Війниця (Володимирський район)

Ві́йниця — село в Україні, у Затурцівській сільській громаді Володимирського району Волинської області. Населення становить 298 осіб

село Війниця
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Володимирський район
Громада	Затурцівська сільська громада
Основні дані
Засноване	1542
Населення	298
Площа	0,4 км²
Густота населення	745 осіб/км²
Поштовий індекс	45510
Географічні дані
Географічні координати	50°47′20″ пн. ш. 24°40′27″ сх. д. / 50.78889° пн. ш. 24.67417° сх. д. / 50.78889; 24.67417Координати: 50°47′20″ пн. ш. 24°40′27″ сх. д. / 50.78889° пн. ш. 24.67417° сх. д. / 50.78889; 24.67417
Середня висота над рівнем моря	225 м
Водойми	Війниця
Місцева влада
Адреса ради	с. Війниця, Локачинський р-н, Волинська обл., 45510;
Карта
Війниця
Війниця
Мапа
Війниця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Війниця.

Назва

Уперше згадується назва Війниця, як Уймиця Павловицька (відповідно до оригіналу). Біля Локачів було село Уйма Локацька, яке зараз входить до містечка. Але вже в 1577 році згадується тільки як Уймиця, без Павловицька.

У грамоті за 1577 рік вказується, що новому власнику Локачів князю Романові Санґушку належать навколишні села: Уйма, Цевеличі, Крухиничі, Заячиці, Павловичі, Уймиця, Холопичі і Козлів. Така назва як Уймиця збереглася до 1797 року, до третього поділу Польщі, у результаті якого Волинь відійшла до Росії. В архівах Луцька у 1797 році село ще називалось Уймиця, а вже у 1800 році в Клірових відомостях Війниця згадується як Воймиця, і не село, а «деревня».

Так «деревня» Воймиця згадується і в останньому архіві Царської Росії за 1911 рік. А вже у 1921 році, за часів Польщі, згадується нинішня назва — село Війниця.

Українськийький варіант — Війниця, який зберігся і донині, був введений вже після 1945 року.

Історія

Уперше в історичних документах село Війниця згадується у 1542 році, а села Павловичі, Губин, (Михайлівка) та (Тумин) — у 1545 році. Але ще з давніх часів ця територія була заселена слов'янськими племенами, зокрема дулібами (які пізніше стали зватися бужанами), а у XII ст. увійшла до складу Волинського князівства.

У 1199 році Волинське князівство об'єдналося з Галичиною. Утворилося Галицько-Волинське князівство, яке практично постійно перебувало в стані воєнних конфліктів із литовськими, польськими й угорськими феодалами. І весь цей час піддавалося спустошливим ординським набігам.

У 1241 році Галицько-Волинське князівство підпало під владу Золотої Орди, а потім поступово увійшло до складу Литви і більшу частину свого існування воно контролювалося Великим князівством Литовським.

Після об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею згідно Люблінської унії 1569 року й утворення Речі Посполитої, ці землі підпали під польський контроль.

Під час Визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького ці землі протягом кількох років були ареною воєнних дій козаків і поляків, у яких брали участь і місцеві жителі, а після Другого поділу Польщі у 1793 році увійшли до складу Росії.

У роки Першої світової війни тут кілька разів проходила лінія фронту між російськими й австро-німецькими військами, що призвело до практично повного знищення населених пунктів.

У період 1917—1920-х років ці землі побували під владою різних держав і наприкінці 1920 року ввійшли до складу Польщі, а восени 1939 року — до складу Радянської України.

У перші дні Німецько-радянської війни землі Війницької сільської ради стали ареною запеклих бойових дій. На лінії Устилуг — Володимир-Волинський — Війниця — Затурці — Торчин протягом 22—24 червня 1941 року радянські бійці 5-ї армії зупинили нацистів, які проривалися в напрямку Луцька.

До 20 червня 2018 року — адміністративний центр (Війницької сільської громади) Локачинського району Волинської області.

Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року, чисельність наявного населення села становила 313 осіб, з яких 139 чоловіків та 174 жінки.

За переписом населення України 2001 року, у селі мешкала 291 особа.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
Українська	99,33 %
Російська	0,67 %

Залізнична дорога

Під час Першої світової війни була побудована залізнична дорога Володимир-Волинський — Війниця.

Згодом польська влада планувала продовжити залізницю. Нею їздили і вантажні, і пасажирські поїзди. Ця лінія повинна була пролягти через Торчин та з'єднати Луцьк і Володимир-Волинський. Утім, цього не сталося.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
2. . Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 3 травня 2020.
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
4. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
5. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
6. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

• Ві́йниця // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.411

Посилання

• Погода в селі Війниця [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]