Водська п ятина рос Во дская пяти на Вотская пятина Вотьская пятина Вотская земля фін Vatjan viidennes естон Vadja viien

Водська п'ятина (рос. Во́дская пяти́на, Вотская пятина, Вотьская пятина, Вотская земля, фін. Vatjan viidennes, естон. Vadja viiendik, нім. Wattlande) — північно-західна (п'ятина) Новгородської землі до XVIII століття. Територія розташована між річками Волхов і . Назва походить від фіно-угорського народу водь, який мешкав на цих територіях.

Історія

1478 року Новгородська республіка була завойована Московським князівством за Івана ΙΙΙ. У 1491 чи 1492 роках великокняжі писарі розпочали опис Новгородських земель.

Водська п'ятина була описана Дмитром Васильовичем Китаєвим і Микитою Губою Семеновим сином в 1499—1500 роках під назвою «Писцеві (переписні) книги Дмитра Китаєва 7008 рік».

З XVI століття поділялась на Карельську і Прилузьку частини. Межа між (п'ятинами) проходила повз річки, тому погост ділився на дві п'ятини.

Як адміністративно-територіальна одиниця Водська п'ятина існувала до другої половини XVIII ст.

Через Водську п'ятину проходив Івангородський шлях — дорога, побудована Іваном III, яка сполучала Великий Новгород з Івангородом і Ямом — північно-західні фортеці Московського князівства.

1565 року князь Іван Грозний поділив землі на опричнину і і Водська п'ятина увійшла до складу Московщини.

У 1617 році за угодою Столбовського миру значна частина території відійшла до Швеції (Інгерманландія).

1702 року землі були відвойовані у шведів Петром I.

1708 року під час губернської реформи царя Петра I (1708—1710) Водська п'ятина була приєднана до складу Інгерманландської губернії — першої губернії, затвердженої Петром I на території Росії.

Склад

До складу Водської п'ятини входило 6 повітів.

Новгородський повіт;
(Капорський повіт);
Ямський повіт;
(Ладозький повіт);
Орехівський повіт;
Карельський повіт.

Кожен повіт поділявся на погости і стани.

Див. також

Переписна книга Водської п'ятини Дмитра Китаєва 7008 року
Іжорська земля
Інгерманландія

Примітки

Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
Гадзяцкий С.
О пятинах и погостах новгородских [ 17 грудня 2013 у Wayback Machine.], 58
Земщина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Земщина [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)

Література

Неволин К. А. О пятинах и погостах новгородских в XVI веке, с приложением карты. Санкт-петербург: Тип. императорской Академии Наук,1853 [ 27 березня 2018 у Wayback Machine.]
Рябинин Е. А. Водская земля Великого Новгорода. СПб., 2001.
Гневушев А. М. Отрывок из писцовой книги Вотской пятины, второй половины 1504—1505 гг., содержащий в себе опись дворцовых земель этой пятины. Киев, 1908.

Посилання

[1] Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.

[autogenerated1-2] Гадзяцкий С.

[3] О пятинах и погостах новгородских [ 17 грудня 2013 у Wayback Machine.], 58

[Викитека_ЭСБЕ_Земщина-4] Земщина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[БРЭ_Земщина-5] Земщина [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2004—2017. (рос.)