Генотеї зм англ henotheism грец εἷς θεός heis theos один бог або енотеїзм термін уведений Максом Мюллером для позначення

Генотеї́зм (англ. henotheism, грец. εἷς θεός heis theos "один бог") або енотеїзм — термін, уведений Максом Мюллером для позначення того стану релігійної свідомості, коли одиничні божества ще не мають визначеності й стійкості і кожне може заміняти всіх. Цей бог (напр. Індра, Аґні, Сур'я), до якого шанувальник звертається з молитвою, поєднує для нього атрибути всіх інших і являє собою (у цей момент) єдине верховне божество. Такий спосіб релігійного відношення, зауважений спочатку у ведичній релігії, властивий також і іншим, наприклад давньоєгипетській. З генотеїзмом не слід змішувати релігійно-філософське злиття всіх богів в одному певному, яке ми знаходимо, наприклад, в (пізніших) орфічних гімнах до Зевса.

Генотеїзм

Див. також

Джерела

Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона
«Філософський словник» / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986.

Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.