Гомеостат

Не плутати з Гомеостаз.

Гоме́остат (від ὁμοιος — однаковий, подібний і στάσις — стан, нерухомість) — самоорганізована система, що моделює здатність живих організмів підтримувати деякі величини (наприклад, температуру тіла) у фізіологічно допустимих межах (див. Гомеостаз).

Англійський вчений Вільям Росс Ешбі, винахідник гомеостата, сконструював його (1948) у вигляді пристрою, що складається з чотирьох магнітних систем, які мають перехресні зворотні зв'язки. Кожен зв'язок регулюється за допомогою кільцевого реостата з відводами, які перемикаються при переміщеннях магнітів і забезпечують системі декілька сотень тисяч різних станів. При нестійкому стані магніти переміщуються, випадково змінюючи схему з'єднань гомеостата, відшукуючи нове положення, при якому досягається стан . Гомеостат має здатність до самоорганізації, тобто може певною мірою навчатися і пристосовуватися формами своєї поведінки до сталої рівноваги з довкіллям при деякій випадковості у внутрішній будові (наприклад, при зміні параметрів, зв'язків з довкіллям, часткової поломки).

Див. також

• Адаптивне керування
• Відкрита система (теорія систем)

Примітки

Література

• (Ивахненко А. Г.) Техническая кибернетика. Системы автоматического управления с приспособлением характеристик. — Киев, 1962.
• (Ивахненко А. Г.) Устройство для моделирования групповой взаимозависимой деятельности (гомеостат) // Проблемы инженерной психологии. — М., 1968. — Вып. 3, ч. 2.
• Эшби У. Р. Введение в кибернетику. — М., 1959.