Горєв Микола Миколайович

|Посада= |Діти= |Дружина=

Горєв Микола Миколайович
Народився	21 червня 1900(1900-06-21) Казань
Помер	9 листопада 1992(1992-11-09) (92 роки) Київ
Країна	Російська імперія  СРСР  Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Іркутський університет
Заклад	Інститут геронтології Академії медичних наук України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Відомі учні	(Вадим Сагач)
Партія	КПРС
Нагороди	Премія НАН України імені О. О. Богомольця

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Горєв ).

Мико́ла Микола́йович Го́рєв (*21 червня 1900, Казань — †9 листопада 1992, Київ) — російський та український патофізіолог радянських часів, 1937 — доктор медичних наук, 1939 — професор, 1951 — заслужений діяч науки УРСР, 1945 — член-кореспондент, 1953 — дійсний член Академії медичних наук СРСР. Нагороджений орденом Леніна, Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани» та медалями, 1962 — премією ім. О. Богомольця, Почесною грамотою ВР СРСР, відмінник охорони здоров'я.

Життєпис

1920 року працював в відділі юстиції губернського революційного комітету Красноярська.

1926 року закінчив медичний факультет Іркутського університету, до 1931 там і працював. Ще в часі навчання досліджує вплив наркозу на певні властивості крові. В 1931—1934 роках завідує кафедрою патофізіології .

В 1934—1958 роках завідує відділом експериментальної патології Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця.

Його зусиллями також засновано (Інститут геронтології АМН УРСР) в Києві, в 1958—1962 роках — його директор, з 1962 року по 1977 в інституті завідує відділом.

Його праці стосуються фізіології й патології кровообігу, зокрема, щодо атеросклерозу, гіпертонії, інфаркту міокарду, аспектів шоку.

З дружиною Олександрою Федорівною прожив більше 60-ти років.

Праці

Написав близько 130 наукових праць, з них 4 монографії.

Як педагог підготував 7 докторів та 25 кандидатів медичних наук.

Серед його праць:

• «Матеріали щодо патогенези розладів кровообігу при анафілактичному шоку», 1937, Київ,
• «Деякі основні питання патогенези гіпертонії», «Архів патології», 1953,
• «Про роль нирок в патогенезі гіпертонії», 1956 (спільно з О. І. Вишатіною),
• «Про функціональний стан нервової системи при гіпертонії», 1957,
• «Нариси вивчення гіпертонії», 1959,
• «Експериментальний атеросклероз та вік», 1972.

1990 року до його 90-ліття студенти його інституту виготовили погруддя вченого.

Джерела

• УРЕ [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Прес-центр^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Велика біографічна енциклопедія [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• http://kak.znate.ru/docs/index-29523.html?page=37^{[недоступне посилання]}