Вігіланти

Вігіланти — особистості або групи, метою яких є переслідування осіб, обвинувачених в справжніх чи вигаданих злочинах, що не отримали заслуженого покарання, в обхід правових процедур. Хоча їх жертвами нерідко стають справжні злочинці, вігіланти можуть мати власні уявлення про те, що називати злочином. Групи і окремі громадяни, які допомагають владі в переслідуванні злочинців, не вважаються вігілантами, якщо вони не влаштовують самосуд. В іншому випадку вігіланти самі стають злочинцями з погляду закону.

Суд Лінча 1856 р. організований Комітетом вігілантів Сан-Франциско

Слово вігіланти походить від іспанського vigilante (пильний). Вігіланти вважають, що офіційне правосуддя неефективне, внаслідок чого об'єднуються для того, щоб протистояти кримінальним елементам своїми силами. В окремих випадках вігілантами стають одинаки, які розчарувалися як в законі, так і в суспільстві. Іноді жертвами вігілантів стають представники влади, що стоять над законом та звинувачені в корупції. Акції вігілантів не завжди є насильницькими і можуть зводитися до образ на словах або дій, а також до вандалізму щодо майна жертв. Прикладом вігіланта-одинака у художній творчості може бути герой кінофільму «Бережись автомобіля» Юрій Дєточкін або Бетмен.

Історичний аспект

Велике повішання у Гейнсвіллі, 1862 р.

Вігілантизм як діяльність був відомий задовго до появи власне терміна «вігіланти». Паралелі можна вбачати у старовинному звичаї кровної помсти або вендети. Соціологи проводять також паралелі між поведінкою вігілантів та повстанням або царевбивством. У західній культурі типовим образом вігіланта є Робін Гуд. У середньовічній Європі існували таємні судові організації, наприклад, фемічний суд.

У Північній Америці організації вігілантів створювалися ще до війни за незалежність, але власне термін вігіланти застосовується насамперед до тих організацій, які самі називали себе вігілантами і з'явилися в XIX ст. Вони, зокрема, широко практикували суди Лінча. Однією з них є славнозвісний Ку-клукс-клан. У ХХ ст. аналогічні організації відомі в Німеччині (), Фінляндії (), Центральній Америці (Ескадрони смерті), Африці (), Великій Британії (Ірландська республіканська армія), США ().

Сучасність вігілантизму

Влада Мексики уклала мирну угоду з вігілантами — народними добровольцями, які своїми силами борються зі злочинністю та наркотрафіком. Вони стануть частиною сільської оборони.

У нинішній Європі вігілантизм практикують домінуючі етнорелігійні групи і консервативні партії. У Північній Ірландії громада римських католиків періодично стає об'єктом групового вігілантизму кількісно більшої протестантської громади. У 90-х рр. у відповідь на насилля сепаратистської організації ІРА католицька меншість Белфаста піддалося нападам з боку протестантських груп. У Франції Національний фронт Ж. Ле Пена застосовує вігілантізм проти Фронту звільнення Бретані і Асоціації корсиканських патріотів. В Іспанії акції пильності партії Національної єдності спрямовані проти партії басків. Групи вігілантів борються з етноорганізаціями, чия ідеологія і тактика сприймається загрозою усталеному порядку. Нелегітимні тактики вігілантів призводить до загострення етнонаціонального конфлікту.

Вігілантизм в Україні

В Україні термін не набув широкого вжитку, але, наприклад, ознаки вігілатизму присутні у організацій громадян, що ведуть боротьбу з педофілами. З 2014 року різноманітні організації займаються руйнуванням майна та вторгненням у житло колишніх високопосадовців, обвинувачених у корупції. Вігілантом можна вважати Олександра Музичко. Вігілантами також є так звані .

Вигадані вігіланти

Більшість супергероїв є вігілантами.

Див. також

• (Сусідська варта)

Посилання

• Петля і куля. Як «зачистити» місто від бандитів і продажних політиків [ 8 березня 2017 у Wayback Machine.]

Примітки

1. "vigilante" etymology. Merriam Webster's Online Dictionary. Архів оригіналу за 20 червня 2012. Процитовано 31 травня 2010.
2. Bronwyn Harris. (May 2001). . Архів оригіналу за 20 серпня 2002. Процитовано 16 лютого 2017. {{}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= ()
3. Mark D. Meyerson, Daniel Thiery. (1 листопада 2004). A Great Effusion of Blood?: Interpreting Medieval Violence.
4. Kevin Mullen. . Архів оригіналу за 8 травня 2005. Процитовано 16 лютого 2017.
5. Kelly D. Hine. (1998). (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 вересня 2003. Процитовано 16 лютого 2017.
6. Eric Monkkonen. Western Homicide: The Case of Los Angeles, 1830—1870. // Pacific Historical Review, 74 (Nov. 2005), 609.
7. [[https://web.archive.org/web/20220330104023/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=VFEIR&P21DBN=VFEIR&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=3&S21P02=0&S21P03=K=&S21STR=вігілантизм Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.] Ку Клукс Клан: белое движение в США [Електронний ресурс]. — М. : [б. в.], 2001. — 72 с.
8. . Архів оригіналу за 18 квітня 2017. Процитовано 16 лютого 2017.
9. . Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2017.
10. . Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 16 лютого 2017.
11. "Ніжинський Робінгуд" знову взявся за стару справу [ 9 листопада 2017 у Wayback Machine.], mynizhyn.com, 18 Листопада 2014