Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Будинок на вулиці Вірменській, 27 (також Кам'яниця Тарафацьких, конскрипційний № 126, інша адреса — вул. Лесі Українки, 30) — житловий будинок XVII століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 25). Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській під № 27. Тильний фасад будинку виходить на вулицю Лесі Українки під № 30 і внесений окремо до Реєстру пам'яток як пам'ятка архітектури національного значення № 1293.
| Будинок на вулиці Вірменській, 27 | |
|---|---|
 | |
49°50′36″ пн. ш. 24°01′58″ сх. д. / 49.84333333336110883° пн. ш. 24.03277777780555624° сх. д.Координати: 49°50′36″ пн. ш. 24°01′58″ сх. д. / 49.84333333336110883° пн. ш. 24.03277777780555624° сх. д. | |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм |
  Будинок на вулиці Вірменській, 27 (Львів) (Україна) | |
 Будинок на вулиці Вірменській, 27 у Вікісховищі | |
Історія
Сучасний будинок № 27 постав на місці двох кам'яничок XVII століття. Перша з них стояла праворуч, була одноповерховою, мала фасад шириною в 18 ліктів (11 м) і належала родині Манчукевичів (в різних джерелах фігурує як кам'яниця Манцюківська або Манчуковська, вперше згадується в 1630—1631 роках під назвою Манчуківський дім). Друга кам'яничка, що стояла ліворуч, мала два поверхи, фасад шириною в 11,1 ліктя (6,85 м) і належала родині Тарафацьких. Найдавніша документальна згадка про цю кам'яницю датована 1640 роком. Станом на 1767 рік обидві ці будинки все ще стояли окремо. Кам'яниця Манчукевичів у середині XVIII століття належала мінському підчашому Войцеху Ляховському, який 1764 року продав її Єлизаветі Яскевич з родини Манчукевичів. Кам'яниця Тарафацьких, яка в ті ж часи належала судді вірменської нації Гавриїлу Аракеловичу, була 3 листопада 1773 року продана його вдовою, Євфрозиною, остринському старості, панцерному ротмістрові коронного війська Ігнатію Вороничу за 6 500 золотих. Через кілька днів, 5 листопада 1773 року Ігнатій Воронич укладає контракт, за яким викупає сусідню кам'яницю Тарафацьку у Єлизавети Яскевич за 11 500 золотих. Зберігся опис кам'яниці Тарафацької, датований 1780 роком: «…мала в собі пивничку і малий склепик на долі, на верхньому поверсі — одна велика кімната, на 2-му — одна кімната і друга маленька навпроти неї…». Ймовірно, Ігнатій Воронич планував перебудувати дві маленькі кам'янички в одну, проте пожежа 1778 року значно пошкодила будівлі.
У 1782 році напівзруйновані пожежею будинки виставили на публічний аукціон, де їх придбав нотаріус Францішек Ксаверій Яськевич за 8105 золотих, проте дуже швидко і за ту ж суму перепродав їх фіскальному асесору Григорію Урановичу, члену Львівського Ставропігійського братства. Григорій Уранович зніс руїни будинків і на старих фундаментах у 1783—1788 роках побудував нову кам'яницю у стилі пізнього бароко. На початку XIX століття будинок знову реконструювали, перебудувавши фасад і стилі неоренесансу; зберігся проект 1807 року за авторством архітектора Фридерика Пахмана, на якому кам'яниця вже набула сучасного вигляду.
У 1849 році на другому поверсі кам'яниці розташовувалася редакція видання «Пчола — Письмо часовоє, посвященноє словесности народной», видавцем якого був о. Іван Гушалевич.
Станом на 1871 рік власником кам'яниці значився доктор Юліуш Ступницький, у 1889 році — Емануель Качковський. У 1887 році на другому поверсі будинку містилося товариство «Просвіта». Наприкінці XIX століття кам'яницю знову реконструювали, добудувавши четвертий поверх і оформивши фасад у стилі історизму, у 1885 році переробили тильний фасад, замурувавши вхід і перебудувавши його під житлові приміщення. У 1923 році відремонтували вбиральні на подвір'ї та переробили вікно у цукерні Едмунда Цибульського, яка розміщувалася у тильному будинку, що виходить на вулицю Лесі Українки (№ 30).
За польських часів співвласниками кам'яниці значилися Марія Воленська та родина Свістерських. У 1928 році львівський магістрат направив їх вимогу відремонтувати застарілі головний та тильний фасади, флігелі, сіни та сходову клітку, втім, станом на 1937 рік ці вимоги так і не були виконані. Також у міжвоєнний період у будинку розміщувалася фабрика дзеркал Бика.
У XXI столітті у будинку розташовувалося Львівське навчально-методичне відділення Інституту підготовки кадрів промисловості та управління єпархії Вірменської Апостольської церкви. У 2012 році приміщення на першому поверсі перебудували під кафе «Спіжарка», переробивши крайнє справа вікно під вхід (станом на 2020 рік на місці кафе діє пекарня-кондитерська «Granny's Bakery»).
Опис
Будинок чотириповерховий, прямокутний у плані, розташований на вузькій видовженій ділянці між вулицями Вірменською та Лесі Українки, на червоних лініях обидвох вулиць. Будинок мурований з цегли і каменю, тинькований, зведений на кам'яних фундаментах попередніх кам'яниць XVII століття, цокольний поверх збудований із тесаних білокам'яних блоків. Збереглися підвали XVII століття, перекриті кам'яним склепінням.
Головний фасад, що виходить на вулицю Вірменську, асиметричний, шестивіконний, із нерівномірним розташуванням віконних прорізів відносно центральної осі — наочне свідчення абрисів первісних кам'яниць шириною в два і чотири вікна, перебудованих в одну. Центральна вісь фасаду підкреслена лише нішею на рівні другого поверху, в якій наприкінці XIX століття встановили фігуру янгола з хрестом (не збереглася), під нішею — невеликий маскарон у вигляді лев'ячої голови. Головний вхід розташований лівіше від центральної осі і оформлений у вигляді простого білокам'яного порталу, прикрашеного лише замковим каменем.
Фасад має оздоблення у стилі неоренесансу: на рівні першого-третього поверхів рустований, розчленований горизонтально карнизами між першим і другим, та третім і четвертим поверхами, фланкований рустованими пілястрами, завершується профільованим карнизом. Прямокутні, оздоблені лиштвами вікна на другому поверсі прикрашені трикутними сандриками із замковим каменем у фризі, на третьому поверсі — прямими, лінійними, на четвертому — простим замковим каменем.
Тильний фасад — колишній флігель — триповерховий, чотиривіконний, майже без оздоблення, лише розчленований горизонтально тягами, а вікна облямовані простими лиштвами.
У внутрішньому плануванні збереглося планування, характерне для кінця XVIII століття, зокрема, вузькі брама та сіни, дерев'яна сходова клітка. Міжповерхові перекриття пласкі, дах двосхилий, з дерев'яними кроквами, бляшаний.
Галерея
-
![image]()
Ніша на фасаді будинку -
![image]()
Головний вхід -
![image]()
Охоронна табличка -
![image]()
Тильний фасад
Примітки
- Мельник І., 2011, с. 243.
- Мельник І., 2011, с. 255.
- ПГиА, 1985, с. 31.
- Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15—16. з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
- 1243 вулиці Львова, 2009, с. 36.
- ПГиА, 1985, с. 32.
Джерела
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Л. : Апріорі, 2009. — 528 с. — 1000 прим. — .
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Л. : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — .
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Жариков Н. Л., Логвин Г. Н. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — 8000 прим.
- Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15—16. з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020.
Посилання
- . www.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 16 лютого 2020 року.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Budinok na vulici Virmenskij 27 takozh Kam yanicya Tarafackih konskripcijnij 126 insha adresa vul Lesi Ukrayinki 30 zhitlovij budinok XVII stolittya pam yatka arhitekturi miscevogo znachennya ohoronnij 25 Roztashovanij v istorichnomu centri Lvova na vulici Virmenskij pid 27 Tilnij fasad budinku vihodit na vulicyu Lesi Ukrayinki pid 30 i vnesenij okremo do Reyestru pam yatok yak pam yatka arhitekturi nacionalnogo znachennya 1293 Budinok na vulici Virmenskij 2749 50 36 pn sh 24 01 58 sh d 49 84333333336110883 pn sh 24 03277777780555624 sh d 49 84333333336110883 24 03277777780555624 Koordinati 49 50 36 pn sh 24 01 58 sh d 49 84333333336110883 pn sh 24 03277777780555624 sh d 49 84333333336110883 24 03277777780555624Tipbudivlya i pam yatka arhitekturi d Status spadshinipam yatka arhitekturi miscevogo znachennya UkrayiniKrayina Ukrayina ISO3166 1 alpha 3 UKR ISO3166 1 cifrovij 804 RoztashuvannyaLvivArhitekturnij stilistorizmBudinok na vulici Virmenskij 27 Lviv Ukrayina Budinok na vulici Virmenskij 27 u VikishovishiIstoriyaSuchasnij budinok 27 postav na misci dvoh kam yanichok XVII stolittya Persha z nih stoyala pravoruch bula odnopoverhovoyu mala fasad shirinoyu v 18 liktiv 11 m i nalezhala rodini Manchukevichiv v riznih dzherelah figuruye yak kam yanicya Mancyukivska abo Manchukovska vpershe zgaduyetsya v 1630 1631 rokah pid nazvoyu Manchukivskij dim Druga kam yanichka sho stoyala livoruch mala dva poverhi fasad shirinoyu v 11 1 liktya 6 85 m i nalezhala rodini Tarafackih Najdavnisha dokumentalna zgadka pro cyu kam yanicyu datovana 1640 rokom Stanom na 1767 rik obidvi ci budinki vse she stoyali okremo Kam yanicya Manchukevichiv u seredini XVIII stolittya nalezhala minskomu pidchashomu Vojcehu Lyahovskomu yakij 1764 roku prodav yiyi Yelizaveti Yaskevich z rodini Manchukevichiv Kam yanicya Tarafackih yaka v ti zh chasi nalezhala suddi virmenskoyi naciyi Gavriyilu Arakelovichu bula 3 listopada 1773 roku prodana jogo vdovoyu Yevfrozinoyu ostrinskomu starosti pancernomu rotmistrovi koronnogo vijska Ignatiyu Voronichu za 6 500 zolotih Cherez kilka dniv 5 listopada 1773 roku Ignatij Voronich ukladaye kontrakt za yakim vikupaye susidnyu kam yanicyu Tarafacku u Yelizaveti Yaskevich za 11 500 zolotih Zberigsya opis kam yanici Tarafackoyi datovanij 1780 rokom mala v sobi pivnichku i malij sklepik na doli na verhnomu poversi odna velika kimnata na 2 mu odna kimnata i druga malenka navproti neyi Jmovirno Ignatij Voronich planuvav perebuduvati dvi malenki kam yanichki v odnu prote pozhezha 1778 roku znachno poshkodila budivli U 1782 roci napivzrujnovani pozhezheyu budinki vistavili na publichnij aukcion de yih pridbav notarius Francishek Ksaverij Yaskevich za 8105 zolotih prote duzhe shvidko i za tu zh sumu pereprodav yih fiskalnomu asesoru Grigoriyu Uranovichu chlenu Lvivskogo Stavropigijskogo bratstva Grigorij Uranovich znis ruyini budinkiv i na starih fundamentah u 1783 1788 rokah pobuduvav novu kam yanicyu u stili piznogo baroko Na pochatku XIX stolittya budinok znovu rekonstruyuvali perebuduvavshi fasad i stili neorenesansu zberigsya proekt 1807 roku za avtorstvom arhitektora Friderika Pahmana na yakomu kam yanicya vzhe nabula suchasnogo viglyadu U 1849 roci na drugomu poversi kam yanici roztashovuvalasya redakciya vidannya Pchola Pismo chasovoye posvyashennoye slovesnosti narodnoj vidavcem yakogo buv o Ivan Gushalevich Stanom na 1871 rik vlasnikom kam yanici znachivsya doktor Yuliush Stupnickij u 1889 roci Emanuel Kachkovskij U 1887 roci na drugomu poversi budinku mistilosya tovaristvo Prosvita Naprikinci XIX stolittya kam yanicyu znovu rekonstruyuvali dobuduvavshi chetvertij poverh i oformivshi fasad u stili istorizmu u 1885 roci pererobili tilnij fasad zamuruvavshi vhid i perebuduvavshi jogo pid zhitlovi primishennya U 1923 roci vidremontuvali vbiralni na podvir yi ta pererobili vikno u cukerni Edmunda Cibulskogo yaka rozmishuvalasya u tilnomu budinku sho vihodit na vulicyu Lesi Ukrayinki 30 Za polskih chasiv spivvlasnikami kam yanici znachilisya Mariya Volenska ta rodina Svisterskih U 1928 roci lvivskij magistrat napraviv yih vimogu vidremontuvati zastarili golovnij ta tilnij fasadi fligeli sini ta shodovu klitku vtim stanom na 1937 rik ci vimogi tak i ne buli vikonani Takozh u mizhvoyennij period u budinku rozmishuvalasya fabrika dzerkal Bika U XXI stolitti u budinku roztashovuvalosya Lvivske navchalno metodichne viddilennya Institutu pidgotovki kadriv promislovosti ta upravlinnya yeparhiyi Virmenskoyi Apostolskoyi cerkvi U 2012 roci primishennya na pershomu poversi perebuduvali pid kafe Spizharka pererobivshi krajnye sprava vikno pid vhid stanom na 2020 rik na misci kafe diye pekarnya konditerska Granny s Bakery OpisBudinok chotiripoverhovij pryamokutnij u plani roztashovanij na vuzkij vidovzhenij dilyanci mizh vulicyami Virmenskoyu ta Lesi Ukrayinki na chervonih liniyah obidvoh vulic Budinok murovanij z cegli i kamenyu tinkovanij zvedenij na kam yanih fundamentah poperednih kam yanic XVII stolittya cokolnij poverh zbudovanij iz tesanih bilokam yanih blokiv Zbereglisya pidvali XVII stolittya perekriti kam yanim sklepinnyam Golovnij fasad sho vihodit na vulicyu Virmensku asimetrichnij shestivikonnij iz nerivnomirnim roztashuvannyam vikonnih proriziv vidnosno centralnoyi osi naochne svidchennya abrisiv pervisnih kam yanic shirinoyu v dva i chotiri vikna perebudovanih v odnu Centralna vis fasadu pidkreslena lishe nisheyu na rivni drugogo poverhu v yakij naprikinci XIX stolittya vstanovili figuru yangola z hrestom ne zbereglasya pid nisheyu nevelikij maskaron u viglyadi lev yachoyi golovi Golovnij vhid roztashovanij livishe vid centralnoyi osi i oformlenij u viglyadi prostogo bilokam yanogo portalu prikrashenogo lishe zamkovim kamenem Fasad maye ozdoblennya u stili neorenesansu na rivni pershogo tretogo poverhiv rustovanij rozchlenovanij gorizontalno karnizami mizh pershim i drugim ta tretim i chetvertim poverhami flankovanij rustovanimi pilyastrami zavershuyetsya profilovanim karnizom Pryamokutni ozdobleni lishtvami vikna na drugomu poversi prikrasheni trikutnimi sandrikami iz zamkovim kamenem u frizi na tretomu poversi pryamimi linijnimi na chetvertomu prostim zamkovim kamenem Tilnij fasad kolishnij fligel tripoverhovij chotirivikonnij majzhe bez ozdoblennya lishe rozchlenovanij gorizontalno tyagami a vikna oblyamovani prostimi lishtvami U vnutrishnomu planuvanni zbereglosya planuvannya harakterne dlya kincya XVIII stolittya zokrema vuzki brama ta sini derev yana shodova klitka Mizhpoverhovi perekrittya plaski dah dvoshilij z derev yanimi krokvami blyashanij GalereyaNisha na fasadi budinku Golovnij vhid Ohoronna tablichka Tilnij fasadPrimitkiMelnik I 2011 s 243 Melnik I 2011 s 255 PGiA 1985 s 31 Vujcik V Materiali do istoriyi kam yanic vulici Virmenskoyi Galicka brama 1996 21 22 listopad S 15 16 z dzherela 13 lyutogo 2020 Procitovano 16 lyutogo 2020 1243 vulici Lvova 2009 s 36 PGiA 1985 s 32 DzherelaIlko Lemko Mihalik V Beglyarov G 1243 vulici Lvova 1939 2009 L Apriori 2009 528 s 1000 prim ISBN 978 966 2154 24 5 Melnik I V Lvivske Seredmistya vsi vulici ploshi hrami j kam yanici L Apriori 2011 T V 320 s Lvivski vulici i kam yanici 1000 prim ISBN 978 617 629 032 2 Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR Zharikov N L Logvin G N K Budivelnik 1985 T 3 8000 prim Vujcik V Materiali do istoriyi kam yanic vulici Virmenskoyi Galicka brama 1996 21 22 listopad S 15 16 z dzherela 13 lyutogo 2020 Procitovano 16 lyutogo 2020 Posilannya www lvivcenter org Centr miskoyi istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi Arhiv originalu za 16 lyutogo 2020 Procitovano 16 lyutogo 2020 roku