Володимир (Шлапак)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шлапак.

Володимир (в миру Шлапак Василь Володимирович, нар. 3 серпня 1979, смт. Черняхів) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української автокефальної православної церкви), архієпископ Житомирський і Поліський.

Володимир
Архієпископ Житомирський і Поліський
з 10 липня 2015
Церква:	УАПЦ → ПЦУ
Попередник:	він сам, до переходу в УПЦ КП
Єпископ-настоятель храму
12 травня 2015 — 10 липня 2015
Церква:	УПЦ КП
Громада:	святої рівноапостольної Марії Магдалини (м. Житомир), Почаївської ікони Божої Матері (смт Черняхів)
Архієпископ Житомирський і Поліський (до 25 травня 2011 — єпископ)
21 червня 2009 — 23 квітня 2015
Обрання:	20 червня 2009
Церква:	УАПЦ
Попередник:	Богдан (Кулик), як вікарний єпископ Житомирський
Наступник:	він сам, після повернення до УАПЦ
Альма-матер:	Київська духовна семінарія (2001) і ЧНУ імені Юрія Федьковича (2006)
Науковий ступінь:	^d (2015)
Діяльність:	священнослужитель
Тезоіменитство:	28 липня
Ім'я при народженні:	Василь Володимирович Шлапак
Народження:	3 серпня 1979(1979-08-03) (44 роки) Черняхів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Дияконство:	28 листопада 1996
Священство:	29 грудня 1996
Чернецтво:	10 лютого 2009
Єп. хіротонія:	20 червня 2009
Нагороди:
Орден Святого Володимира Великого (УАПЦ) Орден святого Архістратига Михаїла II ступеня (ПЦУ)
Володимир у Вікісховищі

Життєпис

Народився в сім'ї службовців.

Після закінчення Черняхівської середньої школи в 1996 році навчався і закінчив пастирсько-богословські курси при Житомирському єпархіальному управлінні.

28 листопада1996 — дияконська хіротонія. 29 грудня 1996 — хіротонія у пресвітера у стані целібата звершена єпископом Житомирським і Овруцьким Ізяславом.

За час служіння за ревну працю був відзначений рядом священничих нагород, та призначений благочинним Черняхівського та в.о. Радомишльського округів.

1997—2001 рр. навчався в Київській духовній семінарії, 2001—2006 рр. — в Чернівецькому національному університеті за спеціальністю релігієзнавство і філософія. 2007 р. закінчив магістерський курс при Львівській православній духовній академії та продовжив навчання в аспірантурі даного закладу. 2009 р. здобув там науковий ступінь кандидата богословських наук.

2008 року через непопулярну методику управління єпархією архієпископа Ізяслава отець Василь вимушений був покинути Київський патріархат та звертається з проханням до Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого митрополита Мефодія (Кудрякова) прийняти його до кліру Житомирської єпархії УАПЦ.

10 лютого 2009 року з рук митрополита Київського і всієї України Мефодія приймає чернечий постриг з возведенням у сан ігумена.

До дня Святої Пасхи ігумен Володимир нагороджується возведенням у сан архімандрита, і призначається адміністратором УАПЦ на Житомирщині.

Єпископське служіння

20 червня 2009 року Архієрейський собор УАПЦ обирає архімандрита Володимира (Шлапака), клірика Житомирської єпархії УАПЦ, єпископом Житомирським і Поліським.

21 червня у церкві Різдва Христового м. Тернополя здійснена архієрейська хіротонія єпископа Володимира.

25 травня 2011 року постановою Архієрейського собору та указом Блаженнішого Мефодія митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ призначається на посаду голови фінансового відділу при Київській Патріархії. Цього ж року указом Блаженнішого Мефодія митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ возведенний в сан архієпископа.

У 2012–2014 рр. був відповідальним шеф-редактором офіційного сайту УАПЦ .

28 липня 2013 року в день 1025-ліття Хрещення Київської Русі нагороджений Блаженнішим Мефодієм, Предстоятелем УАПЦ, орденом князя Володимира Великого.

З 2014 року викладає предмет Християнської етики в Черняхівській гімназії Житомирської області, також займає посаду помічника народного депутата України П. В. Дзюблика.

В 2015 році захистив дисертацію з присвоєнням вченої ступені доктора теології (ThDr) у Пряшівському університеті (Словаччина).

10 липня 2015 року рішенням Архієрейського собору УАПЦ та указом Блаженнішого Макарія митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ призначений керуючим новоутвореної Житомирської єпархії. 23 червня 2017 року ухвалою Архієрейського собору призначений головою фінансово-господарської комісії УАПЦ.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УАПЦ взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії. 27 липня 2019 року, рішенням Синоду ПЦУ, очолив ліквідаційну комісію юридичної особи релігійної організації «Патріярхія УАПЦ» 3 серпня 2019 року, в день свого 40-річчя нагороджений митрополитом Київським і всієї України, Блаженнішим Епіфанієм орденом святого Архістратига Михаїла II ступеня.

14 вересня архієпископ Володимир став першим архієреєм ПЦУ, що співслужив із ієрахрами Александрійського патріархату. Він взяв участь у богослужінні у селі Осса поблизу Салонік, яке очолив митрополит Триккійський і Стагонійський Православної церкви Еллади ^[pl], де співслужив ієрархам Церкви Еллади, Константинопольського та Александрійського патріархатів: митрополитові Лангадаському, Літійському та Рендінському Іоану (Тасьясу), єпископові Фермському на спокої Димитрію (Грольосу) та єпископові Мозамбіцькому (Хризостомові (Карагунісу)). Ця спільна літургія стала передвісником офіційного визнання Православної церкви України з боку Александрійського патріархату 8 листопада того ж року.

28 липня 2020 року, в день свого тезоіменитства, архієпископ Володимир отримав з рук блаженнішого Епіфанія іменну (панагію). 2 листопада  2021 року захистив дисертацію з присвоєнням вченої ступені доктора філософії  (PhD.) у Пряшівському університеті (Словаччина). 28 липня 2022 року з нагоди свого тезоіменитства нагороджений іменною панагією Предстоятелем ПЦУ,  Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. . https://www.religion.in.ua/. Релігія в Україні. 17 вересня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 17 вересня 2019.
3. Ще одна Помісна Церква фактично визнала ПЦУ. http://religionpravda.com.ua/. Релігійна правда. 17 вересня 2019. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
4. . Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 20 червня 2020.
5. . https://www.pomisna.info/. Православна церква України. 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.