Ві льям Чайлдс Ве стморленд англ William Childs Westmoreland 26 березня 1914 Саксон Південна Кароліна 18 липня 2005 Чарл

Вільям Вестморленд; William Westmoreland
англ. William Childs Westmoreland
Прізвисько	«Весті» (англ. Westy)
Народження	26 березня 1914; (Саксон), округ Спартанберг, Південна Кароліна
Смерть	18 липня 2005 (91 рік); Чарлстон, Південна Кароліна; хвороба Альцгеймера
Поховання
Країна	США
Приналежність	Армія США
Рід військ	повітрянодесантні війська, артилерія
Освіта	Військова академія США; Воєнний коледж армії США; Гарвардська школа бізнесу
Роки служби	1936–1972
Партія	Республіканська партія США
Звання	Генерал
Командування	Начальник штабу Армії США, командувач ЗС США у В'єтнамі, XVIII повітрянодесантний корпус, Військової Академії США, 101-ша повітрянодесантна дивізія, 504-й парашутно-десантний полк
Війни / битви	Друга світова війна; Корейська війна; Війна у В'єтнамі
Інше	A Soldier Reports
Медаль «За службу в Кореї» (США)	Медаль «За службу у В'єтнамі» (США)
	Вільям Вестморленд у Вікісховищі

Ві́льям Чайлдс Ве́стморленд (англ. William Childs Westmoreland; *26 березня 1914, (Саксон), Південна Кароліна — †18 липня 2005, Чарлстон, Південна Кароліна) — американський воєначальник, генерал, начальник штабу Армії США (1968—1972), командувач збройних сил США під час В'єтнамської війни (1964—1968).

Біографія

Військова кар'єра

12 червня 1936 — другий лейтенант
12 червня 1939 — перший лейтенант
1 лютого 1942 — майор (тимчасове військове звання)
25 вересня 1942 — підполковник (тимчасове військове звання)
28 червня 1944 — полковник (тимчасове військове звання)
12 червня 1946 — капітан
15 липня 1948 — майор
7 листопада 1952 — бригадний генерал (тимчасове військове звання)
7 липня 1953 — підполковник
червень 1961 — полковник
14 липня 1962 — бригадний генерал
20 травня 1963 — генерал-майор
31 липня 1963 — генерал-лейтенант
1 серпня 1964 — генерал

Вільям Чайлдс Вестморленд народився 26 березня 1914 року в містечку (Саксон), в окрузі Спартанберг, штату Південна Кароліна, в родині Євгенії Теллі Чайлдс і Джеймса Ріплі Вестморленда. Після річного навчання у , військовому коледжі для юнаків у Чарлстоні в 1932 році за номінацією сенатора Джеймса Ф. Бірнса, друга сім'ї, Вільям був обраний до подальшого навчання до Військової академії Сполучених Штатів. Вестморленд був членом видатного класу Вест-Пойнту, до якого також входили Крейтон Абрамс і . Вестморленд закінчив навчання як «перший капітан» — найвищий кадетський ранг — і отримав меч Першинга, який «вручається кадету з найвищим рівнем військової підготовки».

Військова кар'єра

У 1936 році після закінчення Вест-Пойнта Вестморленд став офіцером-артилеристом і продовжив службу у 18-му полку польової артилерії у Форт-Сілл. У 1939 році він отримав звання першого лейтенанта, після чого був призначений командиром батареї, і надалі — офіцером штабу батальйону 8-го полку польової артилерії в Шофілд Барракс, Гаваї.

Під час Другої світової війни Вестморленд брав участь у бойових діяв, діючи у складі 34-го дивізіону польової артилерії (9-ї піхотної дивізії). Бився у Тунісі, на Сицилії, де командував 34-м піхотним батальйоном. У подальшому, коли (9-ту дивізію) перекинули на Західноєвропейський театр війни, діяв на території Франції та Німеччини. Дослужився до тимчасового військового звання полковника, а 13 жовтня 1944 року був призначений начальником штабу 9-ї піхотної дивізії.

Після завершення війни Вестморленд продовжив службу в лавах армії США. У 1946 році пройшов повний курс навчання десантників у (повітрянодесантній школі армії). Потім він командував 504-м парашутно-десантним полком 82-ї повітрянодесантної дивізії. З 1947 по 1950 рік він був начальником штабу 82-ї повітрянодесантної дивізії. З 1950 по 1951 рік — інструктор Командно-штабного коледжу армії. Потім у 1951 році закінчив Воєнний коледж армії, а з 1951 по 1952 рік був викладачем у цьому коледжі.

В листопаді 1952 року у віці 38 років Вестморленд був підвищений до бригадного генерала, ставши одним з наймолодших генералів армії США в післявоєнний час. З 1952 по 1953 рік він брав участь у бойових діях в Південній Кореї, командуючи 187-ю повітряно-десантною бойовою групою. З 1953 по 1955 рік, після повернення до США, Вестморленд був заступником помічника начальника штабу з персоналу G-1 штабу Армії.

З 1955 по 1958 рік, після завершення Корейської війни, Вестморленд був секретарем Генерального штабу армії США. З 1958 по 1960 рік він командував 101-ю повітрянодесантною дивізією. З 1960 по 1963 рік він був суперінтендантом Військової академії США. У липні 1963 року отримав звання генерал-лейтенанта, а з 1963 по 1964 рік був командиром XVIII повітрянодесантного корпусу.

В 1963 році генерал Вестморленд був відряджений до В'єтнаму. У січні 1964 року він став заступником командувача (MACV), зрештою змінивши в червні генерала на посаді командувача усіма американськими військами, що перебували на той час у В'єтнамі. У квітні міністр оборони Роберт Макнамара сказав президенту Ліндону Б. Джонсону, що Вестморленд є «найкращим, що у нас є, без сумніву». Як голова MACV, він був відомий широко розрекламованими позитивними оцінками військових перспектив США у В'єтнамі. Проте з часом посилення комуністичних бойових сил на Півдні призвело до регулярних запитів про збільшення чисельності військ США з 16 000, коли він досяг піку в 535 000 у 1968 році, коли генерал Вестморленд був призначений на посаду начальника штабу армії.

Поворотним моментом війни у В'єтнамі став Тетський наступ, що розпочався 31 січня 1968 року, під час якого комуністичні сили атакували міста по всьому Південному В'єтнаму. У той час Вестморленд був зосереджений на (битві при Ке-Сані) і вважав наступ Тет відволікаючим маневром В'єтконга та північно-в'єтнамської армії.

У червні 1968 року Вестморленд був замінений генералом Крейтоном Абрамсом, рішення було оголошено незабаром після Тетського наступу в'єтнамців. Хоча це рішення було прийнято наприкінці 1967 року, у засобах масової інформації його широко розглядали як покарання командувачу за те, що наступ комуністичних сил розпочався зненацька і застав американські війська неготовими.

З 1968 по 1972 рік Вестморленд обіймав посаду начальника штабу армії Сполучених Штатів. У 1970 році, будучи начальником штабу, у відповідь на (різанину в Сонгмі), влаштовану американською армією і подальше приховування командуванням армії інциденту, він призначив розслідування, яке провело всеосяжне та прискіпливе дослідження ролі армійського керівництва під час війни у В'єтнамі, що продемонструвало серйозне порушення дотримання офіцерського кодексу «Обов'язок, честь, країна».

Вільям Вестморленд помер 18 липня 2005 року у віці 91 року в будинку престарілих єпископа Гадсдена в Чарлстоні, Південна Кароліна. Протягом останніх років свого життя мав хворобу Альцгеймера. 23 липня 2005 року похований на , Військова академія США.

Джерела

William Westmoreland [ 17 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
William Westmoreland [ 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
The General Who Lost Vietnam [ 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)

Література

Stanley Karnow, Vietnam: A History (New York, NY, Penguin, 1991)
Tom Mascaro, The Uncounted Enemy: A Vietnam Deception (Chicago, IL, The Museum of Broadcast Communications)
W. Thomas Smith Jr., An old soldier sounds off: General Westmoreland, commander of U.S. forces in Vietnam until 1968, talks of war and General Giap (New York, N.Y., George, November 1998)
William C. Westmoreland, A Soldier Reports (Garden City, N.Y., Doubleday, 1976)
Mike Wallace with Gary Paul Gates, Between You and Me (N.Y., Hyperion, 2005)
Vietnam Gear.com [ 3 січня 2010 у Wayback Machine.]

Посилання

Вестморленд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Непобежденный вьетконговцами [ 9 травня 2013 у Wayback Machine.]
Уильям Чайлдз Уэстморленд [ 25 березня 2013 у Wayback Machine.]
Westmoreland vs. CBS: The Military, the Media, and the Vietnam War [ 22 червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)

Командування військовими формуваннями (установами) США
Попередник: генерал (Гарольд Кейт Джонсон)	25-й начальник штабу Армії США 3 липня 1968 — 30 червня 1972	Наступник: генерал Брюс Палмер