Богдани село в Україні у Золотоніському районі Черкаської області Входить до складу Гельмязівської сільської громади Нас

село Богдани
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Золотоніський район
Громада	Гельмязівська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71040050030058263
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1666
Населення	584
Поштовий індекс	19710
Телефонний код	+380 4737
Географічні дані
Географічні координати	49°55′53″ пн. ш. 31°52′19″ сх. д. / 49.93139° пн. ш. 31.87194° сх. д.Координати: 49°55′53″ пн. ш. 31°52′19″ сх. д. / 49.93139° пн. ш. 31.87194° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	120 м
Водойми	річка Супій
Відстань до; обласного центру	56,1 (фізична) км
Відстань до; районного центру	42 км
Найближча залізнична станція	Золотоноша I
Відстань до; залізничної станції	25 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Гельмязів
Карта
	Богдани
	Богдани
Мапа

Богдани́ — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Гельмязівської сільської громади. Населення — 584 особи, 290 дворів.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Богдани.

Село розташоване попід горою на річці Супій за 42 км на північ від районного центру — міста Золотоноша та залізничної станції Золотоноша I і складається практично з однієї вулиці. Землі Богданів впритул підходять до Київської області.

Історія

Богдани — козацьке село. Вперше згадується в «Переписних книгах 1666 року» під назвою «село Богданов». Тільки з 1728 року село має сучасну назву. Імовірно, що ойконім «Богдани» є антропонімічного походження і пов'язаний з іменем першопоселенця Богдана.

З описів Київського намісництва 1787 року в Богданах було 169 дворів із населенням 468 мешканців. Ця козацька осада належала до Гельмязівської сотні. У ті часи по одному двору належало дворянам, різночинцям, духовенству і церковникам, 68 — виборним козакам, 69 — козакам-підпомічникам, 32 — посполитим і козацьким підсусідкам. Богданівськими чорноземами володіли здебільшого лейб-гвардії капітан Порутченко, граф Безбородько і військовий товариш Вертипокол.

Село у 1774 році мало свою Вознесенську церкву.

1901 року відбувся III подвірно-господарський перепис Золотоніського повіту. За цим переписом у Богданах на початок XX століття проживало 1630 мешканців, 180 дворів належало козакам, 98 були селянськими господарствами. Богданівці обробляли 2243 га землі. Тоді в селі проживало 4 кравці, 7 шевців, 3 ковалі, 3 ткачі, а 145 перебувало на поденних роботах. Інтелігенція села становила 6 осіб, тільки 258 знали грамоту.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

184 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни на боці СРСР, 109 з них загинули, 74 нагороджені орденами й медалями цієї держави. На честь полеглих у боях встановлено обеліск Слави.

Станом на початок 70-х років XX століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Радянська Україна» за яким було закріплено 3 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,6 тисячі га орної землі. Господарство спеціалізувалось на вирощуванні зерна і тваринницької продукції. З допоміжних підприємств працювали млин, пилорама, майстерня.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб на 180 місць, бібліотека з книжковим фондом 10,9 тисяч примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, 4 крамниці.

Сучасність

На території села господарює СТОВ «Богданівське», що має в користуванні 2,5 тисяч га орних земель. Воно спеціалізується з вирощування зернових культур та виробництва тваринницької продукції.

У селі є середня школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека з книжковим фондом 7,5 тисяч примірників, будинок культури.

Народні традиції зберігає сільський фольклорно-етнографічний колектив «Діброва», що здобув звання народного.

Відомі люди

Уродженці села:

Покритан Анатолій Карпович — доктор економічних наук, професор Одеського економічного університету;
Корніч Володимир Григорович — кандидат фізико-математичних наук;
Наконешний Віктор Федосійович — кандидат медичних наук;
Васенко Василь Васильович — кандидат педагогічних наук, доцент Переяславського університету.
Мишковський Євген Васильович — український військовий, керівник генерального штабу армії УНР. Є дані, що він є уродженцем села Богдани.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

maps.vlasenko.net(рос.)
Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (UK) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).

Література

Богдани у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання

Всеукраїнська незалежна суспільно-громадська газета «Козацький край»

[1] s.vlasenko.net(рос.)

[2] Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (UK) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).