Гахан гахам духовний і світський голова караїмської громади він відповідав за спільноту джиматів караїмських громад Назв

Гахан, гахам — духовний і світський голова караїмської громади, він відповідав за спільноту джиматів (караїмських громад). Назва походить від хозарського слова каган (великий хан). Його посада нагадувала позицію халіфа серед мусульман, що поєднував світське та релігійне лідерство на все життя. Його обрало не духовенство, а представники караїмських громад, які називаються моріанами. Його функція відрізнялася від функції місцевого лідера караїмської релігії, званого хачам (єврейський мудрець). Тюркська назва гахан/чаган почала вживатися на початку ХХ століття.

У відповідності з законами кодифікації релігійної структури ХІХ-го століття у Росії, духовенство караїмів складалася з гаханів, газзанів і шамашасів. Газзан керував караїмською комуною (Джимат), а гахан — спільноту комун. Караїмський гахан, серед іншого, мав право благословляти спадкоємця російського престолу, поклавши руки на голову і вимовляючи слова молитви.

У 1837 р. В Росії було створено офіс Гахана Тавридсько-Одеського та Каримську канцелярію в Євпаторії, а в 1850 р. йому біли підпорядковані комуни (джимати) в Литві та на Волині. У 1863 р. Західні райони були відокремлені від юрисдикції Євпаторії і об'єднані у другу канцелярію гахана Тракайську спільноту. У міжвоєнній Польщі Тракайський гаханат був підтверджений Законом про Караїмське релігійне об'єднання 1936 р.. Місцем перебування хачан було Вільно, тоді як Караїмська канцелярія та секретаріат гаханату (разом із загальними та архівними архівами) знаходились у Тракаї.

Серед відомих гаханів був Хаджі Сірай Шапшал, у 1915—1919 роках він був головою гаханства в Євпаторії, а з 1928 року в Трокаї.

Див. також

Караїми

Примітки

Stefan Gąsiorowski, Karaimi w Koronie i na Litwie w XV—XVIII wieku, Kraków-Budapeszt 2008, s. 537.
Katarzyna Jędraszczyk, Karaimi krymscy — ginąca mniejszość, «Sprawy Wschodnie», nr 2-3, 2004, s. 43.
Witold Schreiber, Badania nad antropologią dzieci chrześcijańskich, żydowskich i karaimskich w Galicyi, Warszawa 1910, s. 6; «Das Freie Wort. Frankfurter Halbmonatschrift für Fortschritt auf allen Gebieten des geistigen Lebens», t. 7, 1908, s. 36.
Jurij Babinow, Narodowe wydawnictwa periodyczne wschodnioeuropejskich Karaimów, [in:] Żydzi i judaizm we współczesnych badaniach polskich, t. 3, red. K. Pilarczyk, Kraków 2003, s. 440.
Szymon Szyszman, Stulecie Karaimskiego Zarządu Duchownego w Trokach, «Teki Historyczne», t. 8, 1956—1957, s. 70-73.
Małgorzata Winiarczyk-Kossakowska, Sytuacja prawna Wschodniego Kościoła Staroobrzędowców, Muzułmańskiego Związku Religijnego oraz Karaimskiego Związku Religijnego, «Rocznik Teologiczny», t. 46, 2004, z. 1, s. 91-94.

Посилання

Гахан // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .
Гахан // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Чинний акт про відносини між державою та Караїмським релігійним союзом від 21 квітня 1936 року [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Stefan Gąsiorowski, Karaimi w Koronie i na Litwie w XV—XVIII wieku, Kraków-Budapeszt 2008, s. 537.

[2] Katarzyna Jędraszczyk, Karaimi krymscy — ginąca mniejszość, «Sprawy Wschodnie», nr 2-3, 2004, s. 43.

[3] Witold Schreiber, Badania nad antropologią dzieci chrześcijańskich, żydowskich i karaimskich w Galicyi, Warszawa 1910, s. 6; «Das Freie Wort. Frankfurter Halbmonatschrift für Fortschritt auf allen Gebieten des geistigen Lebens», t. 7, 1908, s. 36.

[4] Jurij Babinow, Narodowe wydawnictwa periodyczne wschodnioeuropejskich Karaimów, [in:] Żydzi i judaizm we współczesnych badaniach polskich, t. 3, red. K. Pilarczyk, Kraków 2003, s. 440.

[5] Szymon Szyszman, Stulecie Karaimskiego Zarządu Duchownego w Trokach, «Teki Historyczne», t. 8, 1956—1957, s. 70-73.

[6] Małgorzata Winiarczyk-Kossakowska, Sytuacja prawna Wschodniego Kościoła Staroobrzędowców, Muzułmańskiego Związku Religijnego oraz Karaimskiego Związku Religijnego, «Rocznik Teologiczny», t. 46, 2004, z. 1, s. 91-94.