Будило вський Миха йло Пейса хович Петро вич нар 12 лютого 1928 19280212 Радомишль український радянський і американськи

Будило́вський Миха́йло Пейса́хович (Петро́вич) (нар. 12 лютого 1928(19280212), Радомишль) — український радянський і американський архітектор. Автор проєктів будівель у Києві, витриманих у формах неомодерної архітектури.

Будиловський Михайло Пейсахович

Народження	12 лютого 1928(1928-02-12) (96 років) Радомишль, Волинська округа, Українська СРР, СРСР
Країна (підданство)	СРСР США
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури
Вчителі	Каракіс Йосип Юлійович
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Архітектурний стиль	радянський архітектурний модернізм

Життєпис

Народився в єврейській родині в Радомишлі Житомирської області.

Упродовж 1944—1947 навчався в Київському училищі прикладних мистецтв.

У 1953 закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Навчався у Йосипа Каракіса. Був ініціатором ^[ru] на захист свого вчителя.

Упродовж 1953—1978 працював у Києві у державній проєктній організації «Київпроєкт».

У 1957 прийняли до Спілки архітекторів УРСР.

У 1978 після трагічної загибелі єдиного сина Будиловський із дружиною емігрував до Чикаго. За поширеною радянською практикою його ім'я, як й імена інших втікачів із СРСР, викреслили з книжок, довідників і списків авторів архітектурних об'єктів.

У США він отримав посаду архітектора у фірмі «Murphy/Jahn architects» архітектора-зірки постмодернізму Гельмута Яна. З 1999 року вийшов на пенсію. Його американські роботи представлені в експозиції Чиказького інституту мистецтв.

Архітектурні проєкти

Будівля музично-хореографічного училища в Києві на Парково-Сирецькій вулиці, 4 (спільно з архітектором З. Хлєбніковою), 1966.
Брест-Литовський торговий центр на проспекті Берестейському (спільно з архітекторами Вадимом Ладним, З. Хлєбніковою), 1966—1968 роки.
Конкурсний проєкт монумента пам'яті жертвам нацизму в Бабиному Яру (не реалізовано; спільно з архітектором Авраамом Мілецьким і скульпторами Володимиром Мельниченком, Адою Рибачук), 1968.
Перший в Києві універсам на житловому масиві Микільська Борщагівка (спільно з архітектором І. Веримовською), 1973.
Будівля фізичного факультету та комплекс університетського містечка Державного університету імені Тараса Шевченка на Васильківській вулиці, 100 (у співавторстві з Вадимом Ладним, Л. Коломійцем, Ю. Москальцем), 1970-і роки
Житловий будинок із торговими приміщеннями на Галицької площі, на початку Дмитрівської вулиці (спільно з архітекторами Вадимом Ладним, І. Веримовською), 1973—1977 роки.
Будівля Національної бібліотеки для дітей (спільно з художницею Ольгою Рапай та ін .) на вулиці Януша Корчака, 62 (1975—1978).
Експериментальний 16-поверховий житловий будинок на Оболонському проспекті, 2 та універсам № 3 (в співавторстві з Володимиром Дрізом), 1981.
Архітектурні проєкти в Чикаго, США, 1982.

Примітки

. Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
Иосиф Каракис: Ирония судьбы // Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество (Альбом-каталог к столетию со дня рождения) / Под ред. Каракис И. и др. — Киев, 2002. — С. 13.
. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.
Губкіна, Євгенія (22 лютого 2022). . L’Officiel. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.
. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.

Джерела

Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 4. Modernized Socialist Realism: 1955–1991. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 103. .
Будиловский М. Проект застройки микрорайона № 2 Оболони // Строительство и архитектура. — 1974. — № 11. — С. 20-21.
Ладный В. Новый комплекс Киевского государственного университета // Строительство и архитектура. — 1974. — № 11. — С. 17-18.
Маркман П. Будиловкость рук — и никакого мошенничества// A+C. — 2004. — № 3. — С. 90-91.
Махрин В. Д. Киевский универсам // Строительство и архитектура. — 1973. — № 9. — С. 26-31.
Совершенствовать застройку Киева // Строительство и архитектура. — 1973. — № 8. — С. 1-4.
Мовчазні кияни: будинки-ромашки

[Життєпис-1] . Архів оригіналу за 11 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.

[2] Иосиф Каракис: Ирония судьбы // Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество (Альбом-каталог к столетию со дня рождения) / Под ред. Каракис И. и др. — Киев, 2002. — С. 13.

[Неомодернізм-3] . Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020.

[4] Губкіна, Євгенія (22 лютого 2022). . L’Officiel. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 20 березня 2022.

[5] . Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 2 лютого 2020.