Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кратер Герцшпрунг лат Hertzsprung величезний кратер в екваторіальній області зворотного боку Місяця один з найбільших мі

Герцшпрунг (місячний кратер)

Кратер Герцшпрунг ( лат. Hertzsprung) - величезний кратер в екваторіальній області зворотного боку Місяця, один з найбільших місячних кратерів . Діаметр - 570 км , координати центру - 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. / 1.37; -128.66 . Носить ім'я данського астронома Ейнара Герцшпрунга . Ця назва була затверджена Міжнародним астрономічним союзом в 1970 році .

Герцшпрунг
лат. Hertzsprung
image
1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. / 1.37; -128.66Координати: 1°22′ пн. ш. 128°40′ зх. д. / 1.37° пн. ш. 128.66° зх. д. / 1.37; -128.66
Небесне тілоМісяць
Діаметр570 км
Середня глибина4500 м
Епонім (1873—1967) — данський астроном
У базах даних
GPN
SAI-index=2
image
image
Герцшпрунг
image Герцшпрунг у Вікісховищі
image
Карта висот (червоне - височини, зелене - низовини)
image
кратер Герцшпрунг
Див. також: Герцшпрунг

За розмірами Герцшпрунг перевищує деякі місячні моря видимої сторони. Однак, на відміну від них, лише невелика частина його площі покрита лавою. Це відноситься і до інших ударних структур зворотного боку Місяця: масштаб вулканічних вивержень там був набагато меншим, ніж на видимій стороні. Таким чином, Герцшпрунг є (таласоїдом) (ударний басейн, не заповнений темною лавою) і називається кратером, а не морем.

Опис

Цей кратер утворився в нектарскому періоді в результаті падіння великого астероїда. Він являє собою багатокільцеву западину. Чітко виражені два кільця: 570 км в діаметрі (основне) і 270 км (внутрішнє). Крім того, в кратері є сліди і інших кілець (400 км і 140 км в діаметрі). Середня глибина Герцшпрунга - 4,50 км, об'єм - 640 000 км3 висота валу - 1,06 км. У межах внутрішнього кільця поверхня більш гладка і молода, ніж зовні. Це говорить про те, що вона покрита лавою, що вилилась значно пізніше утворення кратера. З кратером пов'язана негативна гравітаційна аномалія : гравітаційне прискорення там знижене на 45 мГал.

Герцшпрунг істотно зруйнований наступними ударами, які залишили на ньому безліч менших кратерів. Його вал на північному сході перекритий 120-кілометровим кратером Майкельсон, а на заході - 100-кілометровим кратером Вавилів. Інші найближчі сусіди Герцшпрунга - кратери Лукрецій на південному сході, Еванс на південному заході, Чосер на заході, Грігг на півночі.

Герцшпрунг покритий викидами від удару, що утворив басейн Моря Східного. На ньому багато вторинних кратерів цього басейну (утворених тілами, викинутими при цьому ударі). Деякі з таких кратерів утворюють ланцюжки. Зокрема, південну частину кратера Герцшпрунг перетинає ланцюжок Лукреція. Променевої системи Герцшпрунг не має.

Сателітні кратери

Ці кратери, розташовані всередині кратера Герцшпрунг і на його краю, носять його ім'я з додаванням великої латинської літери:

Герцшпрунг Координати Діаметр, км
D 3°26′ пн. ш. 126°12′ зх. д. / 3.43° пн. ш. 126.20° зх. д. / 3.43; -126.20 (Герцшпрунг D) 48
H 1°16′ пд. ш. 125°09′ зх. д. / 1.26° пд. ш. 125.15° зх. д. / -1.26; -125.15 (Герцшпрунг H) 20
K 0°40′ пд. ш. 128°29′ зх. д. / 0.67° пд. ш. 128.48° зх. д. / -0.67; -128.48 (Герцшпрунг K) 27
L 0°13′ пн. ш. 128°42′ зх. д. / 0.22° пн. ш. 128.70° зх. д. / 0.22; -128.70 (Герцшпрунг L) 35
M 7°33′ пд. ш. 129°47′ зх. д. / 7.55° пд. ш. 129.79° зх. д. / -7.55; -129.79 (Герцшпрунг M) 36
P 0°08′ пд. ш. 130°14′ зх. д. / 0.14° пд. ш. 130.24° зх. д. / -0.14; -130.24 (Герцшпрунг P) 22
R 0°16′ пд. ш. 132°48′ зх. д. / 0.27° пд. ш. 132.80° зх. д. / -0.27; -132.80 (Герцшпрунг R) 30
S 0°27′ пн. ш. 133°24′ зх. д. / 0.45° пн. ш. 133.40° зх. д. / 0.45; -133.40 (Герцшпрунг S) 49
V 5°04′ пн. ш. 134°10′ зх. д. / 5.07° пн. ш. 134.17° зх. д. / 5.07; -134.17 (Герцшпрунг V) 40
X 3°41′ пн. ш. 130°05′ зх. д. / 3.68° пн. ш. 130.08° зх. д. / 3.68; -130.08 (Герцшпрунг X) 24
Y 8°46′ пн. ш. 131°59′ зх. д. / 8.77° пн. ш. 131.99° зх. д. / 8.77; -131.99 (Герцшпрунг Y) 25

Див. також

Примітки

  1. Spudis, P. D. & Adkins, C. D. Morphometry of Basins on the Moon: New Results from Clementine Laser Altimetry : [англ.] // Lunar and Planetary Science : journal. — 1996. — Vol. 27 (March). — С. 1253—1254. — Bibcode: 1996LPI....27.1253S.
  2. Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Stockstill_1998", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "gazetteer", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "Wood_2004", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Література

  • Найбільший місячний кратер [ 19 червня 2012 у Wayback Machine.]
  • Andersson, LE; Whitaker, EA, (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] . NASA RP-1097.
  • Bussey, B .; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. .
  • Cocks, Elijah E .; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. .
  • McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. Retrieved 2007-10-24.
  • Menzel, DH; Minnaert, M .; Levin, B .; Dollfus, A .; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12: 136.
  • Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. .
  • Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. .
  • Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. .
  • Whitaker E. A. {{{Заголовок}}}. — Cambridge University Press, 2003. — 264 p. — .
  • Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. .

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Дата публікації:
Krater Gercshprung lat Hertzsprung velicheznij krater v ekvatorialnij oblasti zvorotnogo boku Misyacya odin z najbilshih misyachnih krateriv Diametr 570 km koordinati centru 1 22 pn sh 128 40 zh d 1 37 pn sh 128 66 zh d 1 37 128 66 Nosit im ya danskogo astronoma Ejnara Gercshprunga Cya nazva bula zatverdzhena Mizhnarodnim astronomichnim soyuzom v 1970 roci Gercshprung lat Hertzsprung 1 22 pn sh 128 40 zh d 1 37 pn sh 128 66 zh d 1 37 128 66 Koordinati 1 22 pn sh 128 40 zh d 1 37 pn sh 128 66 zh d 1 37 128 66 Nebesne tiloMisyac Diametr570 km Serednya glibina4500 m Eponim 1873 1967 danskij astronom U bazah danihGPN SAI index 2 Gercshprung Gercshprung u Vikishovishi Karta visot chervone visochini zelene nizovini krater Gercshprung Div takozh Gercshprung Za rozmirami Gercshprung perevishuye deyaki misyachni morya vidimoyi storoni Odnak na vidminu vid nih lishe nevelika chastina jogo ploshi pokrita lavoyu Ce vidnositsya i do inshih udarnih struktur zvorotnogo boku Misyacya masshtab vulkanichnih viverzhen tam buv nabagato menshim nizh na vidimij storoni Takim chinom Gercshprung ye talasoyidom udarnij basejn ne zapovnenij temnoyu lavoyu i nazivayetsya kraterom a ne morem OpisCej krater utvorivsya v nektarskomu periodi v rezultati padinnya velikogo asteroyida Vin yavlyaye soboyu bagatokilcevu zapadinu Chitko virazheni dva kilcya 570 km v diametri osnovne i 270 km vnutrishnye Krim togo v krateri ye slidi i inshih kilec 400 km i 140 km v diametri Serednya glibina Gercshprunga 4 50 km ob yem 640 000 km3 visota valu 1 06 km U mezhah vnutrishnogo kilcya poverhnya bilsh gladka i moloda nizh zovni Ce govorit pro te sho vona pokrita lavoyu sho vililas znachno piznishe utvorennya kratera Z kraterom pov yazana negativna gravitacijna anomaliya gravitacijne priskorennya tam znizhene na 45 mGal Gercshprung istotno zrujnovanij nastupnimi udarami yaki zalishili na nomu bezlich menshih krateriv Jogo val na pivnichnomu shodi perekritij 120 kilometrovim kraterom Majkelson a na zahodi 100 kilometrovim kraterom Vaviliv Inshi najblizhchi susidi Gercshprunga krateri Lukrecij na pivdennomu shodi Evans na pivdennomu zahodi Choser na zahodi Grigg na pivnochi Gercshprung pokritij vikidami vid udaru sho utvoriv basejn Morya Shidnogo Na nomu bagato vtorinnih krateriv cogo basejnu utvorenih tilami vikinutimi pri comu udari Deyaki z takih krateriv utvoryuyut lancyuzhki Zokrema pivdennu chastinu kratera Gercshprung peretinaye lancyuzhok Lukreciya Promenevoyi sistemi Gercshprung ne maye Satelitni krateriCi krateri roztashovani vseredini kratera Gercshprung i na jogo krayu nosyat jogo im ya z dodavannyam velikoyi latinskoyi literi Gercshprung Koordinati Diametr km D 3 26 pn sh 126 12 zh d 3 43 pn sh 126 20 zh d 3 43 126 20 Gercshprung D 48 H 1 16 pd sh 125 09 zh d 1 26 pd sh 125 15 zh d 1 26 125 15 Gercshprung H 20 K 0 40 pd sh 128 29 zh d 0 67 pd sh 128 48 zh d 0 67 128 48 Gercshprung K 27 L 0 13 pn sh 128 42 zh d 0 22 pn sh 128 70 zh d 0 22 128 70 Gercshprung L 35 M 7 33 pd sh 129 47 zh d 7 55 pd sh 129 79 zh d 7 55 129 79 Gercshprung M 36 P 0 08 pd sh 130 14 zh d 0 14 pd sh 130 24 zh d 0 14 130 24 Gercshprung P 22 R 0 16 pd sh 132 48 zh d 0 27 pd sh 132 80 zh d 0 27 132 80 Gercshprung R 30 S 0 27 pn sh 133 24 zh d 0 45 pn sh 133 40 zh d 0 45 133 40 Gercshprung S 49 V 5 04 pn sh 134 10 zh d 5 07 pn sh 134 17 zh d 5 07 134 17 Gercshprung V 40 X 3 41 pn sh 130 05 zh d 3 68 pn sh 130 08 zh d 3 68 130 08 Gercshprung X 24 Y 8 46 pn sh 131 59 zh d 8 77 pn sh 131 99 zh d 8 77 131 99 Gercshprung Y 25 Utvorennya satelitnogo kratera Gercshprung S vidnositsya do nektarskogo periodu Utvorennya satelitnogo kratera Gercshprung V vidnositsya do piznoembrijskoyi epohi Div takozhSpisok krateriv na Misyaci Misyachnij krater Morfologichnij katalog krateriv Misyacya Planetna nomenklatura Selenografiya Mineralogiya Misyacya Geologiya Misyacya Piznye vazhke bombarduvannyaPrimitkiSpudis P D amp Adkins C D Morphometry of Basins on the Moon New Results from Clementine Laser Altimetry angl Lunar and Planetary Science journal 1996 Vol 27 March S 1253 1254 Bibcode 1996LPI 27 1253S Lunar Impact Crater Database Losiak A Kohout T O Sulllivan K Thaisen K Weider S Lunar and Planetary Institute Lunar Exploration Intern Program 2009 updated by Ohman T in 2011 Archived page Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu Stockstill 1998 viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu gazetteer viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti Pomilka cituvannya Teg lt ref gt z nazvoyu Wood 2004 viznachenij u lt references gt ne vikoristovuyetsya v poperednomu teksti LiteraturaNajbilshij misyachnij krater 19 chervnya 2012 u Wayback Machine Andersson LE Whitaker EA 1982 NASA Catalogue of Lunar Nomenclature 6 zhovtnya 2014 u Wayback Machine NASA RP 1097 Bussey B Spudis P 2004 The Clementine Atlas of the Moon New York Cambridge University Press ISBN 0 521 81528 2 Cocks Elijah E Cocks Josiah C 1995 Who s Who on the Moon A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature Tudor Publishers ISBN 0 936389 27 3 McDowell Jonathan July 15 2007 Lunar Nomenclature Jonathan s Space Report Retrieved 2007 10 24 Menzel DH Minnaert M Levin B Dollfus A Bell B 1971 Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU Space Science Reviews 12 136 Moore Patrick 2001 On the Moon Sterling Publishing Co ISBN 0 304 35469 4 Price Fred W 1988 The Moon Observer s Handbook Cambridge University Press ISBN 0 521 33500 0 Rukl Antonin 1990 Atlas of the Moon Kalmbach Books ISBN 0 913135 17 8 Whitaker E A Zagolovok Cambridge University Press 2003 264 p ISBN 9780521544146 Wlasuk Peter T 2000 Observing the Moon Springer ISBN 1 85233 193 3 PosilannyaKarti pivnichno zahidna 13 grudnya 2016 u Wayback Machine pivnichno shidna 30 bereznya 2021 u Wayback Machine pivdenno zahidna 5 bereznya 2016 u Wayback Machine i pivdenno shidna 29 bereznya 2021 u Wayback Machine chastini kratera Gercshprung 31 travnya 2018 u Wayback Machine na The Moon Wiki
Топ