — , УДК 63.3(4УКР)624, ББК 94(477) «1941/1945», Ц94.
• Цыганов В. …от «Меча» и погибнет!. — Издатель Гудым И. А.
• Решетник Ю. (25 березня 2011). . Вечерний Николаев № 34 (3050). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 березня 2012.