Віцилопочтлі

Віцилопо́чтлі (науатль Huitzilopōchtli; [wi.ʦi.lo.ˈpoːʧ.tɬi]) — «колібрі лівого боку» або «колібрі-шульга») — верховний бог в міфології ацтеків. Син (Коатлікуе) та (Мішкоатля).

Віцилопочтлі науатль Huitzilopōchtli
Божество в	Міфологія ацтеків^[1]
Покровитель для	війна^[1] і блискавка^[1]
Батько	Ометекутлі
Мати	(Коатлікуе)^[1] або ^d
Брати/сестри	(Шіпе-Тотек), Тецкатліпока, Кетцалькоатль, ^d і ^d^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Віцилопочтлі — «колібрі-шульга», «колібрі лівого боку», бог війни та Сонця

Опис

Спочатку був богом племені ацтеків (колібрі часто є уособленням сонця в багатьох індіанських племен Центральної Америки). Віцилопочтлі обіцяв ацтекам, що приведе їх до місця, де вони будуть його обраним народом. Це відбулося за правління вождя . Пізніше Віцилопочтлі увібрав до себе риси давніших богів, а також бога сонця (Тонатіу) та (що іноді виступав як його двійник). Він став богом блакитного ясного неба, молодого сонця, війни та мисливства, заступником народженої ацтекської знаті. В деяких варіантах міфа Віцилопочтлі пов'язується з давніми божествами родючості. В інших міфах Віцилопочтлі виступає як воїн, що перемагає щоденно сили ночі і не допускає, щоб вони знищили сонце. Звідси його зв'язок з культовими об'єднаннями («воїнів-орлів»). Віцилопочтлі зображувався антропоморфно в шоломі, що мав форму колібрі, з щитом, оздобленим п'ятьма пуховими кульками, і луком або зі списоштовхачкою та дротиками. Віцилопочтлі — одне з найшанованіших божеств. Йому приносились криваві людські жертви. На честь Віцилопочтлі був споруджений храм в Теночтітлані. В часи урочистих свят, які відбувалися двічі на рік, виготовлялось величезне зображення Віцилопочтлі, з хлібного тіста з медом. Це зображення після релігійних обрядів розламувалося на шматки та з'їдалося усіма учасниками свята.

У міфології

Матір'ю Віцилопочтлі була (Коатлікуе), а батьком — грудка пір'я колібрі (або за іншою версією (Мішкоатль)). Його сестра , прекрасна чарівниця, також була його суперником. Його посланником служив .

Легенда про Віцилопочтлі записана в . Його сестра намагалася убити його матір за те, що вона завагітніла від пір'я. Проте, дізнавшись про це, Віцилопочтлі вистрибнув з чрева матері в повному військовому вбранні та убив Койольшаукі, а також багато з 400 своїх братів і сестер . Потім він закинув відрубану голову сестри високо в небо, де та стала Місяцем, а кинуті услід брати і сестри — зірками.

Віцилопочтлі був племінним богом і легендарним чарівником ацтеків. Спочатку його важливість для народів була невеликою, але після утворення імперії ацтеків, її правитель Тлакаелель вніс зміни в пантеон богів, поставивши Віцилопочтлі на один рівень з Кетцалькоатлем, (Тлалоком) і (Тескатліпокою) і призначивши його богом Сонця. Таким чином, Віцилопочтлі зайняв місце бога з легенд науа.

Культ

Віцилопочтлі, зображений в .

Стверджувалося, що Віцилопочтлі постійно бився з пітьмою і потребував постійного поповнення сил шляхом жертвопринесення, які дозволяли сонцю протриматися ще один 52-річний цикл. З 18 фестивалів, що проводяться ацтеками протягом року, один присвячувався Віцилопочтлі. За часів правління Тлакаелеля, ацтеки вірили, що зможуть затримати кінець світу хоч би ще на 52 роки.

Храм (Темпло Майор) в Теночтітлані був присвячений Віцилопочтлі і (Тлалоку), оскільки їх сили вважалися рівними. Темпло Майор був виконаний у вигляді піраміди з двома храмами-близнятами — присвяченим Віцилопочтлі зліва і Тлалоку справа.

Література

• Пресвитер Хуан; Антонио Перес; фрай Педро де лос Риос (глоссы). Мексиканская рукопись 385 «Кодекс Теллериано-Ременсис» (с дополнениями из Кодекса Риос) / Ред. и пер. С. А. Куприенко, В. Н. Талах. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 317 с. — .

Посилання

• Давня Мезоамерика
• Бог Уицилопочтли Вицлипуцли. Мифология ацтеков и майя. Мифы, боги, демоны Мезоамерики. [ 13 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Huitzilopochtli [ 8 травня 2012 у Wayback Machine.]

1. Encyclopedia of Ancient Deities — 1 — (Jefferson): McFarland & Company, 2000. — P. 226. — 597 p. —
   d:Track:Q3303647d:Track:Q111913652d:Track:Q2029233