Білонна монета

Білонні монети (від фр. billon) — неповноцінні (розмінні, ) монети, купівельна спроможність яких перевищує вартість металу, що міститься в них. Випускаються поряд з банківськими і казначейськими білетами для здійснення торговоплатіжного обороту. Як гроші білонна монета не може служити мірилом вартості, а лише відіграє роль засобу обігу і засобу платежу.

Австрійська білонна монета номіналом у 10 крейцерів, 1871 р. Вміст срібла — 50 %.

У більш вузькому сенсі — монети, у яких вміст благородного металу (золота або срібла) становить меншу частину, а більшу — лігатура. Ще більш вузьке значення — срібні монети 500-ї і нижчої проби, де лігатурним металом, як правило, виступає мідь.

Про білонні як про неповноцінні (кредитні) монети див. статтю «(Розмінна монета)».

Білон

У XIII столітті у Франції словом «Білон» (від фр. billon) називали сирий, не карбований у вигляді монети коштовний метал, тобто золото або срібло у вигляді зливку або навіть у зовсім сирому, необробленому вигляді. В Англії воно трансформувалося в поняття bullion coin (інвестиційна, вагова монета). У самій Франції, а також у багатьох інших країнах (зокрема, в Росії) в XV столітті слово «Білон» стало означати сплав з незначним вмістом коштовного металу , в більш вузькому сенсі — сплав міді зі сріблом, де останнє становить менше 50 % ().

Приклади білонних монет

Білон використовувався для виготовлення монет (Білонна монета в цьому сенсі — срібна монета з пробою не вище 500-ї), а також для виробництва прикрас . Відомі білонні монети, що карбувалися в VI — на початку V століття до н. е. в Малій Азії на острові Лесбос і містили 40 % срібла і 60 % міді. В Давньому Римі білонними монетами були денарій та антонініан, що починали карбуватись як срібні монети, але з часом втрачали вміст срібла на користь лігатури, серед якої переважала мідь. Свого піку карбування "зіпосваних" срібних монет у Римській імперії набуло при імператорі Галлієні (253—268). Було виявлено, що наслідок псування та неконтрольованого масового карбування білонні монети мають тенденцію витісняти з обігу більш повноцінні, повновартісні монети. За кольором металу розрізняли монети білі (лат. argentum album) і монети чорні (лат. argentum nigrum), відповідно, монети високої (наприклад, празький гріш) і низькою проби ().

В Російській імперії з 1867 по 1917 р. монети номіналом 5, 10, 15 і 20 копійок карбувалися з білону з вмістом срібла 50 % (до 1867 року ці номінали випускалися зі срібла 868-ї або 750-ї проби) . В РРФСР (а пізніше в СРСР) з 1921 до 1931 монети в 10, 15 і 20 копійок також випускалися з білону (срібло 500-ї проби) .

В середні віки за кольором металу розрізняли «білі» — вищої проби — та «чорні» монети. «Білими» вважалися денарії, карбовані на монетних дворах ВКЛ. Білонні монети західноєвропейського походження переважали в обігу слов'янських земель у 16-18 століттях.

Примітки

1. НС, 1980, «Биллонная монета».
2. ЭСБЕ та 1890—1907, «Монета, деньги».
3. СН, 1993, «Биллонная монета».
4. СН, 1993, «Биллон».
5. Мэттингли, 2005, с. 110, 32—40.
6. ЭСБЕ та 1890—1907, «Биллон, сплав».
7. Обговорення користувача та 1890-1907, «Розмінна монета».
8. В. Зварич. (автор-составитель). Нумизматический словарь… С. 23

Джерела

• Архівована копія / [Автор: ] — 4 -е вид. — Львів : Вища школа, 1980. з джерела 20 серпня 2011
• Архівована копія / [ Автори: Фенглер Х. , Гіро Г. , Унгер В. ] / Пер. з нім. М. Г. Арсеньевой / Відп. ред. В. М. Потін. — 2 -е вид. , перераб . і доп. — М. : Радіо і зв'язок, 1993. — . з джерела 20 серпня 2011
• {{{Заголовок}}}. — СПб . : Семенівська типо-літографії (І. А. Ефрона), 1890-1907. — («Вікітека»)
• Меттінглі Г. {{{Заголовок}}}. — М. : Collector's Books, 2005. — .