Вулиця Тараса Шевченка колишня вулиця Кисельова Ізюмська Харківська центральна вулиця у Слов янську в межах Старого Міст

Вулиця Тараса Шевченка; Слов'янськ
Місцевість	Старе Місто
Назва на честь	Тараса Григоровича Шевченка
Колишні назви
	Кисельова, Ізюмська, Харківська
Загальні відомості
Дата початку забудови	1810-ті рр.
Протяжність	1,7 км
Транспорт
Рух	двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки	(Будинок Александрова), Будинок міського банку, Хірургія міської лікарні, Лабораторний корпус міської лікарні, Каплиця-склеп Залеських
Пам'ятники	Пам'ятник Тарасу Шевченку
Медичні заклади	Центральна міська лікарня
Забудова	садибна та багатоповерхова
Парки	Сквер імені Шевченка
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Мапа
Вулиця Тараса Шевченка у Вікісховищі

Вулиця Тараса Шевченка (колишня вулиця Кисельова, Ізюмська, Харківська) — центральна вулиця у Слов'янську, в межах Старого Міста. Нумерація будинків ведеться від Соборної площі: східна сторона вулиці парна, західна - непарна. Перетинається з (вулицями Університетською), (Банківською), (Ярослава Мудрого), Трунова, Ботанічною, Білоруською, Науки, Літературною, Одеською, Миру та провулками Антона Макаренка, Андріївським, Ординаторським.

Історія

До 1810-х років на вулиці не було будинків, і вона слугувала як шосе від Соборної площі, до села Хрестище.

Коли у 20-х роках XIX століття тут оселився купець Кисельов, вулиця отримала назву на честь першопоселенця – вулиця Кисельова. Згодом, коли тут з'явилося більше поселенців, вулиця почала носити ім'я Ізюмська, на честь міста Ізюм.

Наприкінці XIX століття перейменована на Харківську (або Харківький бульвар). Вулиця, як і усі центральні вулиці міста, була брукована у 1913 році, але тільки на ній з обох боків росли квіти, невисокі дерева, та знаходився широкий тротуар з тротуарного каменю (бруківки).

Від указу Слов'янського ревкому № 15 березня 1920 року вулиця почала називатися на честь видатного українського письменника Тараса Шевченка.

У 1950-х роках на вулиці споруджено пам'ятник Кобзареві у повний зріст. Новий на місці старого встановлено у 1992 році.

Забудова

Забудова розпочалася від Соборної площі. Першими поселенцями стали заможні купці та міщани. Прямо на перехресті був побудований «Гранд Готель». Наступною спорудою став дім Олександрова. Колишній (будинок промисловця і купця Сергія Александрова), побудований в 1905–1911 роках в якості мануфактурного магазину на першому поверсі і житла на другому у стилі український модернізм.

На перехресті вулиці з (Банківською) 19 серпня 1868 року був побудований та відкритий Міський громадський банк. Два подальші поверхи зведено у 1950-х роках. Зараз це 3-поверховий житловий будинок на 36 квартир.

Далі у 1890-1900-х роках було побудовано ряд купецьких особняків.

У 1901 році, за сприйняття місцевого мецената Овксентія Шнуркова, була побудована перша міська лікарня. Двоповерхова цегляна будівля зараз є хірургічним відділенням Слов‘янської клінічної лікарні.

Поруч знаходиться будівля колишньої церковно-парафіяльної школи Всіхсвятської церкви, побудована купцем Василем Карякіним в 1812 році. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 11.05.1999 року № 256, будівля визнана об'єктом культурної спадщини (архітектури).

Також на вулицю Тараса Шевченка виходить (Староміське кладовище).

У 1930-х роках на вулиці спорудили першу багатоповерхівку у стилі соцреалізм.

У 1940 році на вулиці було знесено кілька приватних будинків, а на їх місці побудовано три тьохповерхівки, вкриті цементною шубою.

У 1959 році на вулиці спорудили готель «Україна».

У 1960 році на перехресті вулиці з (Університетською) споруджено дві «хрущовки».