Геологічна будова Канади В Канаді виділяють три великі геологічні області 1 Канадський щит що займає східну і центральну

Геологічна будова Канади.

В Канаді виділяють три великі геологічні області:

1) Канадський щит, що займає східну і центральну частини країни;

2) молоді складчасті гори вздовж узбережжя Тихого океану;

3) прогини в західній частині центральної Канади.

Канадський щит, що займає 58% території Канади, являє собою великий виступ кристалічного фундаменту. Ця область, що тягнеться від п-ова Лабрадор до оз. Вінніпег, оз. Ла-Ронж, західного краю оз. Атабаска і Великого Ведмежого озера, характеризується переважанням гранітних порід. На поверхню виходять найдревніші докембрійські корінні породи (понад 570 млн років тому), які зберігають сліди інтенсивних деформацій, що виникли внаслідок тектонічних рухів в докембрійський час. В наступні епохи Канадський щит відрізнявся такою жорсткістю, що майже не реагував на горотвірні процеси, які відбувалися в інших областях Землі у фанерозої. Крім переважаючих гранітів і гнейсів, значні площі в межах щита займають виходи сильно змінених метаморфізованих осадових і вулканічних порід.

Древня Півн.-Американська (Канадська) платформа — обрамована на заході складчастою системою Кордильєр, на сх. – Півн. Аппалач, а на півн. – Іннуїтською складчастою системою. Центральну, основну, частину Півн.-Американської платформи займає згаданий вище Канадський щит, в межах якого виділяють 7 структурних провінцій: Сьюпіріор (або Верхнього оз.), Південна, Нейн, Слейв, Бер (Ведмежа), Черчілл, Ґренвілл. Центр. частина Канадського щита зайнята великою западиною Гудзонової затоки, яка виконана теригенно-карбонатними осадами і евапоритами ордовика, силуру і девону та пісковиками крейди загальною потужністю до 2,5 км. Западина меншого розміру розташовується північніше, в районі бас. Фокс. Тут в основі чохла залягають відклади кембрію-силуру, представлені карбонатними, теригенними і евапоритовими осадами. На них і на фундаменті з розмивом залягають схожі за складом відклади верх. палеозою, вище, також з розмивом, - теригенний комплекс мезозою і палеогену. На крайньому півн.-заході (р. Макензі) під кембрієм з'являються карбонатно-теригенні гіпсоносні товщі сер. і верх. рифею.

Система Кордильєр має складчасто-насувну будову і включає палеозойські відклади, крейдові і третинні моласи, місцями – відклади рифею і венду. Західні зони – область розвитку метаморфізованого верх. протерозою-рифею і венду, відкладів палеозою, тріасу і ниж. юри, вугленосних молас верх. юри і крейди, третинних вулканітів, а також область витягнутих вздовж Тихоокеанського узбережжя мезозойських гранітних батолітів.

Півн. Аппалачі в зах. зоні (Нов. Шотландія) складені потужними теригенно-карбонатними відкладами кембрію і ордовика. В ядрах підняття на о. Ньюфаундленд і в Нью-Брансуїк виступають метаосади і метавулканіти верх. протерозою (верхній рифей-венд); в крайніх сх. виходах (п-ів Авалон) вони складають пояс пізньовендської складчастості. В центр. частині Ньюфаундленду залягають потужні вулканогенно-осадові складнодислоковані товщі кембрію і ордовика, які вміщають офіоліти і місцями прорвані гранітоїдами пізнього ордовика.

Іннуїтську систему складають: комплекс верх. кембрію-девону, в якій теригенно-карбонатні відклади з евапоритами змінюються вулканогенно-уламковими; полога потужна (до 12 км) суцільна товща карбону - верх. крейди, а місцями і палеогену, яка в ниж. частині (карбон, перм) представлена г.ч. карбонатами і евапоритами, а у верхній – теригенними, частково вугленосними відкладами; голоценова монокліналь з нахилом до м. Бофорта, яка обрамляє .

Див. також

Джерела

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .