Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Деколонізація — процес виборювання незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям, колоніями. Часто відбувався внаслідок збройної боротьби поневолених народів проти колонізаторів, рідше був наслідком перемовин і дипломатичного врегулювання, в окремих випадках в середині XX століття. Також процес переосмислення історії й спадку колоніальних імперій в колишніх поневолених країнах, їх культурного впливу.
Процес скасування колоніалізму, який був процесом, за допомогою якого імперські нації встановлювали домінування на чужих територіях, часто за кордоном. Значення та застосування терміна є суперечливими. Деякі дослідники деколонізації зосереджуються особливо на рухах за незалежність у колоніях і розпаді глобальних колоніальних імперій. Інші вчені поширюють значення на економічні, культурні та психологічні аспекти колоніального досвіду.
Дослідники деколонізації формують школу думки, відому як [en], і застосовують деколоніальні рамки до боротьби проти [en] та [en] у колоніальних [en] навіть після успішних рухів за незалежність. [en] та постколоніальні вчені критикували деякі світогляди, пропагуючи деколонізацію знань і центрування традиційних екологічних знань. Такий широкий підхід, який поширює значення деколонізації за межі політичної незалежності, викликав суперечки та критику. Олуфемі Тайво, наприклад, стверджував, що аналітично необґрунтовано розширювати значення «колоніальності» до такого ступеня. За його словами, підходи, які розглядають «деколонізацію» як щось більше, ніж політичну емансипацію, заперечують право волі людей у колишніх колоніях, які свідомо вирішили прийняти та адаптувати елементи колоніального правління. Інші, такі як Джонатан Курцвеллі та Малін Вілкенс, або Віран Найкер, стверджувли, що такі наукові та практичні спроби «деколонізації» увічнюють уречевлені та есенціалістичні уявлення про ідентичності.
Сфера дії
Організація Об'єднаних Націй (ООН) заявляє, що основоположне право на самовизначення є основною вимогою для деколонізації, і що це право може здійснюватися як з політичною незалежністю, так і без неї. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН у 1960 році охарактеризувала колоніальне іноземне панування як порушення прав людини. У державах, які здобули незалежність, [en], що живуть в [en], продовжують висувати вимоги деколонізації та самовизначення.
Хоча приклади деколонізації можна знайти ще в працях Фукідіда, у наш час було кілька особливо активних періодів деколонізації. Серед них розпад Іспанської імперії в XIX столітті; Німецької, Австро-Угорської, Османської та Російської імперій після Першої світової війни; Британської, Французької, Нідерландської, Португальської, [en], Італійської та [en] після Другої світової війни; Югославії та Радянського Союзу наприкінці холодної війни.
Перші дослідження деколонізації з'явилися в 1960-1970-х роках. Важливою книгою цього періоду була книга Мартінікюанського автора Франца Фанона «Гнані і голодні» (1961), яка встановила багато аспектів деколонізації, які будуть розглянуті в пізніших роботах. Подальші дослідження деколонізації розглядали економічну нерівність як спадок колоніалізму, а також знищення культур людей. Нгугі Ва Тхіонго досліджував культурну та мовну спадщину колоніалізму у вагомій книзі [en]» (1986).
Термін «деколонізація» також використовувався для позначення інтелектуальної деколонізації від ідей колонізаторів, які змушували колонізованих відчувати себе неповноцінними. Питання деколонізації залишаються актуальними і порушуються сучасно. В Америці та Південній Африці такі питання все частіше обговорюються під терміном [en].
Незалежницькі рухи
За двісті років після війни за незалежність США в 1783 році 165 колоній отримали незалежність від імперських держав. Деякі аналізи вказують на різні причини поширення антиколоніальних політичних рухів. Інституційні аргументи свідчать про те, що підвищення рівня освіти в колоніях призвело до закликів до народного суверенітету; Марксистський аналіз розглядає деколонізацію як результат економічних зрушень у бік найманої праці та розширення класу буржуазії; ще один аргумент розглядає деколонізацію як процес поширення, в якому попередні революційні рухи надихають пізніші. Інші пояснення підкреслюють, як низька прибутковість колонізації та витрати, пов'язані з імперією, спонукали до деколонізації. У деяких поясненнях підкреслюється, як колоніальні держави вели військову боротьбу проти повстанців у колоніях завдяки переходу від умов XIX століття «сильної політичної волі, вседозволеного міжнародного середовища, доступу до місцевих колабораціоністів і гнучкості у виборі своїх битв» до умов XX століття «апатичною громадськістю, ворожими супердержавами, зникаючими колабораціоністами та обмеженими можливостями».
Значна частина науковців приписує ідеологічні витоки національних рухів за незалежність епосі Просвітництва. Соціальні та політичні теорії Просвітництва, такі як індивідуалізм і лібералізм, були центральними в дебатах про національні конституції для нових незалежних країн. Сучасна [en] критикувала емансипаційний потенціал просвітницької думки, підкреслюючи її стирання епістемології корінних народів і неспроможність забезпечити [en] і корінним народам свободу, рівність і гідність.
Нідерландська революція
Повстання сімнадцяти провінцій нинішніх Нідерландів, Бельгії та Люксембургу проти Філіпа II Іспанського, суверена Іспанських Нідерландів. Після початкових етапів Філіп II розгорнув свої армії та відновив контроль над більшістю повсталих провінцій. Під керівництвом вигнаного Вільгельма північні провінції продовжували свій опір. Зрештою їм вдалося витіснити армії Габсбургів і в 1581 році вони заснували Республіку семи об’єднаних Нідерландів.
Українська революція
Українська національна революція XVII століття була однією з перших у новому часі. Вона була продовженням низки козацьких повстань проти польської колонізації та політики полонізації та окатоличення, поряд із економічною експлуатацією «нових» коронних територій. Хмельниччина або повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час якого Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель, на базі яких постала українська козацька держава на чолі з гетьманом була їх кульмінацією. Також Гетьманщина була однією із перших республік перехідного типу та прийняла одну з перших у світі конституцій — Конституцію Пилипа Орлика в 1710 році.
Угорська революція
В результаті широкого народного повстання угорців, словаків,та ін. народів Угорщини на чолі із трансильванським князем Ференцем II Ракоці проти панування Габсбургів їм на короткий час вдалося відновити незалежність Королівства Угорщини, але зрештою повстання зазнало поразки.
Американська революція
Тринадцять північноамериканських колоній Великої Британії були першими, хто проголосив незалежність, утворивши Сполучені Штати Америки в 1776 році та завдали поразки Британії у війні за незалежність.
Гаїтянська революція
Гаїтянська революція була повстанням 1789 року та наступним повстанням рабів у 1791 році у французькій колонії Сан-Домінго на острові Еспаньйола в Карибському морі. У 1804 році Гаїті отримала незалежність від Франції як Імперія Гаїті, яка згодом стала республікою.
Іспанська америка
Хаос наполеонівських війн у Європі перервав прямі зв'язки між Іспанією та її американськими колоніями, дозволивши розпочати процес деколонізації.
Після вторгнення Наполеона в Іспанію в 1806 році американські колонії проголосили автономію та лояльність королю Фердинанду VII. Договір було розірвано, і кожен з регіонів Іспанської імперії повинен був вирішити, чи демонструвати вірність [en] (єдина територія в Іспанії, вільна від Наполеона), чи мати власну хунту (асамблею). Економічна монополія метрополії стала основною причиною того, що багато країн вирішили стати незалежними від Іспанії. У 1809 році війни за незалежність Латинської Америки почалися з повстання в Ла-Пасі, Болівія. У 1807 і 1808 роках віцекоролівство Ріо-де-ла-Плата було захоплене британцями. Після їх другої поразки місцеве населення проголосило новим віце-королем француза на ім'я [en], а пізніше його прийняла Іспанія. У травні 1810 року в Буенос-Айресі була створена Хунта, але в Монтевідео вона не була визнана місцевою владою, яка дотримувалася авторитету Хунти Кадіса. Суперництво між двома містами було основною причиною недовіри між ними. Протягом наступних 15 років іспанці та роялісти з одного боку та повстанці з іншого воювали в Південній Америці та Мексиці. Багато країн проголосили свою незалежність. У 1824 році іспанські війська зазнали поразки в битві при Аякучо. Материк був вільним, і в 1898 році Іспанія втратила Кубу та Пуерто-Рико в іспано-американській війні. Пуерто-Рико стало неінкорпорованою територією США, але Куба стала незалежною в 1902 році.
Португальська америка
- [en]
Наполеонівські війни також призвели до розриву прямих зв'язків між Португалією та її єдиною американською колонією Бразилією. За кілька днів до того, як Наполеон увірвався в Португалію, у 1807 році португальський королівський двір [en]. У 1820 році в Португалії відбулася конституціоналістична революція, яка призвела до повернення португальського суду до Лісабона. Це призвело до недовіри між португальськими та бразильськими колоністами, і, нарешті, у 1822 році колонія стала незалежною як Бразильська імперія, яка згодом стала республікою.
Британська імперія
Поява корінних політичних партій була особливо характерною для Британської імперії, яка, здавалося, була менш жорстокою, ніж, наприклад, Бельгія, у контролі над політичними інакомисленнями. Керуючись прагматичними вимогами до бюджетів і робочої сили, британці пішли на угоди з місцевими політиками. По всій імперії загальний протокол передбачав скликання конституційної конференції в Лондоні для обговорення переходу до більшого самоврядування, а потім незалежності, подання звіту конституційної конференції до парламенту, якщо буде схвалено, подання до парламенту у Вестмінстері законопроекту про припинення відповідальності Сполученого Королівства (з додатком копії нової конституції) і, нарешті, у разі схвалення, видання наказу Ради, що встановлює точну дату незалежності.
Після Першої світової війни кількома колишніми німецькими та османськими територіями на Близькому Сході, в Африці та Тихому океані керувала Велика Британія як мандатами Ліги Націй. Деякі управлялися безпосередньо Великою Британією, а інші — британськими домініонами — Науру та територія Нова Гвінея — Австралією, Південно-Західна Африка — Південно-Африканським Союзом, а Західне Самоа — Новою Зеландією.
Єгипет став незалежним у 1922 році, хоча Велика Британія зберегла прерогативи безпеки, контроль над Суецьким каналом і фактичний контроль над англо-єгипетським Суданом. Декларація Бальфура 1926 року проголосила домініони Британської імперії рівноправними, а Вестмінстерський статут 1931 року встановив для них повну законодавчу незалежність. Рівних домініонів було шість: Канада, Ньюфаундленд, Австралія, Ірландська Вільна держава, Нова Зеландія та Південно-Африканський Союз; У 1801 році Ірландія була об'єднана з Великою Британією, утворивши Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії до утворення Вільної Ірландської Держави в 1922 році. Однак деякі домініони вже були незалежними де-факто і навіть де-юре та визнані як такі міжнародною спільнотою. Таким чином, Канада була одним із засновників Ліги Націй у 1919 році та входила до складу ради з 1927 по 1930 рік. Ця країна також вела переговори самостійно та підписувала двосторонні та багатосторонні договори та конвенції з початку 1900-х років. Ньюфаундленд повернувся до Лондона в 1934 році. Ірак, під мандатом Ліги Націй, став незалежним у 1932 році.
У відповідь на зростаючий рух за незалежність Індії Велика Британія здійснила послідовні реформи Британського Раджу, кульмінацією яких був Закон про уряд Індії (1935 р.). Ці реформи включали створення виборних законодавчих рад у деяких провінціях Британської Індії. Могандас Карамчанд Ґанді, лідер руху за незалежність Індії, очолив мирний опір британському правлінню. Ставши символом як миру, так і протистояння британському імперіалізму, багато індійців почали розглядати британців як причину проблем Індії, що призвело до нового почуття націоналізму серед її населення. Завдяки цій новій хвилі індійського націоналізму Ґанді зрештою зміг заручитися підтримкою, необхідною для виштовхування британців і створення незалежної Індії в 1947 році.
Африка була повністю втягнута в колоніальну систему лише наприкінці XIX століття. На північному сході подальша незалежність Ефіопської імперії залишалася маяком надії для активістів незалежності. Однак, коли антиколоніальні війни 1900-х (десятиріччя) ледве закінчилися, нові модернізаційні форми африканського націоналізму почали набирати силу на початку XX століття з появою панафриканізму, як пропагував ямайський журналіст Маркус Гарві (1887—1940), чиї широко поширені газети вимагали швидкого знищення європейського імперіалізму, а також республіканізму в Єгипті. Кваме Нкрума (1909—1972), який був натхненний роботами Гарві, привів Гану до незалежності від колоніального панування.
Незалежність колоній в Африці почалася з незалежності Судану в 1956 році та Гани в 1957 році. Усі британські колонії на материковій Африці стали незалежними до 1966 року, хоча одностороння декларація незалежності Родезії в 1965 році не була визнана Великю Британією чи міжнародною спільнотою.
Деякими британськими колоніями в Азії керували безпосередньо британські чиновники, тоді як іншими керували місцеві монархи як протекторати або у допоміжному союзі з Великю Британією.
У 1947 році Британська Індія була розділена на незалежні домініони Індія та Пакистан. Сотні тубільних князівств, держав, якими керували монархи за договором про субсидіарний союз з Британією, були [en] та Пакистану. Індія та Пакистан кілька разів воювали через колишню княжу державу Джамму і Кашмір. Французька Індія була інтегрована в Індію між 1950 і 1954 роками, і Індія анексувала Португальську Індію в 1961 році, а [en] об'єдналося з Індією шляхом всенародного голосування в 1975 році.
Насильство, громадянська війна та поділ
У кількох видатних випадках деколонізації Британської імперії було залучено значне насильство; поділ був частим рішенням. У 1783 році північноамериканські колонії були розділені між незалежними Сполученими Штатами та Британською Північною Америкою, яка пізніше стала Канадою.
Індійське повстання 1857 року було повстанням частини індійської армії. Воно характеризувалося масовими вбивствами мирного населення з обох сторін. Однак це не був рух за незалежність, і лише невелика частина Індії була задіяна. Згодом британці відмовилися від модернізаційних реформ індійського суспільства, а рівень організованого насильства за британського правління був відносно невеликим. Здебільшого це було ініційовано репресивними британськими адміністраторами, як-от різанина в (Амритсарі) 1919 року чи поліцейські напади на Соляний марш 1930 року. Масштабне насильство між мусульманами та індуїстами, мусульманами та сикхами спалахнуло після того, як британці залишили в 1947 році нові незалежні домініони Індії та Пакистану. Набагато пізніше, у 1970 році, у Пакистані спалахнуло подальше насильство між громадами у відокремленій східній частині Східної Бенгалії, яка стала незалежною як Бангладеш у 1971 році.
[en], який потрапив під повний британський контроль у 1914 році від Османської імперії, був культурно розділений між грецьким елементом більшості (який вимагав або союзу з Грецією) і турками меншістю. Лондон десятиліттями вважав, що острів потрібен для захисту Суецького каналу; але після Суецької кризи 1956 року це стало другорядним фактором, а насильство в Греції стало більш серйозною проблемою. Кіпр став незалежною країною в 1960 році, але етнічне насильство загострювалося до 1974 року, коли Туреччина вторглася та розділила острів. Кожна сторона переписувала власну історію, звинувачуючи іншу.
Палестина стала британським мандатом Ліги Націй після Першої світової війни, спочатку включаючи Трансйорданію. Під час тієї війни британці заручилися підтримкою євреїв і арабів, даючи їм обіцянки (див. Декларацію Бальфура та [en]). Десятиліття [en] досягли кульмінації з Планом поділу ООН і наступною війною. Зрештою британці вийшли, і територію колишнього мандата було розділено між Ізраїлем, [en] та [en].
Французька імперія
Після Першої світової війни колонізоване населення було розчароване тим, що Франція не визнала зусиль, зроблених французькими колоніями (ресурси, але, що важливіше, колоніальні війська — знамениті тирельєри). Хоча в Парижі на знак визнання цих зусиль була побудована Велика паризька мечеть, французька держава не мала наміру дозволити самоврядування, не кажучи вже про надання незалежності колонізованим народам. Таким чином, націоналізм у колоніях посилився між двома війнами, що призвело до Рифської війни Абд-аль-Кріма (1921—1925) у Марокко та до створення [en]» [en] в [en] в 1925 році. Однак ці рухи будуть набувати повного потенціалу лише після Другої світової війни.
Після Першої світової війни Франція керувала колишніми османськими територіями Сирії та Лівану, а також колишніми німецькими колоніями Тоголандом і Камеруном як мандати Ліги Націй. У 1943 році проголосив незалежність Ліван, а в 1945 році — Сирія.
Хоча Франція зрештою стала переможницею у Другій світовій війні, окупація нацистською Німеччиною Франції та її північноафриканських колоній під час війни порушила колоніальне правління. 27 жовтня 1946 року Франція прийняла нову конституцію, утворивши Четверту республіку та замінивши колоніальну імперію Французьким союзом. Проте влада над колоніями залишалася зосередженою у Франції, а влада місцевих зборів за межами Франції була вкрай обмеженою. У ніч на 29 березня 1947 року націоналістичне повстання на Мадагаскарі привело французький уряд на чолі з Полем Рамадьє (соціалістом) до жорстоких репресій: за один рік запеклих боїв загинули 11 000–40 000 малагасійців.
У 1946 році держави Французького Індокитаю вийшли з Французького Союзу, що призвело до війни в Індокитаї (1946–54). Камбоджа і Лаос стали незалежними в 1953 році, а Женевські угоди 1954 року поклали край французькій окупації Індокитаю, залишивши Північний і Південний В'єтнам незалежними.
У 1956 році Марокко і Туніс отримали незалежність від Франції. У 1960 році з Французької Західної Африки виникло вісім незалежних країн, а з Французької Екваторіальної Африки — п'ять. Війна за незалежність Алжиру вирувала з 1954 по 1962 рік. Донині війна в Алжирі, яку до 1990-х років офіційно називали «операцією з охорони громадського порядку», залишається травмою як для Франції, так і для Алжиру. Філософ Поль Рікер говорив про необхідність «деколонізації пам'яті», починаючи з визнання паризької різанини 1961 року під час війни в Алжирі та вирішальної ролі африканських і особливо північноафриканських іммігрантів у періоду економічного зростання Славному тридцятиріччі після Другої світової війни. У 1960-х роках у зв'язку з економічними потребами післявоєнної реконструкції та швидким економічним зростанням французькі роботодавці активно прагнули залучати робочу силу з колоній, що пояснює сьогоднішнє багатоетнічне населення.
Німецька імперія
Німеччина пізно приєдналася до колоніальних перегонів великих держав, після об'єднання в середині XIX століття, та однією з перших втратила всі свої колоніальні надбання за підсумками програшу Першої світової війни. Всі її колишні колонії були поділені поміж країнами переможницями. Також частина територій ранньої середньовічної німецької колонізації була повернута Польщі та Литві, які здобули незалежність.
Османська імперія
Розпад Османської імперії розпочався із Наполеонівськими війнами та розтягнувся на все XIX століття, в результаті серії конфліктів, в основному з Австрією та Російською імперією, здобули незалежність Греція, Сербія, князівства Молдавія та Волощина, які пізніше утворили Румунію, Болгарія, та Албанія. Втрата Африканських територій була пов'язана з конкуренцією з новими великими державами, які об'єдналися впродовж XIX століття. Азійські території імперії були поділені на підмандатні території Ліги Націй за підсумками програшу в Першій світовій війні.
Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія розпалася на низпу незалежних держав за підсумками програшу Першої світової війни. Була припинена окупація північних італійських територій, постали незалежні країни, як Чехословаччина, Угорщина, частина територій була долучена до відновленої Польщі, ЗУНР, яка пізніше об'єдналася з УНР (посталою після розпаду Російської імперії), Трансильванія була долучена до Румунії, на Балканах Словенія, Хорватія та Боснія були долучені до Сербії в єдиному королівстві.
Російська імперія
За підсумками програшу Першої світової війни Російська імперія розпалася на велику кількість незалежних держав, корінні народи активно користувалися правом на самовизначення, але через пасивність Ліги Націй, більша їх частина пала жертвою реакції з боку більшовицького ядра Росії. В серії кривавих конфліктів, відомих як Громадянська війна в Росії, більшовикам вдалося відновити переважну частину колишніх російських колоніальних володінь у формі Радянського Союзу. Не дивлячись на те що частина цих територій отримала формальний статус окремих республік, фактичне колоніальне домінування росіян зберігалося ще протягом всього XX століття.
Китайська імперія
В наслідок Синьхайської революції на початку XX століття від колоніального домінування Китаю звільнилися Монголія, Тибет та Східний Туркестан.
Після 1918
Сполучені Штати
Самі будучи союзом колишніх колоній, Сполучені Штати підходили до імперіалізму інакше, ніж інші держави. Значна частина їх енергії та населення, яке швидко зростало, були спрямовані на захід через північноамериканський континент проти англійських і французьких претензій, Іспанської імперії та Мексики. Корінних американців відправляли в резервації, часто проти їх волі. За підтримки Британії їх доктрина Монро зарезервувала Америку як сферу своїх інтересів, забороняючи іншим державам (зокрема Іспанії) повторно колонізувати нові незалежні держави Латинської Америки. Однак Франція, скориставшись відволіканням американського уряду під час Громадянської війни, здійснила військову інтервенцію в Мексиці та встановила монархію, яку захищала Франція. Іспанія зробила крок до [en] та відновлення колоніального панування. Перемога Союзу в громадянській війні 1865 року змусила Францію та Іспанію погодитися на вимоги Америки евакуюватися з цих двох країн. Єдина африканська колонія Америки, Ліберія, була сформована приватно і рано здобула незалежність; Вашингтон неофіційно захищав її. До 1900 року США виступали за політику відкритих дверей і виступали проти прямого поділу Китаю.
Після 1898 року пряме втручання поширилося в Латинській Америці. Сполучені Штати придбали Аляску в Російської імперії в 1867 році та анексували Гаваї в 1898 році. Після іспано-американської війни в 1898 році США додали більшість колоній Іспанії, що залишилися: Пуерто-Рико, Філіппіни та Гуам. Вирішивши не анексувати Кубу повністю, США заснували її як державу-клієнта із зобов'язаннями, включаючи безстрокову оренду бухти Гуантанамо ВМС США. Спроба першого губернатора скасувати конституцію острова та залишитися при владі після закінчення терміну повноважень спровокувала повстання, яке спровокувало повторну окупацію між 1906 і 1909 роками, але за цим знову відбулася деволюція. Подібним чином [en], незважаючи на провадження філіппінсько-американської війни проти корінної республіки, встановила, що територія Філіппінських островів зрештою отримала незалежність. У 1917 році США придбали у Данії Данську Вест-Індію (пізніше перейменовану на Американські Віргінські Острови), і того ж року пуерториканці стали повноправними громадянами США. Уряд США оголосив територію Пуерто-Рико не колонією та припинив передавати інформацію про це Комітету ООН з деколонізації. У результаті Генеральна Асамблея ООН виключила Пуерто-Рико із [en]. Чотири референдуми показали незначну підтримку незалежності, але великий інтерес до отримання прав штату за прикладом отриманих Гаваями та Аляскою в 1959 році.
Доктрина Монро була розширена [en] в 1904 році, передбачаючи, що Сполучені Штати мають право і зобов'язані втручатися «у кричущих випадках такого порушення або безсилля», що нація в Західній півкулі стає вразливою для європейського контролю. На практиці це означало, що Сполучені Штати були змушені діяти як агент зі збору коштів для європейських кредиторів, керуючи митними зборами в Домініканській Республіці (1905—1941), Гаїті (1915—1934) та в інших місцях. Нав'язливість і погані стосунки, які це породило, були дещо зупинені [en] та скасовані «Політикою добросусідства» президента Франкліна Д. Рузвельта.
Чотирнадцять пунктів були попередніми умовами, адресованими президентом Вудро Вільсоном європейським державам на Паризькій мирній конференції після Першої світової війни. Надавши союзникам Франції та Великій Британії колишні колоніальні володіння Німецької та Османської імперій, США вимагали від них підпорядкування мандату Ліги Націй, закликаючи до V. Вільне, відкрите та абсолютно неупереджене врегулювання всіх колоніальних претензій, засноване на суворому дотриманні принципу, згідно з яким при вирішенні всіх подібних питань суверенітету інтереси відповідного населення повинні мати однакову вагу з справедливим урядом, який має право бути визначеним. Див. також пункт XII.
Після Другої світової війни США влили десятки мільярдів доларів на план Маршалла та інші гранти та позики Європі та Азії для відновлення світової економіки. Вашингтон докладав усіх зусиль, щоб прискорити деколонізацію та покласти кінець колоніальним імперіям своїх західних союзників, що особливо важливо під час Суецької кризи 1956 року, але американські військові бази були створені по всьому світу, а прямі та непрямі інтервенції тривали в Кореї, Індокитаї, Латинській Америці (серед іншого, окупація Домініканської Республіки в 1965 році), Африки та Близького Сходу, щоб протистояти комуністичним вторгненням і повстанцям. Після розпаду Радянського Союзу Сполучені Штати були набагато менш активними в Америці, але після терактів 11 вересня 2001 року вторглися в Афганістан та Ірак, створивши військові та авіабази в Центральній Азії.
Японія
- [en]
До Першої світової війни Японія отримала кілька значних колоніальних володінь у Східній Азії, таких як Тайвань (1895) і Корея (1910). Японія приєдналася до союзників у Першій світовій війні, а після війни отримала мандат на Південні моря, колишню німецьку колонію в Мікронезії, як мандат Ліги Націй. Проводячи колоніальну політику, яку можна порівняти з політикою європейських держав, Японія розселила значну кількість етнічних японців у своїх колоніях, одночасно пригнічуючи корінне етнічне населення, примушуючи вивчення та використання японської мови в школах. Було помічено, що використовуються інші методи, такі як спілкування з громадськістю та спроби викорінити використання корейської мови, [en] і хакка серед корінних народів. Японія також створила Імператорські університети в Кореї ([en]) і на Тайвані (Імператорський університет Тайхоку), щоб примусити до навчання.
У 1931 році Японія захопила Маньчжурію у Китайської Республіки, створивши маріонеткову державу під керівництвом Пуї, останнього маньчжурського імператора Китаю. У 1933 році Японія захопила китайську провінцію Жехе і включила її до своїх маньчжурських володінь. Друга китайсько-японська війна почалася в 1937 році, і Японія окупувала більшу частину східного Китаю, включаючи столицю республіки Нанкін. Під час війни з Японією 1931—1945 років загинуло приблизно 20 мільйонів китайців.
У грудні 1941 року Японія приєдналася до Другої світової війни, вторгшись у європейські та американські колонії в Південно-Східній Азії та Тихому океані, включаючи Французький Індокитай, Гонконг, Філіппіни, Бірму, Малайю, Індонезію, Португальський Тимор та інші. Після капітуляції перед союзниками в 1945 році Японія була позбавлена всіх своїх колоній, а деякі з них були повернуті західним державам-колоністам. Радянський Союз оголосив війну Японії в серпні 1945 року, а незабаром після цього окупував і анексував південні Курильські острови, на які Японія все ще претендує.
Третій Рейх
| Цей розділ статті ще . |
Італійська імперія
| Цей розділ статті ще . |
Після 1945
Планування деколонізації
США та Філіппіни
У Сполучених Штатах дві головні партії розділилися щодо придбання Філіппін, яке стало головним питанням кампанії 1900 року. Республіканці, які виступали за постійне придбання, перемогли на виборах, але приблизно через десять років республіканці звернули свою увагу до Карибського басейну, зосередившись на будівництві Панамського каналу. Президент Вудро Вільсон, демократ, який обіймав посаду з 1913 по 1921 рік, ігнорував Філіппіни та зосередив свою увагу на Мексиці та країнах Карибського басейну. До 1920-х років мирні зусилля філіппінського керівництва з метою досягнення незалежності виявилися переконливими. Коли демократи повернулися до влади в 1933 році, вони працювали з філіппінцями, щоб спланувати плавний перехід до незалежності. Це було заплановано на 1946 рік згідно з [en] 1934 року. У 1935 році Філіппіни перейшли з територіального статусу, контрольованого призначеним губернатором, до напівнезалежного статусу Співдружності Філіппін. Її конституційний з'їзд написав нову конституцію, яка була схвалена Вашингтоном і набула чинності, з обраним губернатором Мануелем Л. Кесоном і законодавчим органом. Закордонні справи залишалися під американським контролем. Філіппіни створили нову армію під командуванням генерала Дугласа Макартура, який залишив свою посаду в армії США, щоб прийняти командування новою армією, підпорядкованою Кесону. Японська окупація з 1942 по 1945 рік перервала, але не затримала перехід. Це відбулося за розкладом у 1946 році, коли Мануель Роксас вступив на посаду президента.
Португалія
В результаті своїх піонерських відкриттів Португалія мала велику та особливо тривалу колоніальну імперію, яка почалася в 1415 році із завоювання Сеути і закінчилася лише в 1999 році з передачею португальського Макао Китаю. У 1822 році Португалія , своєю найбільшою колонією.
З 1933 по 1974 рік Португалія була авторитарною державою (правив Антоніу де Олівейра Салазар). Режим був налаштований за будь-яку ціну зберегти колоніальні володіння країни та агресивно придушувати будь-які повстання. У 1961 році Індія анексувала Гоа, і того ж року націоналістичні сили почали організовуватися в Португалії. Повстання (передували португальській колоніальній війні) поширилися на Анголу, Гвінею-Бісау та Мозамбік. Лісабон посилив свої зусилля у війні: наприклад, він збільшив кількість тубільців у колоніальній армії та побудував стратегічні хутори. Португалія відправила ще 300 000 європейських поселенців до Анголи та Мозамбіку до 1974 року. Того року ліва революція в Португалії повалила існуючий режим і спонукала прорадянські елементи спробувати захопити контроль у колоніях. Результатом стала дуже довга і надзвичайно важка багатопартійна громадянська війна в Анголі та менші повстання в Мозамбіку.
Бельгія
- [en]
Бельгійська імперія почалася з анексії Конго в 1908 році у відповідь на міжнародний тиск, щоб покласти край жахливим звірствам, які мали місце під час приватної Вільної держави Конго короля Леопольда. Вона додала Руанду та Бурунді як мандати Ліги Націй від колишньої Німецької імперії в 1919 році. Колонії залишалися незалежними під час війни, тоді як сама Бельгія була окупована німцями. Серйозного планування незалежності не було, навчання чи освіта була надто малопроникними. Бельгійське Конго було особливо багатим, і багато бельгійських бізнесменів активно лобіювали, щоб зберегти контроль. Місцеві повстання набирали сили, і, нарешті, бельгійський король раптово оголосив у 1959 році, що незалежність стоїть на порядку денному — і це було поспішно організовано в 1960 році, для країни, яка була гостро та глибоко розділена за соціальними та економічними ознаками.
Нідерланди
Нідерланди, маленька багата країна в Західній Європі, витратили століття на розбудову своєї імперії. До 1940 року вона складалася здебільшого з Нідерландської Ост-Індії (нині Індонезія). Її величезні запаси нафти забезпечували близько 14 відсотків національного продукту Нідерландів і підтримували велику кількість етнічних голландських урядовців і бізнесменів у [en] (нині Джакарта) та інших великих містах. Під час війни нацисти захопили Нідерланди та ледь не виморили їх голодом, а Японія потопила голландський флот під час захоплення Ост-Індії. У 1945 році Нідерланди не змогли самостійно повернути ці острови; це сталося завдяки британській військовій допомозі та американським фінансовим дотаціям. На той час, коли голландські солдати повернулися, при владі був незалежний уряд під керівництвом Сукарно, спочатку створений японцями. Нідерландці в Ост-Індії та вдома були практично одностайні (за винятком комуністів), що голландська влада, престиж і багатство залежали від надзвичайно дорогої війни за повернення островів. Були досягнуті компроміси, але жодна сторона їм не довіряла. Коли Індонезійська Республіка успішно придушила широкомасштабне комуністичне повстання, Сполучені Штати зрозуміли, що їм потрібен націоналістичний уряд як союзник у холодній війні. Володіння Нідерландів було перешкодою для американських цілей холодної війни, тому Вашингтон змусив голландців надати повну незалежність. Кілька років потому Сукарно націоналізував всю власність нідерландської Ост-Індії та вигнав усіх [en] — понад 300 000 — а також кілька сотень тисяч етнічних індонезійців, які підтримували голландську справу. Згодом Нідерланди значно процвітали в 1950-х і 1960-х роках, але, незважаючи на це, громадська думка була гостро вороже налаштована до Сполучених Штатів за зраду. Вашингтон залишався збентеженим, чому голландці були так незбагненно закохані в очевидно безнадійну справу. Нідерланди також мали ще одну велику колонію, Голландську Гвіану в Південній Америці, яка стала незалежною як Суринам у 1975 році.
Підопічні території ООН
Коли Організація Об'єднаних Націй була створена в 1945 році, вона створила підопічні території. Ці території включали території під мандатом Ліги Націй, які не отримали незалежності до 1945 року, разом із колишнім Італійським Сомалі. Підопічна територія Тихоокеанські острови була передана від Японії до управління США. До 1990 року всі підопічні території, крім однієї, отримали незалежність як незалежні держави або шляхом злиття з іншою незалежною державою; Північні Маріанські Острови увійшли до складу Сполучених Штатів.
Виникнення третього світу (1945–дотепер)
Нові незалежні держави організувалися, щоб протистояти тривалому економічному колоніалізму колишніх імперських держав. Рух неприєднання сформувався навколо головних фігур Джавахарлала Неру, першого прем'єр-міністра Індії, Сукарно, президента Індонезії, Йосипа Броз Тіто, комуністичного лідера Югославії, і Гамаля Абдель Насера, голови Єгипту. У 1955 році ці лідери зібралися на Бандунзькій конференції разом із Сукарно, лідером Індонезії, та Чжоу Еньлаєм, прем'єр-міністром Китайської Народної Республіки. У 1960 році Генеральна Асамблея ООН проголосувала за Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам. Наступного року в Белграді було офіційно створено Рух неприєднання (1961), а в 1964 році було створено Конференцію ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), яка намагалася просувати [en] (NIEO).. NIEO виступала проти Бреттон-Вудської системи 1944 року, яка принесла користь провідним державам, які її створили, і залишалася в силі до 1971 року після призупинення Сполученими Штатами конвертованості з доларів на золото. Основними принципами NIEO були:
- Країни, що розвиваються, повинні мати право регулювати та контролювати діяльність транснаціональних корпорацій, що працюють на їхній території.
- Вони повинні мати право націоналізувати чи експропріювати іноземну власність на вигідних для них умовах.
- Вони повинні мати право створювати асоціації виробників сировини, подібні до Організації країн-експортерів нафти, створеної 14 вересня 1960 року, на знак протесту проти тиску з боку великих нафтових компаній (здебільшого належать громадянам США, Великої Британії та Нідерландів) щодо зменшення ціни на нафту та платежі виробникам); всі інші держави повинні визнати це право і утримуватися від економічних, військових або політичних заходів, спрямованих на його обмеження.
- Міжнародна торгівля має базуватися на необхідності забезпечення стабільних, справедливих і прибуткових цін на сировину, загальних невзаємних і недискримінаційних тарифних преференцій, а також передачі технологій країнам, що розвиваються; і має надавати економічну та технічну допомогу без [en].
Однак ЮНКТАД не була дуже ефективною у впровадженні NIEO, і соціальна та економічна нерівність між промислово розвиненими країнами та Третім світом зростала протягом 1960-х років аж до XXI століття. Нафтова криза 1973 року, яка послідувала за війною Судного дня (жовтень 1973 року), була спровокована ОПЕК, яка ухвалила рішення про ембарго проти США та західних країн, що спричинило чотириразове підвищення цін на нафту, яке тривало п'ять місяців, починаючи з 17 жовтня 1973 року і закінчується 18 березня 1974 року. Потім 7 січня 1975 року країни ОПЕК погодилися підвищити ціни на сиру нафту на 10 %. У той час країни ОПЕК — у тому числі багато тих, хто нещодавно націоналізував свою нафтову промисловість — приєдналися до заклику створити новий міжнародний економічний порядок, ініційований коаліціями виробників сировини. Завершуючи перший саміт ОПЕК в Алжирі, вони закликали до стабільних і справедливих цін на сировину, міжнародної продовольчої та сільськогосподарської програми, передачі технологій з півночі на південь і демократизації економічної системи. Але промислово розвинені країни швидко почали шукати замінники нафти ОПЕК, причому нафтові компанії інвестували більшу частину свого дослідницького капіталу в США та європейські країни чи інші політично певні країни. ОПЕК все більше втрачає вплив на світові ціни на нафту.
[en] сталася після Іранської революції 1979 року. Тоді [en] 1982 року вибухнула спочатку в Мексиці, потім в Аргентині та Бразилії, які виявилися неспроможними повернути свої борги, що поставило під загрозу існування міжнародної економічної системи.
1990-ті роки характеризуються домінуванням Вашингтонського консенсусу щодо неоліберальної політики, [en]» та «шокової терапії» для колишніх комуністичних країн.
Деколонізація Африки
Деколонізація Північної Африки та Африки на південь від Сахари відбулася в середині-кінці 1950-х років дуже раптово, з невеликою підготовкою. Були широкі заворушення та організовані повстання, особливо у французькому Алжирі, португальській Анголі, бельгійському Конго та британській Кенії.
У 1945 році в Африці було чотири незалежні країни — Єгипет, Ефіопія, Ліберія та Південна Африка.
Після поразки Італії у Другій світовій війні Франція та Велика Британія окупували колишні італійські колонії. Лівія стала незалежним королівством у 1951 році. Еритрея була об'єднана з Ефіопією в 1952 році. Італійське Сомалі управлялося Великою Британією, а з 1954 року — Італією до здобуття незалежності в 1960 році.
До 1977 року європейське колоніальне панування в континентальній Африці припинилося. Більшість острівних країн Африки також стали незалежними, хоча Реюньйон і Майотта залишаються частиною Франції. Проте чорношкіра більшість у Родезії та Південній Африці була позбавлена виборчих прав до 1979 року в Родезії, яка того року стала Зімбабве-Родесією, а наступного — Зімбабве, і до 1994 року в Південній Африці. Намібія, остання підопічна територія ООН в Африці, стала незалежною від Південної Африки в 1990 році.
Більшість незалежних африканських країн існує в межах попередніх колоніальних кордонів. Однак Марокко об'єднало Французьке Марокко з Іспанським Марокко, і Сомалі утворилося в результаті злиття Британського Сомалі та Італійського Сомалі. Еритрея об'єдналася з Ефіопією в 1952 році, але стала незалежною державою в 1993 році.
Більшість африканських країн стали незалежними як республіки. Марокко, Лесото та Есватіні залишаються монархіями під керівництвом династій, що передували колоніальному правлінню. Бурунді, Єгипет, Лівія та Туніс здобули незалежність як монархії, але згодом монархи всіх чотирьох країн були скинуті, і вони стали республіками.
Країни Африки співпрацюють у різних багатодержавних об'єднаннях. До Африканського Союзу входять усі 55 африканських держав. Існує кілька регіональних асоціацій держав, включаючи Східноафриканське співтовариство, Співтовариство розвитку півдня Африки та Економічне співтовариство західноафриканських держав, членство деяких з яких збігається.
![image]()
Велика Британія: Судан (1956); Гана (1957); Нігерія (1960); Сьєрра-Леоне та Танганьїка (1961); Уганда (1962); Кенія та Занзібарський султанат (1963); Малаві та Замбія (1964); Гамбія та Родезія (1965); Ботсвана та Лесото (1966); Маврикій та Свазіленд (1968); Сейшели (1976)![image]()
Франція: Марокко та Туніс (1956); Гвінея (1958); Камерун, Того, Малі, Сенегал, Мадагаскар, Бенін, Нігер, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар, Чад, Центральноафриканська Республіка, Республіка Конго, Габон та Мавританія (1960); Алжир (1962); Коморські Острови (1975); Джибуті (1977)![image]()
Іспанія: Екваторіальна Гвінея (1968)![image]()
Португалія: Гвінея-Бісау (1974); Мозамбік, Кабо-Верде, Сан-Томе і Принсіпі та Ангола (1975)![image]()
Бельгія: Демократична Республіка Конго (1960); Бурунді та Руанда (1962)
Деколонізація в Америці після 1945 року
- [en]
![image]()
Велика Британія: Ньюфаундленд (раніше був незалежним домініоном, але з 1934 року під прямим правлінням Великої Британії) (1949, об'єднання з Канадою); Ямайка та Тринідад і Тобаго (1962); Барбадос та Гаяна (1966); Багами (1973); Гренада (1974); Тринідад і Тобаго (1976, усунення Королеви Єлизавети II як голови держави, перехід до республіки); Домініка (1978); Сент-Люсія та Сент-Вінсент і Гренадини (1979); Антигуа і Барбуда та Беліз (1981); Сент-Кіттс і Невіс (1983); Барбадос (2021, усунення Королеви Єлизавети II як голови держави, перехід до республіки).![image]()
Нідерланди: Нідерландські Антильські острови, Суринам (1954, обидві стають складовими країнами Королівства Нідерландів), 1975 (незалежність Суринаму)![image]()
Данія: Гренландія (1979, стала автономною територією в Королівстві Данія).
Деколонізація Азії
- [en]
Японія розширила свою окупацію території Китаю протягом 1930-х років і окупувала Південно-Східну Азію під час Другої світової війни. Після війни [en] була розпущена, а рухи за національну незалежність чинили опір поновленню колоніального контролю з боку європейських країн і Сполучених Штатів.
Китайська Республіка відновила контроль над окупованими Японією територіями в Маньчжурії та східному Китаї, а також над Тайванем. Лише Гонконг і Макао залишалися поза контролем.
Пізніше комуністичний Китай за наслідками громадянської війни повернув під свій контроль Тибет та Східний Туркестан, яким вдалося звільнитися півстоляттям раніше.
Також під час Громадянської війни в Росії в Центральній Азії постала низка незалежних держав, які згодом були завойовані Радянським Союзом.
Союзні сили розділили Корею на дві окупаційні зони, які стали державами Північна Корея та Південна Корея. Філіппіни стали незалежними від США в 1946 році.
Нідерланди визнали незалежність Індонезії в 1949 році після чотирьох років боротьби за незалежність. Індонезія анексувала Нідерландську Нову Гвінею в 1963 році, а Португальський Тимор — у 1975 році. У 2002 році колишній Португальський Тимор став незалежним як Східний Тимор.
У наведеному нижче переліку вказано колоніальні держави після закінчення військових дій у 1945 році та їхні колоніальні чи адміністративні володіння. У дужках хронологічно подано рік деколонізації.
![image]()
Велика Британія: Зайордання (1946), Британська Індія та Пакистан (1947); Британський мандат на Палестину, Бірма та Цейлон (1948); Британська Малая (1957); Кувейт (1961); Королівство Саравак, Північний Борнео та Сінгапур (1963); Мальдіви (1965); [en] (1967); Бахрейн, Катар та Об'єднані Арабські Емірати (1971); Бруней (1984); Гонконг (1997)![image]()
Франція: Французька Індія (1954) та Індокитай включаючи В'єтнам (1954), Камбоджу (1953) та Лаос (1953)![image]()
Португалія: Португальська Індія (1961); Східний Тимор (1975); Макао (1999)![image]()
США: Філіппіни (1946)![image]()
Нідерланди: Індонезія (1949)
Деколонізація в Європі
Італія окупувала острови Додеканес у 1912 році, але італійська окупація закінчилася після Другої світової війни, і острови були інтегровані до Греції. Британське панування закінчилося на Кіпрі в 1960 році, а на (Мальті) в 1964 році, і обидва острови стали незалежними республіками.
Наприкінці холодної війни, також відбувся розпад Югославії, внаслідок чого через кровопролитні конфлікти низка Балканських країн отримала незалежність від сербського панування, серед них Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Чорногорія, Косово.
Радянський контроль над неросійськими республіками послабився, оскільки рухи за демократизацію та самоврядування набрали сили наприкінці 1980-х років, а чотири республіки проголосили незалежність у 1990 та 1991 роках. Спроба державного перевороту в Радянському Союзі в серпні 1991 року прискорила розпад країни. Республіки Радянського Союзу, який формально закінчився 26 грудня 1991 року, стали суверенними державами — Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Україна та Узбекистан. Історик Роберт Деніелс каже: «Особливим виміром антикомуністичних революцій і деяких їхніх попередників була деколонізація». Політика Москви тривалий час полягала в поселенні етнічних росіян у неросійських республіках. Після здобуття незалежності права меншин були проблемою для російськомовних у деяких республіках і для неросійськомовних у Росії; див. [en]. Тим часом Російська Федерація продовжує здійснювати політичний, економічний та військовий тиск на колишні радянські колонії. У 2014 році вона анексувала український Кримський півострів, що стало першою подібною акцією в Європі після закінчення Другої світової війни. У березні 2023 року, після російського вторгнення 2022 року та подальшої російської окупації частини України, вона заборонила мати топоніміку з назвами, пов'язаними з російською («держава-окупант»).
Після російського вторгнення у 2022 році дослідники Східної Європи та Центральної Азії («російські дослідження») відновили усвідомлення російського колоніалізму та інтерес до деколонізації науки у своїй галузі, з науковими конференціями, організованими на цю тему Центром балтійських та східноєвропейських досліджень (CBEES) у Стокгольмі в грудні 2022 р., Британська асоціація слов'янських та східноєвропейських досліджень (BASEES) у квітні 2023 р., Інститут Алексантері в жовтні, та Асоціації слов'янських, східноєвропейських та євразійських досліджень (ASEEES) у Філадельфії в листопаді–грудні.
Деколонізація Океанії
- [en]
Деколонізація Океанії відбулася після Другої світової війни, коли країни Океанії досягли незалежності шляхом переходу від європейського колоніального панування до повної незалежності.
![image]()
Велика Британія: Тонга та Фіджі (1970); Соломонові Острови та Тувалу (1978); Кірибаті (1979)![image]()
Велика Британія та ![image]()
Франція: Вануату (1980)![image]()
Австралія: Науру (1968); Папуа Нова Гвінея (1975)
![image]()
Нова Зеландія: Самоа (1962)![image]()
США: Маршаллові Острови та Федеративні Штати Мікронезії (1986); Палау (1994)
Виклики
Типові виклики деколонізації включають державотворення, розбудову нації та економічний розвиток.
Державотворення
Після здобуття незалежності новим державам необхідно було створити або зміцнити інститути суверенної держави — уряди, закони, армію, школи, адміністративні системи тощо. Обсяг самоврядування, наданого до здобуття незалежності, та допомога з боку колоніальної влади та/або міжнародних організацій після здобуття незалежності сильно відрізнялися між колоніальними державами та окремими колоніями.
За винятком кількох абсолютних монархій, більшість постколоніальних держав є або республіками, або конституційними монархіями. Ці нові держави повинні були розробити конституції, виборчі системи та інші інститути представницької демократії.
Розбудова нації
Розбудова нації — це процес формування почуття ідентифікації з державою та лояльності до неї. Проекти розбудови нації спрямовані на заміну лояльності до старої колоніальної влади та/або племінної чи регіональної лояльності лояльністю до нової держави. Елементи національного будівництва включають створення та популяризацію символів держави, таких як прапор, герб і гімн, пам'ятники, офіційні історії, національні спортивні команди, кодифікація однієї чи кількох офіційних мов корінного населення та заміна колоніальних топонімів місцевими. Розбудова нації після здобуття незалежності часто продовжує роботу, розпочату рухами за незалежність у колоніальний період.
Мовна політика
З точки зору мовної політики, „лінгвістична деколонізація“ передбачає заміну мови колонізаційної (імперської) держави корінною мовою даної колонії у функції офіційної мови. За винятком колоній в Євразії, мовна деколонізація не відбулася в колишніх колоніях, які стали незалежними державами на інших континентах („решта світу“). Постійна відсутність мовної деколонізації відома як мовний імперіалізм.
Осіле населення
Деколонізація нелегка справа в колоніях з великою популяцією поселенців, особливо якщо вони проживають там кілька поколінь. Коли поселенці залишаються в колишніх колоніях після здобуття незалежності, колоніалізм триває і приймає форму , який дуже стійкий до деколонізації.
У кількох випадках населення поселенців було репатрійовано. Наприклад, деколонізація Алжиру Францією була особливо непростою через велике європейське населення (див. також франкоалжирці), які в основному евакуювалися до Франції, коли Алжир став незалежним. У Зімбабве, колишній Родезії, Роберт Мугабе захопив майно білих африканських фермерів, убивши деяких із них, а тих, хто вижив, змусив емігрувати. Велика індійська громада жила в Уганді в результаті британської колонізації Індії та Східної Африки, і Іді Амін [en] заради внутрішньої політичної вигоди.
Кінематограф
Кенійський письменник Нгуґі ва Тхіонґо писав про колонізацію та деколонізацію у кіновсесвіті. Режисер [en], який народився в Ефіопії, описує „колонізацію несвідомого“, яку він пережив у дитинстві:
 | ...як діти, ми намагалися відтворити те, що бачили у фільмах. Раніше ми грали в ковбоїв та індіанців у горах навколо Гондару... Ми розігрували ролі цих героїв, ототожнюючи себе з ковбоями, які підкорюють індіанців. Ми взагалі не ототожнювали себе з індіанцями і ніколи не хотіли, щоб індіанці перемогли. Навіть у фільмах про Тарзана ми були б повністю захоплені діяльністю героя та стежили б за історією з його точки зору, повністю занурені в структуру історії. Щоразу, коли африканці підкрадалися до Тарзана, ми кричали, намагаючись попередити його, що «вони» йдуть». |  |
В Азії [en] виникло в той час, коли Японія хотіла охопити азійське населення в інших країнах за допомогою свого культурного впливу. Сплеск популярності фільмів про кунг-фу почався наприкінці 1960-х до 1970-х років. Місцеве населення зображувалося як головні герої, які протистояли „імперіалістам“ (іноземцям) та їхнім „китайським колабораціоністам“.
Економічний розвиток
Нові незалежні держави також повинні були розвинути незалежні економічні інститути — національну валюту, банки, компанії, регулювання, податкові системи тощо.
Багато колоній слугували ресурсними колоніями, які виробляли сировину та сільськогосподарську продукцію, а також як невільний ринок для товарів, вироблених у країні-колонізаторі. Багато деколонізованих країн створили програми сприяння індустріалізації. Деякі націоналізували промисловість та інфраструктуру, а деякі зайнялися земельною реформою, щоб перерозподілити землю індивідуальним фермерам або створити колективні господарства.
Деякі деколонізовані країни підтримують міцні економічні зв'язки з колишньою колоніальною державою. Франк КФА є валютою, яка використовується в 14 країнах Західної та Центральної Африки, переважно колишніх французьких колоній. Французьке казначейство гарантує франк КФА.
Після здобуття незалежності багато країн створили регіональні економічні асоціації для сприяння торгівлі та економічному розвитку між сусідніми країнами, включаючи Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Економічне співтовариство країн Західної Африки (ЕКОВАС) і Раду співробітництва країн Перської затоки.
Вплив на колонізаторів
Джон Кеннет Ґелбрейт стверджує, що деколонізація після Другої світової війни була здійснена з економічних причин. У „Подорожі економічним часом“ він пише:
| | «Двигун економічного добробуту тепер знаходився всередині та між розвиненими індустріальними країнами. Внутрішнє економічне зростання – як тепер вимірюється та багато обговорюється – стало розглядатися як набагато важливіше, ніж колишня колоніальна торгівля.... Економічний ефект у Сполучених Штатах від надання незалежності Філіппінам був непомітним, частково через [en], який дозволив американську монополію в економіці Філіппін. Відхід Індії та Пакистану зробив невеликий економічний вплив на Велику Британію. Голландські економісти підрахували, що економічний ефект від втрати великої Голландської імперії в Індонезії було компенсовано декількома роками внутрішнього післявоєнного економічного зростання. Кінець колоніальної епохи в підручниках історії згадується як тріумф національних прагнень у колишніх колоніях і доброго здорового глузду з боку колоніальних держав. Внизу, як це часто буває, ховалася сильна течія економічних інтересів — або в цьому випадку, незацікавленість». | |
Загалом звільнення колонізованих завдало колонізаторам незначних економічних втрат. Частково це пояснювалося тим, що основні витрати були усунені, а основні вигоди були отримані альтернативними засобами. Деколонізація дозволила колонізатору зняти відповідальність за колонізованих. Колонізатор більше не ніс тягар зобов'язань, фінансових чи інших, перед своєю колонією. Однак колонізатор продовжував отримувати дешеві товари та робочу силу, а також економічні вигоди (див. Суецька криза) з колишніх колоній. Фінансовий, політичний і військовий тиск все ще міг бути використаний для досягнення цілей, бажаних колонізатором. Таким чином, деколонізація дозволила в основному досягти цілей колонізації, але без її тягарів.
Убиті антиколоніальні лідери
Неповний [en] включатиме:
- [en] був провідним членом бразильського бунтарського руху, відомого як [en], проти Португальської імперії. Він боровся за незалежну бразильську республіку.
- Могандас Карамчанд Ґанді, ненасильницький лідер руху за незалежність Індії, був убитий у 1948 році Натхурамом Годзе.
- [en], лідер [en] (UPC), був убитий французькою армією в тропічному лісі, де він переховувався, поблизу свого рідного села Бумньєбель, отримавши кілька пострілів, впавши на узліссі біля стовбура дерева, через який він намагався переступити; це відбулося в департаменті Nyong-et-Kéllé в районі, зайнятому етнічною групою Bassa, корінним жителем якої він також був. Потім його тіло було понівечено та поховано в безіменній могилі.
- [en], лідер націоналістичного руху Центральноафриканської Республіки, який загинув у авіакатастрофі 29 березня 1959 року, за вісім днів до останніх виборів колоніальної ери. Головними підозрюваними є французький SDECE або його дружина.
- [en], наступник Рубена Ум Ньобе на чолі , убитий у Женеві в 1960 році [en] (французькі спецслужби).
- Патріс Лумумба, перший прем'єр-міністр Демократичної Республіки Конго, був убитий 17 січня 1961 року.
- 13 жовтня 1961 року було вбито бурундійського націоналіста [en], а 15 січня 1965 року також було вбито П'єра Нгендандумве, першого прем'єр-міністра Бурунді хуту.
- [en], перший президент Того, був убитий 13 січня 1963 року.
- Мегді Бен Барка, лідер Марокканського [en] (UNPF) і [en], яка мала підготувати в 1966 році в Гавані своє перше засідання, яке збере національно-визвольні рухи з усіх континентів — пов'язані з Рухом неприєднання, але Триконтинальна конференція зібрала визвольні рухи, тоді як неприєднання були здебільшого державами — «зник» в Парижі в 1965 році нібито марокканськими агентами та офіцерами французької поліції.
- Нігерійського лідера [en] було вбито в січні 1966 року під час державного перевороту, який повалив уряд Нігерії після здобуття незалежності.
- Едуардо Мондлане, лідера ФРЕЛІМО та батька незалежності Мозамбіку, було вбито в 1969 році. У вбивстві Мондлана звинувачують як португальську розвідку, так і португальську секретну поліцію PIDE/DGS, а також елементи ФРЕЛІМО.
- [en], сахарський лідер [en] «зник» у в 1970 році, нібито іспанським легіоном.
- Амілкар Кабрал був убитий 20 січня 1973 року конкурентом PAIGC Іносенсіо Кані за допомогою португальських агентів, що діяли в PAIGC.
Сучасні колонії
Організація Об'єднаних Націй у «Розділі XI: Декларація щодо несамоврядних територій» Статуту Організації Об'єднаних Націй визначає несамоврядні нації (NSGS) як «території, населення яких ще не досягло повної міри самоврядування» — сучасне визначення колоніалізму. Після завершення Другої світової війни з капітуляцією держав Осі в 1945 році та через два десятиліття у другій половині XX століття понад три десятки «держав Азії та Африки досягли автономії або повної незалежності» від європейських керуючих держав. Станом на 2020 рік 17 територій залишаються під розділом XI:
Перелік НСВТ ООН
| Рік внесення до нереліку НСВТ | Адміністративна влада | Територія |
|---|---|---|
| 1946 | Велика Британія |  Ангілья |
| 1946 | Велика Британія |  Бермуди |
| 1946 | Велика Британія |  Британські Віргінські Острови |
| 1946 | Велика Британія |  Кайманові Острови |
| 1946 | Велика Британія |  Фолклендські Острови |
| 1946 | Велика Британія |  Монтсеррат |
| 1946 | Велика Британія |  Острів Святої Єлени |
| 1946 | Велика Британія |  Острови Теркс і Кайкос |
| 1946 | Велика Британія |  Гібралтар |
| 1946 | Велика Британія |  Піткерн |
| 1946 |  Сполучені Штати |  Американське Самоа |
| 1946 | Сполучені Штати |  Американські Віргінські Острови |
| 1946 | Сполучені Штати |  Гуам |
| 1946 | Нова Зеландія |  Токелау |
| 1963 |  Іспанія | Західна Сахара |
| 1946–47, 1986 |  Франція |  Нова Каледонія |
| 1946–47, 2013 | Франція |  Французька Полінезія |
«26 лютого 1976 року Іспанія повідомила Генерального секретаря про те, що з цієї дати вона припинила свою присутність на території Сахари, і вважає за необхідне зафіксувати, що Іспанія з цього часу вважає себе звільненою від будь-якої відповідальності будь-якого міжнародного характеру в зв'язку з адміністрацією Краю, з огляду на припинення його участі в створеній для Краю тимчасовій адміністрації. У 1990 році Генеральна Асамблея знову підтвердила, що питання Західної Сахари є питанням деколонізації, яку ще має завершити народ Західної Сахари».
10 грудня 2010 року Організація Об'єднаних Націй опублікувала свій офіційний декрет, оголошуючи Третє Міжнародне десятиліття за викорінення колоніалізму, в якому Організація Об'єднаних Націй оголосила про своє «відновлення заклику до держав-членів ООН прискорити процес деколонізації до повної ліквідації колоніалізму» Згідно зі статтею вченого Джона Кінтеро, «враховуючи сучасний наголос на рівності держав і невід'ємному характері їхнього суверенітету, багато людей не усвідомлюють, що ці несамоврядні структури все ще існують». Деякі активісти стверджували, що увагу Організації Об'єднаних Націй було «ще більше відвернуто від соціального та економічного порядку денного [щодо деколонізації] до „пожежної гасіння“ збройних конфліктів». Прихильники наголошували, що Організація Об'єднаних Націй «[залишається] останнім притулком надії для народів під „жовтком“ колоніалізму». Крім того, 19 травня 2015 року Генеральний секретар ООН Пан Гімун звернувся до учасників Карибського регіонального семінару з питань деколонізації, закликавши міжнародних політичних лідерів «розвивати [успіх попередніх зусиль з деколонізації] для повного викорінення колоніалізму до 2020 року».
Суверенітет над архіпелагом Чагос в Індійському океані є предметом суперечки між Сполученим Королівством і Маврикієм. У лютому 2019 року Міжнародний суд у Гаазі постановив, що Велика Британія повинна передати острови Маврикію, оскільки вони не були юридично відокремлені від останнього в 1965 році. 22 травня 2019 року Генеральна Асамблея ООН обговорила та ухвалила резолюцію, яка підтвердила, що архіпелаг Чагос «є невід'ємною частиною території Маврикія». Велика Британія не визнає суверенітет Маврикія над архіпелагом Чагос. У жовтні 2020 року прем'єр-міністр Маврикію Правінд Джагнот назвав британський та американський уряди «лицемірами» та «прихильниками подвійних балачок» щодо їхньої реакції на суперечку.
Теорія деколонізації корінного населення
Теорія [en] розглядає західноєвроцентричні історичні звіти та політичний дискурс як постійну політичну конструкцію, яка намагається заперечити корінні народи та їхній досвід у всьому світі. Корінні жителі світу передують і заперечують усі європоцентричні колонізаційні проекти та породжені ними історичні побудови, популярний дискурс, концептуалізації та теорії. Згідно з цим поглядом, незалежність колишніх західноєвропейських колоній європейського зразка, таких як Сполучені Штати, Австралія та Бразилія, концептуалізується як триваючі неоколонізаційні проекти поселенського колоніалізму, а не як деколонізація. Створення цих держав лише продовжило поточний європейський колоніалізм. Будь-яка колишня європейська колонія, не вільна від західноєвропейського впливу, відповідає такій концепції. Прикладами таких колишніх колоній є Південна Африка, Австралія, Мексика, Бразилія та Сполучені Штати.
Деколонізація знань
Наслідки деколонізації
Дослідження 2019 року показало, що «рівень демократії різко зріс, коли колонії отримали внутрішню автономію в період безпосередньо перед своєю незалежністю. Однак конфлікти, зростання доходів і економічне зростання не відрізнялися систематично до і після незалежності».
За словами політичного теоретика Кевіна Дуонга, деколонізація, «можливо, була найбільшим актом позбавлення громадянських прав століття», оскільки численні антиколоніальні активісти переважно прагнули до загального виборчого права в імперіях, а не до незалежності: «Коли залежні території стали національними державами, вони втратили свій голос у зібраннях митрополій, справи яких впливали на них ще довго після здобуття незалежності».
Девід Стрендж пише, що втрата їхніх імперій перетворила Францію та Британію на «другосортні держави».
Деколонізація глобального здоров'я
Широко визнано, що глобальне здоров'я як дисципліна має імперське походження, і необхідність його деколонізації була широко визнана. Демонтаж феодальної структури глобальної охорони здоров'я згадується як ключовий порядок денний деколонізації. Одними з ключових лідерів деколонізаційної глобальної програми охорони здоров'я є Сейє Абімбола та Мадхукар Пай.[]
Теоретики деколонізації
- Джамалудін аль-Афґані
- Амілкар Кабрал
- Хосе Маріатеґі
- Ахілл Мбембе
- Кваме Нкрума
- Едвард Саїд
- Еме Сезер
- Леопольд Сенґор
- Франц Фанон
- Хо Ші Мін
Див. також
Зауваження
- Цитуючи Нельсона Мальдонадо Торреса, Сабело Дж. Ндлову-Гатшені стверджує, що «Деколоніальність оголошує широкий «деколоніальний поворот», який передбачає «завдання деколонізації самого знання, влади та буття, включаючи такі інституції, як університет»»
- Завала, наприклад, коментує, що деколоніальний проект також є «проектом епістемологічної різноманітності», який «переосмислює та розвиває знання та системи знань (епістемології), які були замовчувані та колонізовані». Він каже, що це спроба «відновити витіснені та латентні знання, водночас генеруючи нові способи бачити та бути у світі».
- Щодо використання терміну «західна система знань» Джако С. Драєр пише: «Я використовую поняття «західна система знань» для позначення інституціоналізації та розвитку наукового знання в Європі, а пізніше в інших країнах контексту «першого світу», як частини західної модерності, і її продовження в сучасній науці. Я усвідомлюю, що це грубе спрощення сотень років розвитку науки в західному світі. Це формулювання також приховує велику різноманітність епістемологічних, онтологічні, методологічні та аксіологічні констеляції в рамках цієї системи знань».
Примітки
- Проте зверніть увагу на випадки (наприклад) Російської та Нацистської імперій нижче.
- Hack, Karl (2008). International Encyclopedia of the Social Sciences. Detroit: Macmillan Reference. с. 255—257. ISBN .
- John Lynch, ed. Latin American Revolutions, 1808—1826: Old and New World Origins (1995).
- BETTS, RAYMOND F. (2012). Decolonization. У BOGAERTS, ELS; RABEN, REMCO (ред.). Decolonization: A brief history of the word. The Decolonization of African and Asian societies, 1930s-1970s. Brill. с. 23—38. JSTOR 10.1163/j.ctt1w8h2zm.5. Процитовано 17 вересня 2022.
{{}}: Проігноровано|work=() - Nabobo-Baba, Unaisi (2006). Knowing and Learning: An Indigenous Fijian Approach. Institute of Pacific Studies, University of the South Pacific. с. 1–3, 37—40. ISBN .
- Tuhiwai Smith, Linda (2013). Decolonizing Methodologies: Research and Indigenous Peoples. Zed Books. ISBN .
- Táíwò, Olúfẹ́mi (2022). Against decolonisation: taking African agency seriously. African arguments. London: Hurst & Company. ISBN .
- Kurzwelly, Jonatan; Wilckens, Malin S (2023). Calcified identities: Persisting essentialism in academic collections of human remains. Anthropological Theory (англ.). 23 (1): 100—122. doi:10.1177/14634996221133872. ISSN 1463-4996.
- Naicker, Veeran (2023). The problem of epistemological critique in contemporary Decolonial theory. Social Dynamics (англ.): 1—22. doi:10.1080/02533952.2023.2226497. ISSN 0253-3952.
- . United Nations University (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 18 жовтня 2019.
Порядок денний деколонізації, який підтримує Організація Об’єднаних Націй, не базується виключно на незалежності. Існує три інших способи, за допомогою яких НСГТ може здійснювати самовизначення та досягати повної міри самоврядування (всі вони однаково законні): інтеграція в адміністративну владу, вільна асоціація з адміністративною владою або будь-який інший взаємно погоджений варіант для самостійного керування. [...] Організація Об’єднаних Націй продовжує наполягати на здійсненні права людини на самовизначення, а не на незалежності як такій.
- Getachew, Adom (2019). Worldmaking after Empire: The Rise and Fall of Self-Determination. Princeton University Press. с. 14, 73—74. doi:10.2307/j.ctv3znwvg. ISBN . JSTOR j.ctv3znwvg.
- Adopted by General Assembly resolution 1514 (XV) (14 грудня 1960). Declaration on the Granting of Independence to Colonial Countries and Peoples. The United Nations and Decolonisation.
- Roy, Audrey Jane (2001). Sovereignty and Decolonization: Realizing Indigenous Self-Determinationn at the United Nations and in Canada (Дипломна робота). University of Victoria. Процитовано 19 жовтня 2019.
- Strayer, Robert (2001). (PDF). Journal of World History. 12 (2): 375—406. doi:10.1353/jwh.2001.0042. JSTOR 20078913. S2CID 154594627. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2015.
- Prasad, Pushkala (2005). Crafting Qualitative Research: Working in the Postpositivist Traditions. London: Routledge. ISBN . OCLC 904046323.
- Sabrin, Mohammed (2013). Exploring the intellectual foundations of Egyptian national education (PDF). :10724/28885.
- Mignolo, Walter D. (2011). The Darker Side of Western Modernity: Global Futures, Decolonial Options. Durham: Duke University Press. ISBN . OCLC 700406652.
- Decoloniality. Global Security Theory (англ.). Процитовано 15 жовтня 2019.
- Hodgkinson, Dan; Melchiorre, Luke. Africa's student movements: history sheds light on modern activism. The Conversation (англ.). Процитовано 15 жовтня 2019.
- David Strang, «Global patterns of decolonisation, 1500—1987.» International Studies Quarterly (1991): 429—454. online
- Strang, David (1990). From Dependency to Sovereignty: An Event History Analysis of Decolonization 1870–1987. American Sociological Review. 55 (6): 846—860. doi:10.2307/2095750. ISSN 0003-1224. JSTOR 2095750.
- Strang, David (1991). Global Patterns of Decolonization, 1500–1987. International Studies Quarterly. 35 (4): 429—454. doi:10.2307/2600949. ISSN 0020-8833. JSTOR 2600949.
- Boswell, Terry (1989). Colonial Empires and the Capitalist World-Economy: A Time Series Analysis of Colonization, 1640–1960. American Sociological Review. 54 (2): 180—196. doi:10.2307/2095789. ISSN 0003-1224. JSTOR 2095789.
- Gartzke, Erik; Rohner, Dominic (2011). The Political Economy of Imperialism, Decolonization and Development. British Journal of Political Science. 41 (3): 525—556. doi:10.1017/S0007123410000232. ISSN 0007-1234. JSTOR 41241795. S2CID 231796247.
- Spruyt, Hendrik (2005). Ending Empire: Contested Sovereignty and Territorial Partition (англ.). Cornell University Press. ISBN .
- MacDonald, Paul K. (2013). "Retribution Must Succeed Rebellion": The Colonial Origins of Counterinsurgency Failure. International Organization (англ.). 67 (2): 253—286. doi:10.1017/S0020818313000027. ISSN 0020-8183. S2CID 154683722.
- Kelly, John D.; Kaplan, Martha (2001). Nation and decolonization: Toward a new anthropology of nationalism. Anthropological Theory (англ.). 1 (4): 419—437. doi:10.1177/14634990122228818. ISSN 1463-4996. S2CID 143978771.
- Clement, Vincent (2019). Beyond the sham of the emancipatory Enlightenment: Rethinking the relationship of Indigenous epistemologies, knowledges, and geography through decolonizing paths. Progress in Human Geography (англ.). 43 (2): 276—294. doi:10.1177/0309132517747315. ISSN 0309-1325. S2CID 148760397.
- Robert R. Palmer, The age of the Democratic Revolution: a political history of Europe and America, 1760—1800 (1965)
- Richard B. Morris, The emerging nations and the American Revolution (1970).
- Bousquet, Nicole (1988). The Decolonization of Spanish America in the Early Nineteenth Century: A World-Systems Approach. Review (Fernand Braudel Center). 11 (4): 497—531. JSTOR 40241109.
- J. H. W. Verzijl. 1969. International Law in Historical Perspective, Volume II. Leyden: A. W. Sijthoff. Pp. 76–68.
- Canada and the League of Nations | The Canadian Encyclopedia. www.thecanadianencyclopedia.ca.
- Hunt, Lynn, Thomas R. Martin, Barbara H. Rosenwein, R. Po-chia Hsia, and Bonnie G. Smith. The Making of the West Peoples and Cultures. Boston: Bedford/St. Martin's, 2008.
- Про ненасильницьку методологію див Masselos, Jim (1985). Audiences, actors and congress dramas: Crowd events in Bombay city in 1930. South Asia: Journal of South Asian Studies. 8 (1–2): 71—86. doi:10.1080/00856408508723067.
- Papadakis, Yiannis (2008). Narrative, Memory and History Education in Divided Cyprus: A Comparison of Schoolbooks on the "History of Cyprus". History and Memory. 20 (2): 128—148. doi:10.2979/his.2008.20.2.128. JSTOR 10.2979/his.2008.20.2.128. S2CID 159912409.
- ; (2016). The Israel-Arab Reader: A Documentary History of the Middle East Conflict: 8th edition. Penguin Publishing Group. ISBN .
- Thomas A, Bailey, A diplomatic history of the American people (1969) online free
- Wong, Kwok Chu (1982). The Jones Bills 1912–16: A Reappraisal of Filipino Views on Independence. . 13 (2): 252—269. doi:10.1017/S0022463400008687. S2CID 162468431.
- Levinson, Sanford; Sparrow, Bartholomew H. (2005). The Louisiana Purchase and American Expansion: 1803–1898. New York: Rowman and Littlefield. с. 166, 178. ISBN .
U.S. citizenship was extended to residents of Puerto Rico by virtue of the Jones Act, chap. 190, 39 Stat. 951 (1971) (codified at 48 U.S.C. § 731 (1987))
- Decolonization Committee Calls on United States to Expedite Process for Puerto Rich Self-determination. Welcome to the United Nations. 9 червня 2003. Процитовано 17 січня 2021.
The United States had used its exempt status from the transmission of information under Article 73 e of the United Nations Charter as a loophole to commit human rights violations in Puerto Rico and its territories.
- Torres, Kelly M. (2017). Puerto Rico, the 51st state: The implications of statehood on culture and language. Canadian Journal of Latin American and Caribbean Studies. 42 (2): 165—180. doi:10.1080/08263663.2017.1323615. S2CID 157682270.
- Remember role in ending fascist war. chinadaily.com.cn. Процитовано 25 лютого 2016.
- H. W. Brands, Bound to Empire: The United States and the Philippines (1992) pp. 138–60. online free
- John P. Cann, Counterinsurgency in Africa: The Portuguese Way of War 1961–74 Solihull, UK (Helion Studies in Military History, No. 12), 2012.
- Norrie MacQueen, The Decolonisation of Portuguese Africa: Metropolitan Revolution and the Dissolution of Empire
- Henri Grimal, Decolonisation: The British, French, Dutch and Belgian Empires, 1919–63 (1978).
- Frances Gouda (2002). American Visions of the Netherlands East Indies/Indonesia: US Foreign Policy and Indonesian Nationalism, 1920–1949. Amsterdam UP. с. 36. ISBN .
- Baudet, Henri (1969). The Netherlands after the Loss of Empire. Journal of Contemporary History. 4 (1): 127—139. doi:10.1177/002200946900400109. JSTOR 259796. S2CID 159531822.
- John Hatch, Africa: The Rebirth of Self-Rule (1967)
- William Roger Louis, The transfer of power in Africa: decolonisation, 1940—1960 (Yale UP, 1982).
- John D. Hargreaves, Decolonisation in Africa (2014).
- for the viewpoint from London and Paris see Rudolf von Albertini, Decolonisation: the Administration and Future of the Colonies, 1919—1960 (Doubleday, 1971).
- Faulconbridge, Guy; Ellsworth, Brian (30 листопада 2021). Barbados ditches Britain's Queen Elizabeth to become a republic. Reuters.
- Baylis, J. & Smith S. (2001). The Globalisation of World Politics: An introduction to international relations.
- David Parker, ред. (2002). Revolutions and the Revolutionary Tradition: In the West 1560–1991. Routledge. с. 202—3. ISBN .
- Kirch, Aksel; Kirch, Marika; Tuisk, Tarmo (1993). Russians in the Baltic States: To be or Not to Be?. Journal of Baltic Studies. 24 (2): 173—188. doi:10.1080/01629779300000051. JSTOR 43211802.
- Geographical names associated with Russia have been banned in Ukraine. Lb.ua (Ukrainian) . 22 березня 2023. Процитовано 22 березня 2023.
- Prince, Todd (1 січня 2023). Moscow's Invasion Of Ukraine Triggers 'Soul-Searching' At Western Universities As Scholars Rethink Russian Studies. Radio Free Europe/Radio Liberty (англ.). Процитовано 24 квітня 2023.
- Smith-Peter, Susan (14 грудня 2022). How the Field was Colonized: Russian History’s Ukrainian Blind Spot. H-Net. Процитовано 24 квітня 2023.
- Administration (2 листопада 2012). PhD. ccrs.ku.dk (англ.). Процитовано 24 квітня 2023.
- BASEES Annual Conference 2022. www.myeventflo.com. Процитовано 24 квітня 2023.
- Aleksanteri Conference takes a stand for Ukraine | Aleksanteri Institute | University of Helsinki. www.helsinki.fi (англ.). Процитовано 24 квітня 2023.
- Glassner, Martin Ira (1980). Systematic Political Geography 2nd Edition. John Wiley & Sons, New York.
- Karl Wolfgang Deutsch, William J. Folt, eds, Nation Building in Comparative Contexts, New York, Atherton, 1966.
- Mylonas, Harris (2017), "Nation-building, « Oxford Bibliographies in International Relations. Ed. Patrick James. New York: Oxford University Press.
- Tomasz Kamusella. 2020. Global Language Politics: Eurasia versus the Rest (pp. 118—151). Journal of Nationalism, Memory & Language Politics. Vol 14, No 2.
- Phillipson, Robert (1992). Linguistic Imperialism. Oxford: Oxford University Press. ISBN . OCLC 30978070.
- Veracini, Lorenzo (2007). Settler colonialism and decolonisation. Faculty of Law, Humanities and the Arts - Papers. 1337.
- Cook, Bernard A. (2001). Europe since 1945: an encyclopedia. New York: Garland. с. 398. ISBN .
- „Pieds-noirs“: ceux qui ont choisi de rester, , March 2012
- Cybriwsky, Roman Adrian. Capital Cities around the World: An Encyclopedia of Geography, History, and Culture. ABC-CLIO, LLC 2013. pp. 54–275.
- . Museumvictoria.com.au. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 30 квітня 2016.
- Lacey, Marc (17 August 2003). Once Outcasts, Asians Again Drive Uganda's Economy. New York Times. New York City. Процитовано 14 March 2016.
- Kato, M. T. (2007). From Kung Fu to Hip Hop: Globalization, Revolution, and Popular Culture. New York: State University of New York Press, Albany. с. 8—11. ISBN .
- Gabriel Périès and David Servenay, Une guerre noire: Enquête sur les origines du génocide rwandais (1959—1994) (A Black War: Investigation into the origins of the Rwandan genocide (1959—1994)), Éditions La Découverte, 2007, p. 88. (Another account claims, without supporting citation, that Nyobe «was killed in a plane crash on September 13, 1958. No clear cause has ever been ascertained for the mysterious crash. Assassination has been alleged with the French being blamed.»)
- «Power of the dead and language of the living: The Wanderings of Nationalist Memory in Cameroon», African Policy (June 1986), pp. 37-72
- , counsellor to , and for African matters, recognized it in 1995 to review. See also Foccart parle, interviews with Philippe Gaillard, Fayard — (фр.) and also «The man who ran Francafrique — French politician Jacques Foccart's role in France's colonization of Africa under the leadership of Charles de Gaulle — Obituary» in The National Interest, Fall 1997
- Chapter XI. www.un.org (англ.). 17 червня 2015. Процитовано 14 червня 2020.
- Milestones: 1945–1952 – Office of the Historian. history.state.gov. Процитовано 14 червня 2020.
- Non-Self-Governing Territories | The United Nations and Decolonization. www.un.org. Процитовано 14 червня 2020.
- Third International Decade for the Eradication of Colonialism. www.un.org. Процитовано 14 червня 2020.
- . unu.edu (амер.). United Nations University. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 14 червня 2020.
- United Nations Should Eradicate Colonialism by 2020, Urges Secretary-General in Message to Caribbean Regional Decolonization Seminar | Meetings Coverage and Press Releases. www.un.org. Процитовано 14 червня 2020.
- Chagos Islands dispute: UK obliged to end control – UN. BBC News. 25 лютого 2019.
- Sands, Philippe (24 травня 2019). At last, the Chagossians have a real chance of going back home. The Guardian.
Britain’s behaviour towards its former colony has been shameful. The UN resolution changes everything
- Chagos Islands dispute: UK misses deadline to return control. BBC News. 22 листопада 2019.
- Chagos Islands dispute: Mauritius calls US and UK 'hypocrites'. BBC News. 19 жовтня 2020.
- Smith, L. T. (1999). Decolonizing Methodologies: Research and Indigenous Peoples. Zed Books.
- Chowdhury, Rashedur (2019). From Black Pain to Rhodes Must Fall: A Rejectionist Perspective. Journal of Business Ethics. 170 (2): 287—311. doi:10.1007/s10551-019-04350-1. ISSN 0167-4544.
- Ndlovu-Gatsheni, Sabelo J. (2013). Perhaps Decoloniality is the Answer? Critical Reflections on Development from a Decolonial Epistemic Perspective. Africanus. 43 (2): 1–12 [7]. doi:10.25159/0304-615X/2298. :10520/EJC142701.
- Zavala, Miguel (2017). Decolonial Methodologies in Education. У Peters, M.A (ред.). Encyclopedia of Educational Philosophy and Theory. Springer, Singapore. с. 361–366 [362]. doi:10.1007/978-981-287-588-4_508. ISBN .
- Dreyer, Jaco S. (2017). Practical theology and the call for the decolonisation of higher education in South Africa: Reflections and proposals. HTS Theological Studies. 73 (4): 1–7 [2, 3, 5]. doi:10.4102/hts.v73i4.4805. ISSN 0259-9422.
- Broadbent, Alex (1 червня 2017). It will take critical, thorough scrutiny to truly decolonise knowledge. The Conversation. оригіналу за 12 липня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
- Hira, Sandew (2017). Decolonizing Knowledge Production. У Peters, M.A (ред.). Encyclopedia of Educational Philosophy and Theory. Springer, Singapore. с. 375–382 [375, 376]. doi:10.1007/978-981-287-588-4_508. ISBN .
- Lee, Alexander; Paine, Jack (2019). What Were the Consequences of Decolonization?. International Studies Quarterly. 63 (2): 406—416. doi:10.1093/isq/sqy064.
- Duong, Kevin (2021). Universal Suffrage as Decolonization. American Political Science Review (англ.). 115 (2): 412—428. doi:10.1017/S0003055420000994. ISSN 0003-0554. S2CID 232422414.
- Strang, David (1994), Hicks, Alexander M.; Janoski, Thomas (ред.), British and French political institutions and the patterning of decolonization, The Comparative Political Economy of the Welfare State, Cambridge University Press, с. 292, ISBN
- Kwete, Xiaoxiao; Tang, Kun; Chen, Lucy; Ren, Ran; Chen, Qi; Wu, Zhenru; Cai, Yi; Li, Hao (24 січня 2022). Decolonizing global health: what should be the target of this movement and where does it lead us?. Global Health Research and Policy. 7 (1): 3. doi:10.1186/s41256-022-00237-3. ISSN 2397-0642. PMC 8784247. PMID 35067229.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом () - Rasheed, Muneera A. (1 грудня 2021). Navigating the violent process of decolonisation in global health research: a guideline. The Lancet Global Health (English) . 9 (12): e1640—e1641. doi:10.1016/S2214-109X(21)00440-X. ISSN 2214-109X. PMID 34798014. S2CID 244286291.
- Affun-Adegbulu, Clara; Adegbulu, Opemiposi (1 серпня 2020). Decolonising Global (Public) Health: from Western universalism to Global pluriversalities. BMJ Global Health (англ.). 5 (8): e002947. doi:10.1136/bmjgh-2020-002947. ISSN 2059-7908. PMC 7443258. PMID 32819916.
- Keshri, Vikash Ranjan; Bhaumik, Soumyadeep (1 вересня 2022). The feudal structure of global health and its implications for decolonisation. BMJ Global Health (англ.). 7 (9): e010603. doi:10.1136/bmjgh-2022-010603. ISSN 2059-7908. PMC 9516156. PMID 36167407.
Література
- А. Б. Давидсон. Тропическая и южная Африка в XX веке // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2000. — № 5. — С. 10-29.(рос.)
- А. В. Денисов. А. Ю. Урнов. СССР и деколонизация Африки // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2010. — № 12.(рос.)
- В.Головченко. Деколонізація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.186
- Денисов В. Н. Деколонізація // Енциклопедія міжнародного права: У 3 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко, В. Н. Денисов (співголови) та ін., ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — Т. 1. А—Д. — К.: Академперіодика, 2014. — С. 707—707.— 920 с. —
- І. В. Івлєва. Заборгованість країн, що розвиваються // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- Амилкар Кабрал. Революция в Гвинее. Избранные статьи и речи. — Москва: Наука, 1973. — 279 с.(рос.)
- Франц Фанон. Гнані і голодні. — Київ: Вперед, 2016. — 227 стор.
- Е. В. Хахалкина. Гарольд Макмиллан и «Год Африки»: подули ли новые ветры над континентом? // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2016. — № 4. — С. 60-74.(рос.)
- Я. Янсен, Ю. Остергаммель. Деколонізація: коротка історія (Є. Брайлян) // Український історичний журнал. — 2018. — № 2. — С. 203—209. [1] [ 1 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Hélé Béji, Nous, décolonisés, Arléa, Paris, 2007, 235 p.(фр.)
- Raymond F. Betts, Decolonization: The Making of the Contemporary World, Routledge, 2004, 144 pp.(англ.)
- Amilcar Cabral, Return to the Source: Selected Speeches of Amilcar Cabral, New York: Monthly Review, 1973, 110 pp.(англ.)
- Bernard Droz, Histoire de la décolonisation au XXe siècle, Le Seuil, Paris, 2009, 385 p.(фр.)
- Frantz Fanon, Les damnés de la terre, éd. François Maspero, Paris, 1961.(фр.)
- Albert Memmi, Portrait du colonisé, précédé du portrait du colonisateur, éd. Buchet/Chastel, Paris, 1957.(фр.)
- Kwame Nkrumah, Neo-Colonialism, the Last Stage of Imperialism, London: Thomas Nelson & Sons, 1965. 200 p.(англ.)
- Todd Shepard, Voices of Decolonization: A Brief History with Documents, Bedford/St. Martin's, 2014, 208 pp.(англ.)
- Tony Smith, «A Comparative Study of French and British Decolonization», in Comparative Studies in Society and History, Vol. 20, No. 1. (January 1978), pp. 70–102.(англ.)
Посилання
- Деколонізація [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
- Денисов В. Н. Деколонізація // Мала енциклопедія етнодержавознавства / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Упоряд. Ю. І. Римаренко та ін. — Київ: Генеза, : Довіра, 1996. — С. 674—675. — 942 с. — . — .
- Деколонізація // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Амілкар Кабрал. Національне визволення і культура (1970) [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Кевін Окот. Краще отрута (2023)
- Андрій Річицький. III Інтернаціонал і колоніяльна проблема (1920) [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Франц Фанон. Колоніяльна війна та психічні розлади (1961) [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dekolonizaciya proces viboryuvannya nezalezhnosti ta povnogo suverenitetu dominionam pidmandatnim teritoriyam koloniyami Chasto vidbuvavsya vnaslidok zbrojnoyi borotbi ponevolenih narodiv proti kolonizatoriv ridshe buv naslidkom peremovin i diplomatichnogo vregulyuvannya v okremih vipadkah v seredini XX stolittya Takozh proces pereosmislennya istoriyi j spadku kolonialnih imperij v kolishnih ponevolenih krayinah yih kulturnogo vplivu Kolonializm u 1945 Derzhavi chleni en OON z dekolonizaciyi Proces skasuvannya kolonializmu yakij buv procesom za dopomogoyu yakogo imperski naciyi vstanovlyuvali dominuvannya na chuzhih teritoriyah chasto za kordonom Znachennya ta zastosuvannya termina ye superechlivimi Deyaki doslidniki dekolonizaciyi zoseredzhuyutsya osoblivo na ruhah za nezalezhnist u koloniyah i rozpadi globalnih kolonialnih imperij Inshi vcheni poshiryuyut znachennya na ekonomichni kulturni ta psihologichni aspekti kolonialnogo dosvidu Doslidniki dekolonizaciyi formuyut shkolu dumki vidomu yak en i zastosovuyut dekolonialni ramki do borotbi proti en ta en u kolonialnih en navit pislya uspishnih ruhiv za nezalezhnist en ta postkolonialni vcheni kritikuvali deyaki svitoglyadi propaguyuchi dekolonizaciyu znan i centruvannya tradicijnih ekologichnih znan Takij shirokij pidhid yakij poshiryuye znachennya dekolonizaciyi za mezhi politichnoyi nezalezhnosti viklikav superechki ta kritiku Olufemi Tajvo napriklad stverdzhuvav sho analitichno neobgruntovano rozshiryuvati znachennya kolonialnosti do takogo stupenya Za jogo slovami pidhodi yaki rozglyadayut dekolonizaciyu yak shos bilshe nizh politichnu emansipaciyu zaperechuyut pravo voli lyudej u kolishnih koloniyah yaki svidomo virishili prijnyati ta adaptuvati elementi kolonialnogo pravlinnya Inshi taki yak Dzhonatan Kurcvelli ta Malin Vilkens abo Viran Najker stverdzhuvli sho taki naukovi ta praktichni sprobi dekolonizaciyi uvichnyuyut urechevleni ta esencialistichni uyavlennya pro identichnosti Sfera diyiOrganizaciya Ob yednanih Nacij OON zayavlyaye sho osnovopolozhne pravo na samoviznachennya ye osnovnoyu vimogoyu dlya dekolonizaciyi i sho ce pravo mozhe zdijsnyuvatisya yak z politichnoyu nezalezhnistyu tak i bez neyi Rezolyuciya Generalnoyi Asambleyi OON u 1960 roci oharakterizuvala kolonialne inozemne panuvannya yak porushennya prav lyudini U derzhavah yaki zdobuli nezalezhnist en sho zhivut v en prodovzhuyut visuvati vimogi dekolonizaciyi ta samoviznachennya Hocha prikladi dekolonizaciyi mozhna znajti she v pracyah Fukidida u nash chas bulo kilka osoblivo aktivnih periodiv dekolonizaciyi Sered nih rozpad Ispanskoyi imperiyi v XIX stolitti Nimeckoyi Avstro Ugorskoyi Osmanskoyi ta Rosijskoyi imperij pislya Pershoyi svitovoyi vijni Britanskoyi Francuzkoyi Niderlandskoyi Portugalskoyi en Italijskoyi ta en pislya Drugoyi svitovoyi vijni Yugoslaviyi ta Radyanskogo Soyuzu naprikinci holodnoyi vijni Pershi doslidzhennya dekolonizaciyi z yavilisya v 1960 1970 h rokah Vazhlivoyu knigoyu cogo periodu bula kniga Martinikyuanskogo avtora Franca Fanona Gnani i golodni 1961 yaka vstanovila bagato aspektiv dekolonizaciyi yaki budut rozglyanuti v piznishih robotah Podalshi doslidzhennya dekolonizaciyi rozglyadali ekonomichnu nerivnist yak spadok kolonializmu a takozh znishennya kultur lyudej Ngugi Va Thiongo doslidzhuvav kulturnu ta movnu spadshinu kolonializmu u vagomij knizi en 1986 Termin dekolonizaciya takozh vikoristovuvavsya dlya poznachennya intelektualnoyi dekolonizaciyi vid idej kolonizatoriv yaki zmushuvali kolonizovanih vidchuvati sebe nepovnocinnimi Pitannya dekolonizaciyi zalishayutsya aktualnimi i porushuyutsya suchasno V Americi ta Pivdennij Africi taki pitannya vse chastishe obgovoryuyutsya pid terminom en Nezalezhnicki ruhiZa dvisti rokiv pislya vijni za nezalezhnist SShA v 1783 roci 165 kolonij otrimali nezalezhnist vid imperskih derzhav Deyaki analizi vkazuyut na rizni prichini poshirennya antikolonialnih politichnih ruhiv Institucijni argumenti svidchat pro te sho pidvishennya rivnya osviti v koloniyah prizvelo do zaklikiv do narodnogo suverenitetu Marksistskij analiz rozglyadaye dekolonizaciyu yak rezultat ekonomichnih zrushen u bik najmanoyi praci ta rozshirennya klasu burzhuaziyi she odin argument rozglyadaye dekolonizaciyu yak proces poshirennya v yakomu poperedni revolyucijni ruhi nadihayut piznishi Inshi poyasnennya pidkreslyuyut yak nizka pributkovist kolonizaciyi ta vitrati pov yazani z imperiyeyu sponukali do dekolonizaciyi U deyakih poyasnennyah pidkreslyuyetsya yak kolonialni derzhavi veli vijskovu borotbu proti povstanciv u koloniyah zavdyaki perehodu vid umov XIX stolittya silnoyi politichnoyi voli vsedozvolenogo mizhnarodnogo seredovisha dostupu do miscevih kolaboracionistiv i gnuchkosti u vibori svoyih bitv do umov XX stolittya apatichnoyu gromadskistyu vorozhimi superderzhavami znikayuchimi kolaboracionistami ta obmezhenimi mozhlivostyami Znachna chastina naukovciv pripisuye ideologichni vitoki nacionalnih ruhiv za nezalezhnist eposi Prosvitnictva Socialni ta politichni teoriyi Prosvitnictva taki yak individualizm i liberalizm buli centralnimi v debatah pro nacionalni konstituciyi dlya novih nezalezhnih krayin Suchasna en kritikuvala emansipacijnij potencial prosvitnickoyi dumki pidkreslyuyuchi yiyi stirannya epistemologiyi korinnih narodiv i nespromozhnist zabezpechiti en i korinnim narodam svobodu rivnist i gidnist Niderlandska revolyuciya Dokladnishe Niderlandska revolyuciya ta Visimdesyatirichna vijna 1568 1648 Znyattya oblogi z Lejdena Povstannya simnadcyati provincij ninishnih Niderlandiv Belgiyi ta Lyuksemburgu proti Filipa II Ispanskogo suverena Ispanskih Niderlandiv Pislya pochatkovih etapiv Filip II rozgornuv svoyi armiyi ta vidnoviv kontrol nad bilshistyu povstalih provincij Pid kerivnictvom vignanogo Vilgelma pivnichni provinciyi prodovzhuvali svij opir Zreshtoyu yim vdalosya vitisniti armiyi Gabsburgiv i v 1581 roci voni zasnuvali Respubliku semi ob yednanih Niderlandiv Ukrayinska revolyuciya Dokladnishe Ukrayinska nacionalna revolyuciya 1648 1676 ta Nacionalno vizvolna vijna 1648 1657 Triumfalnij v yizd Hmelnickogo do Kiyeva Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII stolittya bula odniyeyu z pershih u novomu chasi Vona bula prodovzhennyam nizki kozackih povstan proti polskoyi kolonizaciyi ta politiki polonizaciyi ta okatolichennya poryad iz ekonomichnoyu ekspluataciyeyu novih koronnih teritorij Hmelnichchina abo povstannya pid provodom Bogdana Hmelnickogo pid chas yakogo Rich Pospolita vtratila kontrol nad centralnoyu chastinoyu ukrayinskih etnichnih zemel na bazi yakih postala ukrayinska kozacka derzhava na choli z getmanom bula yih kulminaciyeyu Takozh Getmanshina bula odniyeyu iz pershih respublik perehidnogo tipu ta prijnyala odnu z pershih u sviti konstitucij Konstituciyu Pilipa Orlika v 1710 roci Ugorska revolyuciya Dokladnishe Nacionalno vizvolna vijna ugorskogo narodu 1703 1711 Zustrich Ferenca II Rakoci iz Tamashem Ese V rezultati shirokogo narodnogo povstannya ugorciv slovakiv ta in narodiv Ugorshini na choli iz transilvanskim knyazem Ferencem II Rakoci proti panuvannya Gabsburgiv yim na korotkij chas vdalosya vidnoviti nezalezhnist Korolivstva Ugorshini ale zreshtoyu povstannya zaznalo porazki Amerikanska revolyuciya Dokladnishe Amerikanska revolyuciya Trinadcyat pivnichnoamerikanskih kolonij Velikoyi Britaniyi buli pershimi hto progolosiv nezalezhnist utvorivshi Spolucheni Shtati Ameriki v 1776 roci ta zavdali porazki Britaniyi u vijni za nezalezhnist Gayityanska revolyuciya Dokladnishe Gayityanska revolyuciya Gayityanska revolyuciya bula povstannyam 1789 roku ta nastupnim povstannyam rabiv u 1791 roci u francuzkij koloniyi San Domingo na ostrovi Espanjola v Karibskomu mori U 1804 roci Gayiti otrimala nezalezhnist vid Franciyi yak Imperiya Gayiti yaka zgodom stala respublikoyu Ispanska amerika Dokladnishe Vijni za nezalezhnist ispanskih kolonij v Americi en 18 lyutogo 1818 roku Haos napoleonivskih vijn u Yevropi perervav pryami zv yazki mizh Ispaniyeyu ta yiyi amerikanskimi koloniyami dozvolivshi rozpochati proces dekolonizaciyi Pislya vtorgnennya Napoleona v Ispaniyu v 1806 roci amerikanski koloniyi progolosili avtonomiyu ta loyalnist korolyu Ferdinandu VII Dogovir bulo rozirvano i kozhen z regioniv Ispanskoyi imperiyi povinen buv virishiti chi demonstruvati virnist en yedina teritoriya v Ispaniyi vilna vid Napoleona chi mati vlasnu huntu asambleyu Ekonomichna monopoliya metropoliyi stala osnovnoyu prichinoyu togo sho bagato krayin virishili stati nezalezhnimi vid Ispaniyi U 1809 roci vijni za nezalezhnist Latinskoyi Ameriki pochalisya z povstannya v La Pasi Boliviya U 1807 i 1808 rokah vicekorolivstvo Rio de la Plata bulo zahoplene britancyami Pislya yih drugoyi porazki misceve naselennya progolosilo novim vice korolem francuza na im ya en a piznishe jogo prijnyala Ispaniya U travni 1810 roku v Buenos Ajresi bula stvorena Hunta ale v Montevideo vona ne bula viznana miscevoyu vladoyu yaka dotrimuvalasya avtoritetu Hunti Kadisa Supernictvo mizh dvoma mistami bulo osnovnoyu prichinoyu nedoviri mizh nimi Protyagom nastupnih 15 rokiv ispanci ta royalisti z odnogo boku ta povstanci z inshogo voyuvali v Pivdennij Americi ta Meksici Bagato krayin progolosili svoyu nezalezhnist U 1824 roci ispanski vijska zaznali porazki v bitvi pri Ayakucho Materik buv vilnim i v 1898 roci Ispaniya vtratila Kubu ta Puerto Riko v ispano amerikanskij vijni Puerto Riko stalo neinkorporovanoyu teritoriyeyu SShA ale Kuba stala nezalezhnoyu v 1902 roci Portugalska amerika Dokladnishe en 7 veresnya 1822 roku princ Pedro progoloshuye sebe imperatorom nezalezhnoyi Braziliyi Napoleonivski vijni takozh prizveli do rozrivu pryamih zv yazkiv mizh Portugaliyeyu ta yiyi yedinoyu amerikanskoyu koloniyeyu Braziliyeyu Za kilka dniv do togo yak Napoleon uvirvavsya v Portugaliyu u 1807 roci portugalskij korolivskij dvir en U 1820 roci v Portugaliyi vidbulasya konstitucionalistichna revolyuciya yaka prizvela do povernennya portugalskogo sudu do Lisabona Ce prizvelo do nedoviri mizh portugalskimi ta brazilskimi kolonistami i nareshti u 1822 roci koloniya stala nezalezhnoyu yak Brazilska imperiya yaka zgodom stala respublikoyu Britanska imperiya Dokladnishe Britanska imperiya Poyava korinnih politichnih partij bula osoblivo harakternoyu dlya Britanskoyi imperiyi yaka zdavalosya bula mensh zhorstokoyu nizh napriklad Belgiya u kontroli nad politichnimi inakomislennyami Keruyuchis pragmatichnimi vimogami do byudzhetiv i robochoyi sili britanci pishli na ugodi z miscevimi politikami Po vsij imperiyi zagalnij protokol peredbachav sklikannya konstitucijnoyi konferenciyi v Londoni dlya obgovorennya perehodu do bilshogo samovryaduvannya a potim nezalezhnosti podannya zvitu konstitucijnoyi konferenciyi do parlamentu yaksho bude shvaleno podannya do parlamentu u Vestminsteri zakonoproektu pro pripinennya vidpovidalnosti Spoluchenogo Korolivstva z dodatkom kopiyi novoyi konstituciyi i nareshti u razi shvalennya vidannya nakazu Radi sho vstanovlyuye tochnu datu nezalezhnosti Pislya Pershoyi svitovoyi vijni kilkoma kolishnimi nimeckimi ta osmanskimi teritoriyami na Blizkomu Shodi v Africi ta Tihomu okeani keruvala Velika Britaniya yak mandatami Ligi Nacij Deyaki upravlyalisya bezposeredno Velikoyu Britaniyeyu a inshi britanskimi dominionami Nauru ta teritoriya Nova Gvineya Avstraliyeyu Pivdenno Zahidna Afrika Pivdenno Afrikanskim Soyuzom a Zahidne Samoa Novoyu Zelandiyeyu Chleni irlandskoyi delegaciyi na peregovorah pro anglo irlandsku ugodu u grudni 1921 roku Yegipet stav nezalezhnim u 1922 roci hocha Velika Britaniya zberegla prerogativi bezpeki kontrol nad Sueckim kanalom i faktichnij kontrol nad anglo yegipetskim Sudanom Deklaraciya Balfura 1926 roku progolosila dominioni Britanskoyi imperiyi rivnopravnimi a Vestminsterskij statut 1931 roku vstanoviv dlya nih povnu zakonodavchu nezalezhnist Rivnih dominioniv bulo shist Kanada Nyufaundlend Avstraliya Irlandska Vilna derzhava Nova Zelandiya ta Pivdenno Afrikanskij Soyuz U 1801 roci Irlandiya bula ob yednana z Velikoyu Britaniyeyu utvorivshi Spoluchene Korolivstvo Velikoyi Britaniyi ta Irlandiyi do utvorennya Vilnoyi Irlandskoyi Derzhavi v 1922 roci Odnak deyaki dominioni vzhe buli nezalezhnimi de fakto i navit de yure ta viznani yak taki mizhnarodnoyu spilnotoyu Takim chinom Kanada bula odnim iz zasnovnikiv Ligi Nacij u 1919 roci ta vhodila do skladu radi z 1927 po 1930 rik Cya krayina takozh vela peregovori samostijno ta pidpisuvala dvostoronni ta bagatostoronni dogovori ta konvenciyi z pochatku 1900 h rokiv Nyufaundlend povernuvsya do Londona v 1934 roci Irak pid mandatom Ligi Nacij stav nezalezhnim u 1932 roci U vidpovid na zrostayuchij ruh za nezalezhnist Indiyi Velika Britaniya zdijsnila poslidovni reformi Britanskogo Radzhu kulminaciyeyu yakih buv Zakon pro uryad Indiyi 1935 r Ci reformi vklyuchali stvorennya vibornih zakonodavchih rad u deyakih provinciyah Britanskoyi Indiyi Mogandas Karamchand Gandi lider ruhu za nezalezhnist Indiyi ocholiv mirnij opir britanskomu pravlinnyu Stavshi simvolom yak miru tak i protistoyannya britanskomu imperializmu bagato indijciv pochali rozglyadati britanciv yak prichinu problem Indiyi sho prizvelo do novogo pochuttya nacionalizmu sered yiyi naselennya Zavdyaki cij novij hvili indijskogo nacionalizmu Gandi zreshtoyu zmig zaruchitisya pidtrimkoyu neobhidnoyu dlya vishtovhuvannya britanciv i stvorennya nezalezhnoyi Indiyi v 1947 roci Britanska imperiya v 1952 roci Afrika bula povnistyu vtyagnuta v kolonialnu sistemu lishe naprikinci XIX stolittya Na pivnichnomu shodi podalsha nezalezhnist Efiopskoyi imperiyi zalishalasya mayakom nadiyi dlya aktivistiv nezalezhnosti Odnak koli antikolonialni vijni 1900 h desyatirichchya ledve zakinchilisya novi modernizacijni formi afrikanskogo nacionalizmu pochali nabirati silu na pochatku XX stolittya z poyavoyu panafrikanizmu yak propaguvav yamajskij zhurnalist Markus Garvi 1887 1940 chiyi shiroko poshireni gazeti vimagali shvidkogo znishennya yevropejskogo imperializmu a takozh respublikanizmu v Yegipti Kvame Nkruma 1909 1972 yakij buv nathnennij robotami Garvi priviv Ganu do nezalezhnosti vid kolonialnogo panuvannya Nezalezhnist kolonij v Africi pochalasya z nezalezhnosti Sudanu v 1956 roci ta Gani v 1957 roci Usi britanski koloniyi na materikovij Africi stali nezalezhnimi do 1966 roku hocha odnostoronnya deklaraciya nezalezhnosti Rodeziyi v 1965 roci ne bula viznana Velikyu Britaniyeyu chi mizhnarodnoyu spilnotoyu Deyakimi britanskimi koloniyami v Aziyi keruvali bezposeredno britanski chinovniki todi yak inshimi keruvali miscevi monarhi yak protektorati abo u dopomizhnomu soyuzi z Velikyu Britaniyeyu U 1947 roci Britanska Indiya bula rozdilena na nezalezhni dominioni Indiya ta Pakistan Sotni tubilnih knyazivstv derzhav yakimi keruvali monarhi za dogovorom pro subsidiarnij soyuz z Britaniyeyu buli en ta Pakistanu Indiya ta Pakistan kilka raziv voyuvali cherez kolishnyu knyazhu derzhavu Dzhammu i Kashmir Francuzka Indiya bula integrovana v Indiyu mizh 1950 i 1954 rokami i Indiya aneksuvala Portugalsku Indiyu v 1961 roci a en ob yednalosya z Indiyeyu shlyahom vsenarodnogo golosuvannya v 1975 roci Nasilstvo gromadyanska vijna ta podil Kapitulyaciya en v Jorktauni v 1781 roci U kilkoh vidatnih vipadkah dekolonizaciyi Britanskoyi imperiyi bulo zalucheno znachne nasilstvo podil buv chastim rishennyam U 1783 roci pivnichnoamerikanski koloniyi buli rozdileni mizh nezalezhnimi Spoluchenimi Shtatami ta Britanskoyu Pivnichnoyu Amerikoyu yaka piznishe stala Kanadoyu Indijske povstannya 1857 roku bulo povstannyam chastini indijskoyi armiyi Vono harakterizuvalosya masovimi vbivstvami mirnogo naselennya z oboh storin Odnak ce ne buv ruh za nezalezhnist i lishe nevelika chastina Indiyi bula zadiyana Zgodom britanci vidmovilisya vid modernizacijnih reform indijskogo suspilstva a riven organizovanogo nasilstva za britanskogo pravlinnya buv vidnosno nevelikim Zdebilshogo ce bulo inicijovano represivnimi britanskimi administratorami yak ot rizanina v Amritsari 1919 roku chi policejski napadi na Solyanij marsh 1930 roku Masshtabne nasilstvo mizh musulmanami ta induyistami musulmanami ta sikhami spalahnulo pislya togo yak britanci zalishili v 1947 roci novi nezalezhni dominioni Indiyi ta Pakistanu Nabagato piznishe u 1970 roci u Pakistani spalahnulo podalshe nasilstvo mizh gromadami u vidokremlenij shidnij chastini Shidnoyi Bengaliyi yaka stala nezalezhnoyu yak Bangladesh u 1971 roci en yakij potrapiv pid povnij britanskij kontrol u 1914 roci vid Osmanskoyi imperiyi buv kulturno rozdilenij mizh greckim elementom bilshosti yakij vimagav abo soyuzu z Greciyeyu i turkami menshistyu London desyatilittyami vvazhav sho ostriv potriben dlya zahistu Sueckogo kanalu ale pislya Sueckoyi krizi 1956 roku ce stalo drugoryadnim faktorom a nasilstvo v Greciyi stalo bilsh serjoznoyu problemoyu Kipr stav nezalezhnoyu krayinoyu v 1960 roci ale etnichne nasilstvo zagostryuvalosya do 1974 roku koli Turechchina vtorglasya ta rozdilila ostriv Kozhna storona perepisuvala vlasnu istoriyu zvinuvachuyuchi inshu Palestina stala britanskim mandatom Ligi Nacij pislya Pershoyi svitovoyi vijni spochatku vklyuchayuchi Transjordaniyu Pid chas tiyeyi vijni britanci zaruchilisya pidtrimkoyu yevreyiv i arabiv dayuchi yim obicyanki div Deklaraciyu Balfura ta en Desyatilittya en dosyagli kulminaciyi z Planom podilu OON i nastupnoyu vijnoyu Zreshtoyu britanci vijshli i teritoriyu kolishnogo mandata bulo rozdileno mizh Izrayilem en ta en Francuzka imperiya Dokladnishe Francuzka kolonialna imperiya Karta pershoyi svitlo blakitna ta drugoyi temno sinya francuzkih kolonialnih imperij Francuzkij plakat pro Madagaskarsku vijnu Pislya Pershoyi svitovoyi vijni kolonizovane naselennya bulo rozcharovane tim sho Franciya ne viznala zusil zroblenih francuzkimi koloniyami resursi ale sho vazhlivishe kolonialni vijska znameniti tirelyeri Hocha v Parizhi na znak viznannya cih zusil bula pobudovana Velika parizka mechet francuzka derzhava ne mala namiru dozvoliti samovryaduvannya ne kazhuchi vzhe pro nadannya nezalezhnosti kolonizovanim narodam Takim chinom nacionalizm u koloniyah posilivsya mizh dvoma vijnami sho prizvelo do Rifskoyi vijni Abd al Krima 1921 1925 u Marokko ta do stvorennya en en v en v 1925 roci Odnak ci ruhi budut nabuvati povnogo potencialu lishe pislya Drugoyi svitovoyi vijni Pislya Pershoyi svitovoyi vijni Franciya keruvala kolishnimi osmanskimi teritoriyami Siriyi ta Livanu a takozh kolishnimi nimeckimi koloniyami Togolandom i Kamerunom yak mandati Ligi Nacij U 1943 roci progolosiv nezalezhnist Livan a v 1945 roci Siriya Hocha Franciya zreshtoyu stala peremozhniceyu u Drugij svitovij vijni okupaciya nacistskoyu Nimechchinoyu Franciyi ta yiyi pivnichnoafrikanskih kolonij pid chas vijni porushila kolonialne pravlinnya 27 zhovtnya 1946 roku Franciya prijnyala novu konstituciyu utvorivshi Chetvertu respubliku ta zaminivshi kolonialnu imperiyu Francuzkim soyuzom Prote vlada nad koloniyami zalishalasya zoseredzhenoyu u Franciyi a vlada miscevih zboriv za mezhami Franciyi bula vkraj obmezhenoyu U nich na 29 bereznya 1947 roku nacionalistichne povstannya na Madagaskari privelo francuzkij uryad na choli z Polem Ramadye socialistom do zhorstokih represij za odin rik zapeklih boyiv zaginuli 11 000 40 000 malagasijciv Poloneni francuzki soldati z Dyenb yenfu u suprovodi v yetnamskih vijsk 1954 rik U 1946 roci derzhavi Francuzkogo Indokitayu vijshli z Francuzkogo Soyuzu sho prizvelo do vijni v Indokitayi 1946 54 Kambodzha i Laos stali nezalezhnimi v 1953 roci a Zhenevski ugodi 1954 roku poklali kraj francuzkij okupaciyi Indokitayu zalishivshi Pivnichnij i Pivdennij V yetnam nezalezhnimi Karta vsih volodin pershoyi ta drugoyi francuzkih kolonialnih imperij U 1956 roci Marokko i Tunis otrimali nezalezhnist vid Franciyi U 1960 roci z Francuzkoyi Zahidnoyi Afriki viniklo visim nezalezhnih krayin a z Francuzkoyi Ekvatorialnoyi Afriki p yat Vijna za nezalezhnist Alzhiru viruvala z 1954 po 1962 rik Donini vijna v Alzhiri yaku do 1990 h rokiv oficijno nazivali operaciyeyu z ohoroni gromadskogo poryadku zalishayetsya travmoyu yak dlya Franciyi tak i dlya Alzhiru Filosof Pol Riker govoriv pro neobhidnist dekolonizaciyi pam yati pochinayuchi z viznannya parizkoyi rizanini 1961 roku pid chas vijni v Alzhiri ta virishalnoyi roli afrikanskih i osoblivo pivnichnoafrikanskih immigrantiv u periodu ekonomichnogo zrostannya Slavnomu tridcyatirichchi pislya Drugoyi svitovoyi vijni U 1960 h rokah u zv yazku z ekonomichnimi potrebami pislyavoyennoyi rekonstrukciyi ta shvidkim ekonomichnim zrostannyam francuzki robotodavci aktivno pragnuli zaluchati robochu silu z kolonij sho poyasnyuye sogodnishnye bagatoetnichne naselennya Nimecka imperiya Dokladnishe Nimecka kolonialna imperiya Nimechchina pizno priyednalasya do kolonialnih peregoniv velikih derzhav pislya ob yednannya v seredini XIX stolittya ta odniyeyu z pershih vtratila vsi svoyi kolonialni nadbannya za pidsumkami prograshu Pershoyi svitovoyi vijni Vsi yiyi kolishni koloniyi buli podileni pomizh krayinami peremozhnicyami Takozh chastina teritorij rannoyi serednovichnoyi nimeckoyi kolonizaciyi bula povernuta Polshi ta Litvi yaki zdobuli nezalezhnist Osmanska imperiya Dokladnishe rozpad Osmanskoyi imperiyi Rozpad Osmanskoyi imperiyi rozpochavsya iz Napoleonivskimi vijnami ta roztyagnuvsya na vse XIX stolittya v rezultati seriyi konfliktiv v osnovnomu z Avstriyeyu ta Rosijskoyu imperiyeyu zdobuli nezalezhnist Greciya Serbiya knyazivstva Moldaviya ta Voloshina yaki piznishe utvorili Rumuniyu Bolgariya ta Albaniya Vtrata Afrikanskih teritorij bula pov yazana z konkurenciyeyu z novimi velikimi derzhavami yaki ob yednalisya vprodovzh XIX stolittya Azijski teritoriyi imperiyi buli podileni na pidmandatni teritoriyi Ligi Nacij za pidsumkami prograshu v Pershij svitovij vijni Avstrijska imperiya Dokladnishe rozpad Avstro Ugorskoyi imperiyi Avstro Ugorska imperiya rozpalasya na nizpu nezalezhnih derzhav za pidsumkami prograshu Pershoyi svitovoyi vijni Bula pripinena okupaciya pivnichnih italijskih teritorij postali nezalezhni krayini yak Chehoslovachchina Ugorshina chastina teritorij bula doluchena do vidnovlenoyi Polshi ZUNR yaka piznishe ob yednalasya z UNR postaloyu pislya rozpadu Rosijskoyi imperiyi Transilvaniya bula doluchena do Rumuniyi na Balkanah Sloveniya Horvatiya ta Bosniya buli dolucheni do Serbiyi v yedinomu korolivstvi Rosijska imperiya Dokladnishe rozpad Rosijskoyi imperiyi Za pidsumkami prograshu Pershoyi svitovoyi vijni Rosijska imperiya rozpalasya na veliku kilkist nezalezhnih derzhav korinni narodi aktivno koristuvalisya pravom na samoviznachennya ale cherez pasivnist Ligi Nacij bilsha yih chastina pala zhertvoyu reakciyi z boku bilshovickogo yadra Rosiyi V seriyi krivavih konfliktiv vidomih yak Gromadyanska vijna v Rosiyi bilshovikam vdalosya vidnoviti perevazhnu chastinu kolishnih rosijskih kolonialnih volodin u formi Radyanskogo Soyuzu Ne divlyachis na te sho chastina cih teritorij otrimala formalnij status okremih respublik faktichne kolonialne dominuvannya rosiyan zberigalosya she protyagom vsogo XX stolittya Kitajska imperiya Dokladnishe Kitajska revolyuciya ta Sinhajska revolyuciya V naslidok Sinhajskoyi revolyuciyi na pochatku XX stolittya vid kolonialnogo dominuvannya Kitayu zvilnilisya Mongoliya Tibet ta Shidnij Turkestan Pislya 1918 Dokladnishe Novij imperializm Spolucheni Shtati Dokladnishe Amerikanskij imperializm ta Spisok vijskovih operacij SShA Sami buduchi soyuzom kolishnih kolonij Spolucheni Shtati pidhodili do imperializmu inakshe nizh inshi derzhavi Znachna chastina yih energiyi ta naselennya yake shvidko zrostalo buli spryamovani na zahid cherez pivnichnoamerikanskij kontinent proti anglijskih i francuzkih pretenzij Ispanskoyi imperiyi ta Meksiki Korinnih amerikanciv vidpravlyali v rezervaciyi chasto proti yih voli Za pidtrimki Britaniyi yih doktrina Monro zarezervuvala Ameriku yak sferu svoyih interesiv zaboronyayuchi inshim derzhavam zokrema Ispaniyi povtorno kolonizuvati novi nezalezhni derzhavi Latinskoyi Ameriki Odnak Franciya skoristavshis vidvolikannyam amerikanskogo uryadu pid chas Gromadyanskoyi vijni zdijsnila vijskovu intervenciyu v Meksici ta vstanovila monarhiyu yaku zahishala Franciya Ispaniya zrobila krok do en ta vidnovlennya kolonialnogo panuvannya Peremoga Soyuzu v gromadyanskij vijni 1865 roku zmusila Franciyu ta Ispaniyu pogoditisya na vimogi Ameriki evakuyuvatisya z cih dvoh krayin Yedina afrikanska koloniya Ameriki Liberiya bula sformovana privatno i rano zdobula nezalezhnist Vashington neoficijno zahishav yiyi Do 1900 roku SShA vistupali za politiku vidkritih dverej i vistupali proti pryamogo podilu Kitayu Manuel L Keson pershij prezident Spivdruzhnosti Filippin z 1935 po 1944 roki Pidopichna teritoriya Tihookeanski ostrovi v Mikroneziyi pid upravlinnyam Spoluchenih Shtativ z 1947 po 1986 rik Pislya 1898 roku pryame vtruchannya poshirilosya v Latinskij Americi Spolucheni Shtati pridbali Alyasku v Rosijskoyi imperiyi v 1867 roci ta aneksuvali Gavayi v 1898 roci Pislya ispano amerikanskoyi vijni v 1898 roci SShA dodali bilshist kolonij Ispaniyi sho zalishilisya Puerto Riko Filippini ta Guam Virishivshi ne aneksuvati Kubu povnistyu SShA zasnuvali yiyi yak derzhavu kliyenta iz zobov yazannyami vklyuchayuchi bezstrokovu orendu buhti Guantanamo VMS SShA Sproba pershogo gubernatora skasuvati konstituciyu ostrova ta zalishitisya pri vladi pislya zakinchennya terminu povnovazhen sprovokuvala povstannya yake sprovokuvalo povtornu okupaciyu mizh 1906 i 1909 rokami ale za cim znovu vidbulasya devolyuciya Podibnim chinom en nezvazhayuchi na provadzhennya filippinsko amerikanskoyi vijni proti korinnoyi respubliki vstanovila sho teritoriya Filippinskih ostroviv zreshtoyu otrimala nezalezhnist U 1917 roci SShA pridbali u Daniyi Dansku Vest Indiyu piznishe perejmenovanu na Amerikanski Virginski Ostrovi i togo zh roku puertorikanci stali povnopravnimi gromadyanami SShA Uryad SShA ogolosiv teritoriyu Puerto Riko ne koloniyeyu ta pripiniv peredavati informaciyu pro ce Komitetu OON z dekolonizaciyi U rezultati Generalna Asambleya OON viklyuchila Puerto Riko iz en Chotiri referendumi pokazali neznachnu pidtrimku nezalezhnosti ale velikij interes do otrimannya prav shtatu za prikladom otrimanih Gavayami ta Alyaskoyu v 1959 roci Doktrina Monro bula rozshirena en v 1904 roci peredbachayuchi sho Spolucheni Shtati mayut pravo i zobov yazani vtruchatisya u krichushih vipadkah takogo porushennya abo bezsillya sho naciya v Zahidnij pivkuli staye vrazlivoyu dlya yevropejskogo kontrolyu Na praktici ce oznachalo sho Spolucheni Shtati buli zmusheni diyati yak agent zi zboru koshtiv dlya yevropejskih kreditoriv keruyuchi mitnimi zborami v Dominikanskij Respublici 1905 1941 Gayiti 1915 1934 ta v inshih miscyah Nav yazlivist i pogani stosunki yaki ce porodilo buli desho zupineni en ta skasovani Politikoyu dobrosusidstva prezidenta Franklina D Ruzvelta Chotirnadcyat punktiv buli poperednimi umovami adresovanimi prezidentom Vudro Vilsonom yevropejskim derzhavam na Parizkij mirnij konferenciyi pislya Pershoyi svitovoyi vijni Nadavshi soyuznikam Franciyi ta Velikij Britaniyi kolishni kolonialni volodinnya Nimeckoyi ta Osmanskoyi imperij SShA vimagali vid nih pidporyadkuvannya mandatu Ligi Nacij zaklikayuchi do V Vilne vidkrite ta absolyutno neuperedzhene vregulyuvannya vsih kolonialnih pretenzij zasnovane na suvoromu dotrimanni principu zgidno z yakim pri virishenni vsih podibnih pitan suverenitetu interesi vidpovidnogo naselennya povinni mati odnakovu vagu z spravedlivim uryadom yakij maye pravo buti viznachenim Div takozh punkt XII Pislya Drugoyi svitovoyi vijni SShA vlili desyatki milyardiv dolariv na plan Marshalla ta inshi granti ta poziki Yevropi ta Aziyi dlya vidnovlennya svitovoyi ekonomiki Vashington dokladav usih zusil shob priskoriti dekolonizaciyu ta poklasti kinec kolonialnim imperiyam svoyih zahidnih soyuznikiv sho osoblivo vazhlivo pid chas Sueckoyi krizi 1956 roku ale amerikanski vijskovi bazi buli stvoreni po vsomu svitu a pryami ta nepryami intervenciyi trivali v Koreyi Indokitayi Latinskij Americi sered inshogo okupaciya Dominikanskoyi Respubliki v 1965 roci Afriki ta Blizkogo Shodu shob protistoyati komunistichnim vtorgnennyam i povstancyam Pislya rozpadu Radyanskogo Soyuzu Spolucheni Shtati buli nabagato mensh aktivnimi v Americi ale pislya teraktiv 11 veresnya 2001 roku vtorglisya v Afganistan ta Irak stvorivshi vijskovi ta aviabazi v Centralnij Aziyi Yaponiya Vijska SShA v Koreyi veresen 1945 roku en Do Pershoyi svitovoyi vijni Yaponiya otrimala kilka znachnih kolonialnih volodin u Shidnij Aziyi takih yak Tajvan 1895 i Koreya 1910 Yaponiya priyednalasya do soyuznikiv u Pershij svitovij vijni a pislya vijni otrimala mandat na Pivdenni morya kolishnyu nimecku koloniyu v Mikroneziyi yak mandat Ligi Nacij Provodyachi kolonialnu politiku yaku mozhna porivnyati z politikoyu yevropejskih derzhav Yaponiya rozselila znachnu kilkist etnichnih yaponciv u svoyih koloniyah odnochasno prignichuyuchi korinne etnichne naselennya primushuyuchi vivchennya ta vikoristannya yaponskoyi movi v shkolah Bulo pomicheno sho vikoristovuyutsya inshi metodi taki yak spilkuvannya z gromadskistyu ta sprobi vikoriniti vikoristannya korejskoyi movi en i hakka sered korinnih narodiv Yaponiya takozh stvorila Imperatorski universiteti v Koreyi en i na Tajvani Imperatorskij universitet Tajhoku shob primusiti do navchannya U 1931 roci Yaponiya zahopila Manchzhuriyu u Kitajskoyi Respubliki stvorivshi marionetkovu derzhavu pid kerivnictvom Puyi ostannogo manchzhurskogo imperatora Kitayu U 1933 roci Yaponiya zahopila kitajsku provinciyu Zhehe i vklyuchila yiyi do svoyih manchzhurskih volodin Druga kitajsko yaponska vijna pochalasya v 1937 roci i Yaponiya okupuvala bilshu chastinu shidnogo Kitayu vklyuchayuchi stolicyu respubliki Nankin Pid chas vijni z Yaponiyeyu 1931 1945 rokiv zaginulo priblizno 20 miljoniv kitajciv U grudni 1941 roku Yaponiya priyednalasya do Drugoyi svitovoyi vijni vtorgshis u yevropejski ta amerikanski koloniyi v Pivdenno Shidnij Aziyi ta Tihomu okeani vklyuchayuchi Francuzkij Indokitaj Gonkong Filippini Birmu Malajyu Indoneziyu Portugalskij Timor ta inshi Pislya kapitulyaciyi pered soyuznikami v 1945 roci Yaponiya bula pozbavlena vsih svoyih kolonij a deyaki z nih buli povernuti zahidnim derzhavam kolonistam Radyanskij Soyuz ogolosiv vijnu Yaponiyi v serpni 1945 roku a nezabarom pislya cogo okupuvav i aneksuvav pivdenni Kurilski ostrovi na yaki Yaponiya vse she pretenduye Tretij Rejh Dokladnishe Tretij Rejh ta Plan Ost Cej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo Italijska imperiya Dokladnishe Italijska kolonialna imperiya Cej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo Pislya 1945 Planuvannya dekolonizaciyi SShA ta Filippini U Spoluchenih Shtatah dvi golovni partiyi rozdililisya shodo pridbannya Filippin yake stalo golovnim pitannyam kampaniyi 1900 roku Respublikanci yaki vistupali za postijne pridbannya peremogli na viborah ale priblizno cherez desyat rokiv respublikanci zvernuli svoyu uvagu do Karibskogo basejnu zoseredivshis na budivnictvi Panamskogo kanalu Prezident Vudro Vilson demokrat yakij obijmav posadu z 1913 po 1921 rik ignoruvav Filippini ta zoserediv svoyu uvagu na Meksici ta krayinah Karibskogo basejnu Do 1920 h rokiv mirni zusillya filippinskogo kerivnictva z metoyu dosyagnennya nezalezhnosti viyavilisya perekonlivimi Koli demokrati povernulisya do vladi v 1933 roci voni pracyuvali z filippincyami shob splanuvati plavnij perehid do nezalezhnosti Ce bulo zaplanovano na 1946 rik zgidno z en 1934 roku U 1935 roci Filippini perejshli z teritorialnogo statusu kontrolovanogo priznachenim gubernatorom do napivnezalezhnogo statusu Spivdruzhnosti Filippin Yiyi konstitucijnij z yizd napisav novu konstituciyu yaka bula shvalena Vashingtonom i nabula chinnosti z obranim gubernatorom Manuelem L Kesonom i zakonodavchim organom Zakordonni spravi zalishalisya pid amerikanskim kontrolem Filippini stvorili novu armiyu pid komanduvannyam generala Duglasa Makartura yakij zalishiv svoyu posadu v armiyi SShA shob prijnyati komanduvannya novoyu armiyeyu pidporyadkovanoyu Kesonu Yaponska okupaciya z 1942 po 1945 rik perervala ale ne zatrimala perehid Ce vidbulosya za rozkladom u 1946 roci koli Manuel Roksas vstupiv na posadu prezidenta Portugaliya Specialni en portugalskoyi armiyi prosuvayutsya v afrikanskih dzhunglyah na pochatku 1960 h rokiv pid chas Vijni za nezalezhnist Angoli Dokladnishe Portugalska imperiya V rezultati svoyih pionerskih vidkrittiv Portugaliya mala veliku ta osoblivo trivalu kolonialnu imperiyu yaka pochalasya v 1415 roci iz zavoyuvannya Seuti i zakinchilasya lishe v 1999 roci z peredacheyu portugalskogo Makao Kitayu U 1822 roci Portugaliya svoyeyu najbilshoyu koloniyeyu Z 1933 po 1974 rik Portugaliya bula avtoritarnoyu derzhavoyu praviv Antoniu de Olivejra Salazar Rezhim buv nalashtovanij za bud yaku cinu zberegti kolonialni volodinnya krayini ta agresivno pridushuvati bud yaki povstannya U 1961 roci Indiya aneksuvala Goa i togo zh roku nacionalistichni sili pochali organizovuvatisya v Portugaliyi Povstannya pereduvali portugalskij kolonialnij vijni poshirilisya na Angolu Gvineyu Bisau ta Mozambik Lisabon posiliv svoyi zusillya u vijni napriklad vin zbilshiv kilkist tubilciv u kolonialnij armiyi ta pobuduvav strategichni hutori Portugaliya vidpravila she 300 000 yevropejskih poselenciv do Angoli ta Mozambiku do 1974 roku Togo roku liva revolyuciya v Portugaliyi povalila isnuyuchij rezhim i sponukala proradyanski elementi sprobuvati zahopiti kontrol u koloniyah Rezultatom stala duzhe dovga i nadzvichajno vazhka bagatopartijna gromadyanska vijna v Angoli ta menshi povstannya v Mozambiku Belgiya en Belgijska imperiya pochalasya z aneksiyi Kongo v 1908 roci u vidpovid na mizhnarodnij tisk shob poklasti kraj zhahlivim zvirstvam yaki mali misce pid chas privatnoyi Vilnoyi derzhavi Kongo korolya Leopolda Vona dodala Ruandu ta Burundi yak mandati Ligi Nacij vid kolishnoyi Nimeckoyi imperiyi v 1919 roci Koloniyi zalishalisya nezalezhnimi pid chas vijni todi yak sama Belgiya bula okupovana nimcyami Serjoznogo planuvannya nezalezhnosti ne bulo navchannya chi osvita bula nadto maloproniknimi Belgijske Kongo bulo osoblivo bagatim i bagato belgijskih biznesmeniv aktivno lobiyuvali shob zberegti kontrol Miscevi povstannya nabirali sili i nareshti belgijskij korol raptovo ogolosiv u 1959 roci sho nezalezhnist stoyit na poryadku dennomu i ce bulo pospishno organizovano v 1960 roci dlya krayini yaka bula gostro ta gliboko rozdilena za socialnimi ta ekonomichnimi oznakami Niderlandi Gollandski soldati v Ost Indiyi pid chas Indonezijskoyi nacionalnoyi revolyuciyi 1946 rik Dokladnishe Niderlandska imperiya Niderlandi malenka bagata krayina v Zahidnij Yevropi vitratili stolittya na rozbudovu svoyeyi imperiyi Do 1940 roku vona skladalasya zdebilshogo z Niderlandskoyi Ost Indiyi nini Indoneziya Yiyi velichezni zapasi nafti zabezpechuvali blizko 14 vidsotkiv nacionalnogo produktu Niderlandiv i pidtrimuvali veliku kilkist etnichnih gollandskih uryadovciv i biznesmeniv u en nini Dzhakarta ta inshih velikih mistah Pid chas vijni nacisti zahopili Niderlandi ta led ne vimorili yih golodom a Yaponiya potopila gollandskij flot pid chas zahoplennya Ost Indiyi U 1945 roci Niderlandi ne zmogli samostijno povernuti ci ostrovi ce stalosya zavdyaki britanskij vijskovij dopomozi ta amerikanskim finansovim dotaciyam Na toj chas koli gollandski soldati povernulisya pri vladi buv nezalezhnij uryad pid kerivnictvom Sukarno spochatku stvorenij yaponcyami Niderlandci v Ost Indiyi ta vdoma buli praktichno odnostajni za vinyatkom komunistiv sho gollandska vlada prestizh i bagatstvo zalezhali vid nadzvichajno dorogoyi vijni za povernennya ostroviv Buli dosyagnuti kompromisi ale zhodna storona yim ne doviryala Koli Indonezijska Respublika uspishno pridushila shirokomasshtabne komunistichne povstannya Spolucheni Shtati zrozumili sho yim potriben nacionalistichnij uryad yak soyuznik u holodnij vijni Volodinnya Niderlandiv bulo pereshkodoyu dlya amerikanskih cilej holodnoyi vijni tomu Vashington zmusiv gollandciv nadati povnu nezalezhnist Kilka rokiv potomu Sukarno nacionalizuvav vsyu vlasnist niderlandskoyi Ost Indiyi ta vignav usih en ponad 300 000 a takozh kilka soten tisyach etnichnih indonezijciv yaki pidtrimuvali gollandsku spravu Zgodom Niderlandi znachno procvitali v 1950 h i 1960 h rokah ale nezvazhayuchi na ce gromadska dumka bula gostro vorozhe nalashtovana do Spoluchenih Shtativ za zradu Vashington zalishavsya zbentezhenim chomu gollandci buli tak nezbagnenno zakohani v ochevidno beznadijnu spravu Niderlandi takozh mali she odnu veliku koloniyu Gollandsku Gvianu v Pivdennij Americi yaka stala nezalezhnoyu yak Surinam u 1975 roci Pidopichni teritoriyi OON Dokladnishe Pidopichna teritoriya OON Koli Organizaciya Ob yednanih Nacij bula stvorena v 1945 roci vona stvorila pidopichni teritoriyi Ci teritoriyi vklyuchali teritoriyi pid mandatom Ligi Nacij yaki ne otrimali nezalezhnosti do 1945 roku razom iz kolishnim Italijskim Somali Pidopichna teritoriya Tihookeanski ostrovi bula peredana vid Yaponiyi do upravlinnya SShA Do 1990 roku vsi pidopichni teritoriyi krim odniyeyi otrimali nezalezhnist yak nezalezhni derzhavi abo shlyahom zlittya z inshoyu nezalezhnoyu derzhavoyu Pivnichni Marianski Ostrovi uvijshli do skladu Spoluchenih Shtativ Viniknennya tretogo svitu 1945 doteper Chehoslovackij antikolonizatorskij propagandistskij plakat Afrika u borotbi za svobodu Novi nezalezhni derzhavi organizuvalisya shob protistoyati trivalomu ekonomichnomu kolonializmu kolishnih imperskih derzhav Ruh nepriyednannya sformuvavsya navkolo golovnih figur Dzhavaharlala Neru pershogo prem yer ministra Indiyi Sukarno prezidenta Indoneziyi Josipa Broz Tito komunistichnogo lidera Yugoslaviyi i Gamalya Abdel Nasera golovi Yegiptu U 1955 roci ci lideri zibralisya na Bandunzkij konferenciyi razom iz Sukarno liderom Indoneziyi ta Chzhou Enlayem prem yer ministrom Kitajskoyi Narodnoyi Respubliki U 1960 roci Generalna Asambleya OON progolosuvala za Deklaraciyu pro nadannya nezalezhnosti kolonialnim krayinam i narodam Nastupnogo roku v Belgradi bulo oficijno stvoreno Ruh nepriyednannya 1961 a v 1964 roci bulo stvoreno Konferenciyu OON z torgivli ta rozvitku YuNKTAD yaka namagalasya prosuvati en NIEO NIEO vistupala proti Bretton Vudskoyi sistemi 1944 roku yaka prinesla korist providnim derzhavam yaki yiyi stvorili i zalishalasya v sili do 1971 roku pislya prizupinennya Spoluchenimi Shtatami konvertovanosti z dolariv na zoloto Osnovnimi principami NIEO buli Krayini sho rozvivayutsya povinni mati pravo regulyuvati ta kontrolyuvati diyalnist transnacionalnih korporacij sho pracyuyut na yihnij teritoriyi Voni povinni mati pravo nacionalizuvati chi ekspropriyuvati inozemnu vlasnist na vigidnih dlya nih umovah Voni povinni mati pravo stvoryuvati asociaciyi virobnikiv sirovini podibni do Organizaciyi krayin eksporteriv nafti stvorenoyi 14 veresnya 1960 roku na znak protestu proti tisku z boku velikih naftovih kompanij zdebilshogo nalezhat gromadyanam SShA Velikoyi Britaniyi ta Niderlandiv shodo zmenshennya cini na naftu ta platezhi virobnikam vsi inshi derzhavi povinni viznati ce pravo i utrimuvatisya vid ekonomichnih vijskovih abo politichnih zahodiv spryamovanih na jogo obmezhennya Mizhnarodna torgivlya maye bazuvatisya na neobhidnosti zabezpechennya stabilnih spravedlivih i pributkovih cin na sirovinu zagalnih nevzayemnih i nediskriminacijnih tarifnih preferencij a takozh peredachi tehnologij krayinam sho rozvivayutsya i maye nadavati ekonomichnu ta tehnichnu dopomogu bez en Indeks lyudskogo rozvitku OON ILR ye kilkisnim indeksom rozvitku alternativoyu klasichnomu valovomu vnutrishnomu produktu VVP yakij deyaki vikoristovuyut yak proksi dlya viznachennya Tretogo svitu U toj chas yak VVP obchislyuye lishe ekonomichne bagatstvo ILR vklyuchaye serednyu trivalist zhittya zdorov ya ta gramotnist yak fundamentalni chinniki horoshoyi yakosti zhittya Krayini Pivnichnoyi Ameriki Pivdennogo konusa Yevropi Shidnoyi Aziyi ta Okeaniyi zagalom mayut vishij riven zhittya nizh krayini Centralnoyi Afriki Shidnoyi Afriki chastini Karibskogo basejnu ta Pivdennoyi Aziyi Odnak YuNKTAD ne bula duzhe efektivnoyu u vprovadzhenni NIEO i socialna ta ekonomichna nerivnist mizh promislovo rozvinenimi krayinami ta Tretim svitom zrostala protyagom 1960 h rokiv azh do XXI stolittya Naftova kriza 1973 roku yaka posliduvala za vijnoyu Sudnogo dnya zhovten 1973 roku bula sprovokovana OPEK yaka uhvalila rishennya pro embargo proti SShA ta zahidnih krayin sho sprichinilo chotirirazove pidvishennya cin na naftu yake trivalo p yat misyaciv pochinayuchi z 17 zhovtnya 1973 roku i zakinchuyetsya 18 bereznya 1974 roku Potim 7 sichnya 1975 roku krayini OPEK pogodilisya pidvishiti cini na siru naftu na 10 U toj chas krayini OPEK u tomu chisli bagato tih hto neshodavno nacionalizuvav svoyu naftovu promislovist priyednalisya do zakliku stvoriti novij mizhnarodnij ekonomichnij poryadok inicijovanij koaliciyami virobnikiv sirovini Zavershuyuchi pershij samit OPEK v Alzhiri voni zaklikali do stabilnih i spravedlivih cin na sirovinu mizhnarodnoyi prodovolchoyi ta silskogospodarskoyi programi peredachi tehnologij z pivnochi na pivden i demokratizaciyi ekonomichnoyi sistemi Ale promislovo rozvineni krayini shvidko pochali shukati zaminniki nafti OPEK prichomu naftovi kompaniyi investuvali bilshu chastinu svogo doslidnickogo kapitalu v SShA ta yevropejski krayini chi inshi politichno pevni krayini OPEK vse bilshe vtrachaye vpliv na svitovi cini na naftu en stalasya pislya Iranskoyi revolyuciyi 1979 roku Todi en 1982 roku vibuhnula spochatku v Meksici potim v Argentini ta Braziliyi yaki viyavilisya nespromozhnimi povernuti svoyi borgi sho postavilo pid zagrozu isnuvannya mizhnarodnoyi ekonomichnoyi sistemi 1990 ti roki harakterizuyutsya dominuvannyam Vashingtonskogo konsensusu shodo neoliberalnoyi politiki en ta shokovoyi terapiyi dlya kolishnih komunistichnih krayin Dekolonizaciya Afriki Dokladnishe Dekolonizaciya Afriki Britanska dekolonizaciya v Africi Dekolonizaciya Pivnichnoyi Afriki ta Afriki na pivden vid Sahari vidbulasya v seredini kinci 1950 h rokiv duzhe raptovo z nevelikoyu pidgotovkoyu Buli shiroki zavorushennya ta organizovani povstannya osoblivo u francuzkomu Alzhiri portugalskij Angoli belgijskomu Kongo ta britanskij Keniyi U 1945 roci v Africi bulo chotiri nezalezhni krayini Yegipet Efiopiya Liberiya ta Pivdenna Afrika Pislya porazki Italiyi u Drugij svitovij vijni Franciya ta Velika Britaniya okupuvali kolishni italijski koloniyi Liviya stala nezalezhnim korolivstvom u 1951 roci Eritreya bula ob yednana z Efiopiyeyu v 1952 roci Italijske Somali upravlyalosya Velikoyu Britaniyeyu a z 1954 roku Italiyeyu do zdobuttya nezalezhnosti v 1960 roci Zhiteli Komorskih ostroviv protestuyut proti referendumu pro te shob en stala zamorskim departamentom Franciyi 2009 rik Do 1977 roku yevropejske kolonialne panuvannya v kontinentalnij Africi pripinilosya Bilshist ostrivnih krayin Afriki takozh stali nezalezhnimi hocha Reyunjon i Majotta zalishayutsya chastinoyu Franciyi Prote chornoshkira bilshist u Rodeziyi ta Pivdennij Africi bula pozbavlena viborchih prav do 1979 roku v Rodeziyi yaka togo roku stala Zimbabve Rodesiyeyu a nastupnogo Zimbabve i do 1994 roku v Pivdennij Africi Namibiya ostannya pidopichna teritoriya OON v Africi stala nezalezhnoyu vid Pivdennoyi Afriki v 1990 roci Bilshist nezalezhnih afrikanskih krayin isnuye v mezhah poperednih kolonialnih kordoniv Odnak Marokko ob yednalo Francuzke Marokko z Ispanskim Marokko i Somali utvorilosya v rezultati zlittya Britanskogo Somali ta Italijskogo Somali Eritreya ob yednalasya z Efiopiyeyu v 1952 roci ale stala nezalezhnoyu derzhavoyu v 1993 roci Bilshist afrikanskih krayin stali nezalezhnimi yak respubliki Marokko Lesoto ta Esvatini zalishayutsya monarhiyami pid kerivnictvom dinastij sho pereduvali kolonialnomu pravlinnyu Burundi Yegipet Liviya ta Tunis zdobuli nezalezhnist yak monarhiyi ale zgodom monarhi vsih chotiroh krayin buli skinuti i voni stali respublikami Krayini Afriki spivpracyuyut u riznih bagatoderzhavnih ob yednannyah Do Afrikanskogo Soyuzu vhodyat usi 55 afrikanskih derzhav Isnuye kilka regionalnih asociacij derzhav vklyuchayuchi Shidnoafrikanske spivtovaristvo Spivtovaristvo rozvitku pivdnya Afriki ta Ekonomichne spivtovaristvo zahidnoafrikanskih derzhav chlenstvo deyakih z yakih zbigayetsya Velika Britaniya Sudan 1956 Gana 1957 Nigeriya 1960 Syerra Leone ta Tanganyika 1961 Uganda 1962 Keniya ta Zanzibarskij sultanat 1963 Malavi ta Zambiya 1964 Gambiya ta Rodeziya 1965 Botsvana ta Lesoto 1966 Mavrikij ta Svazilend 1968 Sejsheli 1976 Franciya Marokko ta Tunis 1956 Gvineya 1958 Kamerun Togo Mali Senegal Madagaskar Benin Niger Burkina Faso Kot d Ivuar Chad Centralnoafrikanska Respublika Respublika Kongo Gabon ta Mavritaniya 1960 Alzhir 1962 Komorski Ostrovi 1975 Dzhibuti 1977 Ispaniya Ekvatorialna Gvineya 1968 Portugaliya Gvineya Bisau 1974 Mozambik Kabo Verde San Tome i Prinsipi ta Angola 1975 Belgiya Demokratichna Respublika Kongo 1960 Burundi ta Ruanda 1962 Dekolonizaciya v Americi pislya 1945 roku Dokladnishe en Velika Britaniya Nyufaundlend ranishe buv nezalezhnim dominionom ale z 1934 roku pid pryamim pravlinnyam Velikoyi Britaniyi 1949 ob yednannya z Kanadoyu Yamajka ta Trinidad i Tobago 1962 Barbados ta Gayana 1966 Bagami 1973 Grenada 1974 Trinidad i Tobago 1976 usunennya Korolevi Yelizaveti II yak golovi derzhavi perehid do respubliki Dominika 1978 Sent Lyusiya ta Sent Vinsent i Grenadini 1979 Antigua i Barbuda ta Beliz 1981 Sent Kitts i Nevis 1983 Barbados 2021 usunennya Korolevi Yelizaveti II yak golovi derzhavi perehid do respubliki Niderlandi Niderlandski Antilski ostrovi Surinam 1954 obidvi stayut skladovimi krayinami Korolivstva Niderlandiv 1975 nezalezhnist Surinamu Daniya Grenlandiya 1979 stala avtonomnoyu teritoriyeyu v Korolivstvi Daniya Dekolonizaciya Aziyi Dokladnishe en Zahidnoyevropejski kolonialni imperiyi v Aziyi ta Africi rozpalisya pislya 1945 roku Chotiri krayini Indiya Pakistan Dominion Cejlon i Birmanskij Soyuz yaki zdobuli nezalezhnist u 1947 i 1948 rokah Yaponiya rozshirila svoyu okupaciyu teritoriyi Kitayu protyagom 1930 h rokiv i okupuvala Pivdenno Shidnu Aziyu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Pislya vijni en bula rozpushena a ruhi za nacionalnu nezalezhnist chinili opir ponovlennyu kolonialnogo kontrolyu z boku yevropejskih krayin i Spoluchenih Shtativ Kitajska Respublika vidnovila kontrol nad okupovanimi Yaponiyeyu teritoriyami v Manchzhuriyi ta shidnomu Kitayi a takozh nad Tajvanem Lishe Gonkong i Makao zalishalisya poza kontrolem Piznishe komunistichnij Kitaj za naslidkami gromadyanskoyi vijni povernuv pid svij kontrol Tibet ta Shidnij Turkestan yakim vdalosya zvilnitisya pivstolyattyam ranishe Takozh pid chas Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi v Centralnij Aziyi postala nizka nezalezhnih derzhav yaki zgodom buli zavojovani Radyanskim Soyuzom Soyuzni sili rozdilili Koreyu na dvi okupacijni zoni yaki stali derzhavami Pivnichna Koreya ta Pivdenna Koreya Filippini stali nezalezhnimi vid SShA v 1946 roci Niderlandi viznali nezalezhnist Indoneziyi v 1949 roci pislya chotiroh rokiv borotbi za nezalezhnist Indoneziya aneksuvala Niderlandsku Novu Gvineyu v 1963 roci a Portugalskij Timor u 1975 roci U 2002 roci kolishnij Portugalskij Timor stav nezalezhnim yak Shidnij Timor U navedenomu nizhche pereliku vkazano kolonialni derzhavi pislya zakinchennya vijskovih dij u 1945 roci ta yihni kolonialni chi administrativni volodinnya U duzhkah hronologichno podano rik dekolonizaciyi Velika Britaniya Zajordannya 1946 Britanska Indiya ta Pakistan 1947 Britanskij mandat na Palestinu Birma ta Cejlon 1948 Britanska Malaya 1957 Kuvejt 1961 Korolivstvo Saravak Pivnichnij Borneo ta Singapur 1963 Maldivi 1965 en 1967 Bahrejn Katar ta Ob yednani Arabski Emirati 1971 Brunej 1984 Gonkong 1997 Franciya Francuzka Indiya 1954 ta Indokitaj vklyuchayuchi V yetnam 1954 Kambodzhu 1953 ta Laos 1953 Portugaliya Portugalska Indiya 1961 Shidnij Timor 1975 Makao 1999 SShA Filippini 1946 Niderlandi Indoneziya 1949 Dekolonizaciya v Yevropi Dokladnishe rozpad Yugoslaviyi ta rozpad SRSR Znak protestu drugoyi polovini XX stolittya iz zaklikom do OON skasuvati u krayinah Baltiyi Italiya okupuvala ostrovi Dodekanes u 1912 roci ale italijska okupaciya zakinchilasya pislya Drugoyi svitovoyi vijni i ostrovi buli integrovani do Greciyi Britanske panuvannya zakinchilosya na Kipri v 1960 roci a na Malti v 1964 roci i obidva ostrovi stali nezalezhnimi respublikami Naprikinci holodnoyi vijni takozh vidbuvsya rozpad Yugoslaviyi vnaslidok chogo cherez krovoprolitni konflikti nizka Balkanskih krayin otrimala nezalezhnist vid serbskogo panuvannya sered nih Sloveniya Horvatiya Bosniya i Gercegovina Pivnichna Makedoniya Chornogoriya Kosovo Radyanskij kontrol nad nerosijskimi respublikami poslabivsya oskilki ruhi za demokratizaciyu ta samovryaduvannya nabrali sili naprikinci 1980 h rokiv a chotiri respubliki progolosili nezalezhnist u 1990 ta 1991 rokah Sproba derzhavnogo perevorotu v Radyanskomu Soyuzi v serpni 1991 roku priskorila rozpad krayini Respubliki Radyanskogo Soyuzu yakij formalno zakinchivsya 26 grudnya 1991 roku stali suverennimi derzhavami Azerbajdzhan Bilorus Virmeniya Gruziya Estoniya Kazahstan Kirgizstan Latviya Litva Moldova Rosiya Tadzhikistan Turkmenistan Ukrayina ta Uzbekistan Istorik Robert Deniels kazhe Osoblivim vimirom antikomunistichnih revolyucij i deyakih yihnih poperednikiv bula dekolonizaciya Politika Moskvi trivalij chas polyagala v poselenni etnichnih rosiyan u nerosijskih respublikah Pislya zdobuttya nezalezhnosti prava menshin buli problemoyu dlya rosijskomovnih u deyakih respublikah i dlya nerosijskomovnih u Rosiyi div en Tim chasom Rosijska Federaciya prodovzhuye zdijsnyuvati politichnij ekonomichnij ta vijskovij tisk na kolishni radyanski koloniyi U 2014 roci vona aneksuvala ukrayinskij Krimskij pivostriv sho stalo pershoyu podibnoyu akciyeyu v Yevropi pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni U berezni 2023 roku pislya rosijskogo vtorgnennya 2022 roku ta podalshoyi rosijskoyi okupaciyi chastini Ukrayini vona zaboronila mati toponimiku z nazvami pov yazanimi z rosijskoyu derzhava okupant Pislya rosijskogo vtorgnennya u 2022 roci doslidniki Shidnoyi Yevropi ta Centralnoyi Aziyi rosijski doslidzhennya vidnovili usvidomlennya rosijskogo kolonializmu ta interes do dekolonizaciyi nauki u svoyij galuzi z naukovimi konferenciyami organizovanimi na cyu temu Centrom baltijskih ta shidnoyevropejskih doslidzhen CBEES u Stokgolmi v grudni 2022 r Britanska asociaciya slov yanskih ta shidnoyevropejskih doslidzhen BASEES u kvitni 2023 r Institut Aleksanteri v zhovtni ta Asociaciyi slov yanskih shidnoyevropejskih ta yevrazijskih doslidzhen ASEEES u Filadelfiyi v listopadi grudni Dekolonizaciya Okeaniyi Dokladnishe en Dekolonizaciya Okeaniyi vidbulasya pislya Drugoyi svitovoyi vijni koli krayini Okeaniyi dosyagli nezalezhnosti shlyahom perehodu vid yevropejskogo kolonialnogo panuvannya do povnoyi nezalezhnosti Velika Britaniya Tonga ta Fidzhi 1970 Solomonovi Ostrovi ta Tuvalu 1978 Kiribati 1979 Velika Britaniya ta Franciya Vanuatu 1980 Avstraliya Nauru 1968 Papua Nova Gvineya 1975 Nova Zelandiya Samoa 1962 SShA Marshallovi Ostrovi ta Federativni Shtati Mikroneziyi 1986 Palau 1994 ViklikiTipovi vikliki dekolonizaciyi vklyuchayut derzhavotvorennya rozbudovu naciyi ta ekonomichnij rozvitok Derzhavotvorennya Dokladnishe Derzhavotvorennya Pislya zdobuttya nezalezhnosti novim derzhavam neobhidno bulo stvoriti abo zmicniti instituti suverennoyi derzhavi uryadi zakoni armiyu shkoli administrativni sistemi tosho Obsyag samovryaduvannya nadanogo do zdobuttya nezalezhnosti ta dopomoga z boku kolonialnoyi vladi ta abo mizhnarodnih organizacij pislya zdobuttya nezalezhnosti silno vidriznyalisya mizh kolonialnimi derzhavami ta okremimi koloniyami Za vinyatkom kilkoh absolyutnih monarhij bilshist postkolonialnih derzhav ye abo respublikami abo konstitucijnimi monarhiyami Ci novi derzhavi povinni buli rozrobiti konstituciyi viborchi sistemi ta inshi instituti predstavnickoyi demokratiyi Rozbudova naciyi Dokladnishe Naciogenez Monument Chorna zirka v Akkri pobudovanij pershim prezidentom Gani Kvame Nkrumoyu na chest nezalezhnosti krayini Rozbudova naciyi ce proces formuvannya pochuttya identifikaciyi z derzhavoyu ta loyalnosti do neyi Proekti rozbudovi naciyi spryamovani na zaminu loyalnosti do staroyi kolonialnoyi vladi ta abo pleminnoyi chi regionalnoyi loyalnosti loyalnistyu do novoyi derzhavi Elementi nacionalnogo budivnictva vklyuchayut stvorennya ta populyarizaciyu simvoliv derzhavi takih yak prapor gerb i gimn pam yatniki oficijni istoriyi nacionalni sportivni komandi kodifikaciya odniyeyi chi kilkoh oficijnih mov korinnogo naselennya ta zamina kolonialnih toponimiv miscevimi Rozbudova naciyi pislya zdobuttya nezalezhnosti chasto prodovzhuye robotu rozpochatu ruhami za nezalezhnist u kolonialnij period Movna politika Z tochki zoru movnoyi politiki lingvistichna dekolonizaciya peredbachaye zaminu movi kolonizacijnoyi imperskoyi derzhavi korinnoyu movoyu danoyi koloniyi u funkciyi oficijnoyi movi Za vinyatkom kolonij v Yevraziyi movna dekolonizaciya ne vidbulasya v kolishnih koloniyah yaki stali nezalezhnimi derzhavami na inshih kontinentah reshta svitu Postijna vidsutnist movnoyi dekolonizaciyi vidoma yak movnij imperializm Osile naselennya Div takozh Dekolonizaciya nelegka sprava v koloniyah z velikoyu populyaciyeyu poselenciv osoblivo yaksho voni prozhivayut tam kilka pokolin Koli poselenci zalishayutsya v kolishnih koloniyah pislya zdobuttya nezalezhnosti kolonializm trivaye i prijmaye formu yakij duzhe stijkij do dekolonizaciyi U kilkoh vipadkah naselennya poselenciv bulo repatrijovano Napriklad dekolonizaciya Alzhiru Franciyeyu bula osoblivo neprostoyu cherez velike yevropejske naselennya div takozh frankoalzhirci yaki v osnovnomu evakuyuvalisya do Franciyi koli Alzhir stav nezalezhnim U Zimbabve kolishnij Rodeziyi Robert Mugabe zahopiv majno bilih afrikanskih fermeriv ubivshi deyakih iz nih a tih hto vizhiv zmusiv emigruvati Velika indijska gromada zhila v Ugandi v rezultati britanskoyi kolonizaciyi Indiyi ta Shidnoyi Afriki i Idi Amin en zaradi vnutrishnoyi politichnoyi vigodi Kinematograf Kenijskij pismennik Ngugi va Thiongo pisav pro kolonizaciyu ta dekolonizaciyu u kinovsesviti Rezhiser en yakij narodivsya v Efiopiyi opisuye kolonizaciyu nesvidomogo yaku vin perezhiv u ditinstvi yak diti mi namagalisya vidtvoriti te sho bachili u filmah Ranishe mi grali v kovboyiv ta indianciv u gorah navkolo Gondaru Mi rozigruvali roli cih geroyiv ototozhnyuyuchi sebe z kovboyami yaki pidkoryuyut indianciv Mi vzagali ne ototozhnyuvali sebe z indiancyami i nikoli ne hotili shob indianci peremogli Navit u filmah pro Tarzana mi buli b povnistyu zahopleni diyalnistyu geroya ta stezhili b za istoriyeyu z jogo tochki zoru povnistyu zanureni v strukturu istoriyi Shorazu koli afrikanci pidkradalisya do Tarzana mi krichali namagayuchis poperediti jogo sho voni jdut V Aziyi en viniklo v toj chas koli Yaponiya hotila ohopiti azijske naselennya v inshih krayinah za dopomogoyu svogo kulturnogo vplivu Splesk populyarnosti filmiv pro kung fu pochavsya naprikinci 1960 h do 1970 h rokiv Misceve naselennya zobrazhuvalosya yak golovni geroyi yaki protistoyali imperialistam inozemcyam ta yihnim kitajskim kolaboracionistam Ekonomichnij rozvitok Dokladnishe Ekonomichnij rozvitok Novi nezalezhni derzhavi takozh povinni buli rozvinuti nezalezhni ekonomichni instituti nacionalnu valyutu banki kompaniyi regulyuvannya podatkovi sistemi tosho Bagato kolonij sluguvali resursnimi koloniyami yaki viroblyali sirovinu ta silskogospodarsku produkciyu a takozh yak nevilnij rinok dlya tovariv viroblenih u krayini kolonizatori Bagato dekolonizovanih krayin stvorili programi spriyannya industrializaciyi Deyaki nacionalizuvali promislovist ta infrastrukturu a deyaki zajnyalisya zemelnoyu reformoyu shob pererozpodiliti zemlyu individualnim fermeram abo stvoriti kolektivni gospodarstva Deyaki dekolonizovani krayini pidtrimuyut micni ekonomichni zv yazki z kolishnoyu kolonialnoyu derzhavoyu Frank KFA ye valyutoyu yaka vikoristovuyetsya v 14 krayinah Zahidnoyi ta Centralnoyi Afriki perevazhno kolishnih francuzkih kolonij Francuzke kaznachejstvo garantuye frank KFA Pislya zdobuttya nezalezhnosti bagato krayin stvorili regionalni ekonomichni asociaciyi dlya spriyannya torgivli ta ekonomichnomu rozvitku mizh susidnimi krayinami vklyuchayuchi Asociaciyu derzhav Pivdenno Shidnoyi Aziyi ASEAN Ekonomichne spivtovaristvo krayin Zahidnoyi Afriki EKOVAS i Radu spivrobitnictva krayin Perskoyi zatoki Vpliv na kolonizatoriv Dzhon Kennet Gelbrejt stverdzhuye sho dekolonizaciya pislya Drugoyi svitovoyi vijni bula zdijsnena z ekonomichnih prichin U Podorozhi ekonomichnim chasom vin pishe Dvigun ekonomichnogo dobrobutu teper znahodivsya vseredini ta mizh rozvinenimi industrialnimi krayinami Vnutrishnye ekonomichne zrostannya yak teper vimiryuyetsya ta bagato obgovoryuyetsya stalo rozglyadatisya yak nabagato vazhlivishe nizh kolishnya kolonialna torgivlya Ekonomichnij efekt u Spoluchenih Shtatah vid nadannya nezalezhnosti Filippinam buv nepomitnim chastkovo cherez en yakij dozvoliv amerikansku monopoliyu v ekonomici Filippin Vidhid Indiyi ta Pakistanu zrobiv nevelikij ekonomichnij vpliv na Veliku Britaniyu Gollandski ekonomisti pidrahuvali sho ekonomichnij efekt vid vtrati velikoyi Gollandskoyi imperiyi v Indoneziyi bulo kompensovano dekilkoma rokami vnutrishnogo pislyavoyennogo ekonomichnogo zrostannya Kinec kolonialnoyi epohi v pidruchnikah istoriyi zgaduyetsya yak triumf nacionalnih pragnen u kolishnih koloniyah i dobrogo zdorovogo gluzdu z boku kolonialnih derzhav Vnizu yak ce chasto buvaye hovalasya silna techiya ekonomichnih interesiv abo v comu vipadku nezacikavlenist Zagalom zvilnennya kolonizovanih zavdalo kolonizatoram neznachnih ekonomichnih vtrat Chastkovo ce poyasnyuvalosya tim sho osnovni vitrati buli usuneni a osnovni vigodi buli otrimani alternativnimi zasobami Dekolonizaciya dozvolila kolonizatoru znyati vidpovidalnist za kolonizovanih Kolonizator bilshe ne nis tyagar zobov yazan finansovih chi inshih pered svoyeyu koloniyeyu Odnak kolonizator prodovzhuvav otrimuvati deshevi tovari ta robochu silu a takozh ekonomichni vigodi div Suecka kriza z kolishnih kolonij Finansovij politichnij i vijskovij tisk vse she mig buti vikoristanij dlya dosyagnennya cilej bazhanih kolonizatorom Takim chinom dekolonizaciya dozvolila v osnovnomu dosyagti cilej kolonizaciyi ale bez yiyi tyagariv Ubiti antikolonialni lideriGandi v 1947 roci z lordom Luyisom Mauntbettenom ostannim britanskim vice korolem Indiyi i jogo druzhinoyu vice korolevoyu en Patris Lumumba pershij demokratichno obranij prem yer ministr Kongo Leopoldvil buv ubitij katangskimi separatistami yakih pidtrimuvala Belgiya u 1961 roci Nepovnij en vklyuchatime en buv providnim chlenom brazilskogo buntarskogo ruhu vidomogo yak en proti Portugalskoyi imperiyi Vin borovsya za nezalezhnu brazilsku respubliku Mogandas Karamchand Gandi nenasilnickij lider ruhu za nezalezhnist Indiyi buv ubitij u 1948 roci Nathuramom Godze en lider en UPC buv ubitij francuzkoyu armiyeyu v tropichnomu lisi de vin perehovuvavsya poblizu svogo ridnogo sela Bumnyebel otrimavshi kilka postriliv vpavshi na uzlissi bilya stovbura dereva cherez yakij vin namagavsya perestupiti ce vidbulosya v departamenti Nyong et Kelle v rajoni zajnyatomu etnichnoyu grupoyu Bassa korinnim zhitelem yakoyi vin takozh buv Potim jogo tilo bulo ponivecheno ta pohovano v bezimennij mogili en lider nacionalistichnogo ruhu Centralnoafrikanskoyi Respubliki yakij zaginuv u aviakatastrofi 29 bereznya 1959 roku za visim dniv do ostannih viboriv kolonialnoyi eri Golovnimi pidozryuvanimi ye francuzkij SDECE abo jogo druzhina en nastupnik Rubena Um Nobe na choli ubitij u Zhenevi v 1960 roci en francuzki specsluzhbi Patris Lumumba pershij prem yer ministr Demokratichnoyi Respubliki Kongo buv ubitij 17 sichnya 1961 roku 13 zhovtnya 1961 roku bulo vbito burundijskogo nacionalista en a 15 sichnya 1965 roku takozh bulo vbito P yera Ngendandumve pershogo prem yer ministra Burundi hutu en pershij prezident Togo buv ubitij 13 sichnya 1963 roku Megdi Ben Barka lider Marokkanskogo en UNPF i en yaka mala pidgotuvati v 1966 roci v Gavani svoye pershe zasidannya yake zbere nacionalno vizvolni ruhi z usih kontinentiv pov yazani z Ruhom nepriyednannya ale Trikontinalna konferenciya zibrala vizvolni ruhi todi yak nepriyednannya buli zdebilshogo derzhavami znik v Parizhi v 1965 roci nibito marokkanskimi agentami ta oficerami francuzkoyi policiyi Nigerijskogo lidera en bulo vbito v sichni 1966 roku pid chas derzhavnogo perevorotu yakij povaliv uryad Nigeriyi pislya zdobuttya nezalezhnosti Eduardo Mondlane lidera FRELIMO ta batka nezalezhnosti Mozambiku bulo vbito v 1969 roci U vbivstvi Mondlana zvinuvachuyut yak portugalsku rozvidku tak i portugalsku sekretnu policiyu PIDE DGS a takozh elementi FRELIMO en saharskij lider en znik u v 1970 roci nibito ispanskim legionom Amilkar Kabral buv ubitij 20 sichnya 1973 roku konkurentom PAIGC Inosensio Kani za dopomogoyu portugalskih agentiv sho diyali v PAIGC Suchasni koloniyiOrganizaciya Ob yednanih Nacij u Rozdili XI Deklaraciya shodo nesamovryadnih teritorij Statutu Organizaciyi Ob yednanih Nacij viznachaye nesamovryadni naciyi NSGS yak teritoriyi naselennya yakih she ne dosyaglo povnoyi miri samovryaduvannya suchasne viznachennya kolonializmu Pislya zavershennya Drugoyi svitovoyi vijni z kapitulyaciyeyu derzhav Osi v 1945 roci ta cherez dva desyatilittya u drugij polovini XX stolittya ponad tri desyatki derzhav Aziyi ta Afriki dosyagli avtonomiyi abo povnoyi nezalezhnosti vid yevropejskih keruyuchih derzhav Stanom na 2020 rik 17 teritorij zalishayutsya pid rozdilom XI Perelik NSVT OON Rik vnesennya do nereliku NSVT Administrativna vlada Teritoriya 1946 Velika Britaniya Angilya 1946 Velika Britaniya Bermudi 1946 Velika Britaniya Britanski Virginski Ostrovi 1946 Velika Britaniya Kajmanovi Ostrovi 1946 Velika Britaniya Folklendski Ostrovi 1946 Velika Britaniya Montserrat 1946 Velika Britaniya Ostriv Svyatoyi Yeleni 1946 Velika Britaniya Ostrovi Terks i Kajkos 1946 Velika Britaniya Gibraltar 1946 Velika Britaniya Pitkern 1946 Spolucheni Shtati Amerikanske Samoa 1946 Spolucheni Shtati Amerikanski Virginski Ostrovi 1946 Spolucheni Shtati Guam 1946 Nova Zelandiya Tokelau 1963 Ispaniya Zahidna Sahara 1946 47 1986 Franciya Nova Kaledoniya 1946 47 2013 Franciya Francuzka Polineziya 26 lyutogo 1976 roku Ispaniya povidomila Generalnogo sekretarya pro te sho z ciyeyi dati vona pripinila svoyu prisutnist na teritoriyi Sahari i vvazhaye za neobhidne zafiksuvati sho Ispaniya z cogo chasu vvazhaye sebe zvilnenoyu vid bud yakoyi vidpovidalnosti bud yakogo mizhnarodnogo harakteru v zv yazku z administraciyeyu Krayu z oglyadu na pripinennya jogo uchasti v stvorenij dlya Krayu timchasovij administraciyi U 1990 roci Generalna Asambleya znovu pidtverdila sho pitannya Zahidnoyi Sahari ye pitannyam dekolonizaciyi yaku she maye zavershiti narod Zahidnoyi Sahari 10 grudnya 2010 roku Organizaciya Ob yednanih Nacij opublikuvala svij oficijnij dekret ogoloshuyuchi Tretye Mizhnarodne desyatilittya za vikorinennya kolonializmu v yakomu Organizaciya Ob yednanih Nacij ogolosila pro svoye vidnovlennya zakliku do derzhav chleniv OON priskoriti proces dekolonizaciyi do povnoyi likvidaciyi kolonializmu Zgidno zi statteyu vchenogo Dzhona Kintero vrahovuyuchi suchasnij nagolos na rivnosti derzhav i nevid yemnomu harakteri yihnogo suverenitetu bagato lyudej ne usvidomlyuyut sho ci nesamovryadni strukturi vse she isnuyut Deyaki aktivisti stverdzhuvali sho uvagu Organizaciyi Ob yednanih Nacij bulo she bilshe vidvernuto vid socialnogo ta ekonomichnogo poryadku dennogo shodo dekolonizaciyi do pozhezhnoyi gasinnya zbrojnih konfliktiv Prihilniki nagoloshuvali sho Organizaciya Ob yednanih Nacij zalishayetsya ostannim pritulkom nadiyi dlya narodiv pid zhovtkom kolonializmu Krim togo 19 travnya 2015 roku Generalnij sekretar OON Pan Gimun zvernuvsya do uchasnikiv Karibskogo regionalnogo seminaru z pitan dekolonizaciyi zaklikavshi mizhnarodnih politichnih lideriv rozvivati uspih poperednih zusil z dekolonizaciyi dlya povnogo vikorinennya kolonializmu do 2020 roku Suverenitet nad arhipelagom Chagos v Indijskomu okeani ye predmetom superechki mizh Spoluchenim Korolivstvom i Mavrikiyem U lyutomu 2019 roku Mizhnarodnij sud u Gaazi postanoviv sho Velika Britaniya povinna peredati ostrovi Mavrikiyu oskilki voni ne buli yuridichno vidokremleni vid ostannogo v 1965 roci 22 travnya 2019 roku Generalna Asambleya OON obgovorila ta uhvalila rezolyuciyu yaka pidtverdila sho arhipelag Chagos ye nevid yemnoyu chastinoyu teritoriyi Mavrikiya Velika Britaniya ne viznaye suverenitet Mavrikiya nad arhipelagom Chagos U zhovtni 2020 roku prem yer ministr Mavrikiyu Pravind Dzhagnot nazvav britanskij ta amerikanskij uryadi licemirami ta prihilnikami podvijnih balachok shodo yihnoyi reakciyi na superechku Teoriya dekolonizaciyi korinnogo naselennyaTeoriya en rozglyadaye zahidnoyevrocentrichni istorichni zviti ta politichnij diskurs yak postijnu politichnu konstrukciyu yaka namagayetsya zaperechiti korinni narodi ta yihnij dosvid u vsomu sviti Korinni zhiteli svitu pereduyut i zaperechuyut usi yevropocentrichni kolonizacijni proekti ta porodzheni nimi istorichni pobudovi populyarnij diskurs konceptualizaciyi ta teoriyi Zgidno z cim poglyadom nezalezhnist kolishnih zahidnoyevropejskih kolonij yevropejskogo zrazka takih yak Spolucheni Shtati Avstraliya ta Braziliya konceptualizuyetsya yak trivayuchi neokolonizacijni proekti poselenskogo kolonializmu a ne yak dekolonizaciya Stvorennya cih derzhav lishe prodovzhilo potochnij yevropejskij kolonializm Bud yaka kolishnya yevropejska koloniya ne vilna vid zahidnoyevropejskogo vplivu vidpovidaye takij koncepciyi Prikladami takih kolishnih kolonij ye Pivdenna Afrika Avstraliya Meksika Braziliya ta Spolucheni Shtati Dekolonizaciya znanCej rozdil vityag z Dekolonizaciya znan red Vidalennya statuyi Sesila Rodsa z kampusu Kejptaunskogo universitetu 9 kvitnya 2015 roku Kazhut sho ruh Rods maye vpasti buv motivovanij bazhannyam dekolonizuvati znannya ta osvitu v Pivdennij Africi Dekolonizaciya znan takozh epistemichna dekolonizaciya abo epistemologichna dekolonizaciya ce koncepciya visunuta v en sho kritikuye uyavnu gegemoniyu zahidnih sistem znan Vona pragne pobuduvati ta legitimizuvati inshi sistemi znan doslidzhuyuchi alternativni epistemologiyi ontologiyi ta metodologiyi Ce takozh intelektualnij proekt spryamovanij na dezinfekciyu akademichnoyi diyalnosti yaka yak vvazhayetsya malo pov yazana z ob yektivnim pragnennyam do znan ta istini Pripushennya polyagaye v tomu sho yaksho navchalni programi teoriyi ta znannya kolonizovani ce oznachaye sho na nih chastkovo vplinuli politichni ekonomichni socialni ta kulturni mirkuvannya Tochka zoru dekolonialnogo znannya ohoplyuye shirokij spektr predmetiv vklyuchayuchi filosofiyu zokrema epistemologiyu nauku istoriyu nauki ta inshi fundamentalni kategoriyi socialnih nauk Naslidki dekolonizaciyiDoslidzhennya 2019 roku pokazalo sho riven demokratiyi rizko zris koli koloniyi otrimali vnutrishnyu avtonomiyu v period bezposeredno pered svoyeyu nezalezhnistyu Odnak konflikti zrostannya dohodiv i ekonomichne zrostannya ne vidriznyalisya sistematichno do i pislya nezalezhnosti Za slovami politichnogo teoretika Kevina Duonga dekolonizaciya mozhlivo bula najbilshim aktom pozbavlennya gromadyanskih prav stolittya oskilki chislenni antikolonialni aktivisti perevazhno pragnuli do zagalnogo viborchogo prava v imperiyah a ne do nezalezhnosti Koli zalezhni teritoriyi stali nacionalnimi derzhavami voni vtratili svij golos u zibrannyah mitropolij spravi yakih vplivali na nih she dovgo pislya zdobuttya nezalezhnosti Devid Strendzh pishe sho vtrata yihnih imperij peretvorila Franciyu ta Britaniyu na drugosortni derzhavi Dekolonizaciya globalnogo zdorov yaShiroko viznano sho globalne zdorov ya yak disciplina maye imperske pohodzhennya i neobhidnist jogo dekolonizaciyi bula shiroko viznana Demontazh feodalnoyi strukturi globalnoyi ohoroni zdorov ya zgaduyetsya yak klyuchovij poryadok dennij dekolonizaciyi Odnimi z klyuchovih lideriv dekolonizacijnoyi globalnoyi programi ohoroni zdorov ya ye Sejye Abimbola ta Madhukar Paj dzherelo Teoretiki dekolonizaciyiDzhamaludin al Afgani Amilkar Kabral Hose Mariategi Ahill Mbembe Kvame Nkruma Edvard Sayid Eme Sezer Leopold Sengor Franc Fanon Ho Shi MinDiv takozhAntiimperializm Dinastiya Cin Dekolonizaciya v Ukrayini Separatizm u Rosiyi PostkolonializmZauvazhennyaCituyuchi Nelsona Maldonado Torresa Sabelo Dzh Ndlovu Gatsheni stverdzhuye sho Dekolonialnist ogoloshuye shirokij dekolonialnij povorot yakij peredbachaye zavdannya dekolonizaciyi samogo znannya vladi ta buttya vklyuchayuchi taki instituciyi yak universitet Zavala napriklad komentuye sho dekolonialnij proekt takozh ye proektom epistemologichnoyi riznomanitnosti yakij pereosmislyuye ta rozvivaye znannya ta sistemi znan epistemologiyi yaki buli zamovchuvani ta kolonizovani Vin kazhe sho ce sproba vidnoviti vitisneni ta latentni znannya vodnochas generuyuchi novi sposobi bachiti ta buti u sviti Shodo vikoristannya terminu zahidna sistema znan Dzhako S Drayer pishe Ya vikoristovuyu ponyattya zahidna sistema znan dlya poznachennya institucionalizaciyi ta rozvitku naukovogo znannya v Yevropi a piznishe v inshih krayinah kontekstu pershogo svitu yak chastini zahidnoyi modernosti i yiyi prodovzhennya v suchasnij nauci Ya usvidomlyuyu sho ce grube sproshennya soten rokiv rozvitku nauki v zahidnomu sviti Ce formulyuvannya takozh prihovuye veliku riznomanitnist epistemologichnih ontologichni metodologichni ta aksiologichni konstelyaciyi v ramkah ciyeyi sistemi znan PrimitkiProte zvernit uvagu na vipadki napriklad Rosijskoyi ta Nacistskoyi imperij nizhche Hack Karl 2008 International Encyclopedia of the Social Sciences Detroit Macmillan Reference s 255 257 ISBN 978 0028659657 John Lynch ed Latin American Revolutions 1808 1826 Old and New World Origins 1995 BETTS RAYMOND F 2012 Decolonization U BOGAERTS ELS RABEN REMCO red Decolonization A brief history of the word The Decolonization of African and Asian societies 1930s 1970s Brill s 23 38 JSTOR 10 1163 j ctt1w8h2zm 5 Procitovano 17 veresnya 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Proignorovano work dovidka Nabobo Baba Unaisi 2006 Knowing and Learning An Indigenous Fijian Approach Institute of Pacific Studies University of the South Pacific s 1 3 37 40 ISBN 978 9820203792 Tuhiwai Smith Linda 2013 Decolonizing Methodologies Research and Indigenous Peoples Zed Books ISBN 978 1848139534 Taiwo Olufẹ mi 2022 Against decolonisation taking African agency seriously African arguments London Hurst amp Company ISBN 978 1 78738 692 1 Kurzwelly Jonatan Wilckens Malin S 2023 Calcified identities Persisting essentialism in academic collections of human remains Anthropological Theory angl 23 1 100 122 doi 10 1177 14634996221133872 ISSN 1463 4996 Naicker Veeran 2023 The problem of epistemological critique in contemporary Decolonial theory Social Dynamics angl 1 22 doi 10 1080 02533952 2023 2226497 ISSN 0253 3952 United Nations University angl Arhiv originalu za 17 lipnya 2021 Procitovano 18 zhovtnya 2019 Poryadok dennij dekolonizaciyi yakij pidtrimuye Organizaciya Ob yednanih Nacij ne bazuyetsya viklyuchno na nezalezhnosti Isnuye tri inshih sposobi za dopomogoyu yakih NSGT mozhe zdijsnyuvati samoviznachennya ta dosyagati povnoyi miri samovryaduvannya vsi voni odnakovo zakonni integraciya v administrativnu vladu vilna asociaciya z administrativnoyu vladoyu abo bud yakij inshij vzayemno pogodzhenij variant dlya samostijnogo keruvannya Organizaciya Ob yednanih Nacij prodovzhuye napolyagati na zdijsnenni prava lyudini na samoviznachennya a ne na nezalezhnosti yak takij Getachew Adom 2019 Worldmaking after Empire The Rise and Fall of Self Determination Princeton University Press s 14 73 74 doi 10 2307 j ctv3znwvg ISBN 978 0 691 17915 5 JSTOR j ctv3znwvg Adopted by General Assembly resolution 1514 XV 14 grudnya 1960 Declaration on the Granting of Independence to Colonial Countries and Peoples The United Nations and Decolonisation Roy Audrey Jane 2001 Sovereignty and Decolonization Realizing Indigenous Self Determinationn at the United Nations and in Canada Diplomna robota University of Victoria Procitovano 19 zhovtnya 2019 Strayer Robert 2001 PDF Journal of World History 12 2 375 406 doi 10 1353 jwh 2001 0042 JSTOR 20078913 S2CID 154594627 Arhiv originalu PDF za 24 lyutogo 2015 Prasad Pushkala 2005 Crafting Qualitative Research Working in the Postpositivist Traditions London Routledge ISBN 978 1317473695 OCLC 904046323 Sabrin Mohammed 2013 Exploring the intellectual foundations of Egyptian national education PDF 10724 28885 Mignolo Walter D 2011 The Darker Side of Western Modernity Global Futures Decolonial Options Durham Duke University Press ISBN 978 0822350606 OCLC 700406652 Decoloniality Global Security Theory angl Procitovano 15 zhovtnya 2019 Hodgkinson Dan Melchiorre Luke Africa s student movements history sheds light on modern activism The Conversation angl Procitovano 15 zhovtnya 2019 David Strang Global patterns of decolonisation 1500 1987 International Studies Quarterly 1991 429 454 online Strang David 1990 From Dependency to Sovereignty An Event History Analysis of Decolonization 1870 1987 American Sociological Review 55 6 846 860 doi 10 2307 2095750 ISSN 0003 1224 JSTOR 2095750 Strang David 1991 Global Patterns of Decolonization 1500 1987 International Studies Quarterly 35 4 429 454 doi 10 2307 2600949 ISSN 0020 8833 JSTOR 2600949 Boswell Terry 1989 Colonial Empires and the Capitalist World Economy A Time Series Analysis of Colonization 1640 1960 American Sociological Review 54 2 180 196 doi 10 2307 2095789 ISSN 0003 1224 JSTOR 2095789 Gartzke Erik Rohner Dominic 2011 The Political Economy of Imperialism Decolonization and Development British Journal of Political Science 41 3 525 556 doi 10 1017 S0007123410000232 ISSN 0007 1234 JSTOR 41241795 S2CID 231796247 Spruyt Hendrik 2005 Ending Empire Contested Sovereignty and Territorial Partition angl Cornell University Press ISBN 978 1501717871 MacDonald Paul K 2013 Retribution Must Succeed Rebellion The Colonial Origins of Counterinsurgency Failure International Organization angl 67 2 253 286 doi 10 1017 S0020818313000027 ISSN 0020 8183 S2CID 154683722 Kelly John D Kaplan Martha 2001 Nation and decolonization Toward a new anthropology of nationalism Anthropological Theory angl 1 4 419 437 doi 10 1177 14634990122228818 ISSN 1463 4996 S2CID 143978771 Clement Vincent 2019 Beyond the sham of the emancipatory Enlightenment Rethinking the relationship of Indigenous epistemologies knowledges and geography through decolonizing paths Progress in Human Geography angl 43 2 276 294 doi 10 1177 0309132517747315 ISSN 0309 1325 S2CID 148760397 Robert R Palmer The age of the Democratic Revolution a political history of Europe and America 1760 1800 1965 Richard B Morris The emerging nations and the American Revolution 1970 Bousquet Nicole 1988 The Decolonization of Spanish America in the Early Nineteenth Century A World Systems Approach Review Fernand Braudel Center 11 4 497 531 JSTOR 40241109 J H W Verzijl 1969 International Law in Historical Perspective Volume II Leyden A W Sijthoff Pp 76 68 Canada and the League of Nations The Canadian Encyclopedia www thecanadianencyclopedia ca Hunt Lynn Thomas R Martin Barbara H Rosenwein R Po chia Hsia and Bonnie G Smith The Making of the West Peoples and Cultures Boston Bedford St Martin s 2008 Pro nenasilnicku metodologiyu div Masselos Jim 1985 Audiences actors and congress dramas Crowd events in Bombay city in 1930 South Asia Journal of South Asian Studies 8 1 2 71 86 doi 10 1080 00856408508723067 Papadakis Yiannis 2008 Narrative Memory and History Education in Divided Cyprus A Comparison of Schoolbooks on the History of Cyprus History and Memory 20 2 128 148 doi 10 2979 his 2008 20 2 128 JSTOR 10 2979 his 2008 20 2 128 S2CID 159912409 2016 The Israel Arab Reader A Documentary History of the Middle East Conflict 8th edition Penguin Publishing Group ISBN 978 1101992418 Thomas A Bailey A diplomatic history of the American people 1969 online free Wong Kwok Chu 1982 The Jones Bills 1912 16 A Reappraisal of Filipino Views on Independence 13 2 252 269 doi 10 1017 S0022463400008687 S2CID 162468431 Levinson Sanford Sparrow Bartholomew H 2005 The Louisiana Purchase and American Expansion 1803 1898 New York Rowman and Littlefield s 166 178 ISBN 978 0742549838 U S citizenship was extended to residents of Puerto Rico by virtue of the Jones Act chap 190 39 Stat 951 1971 codified at 48 U S C 731 1987 Decolonization Committee Calls on United States to Expedite Process for Puerto Rich Self determination Welcome to the United Nations 9 chervnya 2003 Procitovano 17 sichnya 2021 The United States had used its exempt status from the transmission of information under Article 73 e of the United Nations Charter as a loophole to commit human rights violations in Puerto Rico and its territories Torres Kelly M 2017 Puerto Rico the 51st state The implications of statehood on culture and language Canadian Journal of Latin American and Caribbean Studies 42 2 165 180 doi 10 1080 08263663 2017 1323615 S2CID 157682270 Remember role in ending fascist war chinadaily com cn Procitovano 25 lyutogo 2016 H W Brands Bound to Empire The United States and the Philippines 1992 pp 138 60 online free John P Cann Counterinsurgency in Africa The Portuguese Way of War 1961 74 Solihull UK Helion Studies in Military History No 12 2012 Norrie MacQueen The Decolonisation of Portuguese Africa Metropolitan Revolution and the Dissolution of Empire Henri Grimal Decolonisation The British French Dutch and Belgian Empires 1919 63 1978 Frances Gouda 2002 American Visions of the Netherlands East Indies Indonesia US Foreign Policy and Indonesian Nationalism 1920 1949 Amsterdam UP s 36 ISBN 978 9053564790 Baudet Henri 1969 The Netherlands after the Loss of Empire Journal of Contemporary History 4 1 127 139 doi 10 1177 002200946900400109 JSTOR 259796 S2CID 159531822 John Hatch Africa The Rebirth of Self Rule 1967 William Roger Louis The transfer of power in Africa decolonisation 1940 1960 Yale UP 1982 John D Hargreaves Decolonisation in Africa 2014 for the viewpoint from London and Paris see Rudolf von Albertini Decolonisation the Administration and Future of the Colonies 1919 1960 Doubleday 1971 Faulconbridge Guy Ellsworth Brian 30 listopada 2021 Barbados ditches Britain s Queen Elizabeth to become a republic Reuters Baylis J amp Smith S 2001 The Globalisation of World Politics An introduction to international relations David Parker red 2002 Revolutions and the Revolutionary Tradition In the West 1560 1991 Routledge s 202 3 ISBN 978 1134690589 Kirch Aksel Kirch Marika Tuisk Tarmo 1993 Russians in the Baltic States To be or Not to Be Journal of Baltic Studies 24 2 173 188 doi 10 1080 01629779300000051 JSTOR 43211802 Geographical names associated with Russia have been banned in Ukraine Lb ua Ukrainian 22 bereznya 2023 Procitovano 22 bereznya 2023 Prince Todd 1 sichnya 2023 Moscow s Invasion Of Ukraine Triggers Soul Searching At Western Universities As Scholars Rethink Russian Studies Radio Free Europe Radio Liberty angl Procitovano 24 kvitnya 2023 Smith Peter Susan 14 grudnya 2022 How the Field was Colonized Russian History s Ukrainian Blind Spot H Net Procitovano 24 kvitnya 2023 Administration 2 listopada 2012 PhD ccrs ku dk angl Procitovano 24 kvitnya 2023 BASEES Annual Conference 2022 www myeventflo com Procitovano 24 kvitnya 2023 Aleksanteri Conference takes a stand for Ukraine Aleksanteri Institute University of Helsinki www helsinki fi angl Procitovano 24 kvitnya 2023 Glassner Martin Ira 1980 Systematic Political Geography 2nd Edition John Wiley amp Sons New York Karl Wolfgang Deutsch William J Folt eds Nation Building in Comparative Contexts New York Atherton 1966 Mylonas Harris 2017 Nation building Oxford Bibliographies in International Relations Ed Patrick James New York Oxford University Press Tomasz Kamusella 2020 Global Language Politics Eurasia versus the Rest pp 118 151 Journal of Nationalism Memory amp Language Politics Vol 14 No 2 Phillipson Robert 1992 Linguistic Imperialism Oxford Oxford University Press ISBN 0194371468 OCLC 30978070 Veracini Lorenzo 2007 Settler colonialism and decolonisation Faculty of Law Humanities and the Arts Papers 1337 Cook Bernard A 2001 Europe since 1945 an encyclopedia New York Garland s 398 ISBN 978 0815340577 Pieds noirs ceux qui ont choisi de rester March 2012 Cybriwsky Roman Adrian Capital Cities around the World An Encyclopedia of Geography History and Culture ABC CLIO LLC 2013 ISBN 978 1610692472 pp 54 275 Museumvictoria com au Arhiv originalu za 2 lyutogo 2013 Procitovano 30 kvitnya 2016 Lacey Marc 17 August 2003 Once Outcasts Asians Again Drive Uganda s Economy New York Times New York City Procitovano 14 March 2016 Kato M T 2007 From Kung Fu to Hip Hop Globalization Revolution and Popular Culture New York State University of New York Press Albany s 8 11 ISBN 978 0791480632 Gabriel Peries and David Servenay Une guerre noire Enquete sur les origines du genocide rwandais 1959 1994 A Black War Investigation into the origins of the Rwandan genocide 1959 1994 Editions La Decouverte 2007 p 88 Another account claims without supporting citation that Nyobe was killed in a plane crash on September 13 1958 No clear cause has ever been ascertained for the mysterious crash Assassination has been alleged with the French being blamed Power of the dead and language of the living The Wanderings of Nationalist Memory in Cameroon African Policy June 1986 pp 37 72 counsellor to and for African matters recognized it in 1995 to review See also Foccart parle interviews with Philippe Gaillard Fayard fr and also The man who ran Francafrique French politician Jacques Foccart s role in France s colonization of Africa under the leadership of Charles de Gaulle Obituary in The National Interest Fall 1997 Chapter XI www un org angl 17 chervnya 2015 Procitovano 14 chervnya 2020 Milestones 1945 1952 Office of the Historian history state gov Procitovano 14 chervnya 2020 Non Self Governing Territories The United Nations and Decolonization www un org Procitovano 14 chervnya 2020 Third International Decade for the Eradication of Colonialism www un org Procitovano 14 chervnya 2020 unu edu amer United Nations University Arhiv originalu za 17 lipnya 2021 Procitovano 14 chervnya 2020 United Nations Should Eradicate Colonialism by 2020 Urges Secretary General in Message to Caribbean Regional Decolonization Seminar Meetings Coverage and Press Releases www un org Procitovano 14 chervnya 2020 Chagos Islands dispute UK obliged to end control UN BBC News 25 lyutogo 2019 Sands Philippe 24 travnya 2019 At last the Chagossians have a real chance of going back home The Guardian Britain s behaviour towards its former colony has been shameful The UN resolution changes everything Chagos Islands dispute UK misses deadline to return control BBC News 22 listopada 2019 Chagos Islands dispute Mauritius calls US and UK hypocrites BBC News 19 zhovtnya 2020 Smith L T 1999 Decolonizing Methodologies Research and Indigenous Peoples Zed Books Chowdhury Rashedur 2019 From Black Pain to Rhodes Must Fall A Rejectionist Perspective Journal of Business Ethics 170 2 287 311 doi 10 1007 s10551 019 04350 1 ISSN 0167 4544 Ndlovu Gatsheni Sabelo J 2013 Perhaps Decoloniality is the Answer Critical Reflections on Development from a Decolonial Epistemic Perspective Africanus 43 2 1 12 7 doi 10 25159 0304 615X 2298 10520 EJC142701 Zavala Miguel 2017 Decolonial Methodologies in Education U Peters M A red Encyclopedia of Educational Philosophy and Theory Springer Singapore s 361 366 362 doi 10 1007 978 981 287 588 4 508 ISBN 978 981 287 587 7 Dreyer Jaco S 2017 Practical theology and the call for the decolonisation of higher education in South Africa Reflections and proposals HTS Theological Studies 73 4 1 7 2 3 5 doi 10 4102 hts v73i4 4805 ISSN 0259 9422 Broadbent Alex 1 chervnya 2017 It will take critical thorough scrutiny to truly decolonise knowledge The Conversation originalu za 12 lipnya 2022 Procitovano 12 lipnya 2022 Hira Sandew 2017 Decolonizing Knowledge Production U Peters M A red Encyclopedia of Educational Philosophy and Theory Springer Singapore s 375 382 375 376 doi 10 1007 978 981 287 588 4 508 ISBN 978 981 287 587 7 Lee Alexander Paine Jack 2019 What Were the Consequences of Decolonization International Studies Quarterly 63 2 406 416 doi 10 1093 isq sqy064 Duong Kevin 2021 Universal Suffrage as Decolonization American Political Science Review angl 115 2 412 428 doi 10 1017 S0003055420000994 ISSN 0003 0554 S2CID 232422414 Strang David 1994 Hicks Alexander M Janoski Thomas red British and French political institutions and the patterning of decolonization The Comparative Political Economy of the Welfare State Cambridge University Press s 292 ISBN 978 0521434737 Kwete Xiaoxiao Tang Kun Chen Lucy Ren Ran Chen Qi Wu Zhenru Cai Yi Li Hao 24 sichnya 2022 Decolonizing global health what should be the target of this movement and where does it lead us Global Health Research and Policy 7 1 3 doi 10 1186 s41256 022 00237 3 ISSN 2397 0642 PMC 8784247 PMID 35067229 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Rasheed Muneera A 1 grudnya 2021 Navigating the violent process of decolonisation in global health research a guideline The Lancet Global Health English 9 12 e1640 e1641 doi 10 1016 S2214 109X 21 00440 X ISSN 2214 109X PMID 34798014 S2CID 244286291 Affun Adegbulu Clara Adegbulu Opemiposi 1 serpnya 2020 Decolonising Global Public Health from Western universalism to Global pluriversalities BMJ Global Health angl 5 8 e002947 doi 10 1136 bmjgh 2020 002947 ISSN 2059 7908 PMC 7443258 PMID 32819916 Keshri Vikash Ranjan Bhaumik Soumyadeep 1 veresnya 2022 The feudal structure of global health and its implications for decolonisation BMJ Global Health angl 7 9 e010603 doi 10 1136 bmjgh 2022 010603 ISSN 2059 7908 PMC 9516156 PMID 36167407 LiteraturaA B Davidson Tropicheskaya i yuzhnaya Afrika v XX veke Novaya i novejshaya istoriya Moskva 2000 5 S 10 29 ros A V Denisov A Yu Urnov SSSR i dekolonizaciya Afriki Aziya i Afrika segodnya Moskva 2010 12 ros V Golovchenko Dekolonizaciya Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 186 ISBN 978 966 611 818 2 Denisov V N Dekolonizaciya Enciklopediya mizhnarodnogo prava U 3 t redkol Yu S Shemshuchenko V N Denisov spivgolovi ta in Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini T 1 A D K Akademperiodika 2014 S 707 707 920 s ISBN 978 966 360 274 5 I V Ivlyeva Zaborgovanist krayin sho rozvivayutsya Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Amilkar Kabral Revolyuciya v Gvinee Izbrannye stati i rechi Moskva Nauka 1973 279 s ros Franc Fanon Gnani i golodni Kiyiv Vpered 2016 227 stor E V Hahalkina Garold Makmillan i God Afriki poduli li novye vetry nad kontinentom Novaya i novejshaya istoriya Moskva 2016 4 S 60 74 ros Ya Yansen Yu Ostergammel Dekolonizaciya korotka istoriya Ye Brajlyan Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2018 2 S 203 209 1 1 lipnya 2019 u Wayback Machine Hele Beji Nous decolonises Arlea Paris 2007 235 p fr Raymond F Betts Decolonization The Making of the Contemporary World Routledge 2004 144 pp angl Amilcar Cabral Return to the Source Selected Speeches of Amilcar Cabral New York Monthly Review 1973 110 pp angl Bernard Droz Histoire de la decolonisation au XXe siecle Le Seuil Paris 2009 385 p fr Frantz Fanon Les damnes de la terre ed Francois Maspero Paris 1961 fr Albert Memmi Portrait du colonise precede du portrait du colonisateur ed Buchet Chastel Paris 1957 fr Kwame Nkrumah Neo Colonialism the Last Stage of Imperialism London Thomas Nelson amp Sons 1965 200 p angl Todd Shepard Voices of Decolonization A Brief History with Documents Bedford St Martin s 2014 208 pp angl Tony Smith A Comparative Study of French and British Decolonization in Comparative Studies in Society and History Vol 20 No 1 January 1978 pp 70 102 angl PosilannyaDekolonizaciya 9 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Denisov V N Dekolonizaciya Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini Uporyad Yu I Rimarenko ta in Kiyiv Geneza Dovira 1996 S 674 675 942 s ISBN 966 507 016 9 ISBN 966 504 001 4 Dekolonizaciya Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Amilkar Kabral Nacionalne vizvolennya i kultura 1970 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Kevin Okot Krashe otruta 2023 Andrij Richickij III Internacional i koloniyalna problema 1920 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Franc Fanon Koloniyalna vijna ta psihichni rozladi 1961 4 kvitnya 2016 u Wayback Machine