Василів день

Василів день (Новий рік) — день народного календаря у слов'ян, що припадає на 1 січня. Назва дня походить від імені святого Василія Великого. Перший день нового року, початок «Страшних вечорів». У східних слов'ян цього дня було прийнято ходити посівати по хатах.

Василів день
Дата	1 січня
Пов'язаний з	Маланка
Василів день у Вікісховищі

Ікона " Святий Ілля з мечем «. 1668 ». 1668. («Ходить Ілля на Василя, носить ляску житяну»)

Новорічна листівка початку ХХ століття

Інші назви

• болг. Св. Василъ, Сурваки, Суръва година, Сурова година, Васильовден, Сурвакден;
• рос. і церк.-слов. Обрезание Господне, Святой Василий Великий; Василий-свинятник, Свиной праздник, Василий Солноворот;
• біл. Васілле, Васілля;
• словац. Obrezanie Krista Pána; чеськ. Obřezáni Páně, Slavnost Matky Boží Panny Marie;
• серб. Мали Божић, Ново лето, Нова година, Васиљевдан.

У цей день їх також шанують: православні слов'яни — Василій Великий, Обрізання Господнє ; слов'янами-католиками — Обрізання Господнє, ^[cs]; чиї імена присутні у назвах дня.

Обряди та повір'я

Напередодні селяни ходили по хатах з привітаннями та побажаннями благополуччя. Старовинні назви дня (Овсень, Таусень, Баусень) . При цьому відбувався стародавній обряд посівання або обсівання, відомий також як овсінькання, ходити таусити, сіняти, кликати овінь .

В деяких місцях прийнято напередодні ходити по хатах (колядувати, щедрувати) і збирати пироги, свинячі ноги і взагалі їстівні святкові речі. Селяни, які робили цей обхід, примовляли під вікнами будинків: «Свинку та борівка кидай для Васильового вечора», або ж: «Кишку та ніжки у верхнє віконце». Свиняче м'ясо складало головне частування під час Васильового вечора та Різдвяних свят. Посівання ж проводили виключно вранці 1 січня . Рано вранці діти, зібравшись разом, ходили до обіду по хатах сіяти з рукава, рукавиці або з мішка зерна вівса, гречки, жита та інших хлібів і при цьому співали посівальну пісню або примовляли: «На Щастя на Здоров'я на Новий Рік ! Роди Боже Жито-Пшеницю і Всяку Пашницю», «Уроди, Боже, всякого жита по засіку, що по засіку та по великому, а й стало б жита на весь світ хрещений». Старша жінка (більшуха) намагалася зловити зерно фартухом, що розкидається. Все «засіяне» зерно збиралося і зберігалося до посіву — його додавали до першої сівалки. На Василів день готували кашу, з особливими обрядами, з ворожінням на каші про щастя і добробут наступного року для сім'ї.

Цього дня пекли печиво, що нагадує корів, свиней, овець та свійську птицю. У багатьох у цей день стояло на столі засмажене порося або свиняча голова. При цьому всі сусіди могли прийти до будинку і почастуватися цією стравою, заплативши господарям трохи грошей, які назавтра здавалися до парафіяльної церкви. Святий Василій Великий вважався покровителем свиней. Пастухи глибоко шанували святого Василія і боялися прогнівити його.

Вранці кожен член сім'ї намагався стати першим і принести води з колодязя, джерела або річки і вмитися. Вірили, що комусь це вдавалося, той весь рік буде бадьорим, рухливим. Для новорічного вмивання білоруси у воду клали мідні чи золоті монети — щоби весь рік бути «червоним і міцним», як мідь і золото; срібні монети — щоб мати «біле» (чисте) обличчя.

Василів день у побуті українців вважався терміном у господарському часі обчисленні, а тому й говорили: «а то було під час Васильового дня», «він найнявся від Васильового дня до Євдокії» тощо.

У деяких регіонах у цей день вважали за необхідне почати «для прикладу» якусь роботу, щоб потім вона була успішною весь рік.

Приказки та прикмети

• Січень на поріг — прибуло дня на курячий стрибок .
• «На Новий рік — курячий стрибок» (чеськ. Na Nový rok o slepičí krok .
• «На Новий рік дощ — на Великдень сніг» (чеськ. Na Nový rok déšť - o velikonocích sníh).
• «Новий рік погодний — урожай буде огрядний» (Nowy Rok pogodny — zbiór bedzie dorodny)

Див. також

• (Сурва)

Примітки

1. Белова, 2004, с. 137.
2. Виноградова, Плотникова, 2009, с. 522.
3. Агапкина, 2009, с. 608.
4. Мадлевская.
5. Маринов, 1891, с. 101.
6. Геров, 1901, с. 286.
7. Колев, 1981, с. 427.
8. Валенцова и др., 2012, с. 633.
9. Александров и др., 1999, с. 581.
10. Васілевіч, 1992, с. 558.
11. Неверович, 1860, с. 135.
12. Недељковић, 1990.
13. . Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 15 січня 2022.
14. Калинский, 2007, с. 93.
15. Виноградова, 2012, с. 586.
16. Котович, Крук, 2010, с. 63.
17. Власова, 2000, с. 76.
18. Ховратович, 1994, с. 181.
19. . Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
20. . Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 15 січня 2022.

Література

• Сев ритуальный / Т. А. Агапкина // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — С. 607—609. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.
• [1] / Сост. и коммент. О. В. Беловой; Отв. ред. В. Я. Петрухин. — М. : Индрик, 2004. — 576 с. — (. Публикация текстов) — . з джерела 15 січня 2022
• Январь / Валенцова М. М., Плотникова А. А., Ясинская М. В. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 632—636. — ISBN 978-5-7133-1380-7.
• Щедрование / Л. Н. Виноградова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2012. — Т. 5: С (Сказка) — Я (Ящерица). — С. 586—587. — ISBN 978-5-7133-1380-7.
• Ряжение / Виноградова Л. Н., Плотникова А. А. // Славянские древности: Этнолингвистический словарь: в 5 т. / под общ. ред. Н. И. Толстого; Институт славяноведения РАН. — М. : Межд. отношения, 2009. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — С. 519—525. — ISBN 5-7133-0703-4, 978-5-7133-1312-8.
• Золотые правила народной культуры / О. В. Котович, И. И. Крук. — Мн. : Адукацыя i выхаванне, 2010. — 592 с. — 3000 прим. — .
• Калинский И. П. Васильев день // Русский образ жизни. — М. : Институт русской цивилизации, 2007. — 16 червня. — С. 139. — (Святая Русь. Большая энциклопедия Русского народа). — .
• Калинский И. П. Церковно-народный месяцеслов на Руси. — Записки Русского географического общества по отделению этнографии. — СПб., 1877. — Т. 7.
• Мадлевская Е. Л. . Российский этнографический музей. Архів оригіналу за 1 серпня 2012. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
• Неверович В. В. О праздниках, поверьях и обычаях у крестьян белорусского племени, населяющих Смоленскую губернию // Памятная книжка Смоленской губернии на 1859. Вторая часть. — Смоленск : Типография Губернского Правления, 1860. — 16 червня. — С. 123—254. з джерела 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
• Погодой год припоминается: русский народный земледельческий календарь / Б. Ховратович. — Красноярск : Красноярское книжное изд-во, 1994. — 206 с. — .
• [2] / Отв. ред. В. А. Александров, И. В. Власова, Н. С. Полищук. — М. : Наука, 1999. — 725 с. — . з джерела 25 березня 2013
• Русские: народная культура (история и современность) / Отв. ред. И. В. Власова. — М. : (ИЭА РАН), 2000. — Т. Том 4. Общественный быт. Праздничная культура. — 244 с. — .
• Васілевіч Ул. А. Беларускі народны каляндар // Паэзія беларускага земляробчага календара. Склад. Ліс А.С.. — Мн., 1992. — 16 чэрвеня. — С. 554—612. з джерела 11 травня 2012.(біл.)
• . Речник на блъгарский язик, с тлъкувание речити на блъгарски и русски. Част IV / под редакцията на Т. Панчев. — Пловдив, 1901. — 206 с.(болг.)
• Колев Н. Пирински край. Етнографски, фолклорни и езикови проучвания // Българска етнография. Кн. 2. — София : Българската Академия на науките, 1981. — 16 червня. — С. 61—63.(болг.)
• Жива старина. Книга перва: Верванията или суеверията на народа. — Руссе, 1891. — 189 с.(болг.)
• ^[sr]. [3] — Београд : Вук Караџић, 1990. з джерела 31 жовтня 2021(серб.)