Велавськ біл Валаўск агромістечко в Єльському районі Гомельської області Білорусії Адміністративний центр Валавської сіл

Велавськ (біл. Валаўск) — агромістечко в Єльському районі Гомельської області Білорусії. Адміністративний центр Валавської сільради. Давнє місто на теренах Овруцької землі. Історично етнографічно заселено українцями.

Основні дані
Велавськ
Транслітерація назви	Valaŭsk

51°40′29″ пн. ш. 28°46′12″ сх. д. / 51.67472222224999712° пн. ш. 28.77000000002777824° сх. д.Координати: 51°40′29″ пн. ш. 28°46′12″ сх. д. / 51.67472222224999712° пн. ш. 28.77000000002777824° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Район	Єльський район
Рада	Велавська сільрада
Перша згадка	14 ст.
Населення	589 (2019)
Площа	км²
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247826
Телефонний код	+375-+375 2354
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	261 км
Велавськ
Велавськ Велавськ (Гомельська область)

Історія

Місто розташовано на сучасному кордоні України з Білоруссю, на етнічних українських землях Полісся. Знаходиться в 35 км на південний захід від Єльська, за 23 км від залізничної станції Словечно (на лінії Калінковичі — Овруч), за 223 км від Гомеля.

З XIV до першої чверті XVII століття Велавська земля входила до складу Овруцького князівства та Овруцького староства. Від назви місцевості походять Київські бояри Велавські: Ларивон Велавський, його син Давид Велавський та його сини — Булгак, Павло, Яків Покалевський, Андрій Глушко Велавський, Вільнянець.

У середині XV століття «князь Семен... послухавши в них дідізну і вчизну їх, і дав пану Федьку Горлович».

Пізніше Велавськ переважно перебуває при владі панів Трипільських. Зустрічається Велавськ й у «Скарзі польської татарської хоругви стародубовського маршалка, Криштофа Литава на дворян Левковських і Невмерицьких від 7 грудня 1685 року» та інших актових записах.

За письмовими джерелами XVIII століття Велавськ відомий як село у володіння єзуїтів, потім державна власність, з 1777 року майно віленського єпископа І. Масальського, у Мозирському повіті Мінського воєводства Великого князівства Литовського. Після 2-го розділу Речі Посполитої (1793) місцевість окуповує Російська імперія. До 1795 року діяла уніатська Воскресенська церква.

З 1834 року в Мозирському повіті Мінської губернії. Згідно з переписом 1897 року тут розташовувалися церква, церковно-парафіяльна школа, хлібозапасний магазин, 2 лавки, трактир, у Скороднянській волості, поруч однойменна садиба.

Населення:

1795 — 15 дворів.
1834 — 17 дворів.
1866 — 39 дворів, 272 мешканців.
1897 — 60 дворів, 390 мешканців.
1908 — 68 дворів, 460 мешканців.
1917 — 671 мешканців.
1925 — 133 двора, 732 мешканця.
1959 — 837 мешканця.
2004 год — 299 хозяйств, 786 мешканця.
2019 год — 230 хозяйств, 589 мешканця.

Джерела

Грамота кн. Олелька для Ларивона Велавського, 1450 р.
Гарады і вёскі Беларусі: Энцыклапедыя. Т. 1, кн. 1. Гомельская вобласць / С. В. Марцэлеў; рэдкал.: Г. П. Пашкоў (дырэктар) і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2004. — 632 с.: іл. — 4 000 экз. — .