Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анато́лій Іва́нович Гай (15 жовтня 1952, Бірки Другі — 16 квітня 2021, Біла Церква, Київська область) — український письменник і журналіст.
| Анатолій Гай | ||||
|---|---|---|---|---|
 Анатолій Гай (Київ, 2015) | ||||
| Народився | 15 жовтня 1952 Олександрівський район, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер | 16 квітня 2021 (68 років) Біла Церква, Київська область | |||
| Громадянство |  СРСР→ Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | від 1979 | |||
| Жанр | оповідання, повість | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |
| |||
| Премії | Міжнародні літературні премії: імені Івана Кошелівця (2012), імені Миколи Сингаївського (2015), імені Данила Бакуменка за кращу військово-патріотичну книгу року (2018), імені Володимира Винниченка (2019); всеукраїнські: імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (2011), імені Івана Нечуя-Левицького (2014); обласна літературна премія імені Григорія Косинки (2007); Білоцерківська міська літературно-мистецька премія імені Івана Нечуя-Левицького (1995). | |||
| | ||||
 Гай Анатолій Іванович у Вікісховищі | ||||
Член Національної спілки письменників України (1986).
Біографічні відомості
Народився 15 жовтня 1952 р. у селі Бірки Другі (нині Бірки) Олександрівського району Кіровоградської області. Батьки й дід брали участь у Другій світовій війні, мати як підпільниця потрапила до концтабору в Німеччині. Деякий час навчався в інтернаті..
Закінчив факультет журналістики Київського держуніверситету (1974). Як військовий журналіст побував у багатьох «гарячих точках» планети: В'єтнам, Ангола, Афганістан, Нікарагуа, з квітня 2016 р. по листопад 2017 р. редагував військовий вісник 72-ї механізованої бригади «Знамено перемоги» в зоні АТО.
Працював кореспондентом газет «Радянська Житомирщина» та «Київська правда».
3 1989 року — голова правління Білоцерківського ВАТ «Афганець» (об'єднання воїнів-інтернаціоналістів і воїнів запасу), яке спорудило колишнім учасникам афганської війни — жителям Білої Церкви 320 упорядкованих квартир. З 1991 р. очолює на громадських засадах Київське обласне творче об'єднання «Культура», яке займається питаннями життєдіяльності обласних відділень творчих спілок та людей творчої праці столичної області.
Був депутатом чотирьох скликань Білоцерківської міської ради, де обирався головою постійної депутатської комісії з питань культури, та двох скликань Київської обласної ради, де очолював постійну депутатську комісію з питань розвитку культури, мов, національних та інтернаціональних традицій, охорони історичної спадщини.
З 2003 р. — голова Київської обласної організації НСПУ. У 2005—2010 роках призначався керівником Всеукраїнських нарад молодих літераторів у Коктебелі та в Ірпені, був упорядником альманахів творів учасників нарад.
З 2015 — заступник голови Українського фонду культури.
Заступник голови комісії з присудження Київської обласної літературної премії ім. Григорія Косинки; член Комітету з присудження премії Міністерства оборони України ім. Богдана Хмельницького; комісій з присудження премій ім. Миколи Сома та Данила Бакуменка. Понад 10 років очолював комісію з присудження Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. С. Нечуя-Левицького.
Член Громадської ради при Державній прикордонній службі України.
Проживав у Білій Церкві Київської області. Помер від наслідків коронавірусної хвороби, як і його дружина-письменниця Галина Гай. Раніше, 2019 року, трагічно загинула їхня донька, художниця Олеся Гай-Курило. Син Юрій Гай, член Національної спілки письменників України, житель Білої Церкви.
Творчий доробок
Автор художніх і документальних книжок для дітей і дорослих: «Зажинки» (1979), «Хамаль — місяць весняний» (1984), «Сім струн райдуги» (1985), «Тиша над полігоном»(1986), «На тих афганських рубежах»(1991), «Біла Церква. Шлях крізь віки» (у співавторстві, 1994), «Чорна рота» (1995), «Вужик» (1998), «Палаючий перевал» (1999), «У нас „афганцями“ їх звуть» (1999), «Блаженна Марія» (2002), «Дивізія гвардійського гарту» (2002), «Золото колосся і зірок» (2003), «Біла Церква — Афганістан — Вічність» (2004), «Т. Г. Шевченко і Київщина: історія трьох поезій» (2004), «Київщина в творчості Т. Г. Шевченка» (у співавторстві, 2004), «Мальовнича Київщина Т. Г. Шевченка» (укр., рос., англ., 2004), «Там, за Гіндукушем» (2006, 2009), «Розхристане буття» (2007), «Іменна гільза» (2009, 2012), «Відлуння двох воєн» (2010), «Далекі гарнізони» (2011, 2014), «Вірність гвардійському знамену» (2012), «Крапля нашої крові на чужім знамені» (2014), «Вогненні рубежі „Прапороносців“» (2018).
Упорядник антології поетів Київщини «…Ота стежина в нашім краю» (2007), Київського обласного тому Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років (2008), двотомника «Сльоза пекучої пам'яті» (2009), антології письменників Київщини до 65-річчя Перемоги над гітлерівською Німеччиною «З глибини всенародного подвигу» (2010), антології письменників — членів Білоцерківської міської організації НСПУ «Літературна Білоцерківщина» (2008) та ін.
Нагороди, відзнаки
- орден «За заслуги» 3-го ступеня
- медаль «Захиснику Вітчизни»
- державні відзнаки України, колишнього СРСР та іноземних держав
- почесні відзнаки Національної спілки письменників України та Міністерства культури і туризму України
- почесні грамоти голови Київської обласної державної адміністрації та обласної ради
- почесні грамоти й подяки Білоцерківської міської ради та Білоцерківського міського голови
- почесний знак «За заслуги перед містом»
Член «Золотого фонду» Білої Церкви.
За участь в АТО нагороджений як військовий журналіст відзнакою Міністра оборони України «За сприяння Збройним Силам України», подякою начальника Генштабу України, почесним знаком 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ та Історичного товариства «За збереження історії».
Лауреат міжнародних літературних премій:
- ім. І. Кошелівця (2012),
- ім. М. Сингаївського (2015)
- ім. Д. Бакуменка (2018)
- ім. В. Винниченка (2019)
Лауреат всеукраїнських літературно-мистецьких премій
- Міністерства оборони України ім. Б. Хмельницького (2011)
- Українського фонду культури ім. І. Нечуя-Левицького (2014)
Лауреат:
- Київської обласної літературної премії ім. Г. Косинки (2007);
- Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького (1995)
Примітки
- , Демократична Україна, 28 серпня 2015, архів оригіналу за 17 листопада 2021, процитовано 16 травня 2022
- Білоцерківські Гаї… Осиротіла «Буква»…, Сайт НСЖУ, 16 квітня 2021, процитовано 15 травня 2022
Посилання
- Літературна Київщина [ 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Відійшов у засвіти письменник Анатолій Гай [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Олександрівська районна бібліотека: Гай Анатолій Іванович [ 21 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Золотий фонд Білої Церкви[недоступне посилання з липня 2019]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гай Анатолій Іванович |
Література
- (Сучасні письменники України) : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — . С. 78.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gaj Anato lij Iva novich Gaj 15 zhovtnya 1952 Birki Drugi 16 kvitnya 2021 Bila Cerkva Kiyivska oblast ukrayinskij pismennik i zhurnalist Anatolij GajAnatolij Gaj Kiyiv 2015 Narodivsya 15 zhovtnya 1952 1952 10 15 Oleksandrivskij rajon Kirovogradska oblast Ukrayinska RSR SRSRPomer 16 kvitnya 2021 2021 04 16 68 rokiv Bila Cerkva Kiyivska oblastGromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnist ukrayinecDiyalnist prozayikAlma mater NNI zhurnalistiki KNU im T ShevchenkaMova tvoriv ukrayinskaRoki aktivnosti vid 1979Zhanr opovidannya povistChlenstvo Nacionalna spilka pismennikiv UkrayiniNagorodi Orden Za zaslugi III stupenyaPremiyi Mizhnarodni literaturni premiyi imeni Ivana Koshelivcya 2012 imeni Mikoli Singayivskogo 2015 imeni Danila Bakumenka za krashu vijskovo patriotichnu knigu roku 2018 imeni Volodimira Vinnichenka 2019 vseukrayinski imeni Bogdana Hmelnickogo za krashe visvitlennya vijskovoyi tematiki u tvorah literaturi ta mistectva 2011 imeni Ivana Nechuya Levickogo 2014 oblasna literaturna premiya imeni Grigoriya Kosinki 2007 Bilocerkivska miska literaturno mistecka premiya imeni Ivana Nechuya Levickogo 1995 Gaj Anatolij Ivanovich u Vikishovishi Chlen Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini 1986 Biografichni vidomostiNarodivsya 15 zhovtnya 1952 r u seli Birki Drugi nini Birki Oleksandrivskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Batki j did brali uchast u Drugij svitovij vijni mati yak pidpilnicya potrapila do konctaboru v Nimechchini Deyakij chas navchavsya v internati Zakinchiv fakultet zhurnalistiki Kiyivskogo derzhuniversitetu 1974 Yak vijskovij zhurnalist pobuvav u bagatoh garyachih tochkah planeti V yetnam Angola Afganistan Nikaragua z kvitnya 2016 r po listopad 2017 r redaguvav vijskovij visnik 72 yi mehanizovanoyi brigadi Znameno peremogi v zoni ATO Pracyuvav korespondentom gazet Radyanska Zhitomirshina ta Kiyivska pravda 3 1989 roku golova pravlinnya Bilocerkivskogo VAT Afganec ob yednannya voyiniv internacionalistiv i voyiniv zapasu yake sporudilo kolishnim uchasnikam afganskoyi vijni zhitelyam Biloyi Cerkvi 320 uporyadkovanih kvartir Z 1991 r ocholyuye na gromadskih zasadah Kiyivske oblasne tvorche ob yednannya Kultura yake zajmayetsya pitannyami zhittyediyalnosti oblasnih viddilen tvorchih spilok ta lyudej tvorchoyi praci stolichnoyi oblasti Buv deputatom chotiroh sklikan Bilocerkivskoyi miskoyi radi de obiravsya golovoyu postijnoyi deputatskoyi komisiyi z pitan kulturi ta dvoh sklikan Kiyivskoyi oblasnoyi radi de ocholyuvav postijnu deputatsku komisiyu z pitan rozvitku kulturi mov nacionalnih ta internacionalnih tradicij ohoroni istorichnoyi spadshini Z 2003 r golova Kiyivskoyi oblasnoyi organizaciyi NSPU U 2005 2010 rokah priznachavsya kerivnikom Vseukrayinskih narad molodih literatoriv u Koktebeli ta v Irpeni buv uporyadnikom almanahiv tvoriv uchasnikiv narad Z 2015 zastupnik golovi Ukrayinskogo fondu kulturi Zastupnik golovi komisiyi z prisudzhennya Kiyivskoyi oblasnoyi literaturnoyi premiyi im Grigoriya Kosinki chlen Komitetu z prisudzhennya premiyi Ministerstva oboroni Ukrayini im Bogdana Hmelnickogo komisij z prisudzhennya premij im Mikoli Soma ta Danila Bakumenka Ponad 10 rokiv ocholyuvav komisiyu z prisudzhennya Bilocerkivskoyi miskoyi literaturno misteckoyi premiyi im I S Nechuya Levickogo Chlen Gromadskoyi radi pri Derzhavnij prikordonnij sluzhbi Ukrayini Prozhivav u Bilij Cerkvi Kiyivskoyi oblasti Pomer vid naslidkiv koronavirusnoyi hvorobi yak i jogo druzhina pismennicya Galina Gaj Ranishe 2019 roku tragichno zaginula yihnya donka hudozhnicya Olesya Gaj Kurilo Sin Yurij Gaj chlen Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini zhitel Biloyi Cerkvi Tvorchij dorobokAvtor hudozhnih i dokumentalnih knizhok dlya ditej i doroslih Zazhinki 1979 Hamal misyac vesnyanij 1984 Sim strun rajdugi 1985 Tisha nad poligonom 1986 Na tih afganskih rubezhah 1991 Bila Cerkva Shlyah kriz viki u spivavtorstvi 1994 Chorna rota 1995 Vuzhik 1998 Palayuchij pereval 1999 U nas afgancyami yih zvut 1999 Blazhenna Mariya 2002 Diviziya gvardijskogo gartu 2002 Zoloto kolossya i zirok 2003 Bila Cerkva Afganistan Vichnist 2004 T G Shevchenko i Kiyivshina istoriya troh poezij 2004 Kiyivshina v tvorchosti T G Shevchenka u spivavtorstvi 2004 Malovnicha Kiyivshina T G Shevchenka ukr ros angl 2004 Tam za Gindukushem 2006 2009 Rozhristane buttya 2007 Imenna gilza 2009 2012 Vidlunnya dvoh voyen 2010 Daleki garnizoni 2011 2014 Virnist gvardijskomu znamenu 2012 Kraplya nashoyi krovi na chuzhim znameni 2014 Vognenni rubezhi Praporonosciv 2018 Uporyadnik antologiyi poetiv Kiyivshini Ota stezhina v nashim krayu 2007 Kiyivskogo oblasnogo tomu Nacionalnoyi knigi pam yati zhertv Golodomoru 1932 1933 rokiv 2008 dvotomnika Sloza pekuchoyi pam yati 2009 antologiyi pismennikiv Kiyivshini do 65 richchya Peremogi nad gitlerivskoyu Nimechchinoyu Z glibini vsenarodnogo podvigu 2010 antologiyi pismennikiv chleniv Bilocerkivskoyi miskoyi organizaciyi NSPU Literaturna Bilocerkivshina 2008 ta in Nagorodi vidznakiorden Za zaslugi 3 go stupenya medal Zahisniku Vitchizni derzhavni vidznaki Ukrayini kolishnogo SRSR ta inozemnih derzhav pochesni vidznaki Nacionalnoyi spilki pismennikiv Ukrayini ta Ministerstva kulturi i turizmu Ukrayini pochesni gramoti golovi Kiyivskoyi oblasnoyi derzhavnoyi administraciyi ta oblasnoyi radi pochesni gramoti j podyaki Bilocerkivskoyi miskoyi radi ta Bilocerkivskogo miskogo golovi pochesnij znak Za zaslugi pered mistom Chlen Zolotogo fondu Biloyi Cerkvi Za uchast v ATO nagorodzhenij yak vijskovij zhurnalist vidznakoyu Ministra oboroni Ukrayini Za spriyannya Zbrojnim Silam Ukrayini podyakoyu nachalnika Genshtabu Ukrayini pochesnim znakom 72 yi okremoyi mehanizovanoyi brigadi ZSU ta Istorichnogo tovaristva Za zberezhennya istoriyi Laureat mizhnarodnih literaturnih premij im I Koshelivcya 2012 im M Singayivskogo 2015 im D Bakumenka 2018 im V Vinnichenka 2019 Laureat vseukrayinskih literaturno misteckih premij Ministerstva oboroni Ukrayini im B Hmelnickogo 2011 Ukrayinskogo fondu kulturi im I Nechuya Levickogo 2014 Laureat Ki yiv s koyi ob la s noyi li te ra tu r noyi pre miyi im G Ko si n ki 2007 Bi lo ce r kiv s koyi mi s koyi li te ra tu r no mi s te c koyi pre miyi im I Ne chuya Le vi c ko go 1995 Primitki Demokratichna Ukrayina 28 serpnya 2015 arhiv originalu za 17 listopada 2021 procitovano 16 travnya 2022 Bilocerkivski Gayi Osirotila Bukva Sajt NSZhU 16 kvitnya 2021 procitovano 15 travnya 2022PosilannyaLiteraturna Kiyivshina 8 grudnya 2015 u Wayback Machine Vidijshov u zasviti pismennik Anatolij Gaj 18 kvitnya 2021 u Wayback Machine Oleksandrivska rajonna biblioteka Gaj Anatolij Ivanovich 21 veresnya 2016 u Wayback Machine Zolotij fond Biloyi Cerkvi nedostupne posilannya z lipnya 2019 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gaj Anatolij IvanovichLiteraturaSuchasni pismenniki Ukrayini bibliografichnij dovidnik upor Anatolij Gaj Kiyiv Kiyivske oblasne tvorche ob yednannya Kultura Bila Cerkva Bukva 2011 587 s ISBN 978 966 2927 05 6 S 78