Держава Саффаридів перс اصفاریان 861 1003 Прапор Військовий штандарт Держава Саффаридів на піку могутності за правління

	Держава Саффаридів ; перс. اصفاریان‎
Прапор	Військовий штандарт
	Держава Саффаридів на піку могутності за правління (Якуба) ;
Столиця	Зарандж; Нішапур
Мова(и)	Перська; арабська
Релігія	Сунітський іслам
Площа	2 000 000 км²
Форма правління	Емірат
Династія	Саффариди
	Емір
- 840-879	(Якуб ібн Лейс)
Попередник	Наступник
	Тахіриди
	Аббасидський халіфат
Саманіди
Газневіди
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Держава Саффаридів

Держава Саффаридів (перс. سلسله صفاریان‎) — держава в центральній частині Сістану, між сучасними Афганістаном та Іраном у 861—1003 роках.

Історія

Державу Саффаридів було засновано (Якубом ібн Лейсом ас-Саффаром). Первинно він займався розбійницькою діяльністю разом зі своїми родичами. Поступово він захопив контроль над усім Сістанським регіоном, після чого розпочав завойовувати території сучасних Ірану й Афганістану, а також частини Пакистану, Таджикистану й Узбекистану.

Саффариди зробили своєю столицею Зарандж і використовували його як базу для агресивного розширення на схід і на захід. Спочатку вони вторглись до районів, розташованих південніше Гіндукушу в Афганістані, а потім повалили династію Тахіридів, захопивши Хорасан 873 року. Зрештою Якуб задумав завоювати й Багдад. У першому поході він зазнав поразки, а під час другого помер, так і не діставшись Багдада.

Держава Саффаридів існувала упродовж нетривалого часу. Після смерті Якуба трон успадкував його брат (Амр). Він налагодив гарні стосунки з халіфом, і той визнав його владу. Одночасно халіф зіштовхнув Амра з Саманідами. 900 року Амр виступив проти Саманідів і зазнав поразки від Ісмаїла, потрапив у полон і був відправлений до халіфа, який наказав його стратити (902). 1002 року Махмуд Газневі завоював Сістан, повалив (Халафа) й ліквідував державу Саффаридів. Сама династія ще продовжувала своє існування в Сістані, а потім перетворилась на васалів імперії Саманідів та їхніх наступників.

Правителі держави Саффаридів

(Кунья)	Ім'я	Титул	Роки життя	Початок правління	Кінець правління	Родинні зв'язки	Примітки
Династія Саффаридів (861—1003)
	(Якуб ас-Саффара)	емір	840 — 879	861	879	Син аль-Лейса	Помер від хвороби
	(Амр)	емір	? -902	879	901	Син аль-Лейса	Взятий у полон Саманідами та страчений у Багдаді
Абуль-Хасан	Тахір	емір	? -?	901	908	Син Мухаммада сина Амра	Ув'язнений в Багдаді
	(Аль-Лейс)	емір	? -928	909	910	Син Алі сина аль-Лейса	Помер з природних причин, під час ув'язнення у Багдаді
	(Мухаммад)	емір	? -?	910	911	Син Алі сина аль-Лейса	Ув'язнений в Багдаді
Абу Хафс	(Амр)	емір	902 -?	912	913	Син Якуба	Скинутий Саманідами
Абу Джафар	(Ахмад)	емір	21 червня 906 — 31 березня 963	923	963	Син Мухаммада, сина Амра	Убитий
Абу Ахмад	(Халаф)	емір	Листопад 937 — березень 1009	963	1003	Син Ахмада	Повалений Газневідами, помер у засланні

Примітки

World Eras (2002). (англ.). HighBeam Research (September 3, 2012). Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 15 березня 2018.
Saffarids, C.E. Bosworth, Encyclopedia of Islam, Vol. VIII, Ed. C.E.Bosworth, E. van Donzel, W.P.Heinrichs and G. Lecomte, (Brill, 1995), 795
The Development of Persian Culture under the Early Ghaznavids, C.E. Bosworth, 34
C.E. Bosworth, The Ghaznavids 994—1040, (Edinburgh University Press, 1963), 89

Джерела

Босворт К. Е. Мусульманські династії. Довідник з хронології й генеалогії = The Islamic Dynasties. A Cronological and Genealogical Handbook. — М. : Наука, ГРВЛ, 1971. — 14000 прим.
Гафуров Б.Г. Таджики. Найдавніша, стародавня й середньовічна історія. — Душанбе : Ирфон, 1989. — 371+379 с.
Історія Ірану від найдавніших часів до кінця XVIII століття. — Видавництво Ленінградського університету, 1958. — 390 с.
Saffarids [ 27 липня 2017 у Wayback Machine.] — Encyclopædia Iranica

[1] World Eras (2002). (англ.). HighBeam Research (September 3, 2012). Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 15 березня 2018.

[2] Saffarids, C.E. Bosworth, Encyclopedia of Islam, Vol. VIII, Ed. C.E.Bosworth, E. van Donzel, W.P.Heinrichs and G. Lecomte, (Brill, 1995), 795

[3] The Development of Persian Culture under the Early Ghaznavids, C.E. Bosworth, 34

[4] C.E. Bosworth, The Ghaznavids 994—1040, (Edinburgh University Press, 1963), 89