Гелон

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гелон.

Гелон або Гелонос (дав.-гр. Γελωνός) — легендарне велике місто VI—V ст. до н. е., про яке пише давньогрецький історик та мандрівник Геродот у своїх «Історіях». Місто було розташоване в землях племені будинів, але його основним населенням були (гелони) — нащадки стародавніх греків-переселенців з Північного Причорномор'я.

Мапа «Світ Геродота» (друк XIX ст.).
На мапі позначені будини — згідно Геродота, Гелон розташований у їх землях

Розташування Більського городища на мапі України

Про місто Геродот дізнався з розповідей грецьких купців, а сам у ньому ніколи не був, тому більшість сучасних істориків вважають інформацію про місто недостовірною.

Нині досить популярною є гіпотеза професора Бориса Шрамка, яка з Гелоном ототожнює скіфське Більське городище на річці Ворскла у Полтавській області, хоча є ряд невідповідностей між описом легендарного міста і археологічною пам'яткою.

Як відповідник Гелону, окрім Більського городища, у XIX—XX ст. пропонувалися і інші протоміста минулого, однак нині ці гіпотези вважаються малоймовірними.

Відомості про місто з рукописів Геродота

«Батько історії» написав кілька речень про вигляд самого міста:

Щодо будинів... В їхній країні побудовано дерев'яне місто, що називається Гелон. Кожна частина його муру має завдовжки тридцять стадій, а мур високий і дерев'яний. І житла в них дерев'яні, а також і святилища. Є там святилища еллінських богів, обладнані по-еллінському, із статуями і жертовниками і з унутрішніми дерев'яними храмами. У кожні три роки вони святкують діонісії і вакхічно божеволіють.

Тобто, за Геродотом, Гелон — велике місто з дерев'яним муром навколо, кожна сторона якого має довжину трохи більше 6 км (30 стадій), завдяки чому його периметр можна оцінити у 22-26 км.

Також в «Історіях» є короткий опис його населення, яких він називає «гелонами». На його думку, гелони є нащадками греків, що переселилися у землі будинів з Північного Причорномор'я: не випадково для позначення міста він використовує типовий для грецької політичної лексики термін «πόλις», хоча опис самого міста подано в урбаністичному, а не політичному сенсі.

Докладніше: (Гелони)

Гелон під час Скіфо-перської війни 514/513 до н. е

Докладніше: Скіфо-перська війна

Докладніше:

Геродот розповідає, що у війні перського царя Дарія I проти скіфів у 514/513 до н. е., гелони виступили союзниками останніх і приєдналися до їх армії. Під час бойових дій, скіфи та їх союзники змушені були відступати у глиб своєї країни і

...коли вони[перси] вдерлися до країни будинів, вони знайшли там дерев'яне місто, з якого будини повтікали і зовсім залишили його напризволяще, а перси спалили його.

Перед цим у «Історіях» згадувалося лише одне дерев'яне місто у землях будинів — Гелон, відтак, історик та академік АН СРСР Борис Рибаков (сер. XX ст.) був переконаний, що спалили саме його, проте українські доктори історичних наук (Євген Черненко) і Петро Толочко (кін. XX ст.) заперечують цю можливість і доводять, що перси фізично не могли зайти так далеко на північ у землі будинів і Гелон не міг постраждати. Натомість українські професори висувають гіпотезу, що йдеться про спалення іншого міста.

Версію українських науковців, що перси не йшли далеко на північ, підтверджує дослідник Більського городища Борис Шрамко, який не виявив слідів згарища всередині оборонних споруд, тобто городище не постраждало в період Скіфо-перської війни.

Українські археологи поч. XXI ст. зазначають, що присутність численного перського війська у Північному Причорномор'ї не фіксується археологічними знахідками. На цій підставі Олександр Шелехань та професор Михайло Відейко висловлюють сумніви, що перси перейшли через Дністер, відповідно, можливість їх походу на північ до земель будинів навіть не розглядається.

Критика відомостей Геродота

Значна частина істориків вважають розповідь Геродота про Гелон недостовірною (як і багато інших сюжетів його книг) і не вбачають підстав шукати археологічний відповідник вказаного міста.

Дослідники праць Геродота вважають, що він сам у місті ніколи не був, а записав чутки про нього від грецьких купців.

Втім, повідомлення про великі розміри міста вважаються ключовими для пошуку його археологічного відповідника, тому нині популярною є гіпотеза доктора історичних наук Бориса Шрамка, який ототожнював легендарний Гелон з Більським городищем, що розташоване біля села Більськ, на річці Ворскла, на межі Полтавської та Сумської областей. Час існування та розміри розкопаного городища є близькими до параметрів, що вказав Геродот: воно існувало і процвітало в часи скіфів, його площа 4400 га, довжина зовнішніх укріплень — близько 26 км.

Тут слід враховувати обставину, що аналіз усієї сукупності відомостей, які наводить Геродот про розміри міст у своїй «Історії», показує, що в жодному випадку не вдається знайти близької відповідності між наведеними ним параметрами та незалежними даними з інших джерел, насамперед археології. У цьому відношенні дуже показовим є його детальний опис Вавилону, для якого вказані розміри в 480 стадій (85,2 км). В той самий час (VI—V ст. до н. е.), в клинописних текстах Набоніда периметр міських стін визначено в 14400 ліктів — це 7,2 км), що близько до даних археології (8,15 км). Тобто, Геродот, про якого достеменно відомо, що він жив певний час у Вавилоні, перебільшив його реальні розміри у понад 10 разів, а Гелона він навіть не бачив, тому складно вважати надійним джерелом вказані параметри розміру стін.

Порівняння описів Гелону з археологією Більського городища

Збігаються:

• Час існування (VI—V ст. до н. е.);
• Приблизна довжина стін (~26 км);
• Характер забудови (дерев'яні стіни і дерев'яно-глиняні споруди всередині міста).

Невідповідності:

• У Гелоні були чітко описані храми, статуї, вівтарі і навіть культ Діоніса, але нічого з цього переліку не виявлено під час розкопок у Більському городищі, серед археологічних релігійних знахідок є лише примітивні глиняні антропоморфні фігурки;
• Серед всіх графіті городища не було знайдено жодного грецького напису, що ставить під великий сумнів тезу, що в ньому проживала значна кількість греків;
• Як відомо, перси наступали від Дунаю на схід і спочатку вони перейшли Танаїс (Дон) і лише після цього підійшли до Гелона. Тобто, місто мало б бути розташоване на лівобережжі Дону або лівобережжі Сіверського Донця, а не лівобережжі Дніпра;
• Згідно опису, Гелон мав чотирикутну форму, а Більське городище має трикутну форму.

Версія, що Гелон — це емпорій

Російський археолог і доктор історичних наук ^[ru] у своїх працях висловлює здогад, що Геродот розповідає не про окреме місто, а про квартал грецьких купців всередині варварського городища, і, як приклад такого давньогрецького (емпорію), наводить скіфське ^[ru] на Дону.

Деякі дослідники пропонують версію, що Гелон — це грецька торгова факторія (емпорій) з власним культурним центром всередині Більського городища.

Зауваження

1. О. Шелехань — кандидат історичних наук
2. Наприклад, в Ольвії знайдено лише кілька близькосхідних артефактів у одному з некрополів

Примітки

1. ЕІУ, 2004, том. 2, Гелон.
2. Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 133.
3. В. Сядро, 2010, Загадочный скифский город Гелон. с. 23—27.
4. . Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
5. Легендарний Гелон. Сайт «Ukrainian People» (укр.). 18 квітня 2018. Процитовано 27 грудня 2023.
6. Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 134.
7. ЭСБЕ та 1890—1907, с. 850—851, «Будины, народ».
8. Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 204—205, розділ IV, абзац 108.
9. Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 133—134.
10. Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 205, розділ IV, абзаци 108, 109.
11. Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 137.
12. Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 207—208, розділ IV, абзаци 119, 120.
13. Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 208, розділ IV, абзац 123.
14. Давня історія України. Том 2, 1998, c. 54.
15. Давня історія України. Том 2, 1998, c. 59—60.
16. Історія цивілізації. Україна. Том 1, 2019, c. 32.
17. А. П. Медведев. (PDF). «Античная цивилизация и варварский мир» — тезисы докладов семинаров. Сайт archaeology.ru (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 1 лютого 2022. Процитовано 25 листопада 2021.
18. Шрамко, 2005, c. 24.
19. Медведев. «Гелон Геродота», 2002, c. 138—140.
20. Геродот (пер. Білецького), 1993, c. 208, розділ IV, абзац 122.
21. Давня історія України. Том 2, 1998, c. 97.

Джерела

Довідники

• Будины, народ // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
• Гелон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 68. — .

Книжки

• Геродот. Історії в дев'яти книгах / переклад з давньогрецької А. Білецького. — Київ : Наукова думка, 1993.
• Владимир Сядро. Загадочный скифский город Гелон, или о чем не знал Геродот // 50 знаменитых загадок истории Украины. — Харків : Фоліо, 2010. (рос.)
• Бессонова С. С., Гаврилюк Н. О., Зубар В. М. та ін. Том 2. Скіфо-антична доба //  / П. П. Толочко. — Київ : Наукова думка, 1998. — Т. 2. — 496 с. — .
• Н. С. Абашина, М. Ю. Відейко, О. В. Гопкало та ін. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. — ІХ ст.) // Історія цивілізації. Україна / Т. І. Шкарупа. — Харків : Фоліо, 2019. — Т. 1. — 586 с. — .

Статті

• А. П. Медведев. Гелон Геродота: к проблеме соотношения античного нарратива и историко-археологических реалий. — Саратов, 2002. — Т. «Античный мир и археология»., № 11. — С. 131—140. (рос.)

• И. Б. Шрамко. Новые данные о наземных жилищах у населения Днепровской Лесостепи в скифскую эпоху. — 2005. — Т. Древности, № 11. — С. 24—34. (рос.)