Великомученики

Великому́ченики (грец. μεγαλόμαρτυρ, лат. magnus martyr) — святі, що зазнали особливо тяжких, жорстоких і тривалих мук за християнську віру, і проявили при цьому надзвичайну твердість у вірі; шануються особливо врочистими службами.

Оскільки прийнятий нині поділ святих на лики остаточно склався лише в VII–VIII ст., у давнину великомученики могли іменуватися маловідомими зараз святими, напр. антіохійська вмч. Дросіда, на честь якої свт. Іоанн Златоуст написав похвальне слово (грец. εἰς τὴν ἁγίαν μεγαλομάρτυρα Δροσίδα).

Віра й терпіння великомучеників, а також чудеса, що відбувалися під час їх катувань, звернули думки язичників до віри в Христа — у цьому можна бачити загальцерковний сенс їх страждань. Особливе місце великомучеників у лику мучеників ґрунтується на потребі вказати на всепереможну силу Божу, що явила себе в людській немочі.

Примітки

1. Игум. Андроник (Трубачёв) ВЕЛИКОМУЧЕНИКИ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VII. — С. 515-516. — .(рос.)
2. В.М.Живов. Святость. Краткий словарь агиографических терминов. — 1994. — 110 с.
3. Великомученик — стаття з Енциклопедичного словника Брокгауза та Ефрона
4. BHG, N 566 — PG. 50. Col. 683–694