Воґези

Вогези (фр. les Vosges, нім. Vogesen) — гірський хребет невисоких гір на північному сході Франції біля кордону з Німеччиною. Разом з Пфальцьким лісом, що розташований північніше, на німецькому боці кордону, утворюють єдину геоморфологічну одиницю, що займає площу 8000 км². Умовною межею Вогез і Пфальцського лісу є Цабернський перевал. Вогези є західною межею Верхньорейнської низовини.

Вогези
48° пн. ш. 7° сх. д. / 48° пн. ш. 7° сх. д. / 48; 7Координати: 48° пн. ш. 7° сх. д. / 48° пн. ш. 7° сх. д. / 48; 7
Країна	Франція
Регіон	Вогези Мерт і Мозель Мозель (Нижній Рейн) Верхній Рейн Територія Бельфор Верхня Сона
Тип	гори^[d]
Висота	1424 м
Площа	5500 км²
Вогези Вогези (Франція)
Вогези у Вікісховищі

Топологічний рельєф Вогез

Типовий ландшафт Вогез (Франція)

Водоспади Східних Вогез

озеро у Вогезах

Вогези тягнуться на 160 км паралельне до Рейну. Найвища гора Гранд Бальон (фр. Grand Ballon), має висоту 1424 м над рівнем моря. Хребет відокремлений Бургундською брамою від гір Юра. Він круто спускається у бік Верхньорейнської долини.

Починається на півночі від Бельфора, біля джерел Мозеля, прямо високими урвистими горами, без сполучних відрогів з Юрою, і тягнеться на північ до витоків ; північні відроги (у Пфальці) мають назву , доходять до Вормсу і відділяються притокою Рейну Нае (Nahe) від .

Загалом довжина Вогезського пасма дорівнює 830 км при ширині 40–60 км; вона чудово відповідає пасму Шварцвальда (на східному березі Рейну) за геологічною будовою, висотою і напрямом. Як і Шварцвальд, Вогези круто уриваються до долини Рейну, з іншого ж боку — поволі знижуються до , перетнутого численними пасмами пагорбів.

Пасмо складається з граніту, гнейсу, строкатих тріасових пісковиків, червоного пермського лежня, порфірів, мелафіра і раковістого вапняку. Схожість ґрунтується на тому що і Вогези, і Шварцвальд були сформовані ізостатичним підняттям, під час рифтогенезу (Рейнського грабену) і є .

Вогезький хребет можна розділити на дві частини: південну, вищу, і північну.

Середня висота південних Вогезів 950 м. Недалеко від початку пасма, на північ від Бургундської брами, підноситься гора Беренкопф (1005 м), баньоподібні вершини Жироман'ї, або Ельзасськал (1290 м), і Серванс (1189 м). До цієї групи примикає пасмо (серпоподібна — фр. monts Faucilles), назване так за своєю загальною формою, що тягнеться на захід і сполучає Вогези з . Далі, пасмо піднімається у куполоподібної вершини Гебвіллера, велетня Вогезів (1426 м), потім, при середній висоті 900 м, піднімаються Ротенбах (1319 м) і Гогепек (1366); у долинах, прилеглих до цієї гори, знаходяться витоки (Мерти), (Валоні) і і чарівні озера , . Гори майже суцільно покриті лісом, на східних і південних схилах виноградники, руїни замків. Чудові: , рясна лугами, по річці , , у Гебвіллера, по річці , по річці Тур.

Північні Вогези нижчі південних: головна вершина (Донон) (1113 м). Гори поступово знижуються, біля широкого (Saverne) мають всього 380 м висоти, а далі на північ вони переходять в заввишки від 220–320 метрів. У Пфальці частина Вогезів, що знаходиться там, називається Гардом і дещо підвищується: кінцева вершина, Доннерсберг, досягає 780 м.

На всьому своєму протязі пасмо має один і той же геологічний і ботанічний характер. Вогези живлять багато річок; з східного схилу стікають Тур, , , , , , (Модер), , , (Ейс),  — притоки Мозеля; із західного схилу: (Мерта), (Заар),  — притоки Мозеля; з південних схилів стікають притоки Дуба.

Вогезські гори містять великі мінеральні багатства, з яких найважливіші залізні, мідні, свинцеві, срібні руди, мармурові і гіпсові ломки, кам'яне і буре вугілля, в деяких місцях соляні і нафтові родовища.

Див. також

• (10956 Вогези) — астероїд, названий на честь гір.

Посилання

• Воґези // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Biosphärenreservat Pfälzerwald — Vosges du Nord [ 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Bildergalerie Vogesen von M. Klüber
•  — Portal der Wirtschaftsinformationen zu den Vogesen (französisch)
• Seite des Vogesenclubs (franz. Club Vosgien) [ 30 травня 2022 у Wayback Machine.]